Судові рішення

Ухвала № 139147351 у справі № 756/14062/26 від 20.08.2026

Ухвала від 20.08.2026 у цивільній справі № 756/14062/26 (категорія «Заява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів»). Суд: Оболонський районний суд міста Києва, суддя Пукало А. В.

Справа№ 756/14062/26
СудОболонський районний суд міста Києва
СуддяПукало А. В.
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяЗаява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів
Дата ухвалення20.08.2026
Надійшло до реєстру21.08.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/139147351

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа № 756/14062/26

Провадження № 2-з/756/129/26

оболонський районний суд міста києва

УХВАЛА

Іменем України

20 серпня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Пукала А.В.,

за участю

секретаря судового засідання Пегети І.Е.,

представника позивача адвоката Грибової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також про зобов`язання органу державної реєстрації актів цивільного стану внести відповідні зміни до актових записів про народження дітей.

Одночасно з позовною заявою позивач подала заяву про забезпечення позову, в якій просила:

- заборонити комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, приймати рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовців під час захисту Батьківщини членам сім`ї загиблого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання судовим рішенням законної сили;

- заборонити військовій частині НОМЕР_1 проводити виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовців під час захисту Батьківщини після загиблого ОСОБА_3 до набрання судовим рішенням законної сили.

Заяву обґрунтовано тим, що предметом спору є захист майнових прав дітей на отримання гарантованої державою соціальної допомоги. Позивач послалася на те, що існує обґрунтована небезпека прийняття уповноваженим органом Міністерства оборони України рішення про призначення одноразової грошової допомоги лише матері загиблого та здійснення такої виплати військовою частиною, в якій він проходив військову службу. Зазначила, що в разі повного розподілу та виплати всієї суми допомоги іншим особам до ухвалення рішення у цій справі ефективний захист і поновлення майнових прав дітей стануть неможливими, а виконання рішення суду буде істотно ускладнене, оскільки повернення або перерозподіл уже виплачених коштів потребуватиме додаткових судових процесів.

Враховуючи, що наданих у заяві пояснень і доказів було недостатньо для вирішення питання про забезпечення позову, суд викликав заявника для надання пояснень та розглянув заяву в судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Грибова О.О. заяву підтримала та пояснила, що за наявною в неї інформацією виплата одноразової грошової допомоги після загиблого ОСОБА_3 здійснюється його матері. Водночас відомостей про те, чи прийнято рішення про призначення такої допомоги, кому саме і в якому розмірі вона призначена, представник не має, оскільки позивач не належить до кола членів сім`ї загиблого і відповідні відомості їй не надаються.

Право відповідача як матері загиблого на 1/3 частину одноразової грошової допомоги представник позивача не заперечувала та уточнила заявлені вимоги, обмеживши їх забороною нарахування і виплати одноразової грошової допомоги виключно в частині, що перевищує 1/3 частину такої допомоги, тобто в тій частині, право на яку залежить від вирішення цього спору.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши доводи поданої заяви та дослідивши додатки до неї, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 153 ЦПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 10 ст. 150 ЦПК України).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів (п. 5 постанови).

У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

У постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) Велика Палата Верховного Суду вказала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.

У постанові від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23 (провадження № 14-80цс25) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру судове рішення у разі їх задоволення не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах необхідно досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться в прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного спору.

Судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір щодо походження дітей від ОСОБА_3 . Зазначене підтверджується змістом позовної заяви, а також постановою Київського апеляційного суду від 01.07.2026 у справі № 756/9050/25, якою заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства залишено без розгляду з тих підстав, що під час розгляду заяви виник спір про право.

Відповідно до п. 3 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у п. 4 цієї статті, у рівних частках. До членів сімей загиблих (померлих) осіб згідно з п. 4 ст. 16-1 цього Закону належать, зокрема, діти та батьки загиблої (померлої) особи.

Згідно з абзацами першим і третім п. 1 ст. 16-3 цього Закону одноразова грошова допомога за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників; при цьому особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у ст. 16-1 цього Закону.

Відповідно до абзацу другого п. 1 ст. 16-3 цього Закону, якщо одна з таких осіб у встановлений строк не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання такої допомоги, у рівних частках.

Розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби, а також порядок і умови її виплати визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за п. 2 якої така допомога розподіляється рівними частками між особами, які мають право на її призначення та отримання відповідно до ст. 16-1 цього Закону.

Отже, від вирішення спору про походження дітей від ОСОБА_3 безпосередньо залежить, чи набудуть ОСОБА_4 та ОСОБА_5 статусу членів сім`ї загиблого військовослужбовця і, як наслідок, права на призначення та отримання відповідних часток одноразової грошової допомоги.

Позовні вимоги у цій справі мають немайновий характер, а тому суд досліджує, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту прав, за захистом яких позивач звернулася до суду.

Установлений законом механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги не передбачає ані резервування частки за особою, статус члена сім`ї якої є предметом судового спору, ані обов`язку очікувати звернення всіх можливих одержувачів: допомога виплачується тому, хто звернувся із заявою, незалежно від реалізації свого права іншими особами, а частка того, хто такого права у встановлений строк не реалізував, розподіляється між іншими особами у рівних частках.

Отже, до вирішення цього спору одноразова грошова допомога може бути призначена і виплачена відповідачу в повному розмірі. У такому разі поновлення прав дітей у межах цього провадження стане неможливим, а позивач буде змушена звертатися до суду з новим позовом, оскільки питання щодо розподілу вже призначеної допомоги між особами, які звернулися за її одержанням пізніше, вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами (п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168).

Суд враховує, що позивач об`єктивно позбавлена можливості надати документальні докази стану призначення та виплати одноразової грошової допомоги: до визначеного п. 4 ст. 16-1 Закону кола членів сім`ї загиблого вона не належить, оскільки факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу рішенням суду не встановлювався, а тому відповідні відомості їй не надаються. За таких обставин вимога надати докази того, що виплата обов`язково відбудеться, означала б застосування завідомо недосяжного стандарту доказування, тоді як для вжиття заходів забезпечення позову достатньо обґрунтованого припущення про наявність відповідного ризику.

Зазначене свідчить про наявність ризику незабезпечення ефективного захисту прав, за захистом яких позивач звернулася до суду.

Суд враховує також, що згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Разом з тим, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд бере до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Первісно заявлені позивачем заходи стосувалися одноразової грошової допомоги в повному розмірі та всіх без винятку членів сім`ї загиблого, тобто необмеженого кола осіб, які не є учасниками цієї справи. Право відповідача, яка є матір`ю загиблого, на відповідну частку одноразової грошової допомоги від вирішення цього спору не залежить, а тому заборона виплати всієї суми допомоги призвела б до безпідставного обмеження її майнових прав.

Заборона ж уповноваженому органу приймати будь-які рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого фактично означала б зупинення визначеної законом процедури призначення такої допомоги в цілому, що виходить за межі мети інституту забезпечення позову.

У разі задоволення позову право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у рівних частках матимуть відповідач як мати загиблого та двоє дітей, а отже, частка відповідача становитиме 1/3 частину такої допомоги. Спірною є та частина допомоги, яка перевищує 1/3 частину.

Уточнивши в судовому засіданні заявлені вимоги та обмеживши їх забороною нарахування і виплати одноразової грошової допомоги в частині, що перевищує 1/3 частину такої допомоги, позивач усунула зазначену невідповідність. Заявлений у такому обсязі захід безпосередньо пов`язаний із предметом спору, є співмірним із заявленими позовними вимогами, стосується лише спірної частини допомоги і не позбавляє відповідача можливості одержати належну їй частку.

Обраний захід не суперечить установленому порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, а узгоджується із закладеним у ньому підходом. Так, за абзацом третім п. 2 ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, щодо права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, призупиняє її виплату до вирішення спору в судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.

Вжитий судом захід є навіть менш обтяжливим, ніж передбачене наведеною нормою призупинення виплати, оскільки не перешкоджає призначенню та виплаті відповідачу безспірної частки допомоги.

Водночас наявність такого механізму сама по собі не робить забезпечення позову зайвим. Призупинення виплати за наведеною нормою пов`язується зі спором між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, тоді як статус дітей як таких осіб є предметом цього спору і на цей час не підтверджений, а позивач до кола зазначених осіб не належить. За таких обставин застосування цього механізму залишається невизначеним, тоді як ухвала суду про забезпечення позову має конкретний зміст, звернена до визначених осіб і підлягає негайному виконанню.

Крім того, обраний судом захід забезпечення позову передбачений законом. Наведена норма закріплює призупинення виплати одноразової грошової допомоги органом, уповноваженим здійснювати таку виплату, до вирішення спору в судовому порядку, а за п. 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується іншими заходами у випадках, передбачених законами. Отже, вжиття заходу, який полягає в тимчасовій забороні виплати спірної частини такої допомоги, положенням закону не суперечить.

Обраний судом захід забезпечення позову не є тотожним заявленим позовним вимогам у розумінні ч. 10 ст. 150 ЦПК України, оскільки предметом позову є визнання батьківства, а не право на отримання одноразової грошової допомоги, і його вжиття не вирішує спір по суті. Такий захід має тимчасовий характер, не позбавляє відповідача права на отримання належної їй частки допомоги і в разі відмови в позові підлягає скасуванню.

Наведене узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 01.07.2026 у справі № 201/6915/25, за яким вжиття такого заходу забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи. Зазначений висновок сформульовано у подібних правовідносинах.

Обставин, які б свідчили про те, що звернення позивача із заявою про забезпечення позову спрямоване на зловживання процесуальними правами, судом не встановлено.

Підстав для застосування зустрічного забезпечення, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову з урахуванням уточнених у судовому засіданні вимог підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 149, 150, 151, 153, 154, 260 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

Заборонити Міністерству оборони України, у тому числі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, а також військовій частині НОМЕР_1 приймати рішення про призначення, здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у частині, що перевищує 1/3 частину розміру такої допомоги, - до набрання законної сили рішенням суду у справі № 756/14062/26.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Андрій ПУКАЛО

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
04.11.2026 Ухвала № 141294180 Оболонський районний суд міста Києва
20.08.2026 Ухвала № 139147361 Оболонський районний суд міста Києва