Справа № 758/11505/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 серпня 2026 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Мельниченко К.Б., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заган Марина Анатоліївна, Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції, про встановлення факту батьківства та визнання заповіту недійсним, про встановлення факту батьківства та визнання заповіту недійсним,
У С Т А Н О В И В :
У провадженні Подільського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заган Марина Анатоліївна, Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції, про встановлення факту батьківства та визнання заповіту недійсним, про встановлення факту батьківства та визнання заповіту недійсним.
Позивач просить суд:
- встановити факт батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- визнати недійсним заповіт від імені ОСОБА_4 , посвідчений за 18.02.2026 приватним нотаріусом Заган Мариною Анатоліївною на користь відповідача.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 18.08.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку загального позовного провадження.
17.08.2026 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони нотаріусу Заган Марина Анатоліївна (або будь-якому іншому нотаріусу, який уповноважений вчиняти нотаріальні дії у цій спадковій справі) видавати ОСОБА_5 або будь-яким іншим особам свідоцтво про право на спадщину (як за заповітом, так і за законом) на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , а також на все інше рухоме і нерухоме майно, грошові кошти (вклади) у банках, що належали померлому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
В обґрунтування поданої заяви позивач стверджує, що він звернувся до суду з позовом про встановлення факту батьківства щодо померлого батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , та визнання права на спадщину.
Після смерті ОСОБА_4 нотаріусом Заган М.А. було відкрито спадкову справу, у спадковому реєстрі зареєстровано за № 75261263. Позивачу достеменно відомо, що до складу спадщини входить квартира за адресою: АДРЕСА_2 . Водночас, за наявною інформацією, спадкодавець володів іншим рухомим та нерухомим майном, грошовими коштами на рахунках у банківських установах, повний перелік та правовстановлюючі документи на які наразі перебувають у володінні відповідача.
Відповідач є спадкоємцем за заповітом та має намір отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину на квартиру та на все інше майно померлого з метою його подальшого відчуження третім особам.
Оскільки наразі триває процес оспорювання та встановлення прав позивача як спадкоємця, видача нотаріусом свідоцтва про право на спадщину відповідачу призведе до переходу права власності на квартиру та інше майно до відповідача. Якщо відповідач відчужить чи подарує це майно до винесення рішення суду, це унеможливить виконання рішення суду у цій справі та змусить позивача ініціювати нові судові процеси проти третіх осіб.
На думку позивача, заборона нотаріусу видавати свідоцтва про право на спадщину є стандартним, співмірним та найбільш ефективним способом захисту інтересів спадкоємців на час судового розгляду.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Тобто забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 ЦПК України, відповідно до змісту якої суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає зазначеним вище вимогам Європейського суду.
У відповідності до положень пункту 1 частини першої статті 150 Цивільного процесуального кодексу України видами забезпечення позову є, зокрема: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та заборона вчиняти певні дії.
Системний аналіз положень статей 149 та 150 Цивільного процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Суд наголошує, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. При цьому, обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 вказала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову у даній справі суд вбачає, що обґрунтування позивача у необхідності заборони нотаріусу видавати свідоцтво про право власності на спадщину є його припущення, що відповідач може відчужити спадкове майно, що на думку позивача може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення.
Суд звертає увагу, що позовними вимогами ОСОБА_1 є: встановлення факту батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та визнання недійсним заповіту від імені ОСОБА_4 , посвідчений 18.02.2026 року приватним нотаріусом Заган Мариною Анатоліївною на користь відповідача.
Також, достатнім обґрунтуванням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Суд ще раз наголошує, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у Постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Будь-яких доказів того, що відповідач ОСОБА_2 здійснювала або здійснює дії з реалізації або іншого розпорядження спадковим майном з метою ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду матеріали справи та подана заява про забезпечення позову не містять.
Враховуючи викладене, суд дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Також суд звертає увагу, що у разі звернення заінтересованої особи до суду з позовом про оспорювання права на спадщину та за наявності ухвали суду про відкриття провадження у відповідній цивільній справі нотаріус зобов`язаний зупинити вчинення нотаріальної дії до набрання законної сили рішенням суду у такій справі, що прямо передбачено статтею 42 Закону України «Про нотаріат».
Керуючись статтями 149, 150, 153, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заган Марина Анатоліївна, Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції, про встановлення факту батьківства та визнання заповіту недійсним, про встановлення факту батьківства та визнання заповіту недійсним - залишити без задоволення;
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду;
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В.В. Гребенюк