Номер провадження: 22-ц/813/2637/26
Справа № 522/14274/25
Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я.
Доповідач Кострицький В. В.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.08.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),
судді Назарова М.В., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
представник позивача - ОСОБА_2
відповідач - ОСОБА_3
представник відповідача - Крайнюков Максим Миколайович
треті особи - Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Служба у справах дітей Одеської міської ради,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги адвоката Крайнюкова Максима Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_3 та адвоката Кудрінської Юлії Євгенівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1
на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 27 жовтня 2025 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участі третіх осіб: Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Служба у справах дітей Одеської міської ради, про визначення порядку спілкування з дитиною,-
установив:
Короткий зміст обставин справи
Позивач 25.06.2025 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3 , за участі третіх осіб: Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Служба у справах дітей Одеської міської ради, та просив суд:
- визначити порядок спілкування та побачення ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері, щонеділі у проміжку часу із 10:00 год до 20:00 год, але не менше ніж 4 години, у місці за вибором батька із обов`язком забрати дитину із місця її проживання або находження та повернути назад до місця її проживання;
- визначити порядок спілкування ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері, у різдвяні, новорічні та пасхальні свята 2025-2026 року та подальших років, щорічно у проміжку часу із 09:00 год до 22:00 год почергово без присутності матері;
- зобов`язати ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_1 , брати участь у спілкуванні та вихованні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, а саме: не перешкоджати спілкуванню батька з дитиною телефоном та в режимі «он-лайн» з використанням програмного забезпечення Viber або іншого месенджера з урахуванням режиму дня дитини.
Позовні вимоги мотивовані тим, що після розірвання шлюбу між сторонами 29.02.2024 позивач навідував свою доньку за місцем її фактичного проживання з матір`ю, поки стосунки з матір`ю не були напруженими. З часом колишня дружина почала чинити перешкоди батьку у спілкуванні з дитиною. Сторони проживають на разі по сусідству, однак відповідачка при випадкових зустрічах з позивачем навіть заперечує спілкування з донькою. Спроби налагодити спілкування не дали результату. Позивач працює, позитивно характеризується та бажає спілкуватися з донькою, брати участь у її виховані та розвитку.
21.07.2025 року до суду першої інстанції надано відзив представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , згідно якого просить відмовити у задоволенні позову.
На обґрунтування відзиву зазначено, що ОСОБА_4 сама приймає рішення про спілкування з батьком, у тій кількості скільки вона бажає. ОСОБА_1 обізнаний про графік дитини, однак протягом тривалого часу не проявляв жодної активності. Донька не бажає спілкуватися з батьком, що висвітлено у консультації клінічного психолога, де зазначено, що дитина скаржилась на образу на батька, тривожність при спілкуванні з ним, боязнь знаходитися з ним наодинці. Позивач не цікавиться життям та розвитком своєї доньки, лише звинувачує відповідачку. Запропонований графік ОСОБА_1 порушить усталений спосіб життя та розвитку ОСОБА_6 , що призведе до негативних наслідків. Єдиний вільний день ОСОБА_6 - субота, в яку вона готує домашні завдання та займається на платному кулінарному майстер-класі. Час визначений органом опіки та піклування в суботу з 12 до 15 годин є єдиним вільним часом дитини.
У судовому засіданні 30.07.2025 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_5 , прийнято до справи відзив, залишено без розгляду клопотання про витребування доказів за заявою представника позивача, задоволено клопотання про опитування дитини, розгляд справи відкладено на 10.09.2025 з метою надання часу представнику позивача підготувати відповідь на відзив та усунути недоліки заяви про виклик свідків.
У судовому засіданні 10.09.2025 проведеному за участі ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , представника відповідача Крайнюкова М.М., долучено докази подані сторонами, задоволено клопотання представників сторін про виклик свідків. У результаті проведеного підготовчого засідання закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 02.10.2025, встановлено порядок дослідження доказів, згідно якого у судовому засіданні 02.10.2025 відбудеться допит свідків, а у судовому засіданні 07.10.2025 - опитування дитини.
У судовому засіданні 02.10.2025 ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_5 надали вступні слова, після чого допитано свідка ОСОБА_7 , у зв`язку з неявкою інших свідків оголошено перерву до 07.10.2025.
У судовому засіданні 07.10.2025 проведеному за участі ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , представника відповідача Крайнюкова М.М. було допитано свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . В присутності лише класного керівника та психолога, опитано доньку сторін ОСОБА_4 , яка пояснила, що ображена на тата і не хоче з ним спілкуватися, не проти, щоб тато приходив на її спортивні заняття та щоб сплачував за школу. Суд закінчив з`ясування обставин справи та перейшов до стадії судових дебатів, суд оголосив перерву з метою прослухування представниками сторін аудіозапису опитування дитини. Наступне засідання призначено на 16.10.2025.
У судовому засіданні 16.10.2025 ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги та просили задовольнити позов, не погодились з висновком органу опіки та піклування в частині зазначення про спілкування за бажанням дитини та в присутності матері. Представник відповідача ОСОБА_5 підтримав спосіб участі визначений органом опіки та піклування, заперечував щодо стягнення витрат на правову допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 27 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участі третіх осіб: Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Служба у справах дітей Одеської міської ради, про визначення порядку спілкування з дитиною - задоволено частково. Визначено способи участі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вихованні малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , враховуючи стан здоров`я дитини, розпорядок дня дитини, за умови забезпечення батьком необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини: кожної суботи з 12:00 до 15:00 години без ночівлі, за згодою малолітньої дитини ОСОБА_4 та у присутності матері, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до налагодження стосунків між батьками. В іншій частині позову - відмовлено. У частині стягнення витрат на правову допомогу - відмовлено.
В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначає, що психологічний комфорт дитини є найголовнішим, а тому погоджується з висновком органу опіки та піклування, вважаючи неможливе спілкування ОСОБА_6 з батьком при відсутності матері, адже ОСОБА_6 відчуває тривогу в присутності батька, до налагодження тісного емоційного зв`язку між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Позивач не позбавлений можливості у разі зміни обставин, які б підтверджували наявність емоційного зв`язку між батьком та дитиною та відсутність страху у ОСОБА_6 , на звернення до суду з іншим позовом про зміну встановленого способу участі батька у вихованні доньки. При тому суд наголошує, що мати, батько, баба, дід, інші особи, з якими проживають неповнолітні брати та сестри, зобов`язані сприяти їхньому спілкуванню (частина третя статті 259 СК України). Отже, присутність матері на зустрічах батька з донькою не має означати конфліктне спілкування між колишнім подружжям, батьки мають бути зосереджені на інтересах доньки, яка заслуговує на любов та опіку обох своїх батьків. За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до переконливого висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, визначивши спосіб участь батька у виховані доньки у відповідності до визначеного органом опіки та піклування.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги адвоката Крайнюкова М.М..
Не погодившись із вказаним рішенням, адвокат Крайнюков Максим Миколайович , в якій просить змінити рішення Приморського міського суду Одеської області від 27 жовтня 2025 року в мотивувальній частині посилання на характеризуючи докази сторони позивача шляхом їх виключення, а саме: - характеристику ОСОБА_1 , від ПрАТ «Стальканат» (а.с.21); - характеристику ОСОБА_1 , від ДОП СП ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області (а.с.22). В решті оскаржуване рішення залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного рішення не наданої належної оцінки характеризуючим доказам наданим стороною позивача, а саме характеристиці позивача ОСОБА_1 , від ПрАТ «Стальканат», де останній характеризується позитивно.
Зазначали, що на противагу вказаного стороною відповідача надано адвокатський запит та відповідь на нього, де ПрАТ «Стальканат» заначає, що офіційно таку характеристику не видавав.
Також вважали, що долучена стороною позивача до матеріалів справи характеристика від ДОП СП ВП N?1 ОРУП N?1 ГУНП в Одеській області, в якій зазначено, що ОСОБА_1 за час проживання за адресою: АДРЕСА_1 , характеризується з позитивного боку, проживає один, громадський порядок не порушує, у вживанні спиртних напоїв та наркотичних речовин помічений не був, скарги від сусідів не надходили, не відповідає дійсним обставинам через те, що позивач у справі, ОСОБА_1 жодного дня не проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Так як, за вказаною адресою проживають інші особи.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги адвоката Кудрінської Ю.Є.
Не погодившись із вказаним рішенням, адвокат Кудрінська Юлія Євгенівна, в якій просить скасувати рішення Приморського міського суду Одеської області від 27 жовтня 2025 року по справі №522/14274/25 та ухвалити нове рішення, яким:
- Визначити порядок спілкування та побачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без присутності матері, щонеділі у проміжку часу із 10:00 години до 20:00, але не менше ніж 4 години, у місці за вибором батька із обов?язком забрати дитину із місця її проживання або находження та повернути назад до місця її проживання;
- Визначити порядок спілкування та побачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без присутності матері, у різдвяні, новорічні та пасхальні свята 2025-2026 року та подальших років, щорічно, у проміжку часу із 09:00 години до 22:00 почергово без присутності матері.
- Зобов?язати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 не перешкоджати
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 брати участь у спілкуванні та вихованні
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: не перешкоджати спілкуванню батьку з дитиною телефоном та в режимі "он-лайн" з використанням програмного забезпечення Viber або іншого месенджера з урахуванням режиму дня дитини;
- Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 всі судові витрати, що пов?язані з розглядом цієї справи у першій та другої інстанціях, у тому числі судовий збір за подання апеляційної скарги - 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 80 коп. та витрати на правову допомогу у апеляційній інстанції, у розмірі - 15 000 (п?ятнадцять тисяч) грн.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначали, що суд першої інстанції визначаючи порядок спілкування фактично обмежив участь батька у вихованні дитини та встановив спосіб участі виключно у присутності матері, що повністю дублює рекомендації органу опіки та піклування.
Вважали, що висновок органу опіки та піклування не є обов`язковим, а має лише рекомендаційний характер, який підлягає перевірки судом на відповідність найкращим інтересам дитини та судом не було надано такому висновку належної оцінки, так як він не містить преюдиційної сили.
Також вважав, що під час зростання спільної дитини позивача та відповідача, позивач більше обмежений в своїх правах на спікування із спільною дитиною, що вплине в подальшому на прив`язаності до батька, що формувалось до цього десятиліттям, а також постійне перебування із матір`ю та її родичами формує протиставлення до батька.
Відзив адвоката Кудрінської Ю.Є. на апеляційну скаргу адвоката Крайнюкова М.М.
Не погоджуючись з вимогами та доводами апеляційної скарги адвоката Крайнюкова М.М., адвокат Кудрінської Ю.Є. звернулась з відзивом та просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги Крайнюкова М.М., який діє в інтересах ОСОБА_3 у повному обсязі.
В мотивування відзиву зазначала, що апеляційна скарга мотивована на підставі припущень, а щодо відповіді на адвокатський запит адвоката Крайнюкова М.М. від ПАТ «Стальканат» від 03.07.2025 р. № 02/526 стосовно того факту, що дана характеристика не була зареєстрована у вихідній документації то це є формальністю, яку було припущено саме з боку Начальника ВМТП ПрАТ «Стальканат» Хондич В.I. про яку позивачу ОСОБА_1 не було відомо на час її отримання. З боку позивача ОСОБА_1 було логічним звернутися для отримання характеристики саме до свого колишнього керівника ОСОБА_10 , у підпорядкуванні з яким він працював, саме тому, що він дійсно володіє необхідною інформацією.
Зазначали, щодо характеристики з зареєстрованого місця перебування позивача, а саме: АДРЕСА_2 , яку було видано ДОП СП ВП N?1 ГУНП в Одеській області ст. лейтенантом поліції Анастасією Тітієвською, що отримання характеристики особи є процесуально допустимим та правомірним саме за місцем її реєстрації, а не виключно за місцем фактичного проживання. Місце реєстрації особи є офіційно визначеним та підтвердженим у встановленому законом порядку, а відомості, що надаються відповідними органами за таким місцем, мають належний та допустимий характер у розумінні цивільного процесуального законодавства.
Відзив адвоката Крайнюкова М.М. на апеляційну скаргу адвоката Кудрінської Ю.Є.
Не погоджуючись з вимогами та доводами апеляційної скарги адвокат Крайнюкова М.М., звернувся з відзивом та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги адвоката Кудрінської Ю.Є., який діє в інтересах ОСОБА_1 ..
В мотивування відзиву зазначав, що апеляційна скарга жодними належними доказами не обґрунтована, містить суб`єктивні спотворення фактів стороною позивача у справі, які встановлені на підставі долучених до матеріалів справи доказів, під час розгляду справи судом першої інстанції та не спростовує такого.
Вважали, докази у справі у вигляді висновку органу опіки належними та такими, що належним чином оцінені судом першої інстанції та не спростовані стороною позивача у справі.
Щодо явки сторін.
Сторони були повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не з`явились, просили слухати справу без участі сторін та їх представників.
Позиція апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період з 22 грудня 2012 року по 02 квітня 2024 року перебували у шлюб, що встановлено з рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 29.02.2024 у справі №521/1101/24, яке набрало законної сили 02.04.2024 (а.с.15).
У період шлюбу, у батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народилася донька ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане повторно 27.04.2024 (а.с.14).
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 взятті на облік як внутрішньо переміщені особи з фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.65).
Приморським районним судом м.Одеси 21 листопада 2024 року видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів з 19.11.2024 до 15.04.2032 (а.с.16).
Згідно розрахунку старшого державного виконавця Київського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), у ОСОБА_1 відсутня заборгованість по сплаті аліментів станом на 31.05.2025 (а.с.17).
ОСОБА_1 за місцем роботи у ПрАТ «Стальканат» на посаді менеджера із постачання, де позивач працював з 04.04.2016 по 15.11.2019, характеризується позитивно (а.с.21).
ОСОБА_1 не притягався до кримінальної відповідальності, незнятої чи непогашеної судимості немає, у розшуку не перебуває, про що свідчить витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» (а.с.22).
ТОВ «Фірма «Наш Дом» вказує, що ОСОБА_1 з 2020 року проживає за адресою: АДРЕСА_4 та проявив себе з позитивного боку (а.с.24).
ОСОБА_3 з 10.06.2010 працює на посаді юрисконсульта у ТОВ «Євро-тест» та отримує заробітну плату без податків у розмірі 6 842,50 грн щомісячно (а.с.70).
За місцем роботи ОСОБА_3 у ТОВ «Євро-тест» характеризується позитивно (а.с.75).
ОСОБА_3 не притягалася до кримінальної відповідальності, незнятої чи непогашеної судимості немає, у розшуку не перебуває, про що свідчить витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» (а.с.76).
ОСОБА_3 за місцем проживання від начальника дільниці №5 КП «ЖКС «Фонтанський» характеризуються позитивно (а.с.71).
ОСОБА_4 навчається у Одеському приватному ліцею «Антарктика» та характеризується як старанна та відповідальна учениця, має аналітичний склад розуму та здатність до самостійного навчання. ОСОБА_6 - комунікабельна, чуйна та доброзичлива, має творчі здібності. Мати приділяє достатньо уваги вихованню дитини (а.с.78).
ОСОБА_4 тренується у ГО «Південна Велосипедна Ліга м.Одеса» з 01.08.2024 та спеціалізується на шосейному велоспорті. Мати забезпечує дитину всім необхідним для тренувань (а.с.80).
Долгіх ОСОБА_6 відвідує уроки ліплення майже два роки (а.с.89).
Одеська філія судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» 06.06.2025 склала висновок експерта №411 на замовлення адвоката Крайнюкова М.М., згідно якого поведінка батька ( ОСОБА_1 ) негативно впливає на психічний стан дитини ( ОСОБА_4 ) руйнує її систему цінностей та самооцінку, викликає страх. Малолітня ОСОБА_4 поруч з батьком відчуває себе в небезпеці, сильну руйнівну тривогу та напругу через непередбачуваність поведінки батька, його агресивних проявів, не відчуває емоційного зв`язку з батьком. Малолітня ОСОБА_4 з урахуванням її вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей. Рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища, спроможна надати оцінку відношенню кожного з батьків до неї, виявляти прихильність до когось з батьків (а.с.99-116).
У консультації клінічного психолога ОСОБА_11 вказано, що ОСОБА_6 скаржилась на «образу на батька, тривожність при спілкуванні з батьком, боязнь самостійно знаходитися з ним наодинці…» Станом на 01.07.2025 ОСОБА_4 продовжує отримувати професійну допомогу клінічного психолога (дитина проходить психокорекцію) (а.с.117).
Згідно висновку органу опіки та піклування №01-11/1037/1вих від 08.07.2025 визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої ОСОБА_4 , враховуючи стан здоров`я дитини, розпорядок дня дитини, за умови забезпечення батьком необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини: - кожної суботи з 12:00 до 15:00 години без ночівлі, за згодою малолітньої дитини ОСОБА_4 та у присутності матері, ОСОБА_3 , до налагодження стосунків між батьками (а.с.48-51).
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
У статті 5 Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок наголошено на необхідності вжиття заходів щодо зміни соціальних та культурних моделей поведінки чоловіків і жінок для досягнення викоренення забобонів, звичаїв та всіх інших проявів, що ґрунтуються на ідеї неповноцінності чи зверхності однієї із статей або стереотипності ролі чоловіків і жінок, а також визначення загальної відповідальності чоловіків і жінок за виховання та розвиток своїх дітей за умови, що в усіх випадках інтереси дітей мають перевагу.
В аспекті наявності підстав для встановлення обмежень щодо побачень батька з дитиною заслуговує на увагу рішення Європейського суду з прав людини від 19 жовтня 2023 року («Терещенко проти України», № 35481/20), у якому суд констатував порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при зменшенні періодичності побачень батька з дитиною (4 дні на місяць) без відповідних і достатніх підстав для цього, зокрема якщо ці обмеження відповідали найкращим інтересам дитини.
Рівноцінне спілкування малолітньої дитини з батьком в тій же мірі, що і з матір`ю, відповідає її якнайкращим інтересам.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.
Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Отже, між сторонами існує спір щодо участі батька у вихованні доньки. Позивач стверджує, що відповідачка навіть при випадкових зустрічах відволікає доньку, щоб не дати їй поспілкуватися з батьком, однак на підтвердження таких доводів доказів не надає. Відповідачка стверджує, що донька сама вирішує спілкуватися їй з батьком чи ні.
У судовому засіданні в суді першої інстанції малолітня ОСОБА_4 пояснила, що не хоче спілкуватися з татом, проводити з ним час, не заперечує, щоб тато був присутній на спортивних заняттях. При тому, що пояснила свідок зі сторони позивача ОСОБА_7 про нормальні стосунки між батьком та донькою, що існували під час шлюбу сторін в комплексі показань свідків зі сторони відповідача ОСОБА_9 та ОСОБА_8 (класний керівник ОСОБА_6 ), які вказували про відсутність батька в житті дитини вже тривалий період, в сукупності свідчить про те, що позивач ОСОБА_1 , як батько ОСОБА_6 втратив з нею емоційний зв`язок, не бере участі у житті дитини. Позивач не цікавиться шкільним та позашкільним життями доньки, хоча має на це всі права, однак не вживає активних дій для налагодження стосунків з ОСОБА_6 .
Обидва батьків ОСОБА_6 характеризується позитивно, ані мама, ані тато не вчиняли кримінальних правопорушень, обидва мають умови в квартирі для проживання дитини.
Разом з тим, суд першої інстанції враховував висновок експертної установи, згідно якого, як вказувалося вище поведінка батька ( ОСОБА_1 ) негативно впливає на психічний стан дитини ( ОСОБА_4 ) руйнує її систему цінностей та самооцінку, викликає страх. Малолітня ОСОБА_4 поруч з батьком відчуває себе в небезпеці, сильну руйнівну тривогу та напругу через непередбачуваність поведінки батька, його агресивних проявів, не відчуває емоційного зв`язку з батьком. Малолітня ОСОБА_4 з урахуванням її вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей. Рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища, спроможна надати оцінку відношенню кожного з батьків до неї, виявляти прихильність до когось з батьків.
Суд першої інстанції звертав увагу, що експерт у висновку встановив, що 11-річна ОСОБА_6 спроможна надавати оцінку поведінці батьків, що спростовує твердження представника позивача про вплив на дитину виключно думки матері та бабусі.
Орган опіки та піклування надав свій висновок щодо доцільних способів участі батька у вихованні дітей, який зменшив обсяг годин спілкування та вказав на необхідність присутності матері.
Батько, який проживає окремо від своєї дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дітей від зустрічей з батьком.
Європейський суд з прав людини зазначав, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.
При вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Водночас, озвучена в судовому засіданні думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується під час вирішення питання про позбавлення батьківських прав, оскільки думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона через малолітній вік неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї (постанова Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18).
При вирішенні спорів щодо дітей вирішальним є питання, чи було забезпечено справедливу рівновагу між задіяними конкуруючими інтересами: інтересами дитини, двох батьків і громадського порядку, в межах свободи розсуду, наданої державі у таких питаннях (Maumousseau і Washington v. France, заява № 39388/05 від 06 грудня 2007 року, § 62), проте, не забуваючи, що найвищі інтереси дитини мають бути першочерговим міркуванням (Gnahore v. France, заява № 40031/98 від 19 вересня 2000 року, § 59; X v. Latvia [ВП], заява № 27853/09 від 26 листопада 2013 року, § 95). В останній справі ЄСПЛ підкреслив, що існує широкий консенсус, у тому числі й у міжнародному праві, на користь думки, що найкращі інтереси дитини мають першочергове значення (§ 96). Інтереси батьків, особливо у регулярному спілкуванні з дитиною, лишаються, однак, тим чинником, який слід враховувати при врівноважуванні різних задіяних інтересів (Kutzner v. Germany, заява № 46577/99 від 26 грудня 2002 року, § 58, 62).
Суд першої інстанції враховував, що психологічний комфорт дитини є найголовнішим, а тому вірно погоджувався з висновком органу опіки та піклування, вважаючи неможливе спілкування ОСОБА_6 з батьком при відсутності матері, адже ОСОБА_6 відчуває тривогу в присутності батька, до налагодження тісного емоційного зв`язку між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Крім того, судом першої інстанції роз`яснювалось, що позивач не позбавлений можливості у разі зміни обставин, які б підтверджували наявність емоційного зв`язку між батьком та дитиною та відсутність страху у ОСОБА_6 , на звернення до суду з іншим позовом про зміну встановленого способу участі батька у вихованні доньки.
При тому суд першої інстанції зазначав, що мати, батько, баба, дід, інші особи, з якими проживають неповнолітні брати та сестри, зобов`язані сприяти їхньому спілкуванню (частина третя статті 259 СК України).
Отже, на підставі викладеного суд першої інстанції вірно зазначав, що присутність матері на зустрічах батька з донькою не має означати конфліктне спілкування між колишнім подружжям, батьки мають бути зосереджені на інтересах доньки, яка заслуговує на любов та опіку обох своїх батьків.
Слід також вказати, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов вірного висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, визначивши спосіб участь батька у виховані доньки у відповідності до визначеного органом опіки та піклування, але ж не надав належної оцінки доказам отриманим стороною відповідача, що є предметом оскарження даного рішення з огляду на таке.
Доводи апеляційної скарги адвоката Крайнюкова М.М. відповідно до яких зазначалось, що судом першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного рішення не наданої належної оцінки характеризуючим доказам наданим стороною позивача, а саме характеристиці позивача ОСОБА_1 , від ПрАТ «Стальканат», де останній характеризується позитивно, підлягають частковому задоволенню.
Колегією суддів встановлено, що під час розгляду справи судом першої інстанції помилково не взято до уваги докази у вигляді адвокатського запиту ОСОБА_5 до ПрАТ «Стальканат» від 25 червня 2025 року (т.1 а.с.148-149) та відповіді на адвокатський запит №02/526 від 03.07.2025 року (т.1 а.с.150).
Відповідно відповіді ПрАТ «Стальканат» №02/526 від 03.07.2025 року (т.1 а.с.150) встановлено, що характеристика щодо ОСОБА_12 не готувалась кадровою службою підприємства, не реєструвалась у вихідній документації та не підписувалась уповноваженими на це посадовими особами ПрАТ «Стальканат», а тому зазначена у адвокатському запиті Характеристика не може вважатись офіційним документом ПрАТ «Стальканат».
Крім того, надані обґрунтування у відзиві на апеляційну скаргу адвоката Крайнюкова М.М. з боку адвоката Кудрінської Ю.Є., що такі доводи апеляційної скарги є припущеннями, судова колегія вважає безпідставними з огляду на вище досліджені докази у справі, яким судом першої інстанції помилково не надано належної оцінки.
Тобто, судова колегія вважає, що з огляду на встановлені обставини доводи апеляційної скарги адвоката Крайнюкова М.М. в цій частині є слушними та підлягають задоволенню, а доказ у вигляді Характеристики на ім`я ОСОБА_1 (т.1 а.с.21) є недопустимим та підлягає виключенню із мотивувальної частини рішення Приморського районного суду міста Одеси від 27 жовтня 2025 року.
Щодо доводів апеляційної скарги адвоката Крайнюкова М.М., що долучена стороною позивача до матеріалів справи характеристика від ДОП СП ВП N?1 ОРУП N?1 ГУНП в Одеській області, не відповідає дійсним обставинам через те, що позивач у справі, ОСОБА_1 жодного дня не проживав за адресою: АДРЕСА_1 ,а за вказаною адресою проживають інші особи, жодними належними доказами під час розгляду справи в суді першої інстанції стороною відповідача не спростовані.
Судова колегія встановила, що разом із відзивом на апеляційну скаргу, адвокатом Крайнюковим М.М. долучено до матеріалів справи відповідь на адвокатський запит від 29.12.2025.
Відповідно відповіді ГУНП в Одеській області №1889-2026 від 05.01.2026 року встановлено, що такий доказ отримано після ухвалення оскаржуваного рішення у справі, доказів неможливості звернення з таким адвокатським запитом, адвокатом Крайнюковим М.М. надано не було, а тому судова колегія вважає його залишити без задоволення, через порушення принципу стадійності розгляду доказів.
Інших доказів в обґрунтування спростування наявності такого доказу до матеріалів справи долучено не було, а тому такі доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 слід залишити без задоволення.
Стосовно апеляційної скарги адвоката Кудрінської Ю.Є..
Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції визначаючи порядок спілкування фактично обмежив участь батька у вихованні дитини та встановив спосіб участі виключно у присутності матері, що повністю дублює рекомендації органу опіки та піклування, апеляційний суд вважає не слушними, у зв`язку з тим, що стороною позивача таких висновків суду не спростовано належними доказами у справі.
Позивач не був обмежений у здобутті доказів, під час розгляду справи в суді першої інстанції, не долучив до матеріалів справи доказів незгоди чи оскарження дій посадових осіб органів опіки та піклування, не заявляв клопотань про проведення жодних експертиз у справі, а тому суд першої інстанції вірно посилаючись на висновок такого органу дав належну правову оцінку, щодо правил і порядку проживання дитини.
Крім того, суд першої інстанції роз`яснив позивачу, що його не позбавлено права, через зміну відносин із колишньою дружиною та донькою в подальшому звернутися із іншим позовом до суду, коли відпадуть обставини, що перешкоджають на даний час проводити час із неповнолітньою дитиною як бажає на то позивач, через існування встановлених судом першої та апеляційної інстанції обставин.
Щодо доводів , що висновок органу опіки та піклування не є обов`язковим, а має лише рекомендаційний характер, який підлягає перевірки судом на відповідність найкращим інтересам дитини, а судом не було надано такому висновку належної оцінки, так як він не містить преюдиційної сили, судова колегія вважає такі доводи безпідставними та такими, що не спростовано належними та допустимими доказами стороною позивача. Крім того, доводи апеляційної скарги, що такий висновок органу опіки не містить преюдиційної сили, судова колегія зазначає, що висновок органу опіки є доказом у даній справі взаємовідносин членів родини сторін, на підставі якого ухвалено вірне рішення судом першої інстанції, а стороною позивача допустимість такого доказу не спростовано належним контрдоказами.
Доводи апеляційної скарги, що під час зростання спільної дитини позивача та відповідача, позивач більше обмежений в своїх правах на спілкування із спільною дитиною, що вплине в подальшому на прив`язаності до батька, що формувалось до цього десятиліттям, а також постійне перебування із матір`ю та її родичами формує протиставлення до батька, судова колегія вважає не слушними, за своїм характером які є припущеннями, а тому підлягає залишенню без задоволення.
Наведені в апеляційній скарзі адвоката Кудрінської Ю.Є. доводи фактично зводяться до переоцінки встановлених судом обставин та незгоди з правовими висновками суду першої інстанції, однак не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду чи підтверджували наявність передбачених законом підстав для стягнення спірної суми.
Обставини, на які посилається адвокат Кудрінська Ю.Є. в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.
З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. 263 ЦПК України вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги адвоката Кудрінської Юлії Євгенівни .
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Згідно ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
З урахуванням викладених вище обставин, колегія суддів вважає за необхідне виключити із мотивувальної частини рішення суду першої інстанції докази, які є недопустимими, а саме «характеристику ОСОБА_1 , від ПрАТ «Стальканат» (а.с.21)». В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, 376, ст. 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу адвоката Крайнюкова Максима Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу адвоката Кудрінської Юлії Євгенівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 27 жовтня 2025 року року змінити, виключити з мотивувальної частини рішення суду докази, які є недопустимими, а саме «характеристику ОСОБА_1 , від ПрАТ «Стальканат» (а.с.21)».
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді М.В. Назарова
Ю.П. Лозко