Справа № 212/11360/25
2/214/4041/26
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
17 серпня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого - судді Попова В.В.,
при секретарі - Собченко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №103572775 від 22.05.2021 року у розмірі 22 450 грн.00 коп., а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу у сумі 5 000 грн. 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено Договір про споживчий кредит №103572775, за умовами якого відповідачу надається кредит у розмірі 5 000 грн. 00 коп., а відповідач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.
Відповідно до умов Договору факторингу №08Т від 14.09.2021 року, ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за Кредитним договором №103572775 від 22.05.2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а ТОВ «Діджи Фінанс», у свою чергу, набуто права вимоги до відповідача. Згідно Договору факторингу, сума боргу відповідача становить 22 450 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 000 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками - 16 500 грн. 00 коп., заборгованість за комісійними винагородами - 950 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 13.04.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та надано відповідачу 15-денний строк з дня отримання даної ухвали суду для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач належним чином повідомлявся про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, скористався своїм правом та подав до суду відзив на позовну заяву з якого убачається, що спірний Кредитний договір №103572775 від 22.05.2021 року було укладено невстановленими особами, шляхом заволодіння останніми SIM-карткою відповідача з мобільним номером НОМЕР_1 без фізичного доступу до його мобільного телефону та втрати SIM-картки, тобто перевипущення цієї SIM-картки, та в подальшому отримання доступу до його банківських карток через мобільний застосунок АТ КБ «ПриватБанк», що прив`язаний до його номеру телефону. Між тим, невстановленими особами у АТ КБ «ПриватБанк» 22 травня 2021 року було відкрито банківську картку № НОМЕР_2 , на яку ТОВ «Мілоан» було перераховано кредитні кошти у розмірі 5 000 грн. 00 коп. Після того як відповідачу стало відомо про несанкціоновані перерахування грошових коштів з його банківських карток, відкритих у АТ КБ «ПриватБанк», останній звернувся до АТ КБ «ПриватБанк», оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар», працівників поліції та ТОВ «Мілоан». Окрім того, відповідач зазначає, що проценти за користування кредитом нараховані поза межами строку дії Кредитного договору. Враховуючи вищевикладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс», адже він не укладав спірний Кредитний договір №103572775 від 22.05.2021 року.
Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої останній не погоджується із запереченнями відповідача вказує, що у матеріалах справи є всі належні та допустимі докази того, що саме відповідач уклав Кредитний договір №103572775 від 22.05.2021 року та отримав кредитні кошти у розмірі 5 000 грн. 00 коп., адже відповідачу на його номер телефону НОМЕР_1 було надіслано електронне повідомлення з одноразовим ідентифікатором, при введені якого відповідач підтвердив прийняття умов договору. Між тим, представник позивача звертає увагу суду, що заперечення відповідача про те, що нібито невстановлена особа заволоділа SIM-карткою шляхом дистанційного перевипуску без фізичного доступу до телефону є необґрунтованим, адже невідома особа не може дистанційно перевипустити SIM-картку без підтвердження особи. Мобільні оператори зобов`язані проводити обов`язкову ідентифікацію абонента: для перевипуску SIM потрібна особиста присутність власника у фірмовому магазині або надання документів чи засобів, що однозначно підтверджують особу (паспорт, ID-картка, кваліфікований електронний підпис тощо). Без таких перевірок оператор не має права здійснювати заміну SIM, а тому стороння особа не могла зробити це віддалено. Разом з тим, просив витребувати від АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо банківської картки № НОМЕР_3 .
Від відповідача надійшли клопотання про долучення доказів.
Інші заяви по суті пред`явлених позовних вимог до суду не надходили.
Так, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Як убачається з матеріалів справи, що 22 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено Договір про споживчий кредит №103572775, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 5 000 грн. 00 коп., строком на 15 днів, тобто до 06 червня 2021 року.
Згідно п. 1.5.1, 1.5.2, 1.6. Договору, комісія за надання кредиту - 950 грн. 00 коп., яка нараховується за ставкою 19,00% від суми кредиту одноразово, проценти за користуванням кредитом - 1 500 грн. 00 коп., яка нараховуються за ставкою 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Розділом 6 Договору передбачено порядок укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника. Зокрема, кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається товариством електронним повідомленням (смс) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність комбінацію цифр і літер або тільки цифр, або тільки літер) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепт). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт товариства, мобільний додаток, месенджер. На договір накладається електронний підпис уповноваженого працівника кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, що визначає дату та час укладення договору. Після укладення кредитний договір надається (надсилається) позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником товариству.
Відповідно до п. 6.4 Договору, укладення кредитодавцем кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.
Кредитний договір зі сторони відповідача підписано за допомого електронного підпису - одноразового ідентифікатора.
Судом установлено та не заперечується сторонами, що 22 травня 2021 року на банківську картку № НОМЕР_2 , яка відкрита на ім`я відповідача, було перераховано кредитні кошті у розмірі 5 000 грн. 00 коп.
З наданого розрахунку ТОВ «Мілоан» убачається, що заборгованість відповідача за Договором про споживчий кредит №103572775 від 22.05.2021 року становить 22 450 грн. 00 коп., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 000 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками - 16 500 грн. 00 коп., заборгованість за комісійними винагородами - 950 грн. 00 коп. Між тим, заборгованість нараховувалась відповідно до п. 1.5.2, 1.6 Договору.
14 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено Договір відступлення прав вимоги №08Т, згідно умов якого позивач набув прав вимоги до боржників ТОВ «Мілоан».
Відповідно до Витягу з Додатку до Договору факторингу №08Т від 14.09.2021 року, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №103572775 від 22.05.2021 року у розмірі 22 450 грн. 00 коп., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 000 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками - 16 500 грн. 00 коп., заборгованість за комісійними винагородами - 950 грн. 00 коп.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Положеннями ст. 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; суб`єкт електронної комерції суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.
За змістом ч.ч. 3, 4, 6, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.ст.610,612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Так, позивач при зверненні до суду із позовом вказує, що відповідач у порушення зазначених норм закону та умов Кредитного договору №103572775 від 22.05.2021 року свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 22 450 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 000 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками - 16 500 грн. 00 коп., заборгованість за комісійними винагородами - 950 грн. 00 коп.
Проте, відповідач вказує, що він не укладав спірного Кредитного договору №103572775 від 22.05.2021 року, а отже не має заборгованості перед ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс», адже 22 травня 2021 року невстановлені особи заволоділи його SIM-карткою з мобільним номером НОМЕР_1 без фізичного доступу до його мобільного телефону, а також втрати SIM-картки (було перевипущення SIM-картки), у результаті чого отримали доступ до його мобільного додатку АТ КБ «ПриватБанк», персональних даних та банківських карток. Разом з тим, через додаток АТ КБ «ПриватБанк» відкрили нову банківську карту № НОМЕР_2 , на яку невстановлені особи отримали від ТОВ «Мілоан» кредитні кошти у розмірі 5 000 грн. 00 коп.
Відповідно до Талону-повідомлення єдиного обліку №13426 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, 29 травня 2021 року до чергової частини Відділення поліції №3 КРУП ГУНП в Дніпропетровської області з письмовою заявою звернувся ОСОБА_1 про притягнення до відповідальності невідому особу, яка у період часу з 22 травня 2021 року по 23 травня 2021 року шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами з банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 140 000 грн. 00 коп.
Згідно до Талону-повідомлення єдиного обліку №540 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, 01 червня 2021 року на адресу Відділу протидії кіберзлочинам в Кіровоградської області надійшло звернення ОСОБА_1 про те, що 22 травня 2021 року невідомою особою з його банківських карток АТ КБ «ПриватБанк» без наявності у неї картки, шахрайським шляхом було знято грошові кошти у розмірі 85 786 грн. 00 коп., чим завдано матеріальної шкоди на вказану суму, а також було оформлено онлайн позики у різних фінансових установах.
Відповідно до відповіді Відділу протидії кіберзлочинам в Кіровоградської області за вих. №540/38/113-2021 від 01.06.2021 року, звернення відповідача від 01.06.2021 року за №О-540 Відділом 01 червня 2021 року було зареєстровано у Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події за №540. Рішення щодо відкриття кримінального провадження буде прийматися у Кропивницькому РУП ГУНП в Кіровоградській області.
Згідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021121130000812 від 04.06.2021 року, 03 червня 2021 року до Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області надійшло повідомлення від ОСОБА_1 про те, що 22 травня 2021 року невідомі особи шахрайським шляхом заволоділи грошовими коштами заявника, чим спричинили матеріальної шкоди.
Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження старшого дізнавача СД Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області від 16.04.2022 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021121130000812 від 04.06.2021 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
З наданої відповідачем виписки АТ КБ «ПриватБанк» по банківській картці № НОМЕР_2 за період з 01 травня 2021 року по 24 травня 2021 року судом встановлено, що вказана банківська картка була відкрита 22 травня 2021 року на підставі Кредитного договору №SAMDNWFC0[телефон приховано] та цього ж дня на неї було перераховано від ТОВ «Мілоан» кредитні кошти у розмірі 5 000 грн. 00 коп.
З відповіді Національного банку України за вих. №14-0004/62505 від 12.07.2021 року на звернення відповідача від 04.06.2021 року установлено, що 23 травня 2021 року відповідач звертався до Банку з повідомленням відносно операцій 22 травня 2021 року, що були здійснені з його карток № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 та № НОМЕР_2 . За інформацією Банку, під час службової перевірки Банком було виявлено зміну Піна:
-22 травня 2021 року, о 11 годині 34 хвилин, успішно змінено ПІН через IVR/SMS на банківській картці № НОМЕР_4 , номер телефону НОМЕР_6 ;
-22 травня 2021 року, о 18 годині 30 хвилин, успішно змінено ПІН через IVR/SMS на банківській картці № НОМЕР_2 , номер телефону НОМЕР_6 ;
-23 травня 2021 року, о 10 годині 36 хвилин, успішно змінено ПІН через IVR/SMS на банківській картці № НОМЕР_2 , номер телефону НОМЕР_6 .
07 червня 2021 року відповідач звернувся із письмовою заявою до ПрАТ «Київстар» про надання інформації про те, хто, коли та яким чином заволодів його номером мобільного телефону НОМЕР_1 , а також просив за наявністю надати записи камер спостереження на якій зафіксовано цей момент. До вказаної заяви відповідач долучив копію заяви-звернення від 27.05.2021 року, яка була прийнята 28 травня 2021 року.
Відповідно до відповіді ПрАТ «Київстар» за вих. №647231/03/03/02 від 15.06.2021 року на заяву відповідача, абонентський номер НОМЕР_1 не зареєстрований за відповідачем, у зв`язку з чим відсутні юридичні підстави для розголошення інформації щодо обслуговування зазначеного номера.
07 червня 2021 року відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з письмовим повідомленням та вимогою про приведення рахунку у попередній стан, у якому повідомив про проведення 22 травня 2021 року несанкціонованих списань грошових коштів з його банківських карток, просив повернути рахунок в стан, який був до 22 травня 2021 року.
07 червня 2021 року, 27 липня 2021 року та 06 серпня 2021 року відповідач звертався із заявою до ТОВ «Мілоан», у якій повідомив, що 22 травня 2021 року невстановлені особи використовуючи його персональні дані, від його імені уклали з ТОВ «Мілоан» Кредитний договір. Він не отримував кредитні кошти. З приводу вищевказаного він звернувся до правоохоронних органів.
Згідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається зі змісту ч. 3 ст. 203 ЦК України, правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.
Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Кодексу.
Отже, наявність вільного волевиявлення учасників правочину та його відповідність внутрішній волі при укладенні цього правочину є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, а відсутність вільного волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання такого недійсним.
За змістом ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Правочин - це вольова і правомірна дія, яка безпосередньо спрямована на досягнення правового результату, - на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Для чинності правочину сторонам необхідно дотримуватися загальних і спеціальних вимог.
Серед загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначених у статті 203 цього Кодексу в частинах третій та п`ятій визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За вимогами ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства в установлений строк відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України). При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦК України фізична особа набуває прав та обов`язків і здійснює їх під своїм ім`ям.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Разом з тим, Пленум Верховного Суду України у п.8 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року №9 роз`яснив, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами.
Отже, якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись.
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 209 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 року в справі №176/1445/22, зазначено: «Банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».
Враховуючи вищевикладене, саме на позивача покладено обов`язок подати беззаперечні докази сприяння відповідачем незаконному використанню його персональних даних, які дали змогу ініціювати платіжні операції 22 травня 2021 року, під час укладення кредитного договору від імені відповідача з ТОВ «Мілоан».
Відповідно до п. 9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 року №705, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
У постанові Верховного Суду від 23.01.2018 року в справі №202/10128/14-ц, зазначено, що банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, які він не виконував або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та за необхідності відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Враховуючи наведене, положення пунктів 7-9 розділу VI Положення №705, відповідач не може нести відповідальності за здійснення операцій, у тому числі, щодо укладення Кредитного договору з використанням електронного підпису, якщо відповідний засіб ідентифікації (номер телефону відповідача) було використано без його відома та вільного волевиявлення.
При цьому, позивач не довів, що відповідач своїми діями сприяв втраті та/або незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати спірні операції.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до правил ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Наведене свідчить про те, що у відповідача не виникло зобов`язань перед позивачем щодо повернення грошових коштів на підставі Кредитного договору №103572775 від 22.05.2021 року, оскільки він вказаний договір не укладав та не підписував, а також не отримував кредитних коштів від ТОВ «Мілоан», що позивачем не спростовано та не надано будь-яких інших доказів на підтвердження отримання саме відповідачем грошових коштів за спірним Кредитним договором, у зв`язку з чим, підстави для задоволення вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором відсутні.
Так, відповідно до ст.ст. 137, 141 ЦПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 205, 207, 512, 516, 526, 610, 612, 625-628, 638, 639, 1046, 1047 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 19, 23, 77, 78, 137, 141, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.В. Попов.