Справа № 195/1035/26
Провадження № 2/195/565/26
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20.08.2026 року с-ще Томаківка
Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Колодіної Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Левкович Н.М.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
В С Т А Н О В И В :
позивач ОСОБА_1 звернулася до суду через свого представника - адвоката Левицької Ю.В. з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позов мотивовано тим, що 25.04.2018 року було нею та відповідачем було укладено шлюб в Турецькій республіці. Орган, що укладав шлюб: Служба з укладення шлюбів Бозйака, Муніципалітету Карабаглар, Ізмір, Турецька республіка, місце та номер реєстрації Елазиг -Елазиг-Мерказ Хош, том 90 Розділ 50 запис 26, дата видачі 25.04.2018 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , серія НОМЕР_2 було укладено шлюб, про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу, номер витягу щодо шлюбу: 11387, справа: 342, запис 2/175, місце та дати реєєтрації шлюбу: 25.04.2018 року, переклад якого посвідчений нотаріусом дев`ятої контори Ізміру Олгун ГОЧАЛ. Свідоцтво про шлюб перекладено на українську мову та засвідчено Апостилем відповідно до Гаазької конвенції від 05 жовтня 1961 року.
Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження НОМЕР_3 , орган РАЦС Мюнхен - Пазінг, яке перекладено на українську мову та засвідчено Апостилем відповідно до Гаазької конвенції від 05 жовтня 1961 року, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить свідоцтво про народження, видане відділом РАЦС м. Нойраркт-ІН-ДЕР-ОБЕРПФАЛЬЦ, (виписка із запису про народження № G 593/2022), яке перекладено на українську мову та засвідчено Апостилем відповідно до Гаазької конвенції від 05 жовтня 1961 року.
Діти проживають з матір`ю. Спір стосовно місця проживання дітей у сторін відсутній.
Спільне життя сторін по справі є неможливим, оскільки у сторін різні погляди на подружнє життя, збереження шлюбних стосунків є неможливим, тому вона не має намір зберігати шлюб з відповідачем, оскільки сумісне життя є недоцільним.
Відповідач проживає на території України, має місце реєстрації в Україні. Зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Незважаючи, що шлюб було укладено в Турецькій Республіці сторони проживали в Україні, мають реєстрацію щодо місця реєстрації. Вони вже тривалий час не спілкуються один з одним, вона його місцем перебування не цікавиться. Спільне життя є неможливе, оскільки чоловік та жінка однією сім`єю не проживають і не можуть проживати разом.
Ухвалою суду від 16 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного провадження.
В судове засідання сторони не з`явилися.
Представник позивача у позовній заяві просив суд розглянути справу в спрощеному порядку без виклику сторін.
Відповідач ОСОБА_2 повідомлявся про розгляд справи відповідно до ст.ст. 128-130 ЦПК України. Поштовий конверт з ухвалою про відкриття провадження по справі, судовою повісткою про виклик та копіями матеріалів справи надісланий на зареєстровану адресу місця його проживання, який повернувся до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній».
Крім того, відповідача було повідомлено про розгляд справи шляхом опублікування відомостей про дату та час судового засідання на сайті Томаківського районного суду Дніпропетровської області на офіційному веб-порталі «Судова влада України» в мережі Інтернет.
Так, Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідачів та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить наступного висновку.
Так, доведено, що сторони 25.04.2018 року уклали шлюб в Турецькій республіці. Орган, що зареєстрував шлюб: Служба з укладення шлюбів Бозйака, Муніципалітету Карабаглар, Ізмір, Турецька республіка, місце та номер реєстрації Елазиг -Елазиг-Мерказ Хош, дата видачі 25.04.2018 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , серія НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, номер витягу щодо шлюбу: 11387, справа: 342, запис 2/175, місце та дати реєстрації шлюбу: 25.04.2018 року, переклад якого посвідчений нотаріусом дев`ятої контори Ізміру Олгун ГОЧАЛ. Свідоцтво про шлюб перекладено на українську мову та засвідчено Апостилем відповідно до Гаазької конвенції від 05 жовтня 1961 року.
Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження НОМЕР_3 , орган РАЦС Мюнхен - Пазінг, яке перекладено на українську мову та засвідчено Апостилем відповідно до Гаазької конвенції від 05 жовтня 1961 року, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить свідоцтво про народження, видане відділом РАЦС м. Нойраркт-ІН-ДЕР-ОБЕРПФАЛЬЦ, (виписка із запису про народження № G 593/2022), яке перекладено на українську мову та засвідчено Апостилем відповідно до Гаазької конвенції від 05 жовтня 1961 року.
У позовній заяві позивач зазначає, що підставою для розірвання шлюбу послугували ті обставини, що спільне життя сторін по справі є неможливим, оскільки у сторін різні погляди на подружнє життя, збереження шлюбних стосунків є неможливим, тому вона не має намір зберігати шлюб з відповідачем, оскільки сумісне життя є недоцільним.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, в той час як сторони не мають наміру зберегти шлюб, оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не спростував позовні вимоги.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Згідно зі ст. 24 СК України - шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 110 Сімейного Кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.
Згідно ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Статтею 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року передбачено, що чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Позивачка скористалася даним правом та звернулася до суду з даним позовом, наполягає на розірванні шлюбу та зазначає, що збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем, оскільки сумісне життя є недоцільним.
Розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, а також шлюбу іноземців між собою в Україні здійснюється за Законом України. Вищевикладене означає, що розірвання шлюбу в Україні не залежить від громадянства подружжя і буде здійснюватись на підставах і в порядку, передбачених Сімейним кодексом України. Відповідно до рекомендацій Пленуму Верховного Суду України, викладених у постанові «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, Верховний Суд України зазначає, що в разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими ст. 110 Цивільного процесуального кодексу України.
Позивач є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України, місце реєстрації у м. Запоріжжі.
Відповідач, має місце реєстрації в Україні, що підтверджується відповідною довідкою Відділу реєстрації Виконавчого комітету Томаківської селищної ради №334 від 14.07.2026 року, а також посвідку на постійне місце проживанні в Україні.
Згідно ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Згідно ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.
Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», визначається правовий статус та закріплюються основні права, свободи та обов`язки іноземців, які проживають на території України. Іноземці можуть укладати і розривати шлюби з громадянами України та іншими особами, відповідно до законодавства України. Іноземці мають рівні з громадянами України права і обов`язки у шлюбних і сімейних відносинах. Згідно ст. 63 Закону України « Про міжнародне приватне право» , припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу, тобто в даному випадку право України.
Статтею 23 Угоди між Україною та Турецькою республікою Про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах, ратифікована Законом України №2605-ІІІ від 05 липня 2001 року та набула чинності 02 травня 2004 року - якщо на момент подання заяви про розірвання шлюбу та роздільне проживання один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий - другої Договірної Сторони і один з них проживає на території однієї Договірної Сторони, тоді компетентні установи обох Договірних Сторін мають юрисдикцію розглядати справу. У цьому випадку вони застосовують законодавство своєї держави.
Таким чином, суд враховуючи, що позивач є громадянином України, а відповідач проживає на території України до спірних правовідносин застосовує норми законодавства України.
Аналізуючи та оцінюючи всі вищевикладені обставини у їх сукупності, враховуючи, що сторони фактично не проживають разом, також не бажають відновити шлюбні відносини, суд прийшов до висновку про необхідність розірвання шлюбу, так як сторони мають різні інтереси та погляди, шлюбні відносини існують лише формально, сімейно-шлюбні стосунки сторін розпались і поновлені бути не можуть.
Згідно до ч. 2 ст. 114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Керуючись ст. ст. 19, 141, 175, 177, 187, 274, 277 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між громадянкою України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та громадянином Турецької Республіки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 25.04.2018 року, укладений в Турецькій Республіці, орган, що укладав шлюб: Служба з укладення шлюбів Бозйака, Муніципалітету Карабаглар, Ізмір, Турецька республіка, місце та номер реєстрації Елазиг -Елазиг-Мерказ ХОШ, том 90 Розділ 50 запис 26, дата видачі 25.04.2018 року, серія R 01 № 969017, номер витягу щодо шлюбу: 11387, справа: 342, запис 2/175, місце та дати реєстрації шлюбу: 25.04.2018 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач може подати апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення відповідно до п. 15.5 Розділ у XIII Перехідні положення ЦПК України до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області.
В порядку п. 4. ч. 5 ст. 265 ЦПК України зазначаються наступні дані сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , реєстрація місця проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя: Л. В. Колодіна