ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/6704/26 Справа № 211/8327/25 Суддя у 1-й інстанції - Грубник О.М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.
суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.
секретар судового засідання Лідовська А.А.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Польчик Леся Володимирівна, на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 березня 2026 року, ухвалене суддею Грубником О.М. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, дата складення повного судового рішення не вказана,
ВСТАНОВИВ
У липні 2025 року позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Починок В.В., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебували у зареєстрованому шлюбі з 17.12.2022 року по 24.07.2024 року, що підтверджується свідоцтвами про шлюб та про розірвання шлюбу.
У період перебування у шлюбі сторонами була придбана однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 за договором купівлі продажу зареєстрованим в реєстрі за № 1-508, посвідченим 05.05.2023 р. державним нотаріусом Третьої криворізької державної нотаріальної контори Ситнік О.О.
Після розірвання шлюбу позивач із чоловіком не можуть дійти згоди щодо розподілу зазначеної квартири. Оскільки, майно було придбане сторонами у період шлюбу, воно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, тому позивач має намір поділити вищезазначене майно, шляхом визначення за нею 1/2 частки квартири, в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Посилаючись на положення СК України, просить суд здійснити поділ майна: квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 березня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна задоволений.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 969,00 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Польчик Л.В., посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не прийнято до уваги, що спірна квартира була придбана ОСОБА_2 за кошти, отримані від продажу успадкованої квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Реалізація власного майна відповідача та придбання спірної квартири відбулося в проміжок часу 8 днів, що дає підстави стверджувати, що квартира придбана за особисті кошти ОСОБА_2 , тому вна не може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Також посилається, що у період з 2008 року по 2026 року він постійно працює та на постійній основі отримує заробітну плату, позивачка на час проживання з ОСОБА_2 ні офіційно, ні неофіційно не була працевлаштована і доказів будь-якого отримання доходу вона не надала. Суд першої інстанції не з`ясував джерело придбання спірної квартири, натомість прийняв до уваги твердження позивачки, що нею за свої кошти був зроблений ремонт у спірній квартирі, особисто нею були сплачені борги за комунальні послуги, які за домовленістю сторін в договорі купівлі-продажу перейшли до покупця. Зазначає, що на теперішній час позивачка здійснює перешкоди в користуванні вищезазначеною квартирою, чим порушує права відповідача.
Звертає увагу, що сам по собі факт придбання спірного майна за час шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної вланості подружжя.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Починок В.В., посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 березня 2026 року без змін. Посилається, що відповідачем не доведено допустимими доказами своїх тверджень на використання саме отриманих від продажу спадкового майна особистих коштів та придбання спірної квартири, отже не спростовано презумцію спільності майна подружжя та поширення режиму спільного майна подружжя на спірну квартиру.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2 та його представника адвоката Польчик Л.В., які кожен окремо підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, позивачку ОСОБА_1 та її представника адвоката Починок В.В., які кожен окремо заперечували проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, заявлених позовних вимог за наявними у справі матеріалами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає.
Як встановлено судом та підтверджено письмовими доказами наявними в матеріалах справи, 17 грудня 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, про що Криворізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) зроблено відповідний актовий запис №139.
05 травня 2023 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ., який посвідчений державним нотаріусом Третьої криворізької державної нотаріальної контори Ситнік О.О.
Таким чином, під час спільного проживання у зареєстрованому шлюбі сторонами було придбано 1 кімнатну квартиру, загальною площею 33,8 кв.м., житловою площею 17,3 кв.м., яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 , відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Згідно заяви про згоду одного із подружжя на придбання майна, ОСОБА_1 , яка посвідчена 05 травня 2023 року державним нотаріусом Третьої криворізької державної нотаріальної контори Ситнік О.О., надала згоду на укладання договору купівлі-продажу її чоловіком - ОСОБА_2 квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ., а також підтвердила, що грошові кошти, які витрачаються на придбання об`єкта нерухомості, є їхньою сумісною власністю. Придбана нерухомість також буде спільною власністю як така, що набувається за час шлюбу.
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, про що 24 липня 2024 року Криворізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було зроблено відповідний актовий запис №71.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, встановивши, що спірна квартира АДРЕСА_3 , придбана сторонами у період шлюбу сторін у справі, дійшов висновку, що вона є об`єктом спільної сумісної власністю подружжя, а тому підлягає поділу.
Колегія суддів апеляційного суду з висновками суду першої інстанції погоджується та виходить з наступного.
Так, відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За змістом ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно ч. 1 ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
За змістом ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
За статтею 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Так, позивачка, звертаючись до суду вказує, що за час спільного проживання в шлюбі вона з відповідачем за сумісні кошти придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_1
Разом з тим, судом не встановлено, а відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірна квартира була придбана за його особисті кошти, які він отримав від продажу спадкового майна, а відтак, враховуючи презумпцію рівності часток подружжя у спільному сумісному майні, суд дійшов обгрунтованого до висновку, що частка кожного із сторін у цьому майні є рівною та складається із 1/2 його частки.
Натомість, згідно заяви про згоду одного із подружжя на придбання майна, ОСОБА_1 надала згоду на укладання договору купівлі-продажу її чоловіком ОСОБА_2 квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ., а також підтвердила, що грошові кошти, які витрачаються на придбання об`єкта нерухомості, є їхньою сумісною власністю. Вказана заява посвідчена 05 травня 2023 року державним нотаріусом Третьої криворізької державної нотаріальної контори Ситнік О.О.
Отже, суд першої інтсанції дійшов обгрунтованого висновку, що придбана за договором купівлі-продажу від 05 травня 2023 року, який укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , і який посвідчений державним нотаріусом Третьої криворізької державної нотаріальної контори Ситнік О.О. нерухомість, а саме квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1 ., є спільною власністю подружжя, яка придбана за час шлюбу.
Доводи апеляційної скарги відповідача не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи в оскаржуваній заявником частині, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір в частині поділу майна подружжя в межах доводів апеляційної скарги відповідача, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Оскільки апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Польчик Леся Володимирівна, залишити без задоволення.
Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 20 серпня 2026 року.
Головуючий:
Судді: