Дата документу 19.08.2026 Справа № 336/3644/24
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 336/3644/24 Головуючий у 1-й інстанції: Звєздова Н.С.
Провадження № 22-ц/807/1803/26 Суддя-доповідач: Мінгазов Р.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Мінгазова Р.В.,
суддів: Бредуна Д.С.,
Кочеткової І.В.,
при секретарі: Товстопятко З.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КРЕДО», ОСОБА_3 про стягнення пені, інфляційних страт, трьох відсотків річних за час прострочення виплати страхового відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2026 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Конюшка Д.Б. звернувся до суду з позовом до ТОВ «СК «КРЕДО», ОСОБА_3 , про стягнення пені, інфляційних страт, трьох відсотків річних за час прострочення виплати страхового відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просив суд стягнути на свою користь з ТДВ «СК «КРЕДО»: несплачену частину страхового відшкодування у сумі 55 068,69 гри., пеню у сумі 6 226,46 грн. 3% річних у сумі 620, грн. та інфляційні втрати у сумі 774,32 грн.; та стягнути з ОСОБА_3 : майнову шкоду, завдану в наслідок ДТП у сумі 57 195,00 грн., моральну шкоду у сумі 12 000,00 грн. Вирішити питання про розподіл судових витрат у сумі 19 222,40 грн.
В обґрунтування позову зазначав, що 17.07.2023 близько 14 год. 30 хв. в м. Одеса по шосе Тираспольське 22/5, ОСОБА_3 керуючи автомобілем «VOLKSWAGEN» р/н НОМЕР_1 з причепом «ОДАЗ 8144» р/н НОМЕР_2 , не витримав безпечну дистанцію в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «HONDA-FR-V» р/н НОМЕР_3 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_1 ..
Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, відтак позивачу було завдано матеріальної шкоди.
Постановою Савранського районного суду Одеської області від 16.10.2023 року у справі №512/838/23 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок якого трапилась зазначена дорожньо-транспортна подія, визнано ОСОБА_3 ,.
На виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільно-правова відповідальність винної особи ОСОБА_3 на момент настання ДТП була застрахована відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ №213911242 виданого ТДВ «СК «КРЕДО», дійсного на дату ДТП.
Керуючись нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач звернувся до ТДВ «СК «Кредо» та надав усі необхідні документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у тому числі заяву про страхове відшкодування.
За результатами розгляду вказаної заяви страховиком було здійснено розрахунок та виплачено лише частину належного розміру страхового відшкодування у сумі 101 731,31 гривень.
З метою визначення дійсного розміру заподіяного збитку, позивач замовив огляд пошкодженого транспортного засобу «HONDA-FR-V», р/н НОМЕР_3 , у оцінювача ФОП ОСОБА_4 .
На підставі огляду було складено Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власникові колісного транспортного засобу «HONDA-FR-V» р/н НОМЕР_3 №470/07-23 від 26.07.2023 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «НСЖИЛ-БК-У» р/н НОМЕР_3 склала 441 058,93 гри., ринкова вартість вказаного транспортного засобу на момент ДТП складала 269 690,70 грн.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, транспортний засіб є фізично знищеним, оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує вартість транспортного засобу до ДТП, тому його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до Звіту №470/07-23 від 26.07.2023 року, вартість автомобіля «HONDA-FR-V», р/н НОМЕР_3 у пошкодженому стані становить 55 695,70 грн.
Відтак, різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП складає: 269 690,70 грн. (вартість транспортного засобу до ДТП) - 55 695,70 грн. (вартість транспортного засобу у пошкодженому стані) = 213 995,00 грн.
Разом з тим, ліміт відповідальності Страховика за полісом ОСЦПВВНТЗ №214584752 складає 160 000,00 грн., франшиза 3 200,00 грн.
У відповідності до вимог статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Належний розмір страхового відшкодування складає 156 800,00 грн., а відтак зі страхової компанії підлягає стягненню несплачена частина страхового відшкодування у розмірі 55 068,69 гривень (156 800,00 грн. (належний розмір страхового відшкодування) - 101 731,31 грн. (сплачене страхове відшкодування).
Страховик неналежно виконав своє грошове зобов`язання, прострочивши виплату у розмірі 55 068,69 грн. на 137 днів (з 24.11.2023 року по 09.04.2024 року).
Пунктом 36.5. статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Таким чином, страховик, не здійснивши повну виплату страхового відшкодування потерпілому в строк, встановлений Законом, а відповідно своєчасно не виконавши своє грошове зобов`язання перед позивачем, зобов`язаний сплатити останньому штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язання у вигляді: пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня - на підставі п 36.5. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; 3 % річних та інфляційні втрати - на підставі ст. 625 ЦК України.
Таким чином, з відповідача ТДВ «СК «Кредо» крім суми страхового відшкодування підлягає стягненню пеня у розмірі 6 226,46 гривень, три відсотка річних у розмірі 620,00 гривень, інфляційні витрати у розмірі 774,32 гривень.
З відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню різниця між розміром заподіяної шкоди і належним страховим відшкодуванням з урахуванням суми франшизи у розмірі 57 195,00 гривень (213 995,00 грн.-156800,00 грн. + 3200,00 гривень). Крім того, позивача просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 моральну шкоду заподіяну у результаті дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 12 000,00 гривень.
Крім означених сум, просить стягнути судові витрати у розмірі 19 222,40 гривень, які складаються з витрат на сплату судового збору у розмірі 2 422,40 гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 гривень, витрати за проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу у розмірі 4 800,00 гривень, а також моральну шкоду у розмірі 12 000,00 гривень.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КРЕДО», ОСОБА_3 про стягнення пені, інфляційних страт, трьох відсотків річних за час прострочення виплати страхового відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 несплачену частину страхового відшкодування у розмірі 55 068,69 гривень, пеню у розмірі 6 226,46 гривень, три відсотка річних у розмірі 620,00 гривень, інфляційні витрати у розмірі 774,32 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану в наслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 57 195,00 гривень, моральну шкоду у розмірі 6 000,00 гривень.
Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 пропорційно витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211,20 гривень з кожного, а всього 2 422,40 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати за проведення оціночного дослідження у розмірі 4 800,00 гривень.
Зобов`язано ОСОБА_1 передати транспортний засіб «HONDA-FR-V», державний номерний знак НОМЕР_3 , який належить йому на праві приватної власності ТДВ «СК «КРЕДО»..
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанціях в частині зобов`язання ОСОБА_1 передати транспортний засіб «HONDA-FR-V», державний номерний знак НОМЕР_3 ТДВ «СК «КРЕДО», ОСОБА_1 в особі адвоката Конюшка Д.Б. подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2026 року в частині зобов`язання ОСОБА_1 передати транспортний засіб «HONDA-FR-V», державний номерний знак НОМЕР_3 ТДВ «СК «КРЕДО», в іншій частині рішення залишити без змін.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що обґрунтовуючи висновок про необхідність зобов`язати ОСОБА_1 передати транспортний засіб «HONDA-FR-V», державний номерний знак НОМЕР_3 ТДВ «СК «КРЕДО», суд послався на те, що Законом України від 05 липня 2012 року № 5090-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зі статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було виключено пункт 30.3, який раніше передбачав перехід до страховика права на залишки транспортного засобу у разі виплати страхового відшкодування за фізично знищений транспортний засіб.
Однак, чинна на момент виникнення спірних правовідносин редакція статті 30 Закону № 1961-IV не містила жодної норми, яка б покладала на потерпілого обов`язок передати залишки або сам транспортний засіб страховику після отримання страхового відшкодування. Навпаки, законодавець свідомо відмовився від такого правового механізму, виключивши відповідні положення із Закону ще у 2012 році. Таким чином, суд першої інстанції, посилаючись на факт виключення пункту 30.3 статті 30 Закону та одночасно покладаючи на Позивача обов`язок передати транспортний засіб страховику, фактично застосував правове регулювання, яке не діяло на момент виникнення спірних правовідносин та не передбачало виникнення у страховика права вимагати передачі транспортного засобу чи його залишків.
В іншій частині рішення суду позивачем не оскаржувалось.
Інші учасники справи рішення суду не оскаржили.
Відзиви на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили, що згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи до апеляційного суду не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином, що підтверджується довідками про доставку судових повісток до електронного кабінету ТДВ «СК України «КРЕДО» та адвокату Конюшко Д.Б., та рекомендованими повідомленнями про вручення потових відправлень ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 . Жодних заяв або клопотань сторонами не надсилалось.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, оскільки явка до апеляційного суду є необов`язковою, їх позиція є чіткою і зрозумілою.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Вирішуючи питання про зобов`язання ОСОБА_1 передати транспортний засіб «HONDA-FR-V», державний номерний знак НОМЕР_3 , який належить йому на праві приватної власності ТДВ «СК «КРЕДО» суд першої інстанції виходив з того, що порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Законом України від 05 липня 2012 року № 5090-VІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який набрав чинності 05 лютого 2013 року, до статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» були внесені зміни, які полягали, зокрема в тому, що із вказаної статті виключено пункт 30.3, яким передбачалося, що якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця ДТП, а право на залишки транспортного засобу отримує страховик.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Так з матеріалів справи вбачається, що право на отримання страхового відшкодування у позивача виникло після ДТП, яка мала місце 17.07.2023, у зв`язку з чим на переконання апеляційного суду до спірних правовідносин має застосовуватись ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон 1961-IV) в редакції станом на 17.07.2023.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону 1961-IV визначено, що якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Тобто, діючим на час виникнення спірних правовідносин законом, не було передбачено права страховика на залишки транспортного засобу, після відшкодування його власнику різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині не ґрунтується на вимогах Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинного на час виникнення спірних правовідносин.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28.05.2026 у цій справі підлягає скасуванню в частині зобов`язання ОСОБА_1 передати транспортний засіб «HONDA-FR-V», державний номерний знак НОМЕР_3 , який належить йому на праві приватної власності ТДВ «СК «КРЕДО».
В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржувалось та апеляційним судом не переглядалось.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2026 року в частині зобов`язання ОСОБА_1 передати транспортний засіб «HONDA-FR-V», державний номерний знак НОМЕР_3 , який належить йому на праві приватної власності ТДВ «СК «КРЕДО» - скасувати.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Р.В. Мінгазов
Судді: Д.С. Бредун
І.В. Кочеткова