Справа № 369/8328/26
Провадження № 2/369/12280/26
РІШЕННЯ
Іменем України
09.07.2026 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючої судді Дубас Т.В.,
при секретарі Ведмеденко Н.М.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, викликаних розвитком її здібностей,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, викликаних розвитком її здібностей.
Позов мотивований тим, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні.
Відповідно до судового наказу від 15.04.2025 у справі № 369/6313/25, провадження № 2-н/369/136/24, відповідач сплачує аліменти на утримання сина, однак зазначені кошти спрямовані на забезпечення базових потреб дитини (харчування, одяг, побутові витрати) та не покривають витрати на його розвиток.
З метою забезпечення належного рівня освіти, інтелектуального та фізичного розвитку син регулярно відвідує додаткові заняття, має високий рівень старанності, відповідально ставиться до навчання та демонструє значні успіхи, що підтверджується Похвальним листом за високі досягнення у навчанні за попередній навчальний рік та поточними оцінками зі шкільного предмета «Англійська мова», що відображені у витягу з електронного щоденника, та свідчить про необхідність продовження додаткових занять для підтримання високого рівня знань і подальшого розвитку його здібностей. З огляду на значне навчальне навантаження, тривалий час, який дитина проводить за навчанням та у сидячому положенні, регулярні заняття спортом є необхідними для підтримання здоров`я, правильного фізичного розвитку, формування витривалості, дисципліни та запобігання негативному впливу малорухомого способу життя на організм, що росте. Додаткові заняття як з англійської мови, так і спортом є об`єктивно необхідними для гармонійного інтелектуального та фізичного розвитку дитини. Зокрема, зайняття з репетитором (онлайн) з англійської мови, які дитина регулярно відвідує 1 раз на тиждень, коштує 450 грн, місячні витрати становлять 1 800 грн. Факт регулярного відвідування занять підтверджується відповідним листуванням з репетитором, а здійснення оплати - банківськими платіжними інструкціями. Щодо зайняття спортом (відвідування спортзалу), які дитина регулярно відвідує у середньому 2 рази на тиждень, що складається з абонемента та персональних тренувань до 01 травня 2026 року становила 500 грн на місяць, а вартість одного персонального тренування - 200 грн. Починаючи з 01 травня 2026 року, відповідно до повідомлення тренера, вартість абонемента становить 600 грн на місяць, а вартість одного персонального тренування - 300 грн, тобто за умови 8 персональних тренувань на місяць витрати на тренування та абонемент з 01.05.2026 становлять 3 000 грн на місяць. Факт регулярного відвідування занять, зміни вартості тренувань підтверджується відповідним листуванням з тренером, а здійснення оплати - банківськими платіжними інструкціями.
Таким чином, починаючи з 01 травня 2026 року, загальна сума додаткових витрат на розвиток дитини становить 4 800 грн на місяць. До 17.02.2026 року відповідач добровільно брав участь у покритті додаткових витрат на сина, у зв`язку з чим претензій щодо їх компенсації позивач не заявляла. Однак, починаючи з 17.02.2026 року відповідач припинив участь у зазначених витратах, унаслідок чого всі витрати були покладені виключно на позивачку, що і стало підставою для звернення до суду.
За період з 17.02.2026 року по 30.04.2026 року фактичні витрати на додаткові заняття сина, понесені позивачкою самостійно, склали 7 850 грн, з яких частка відповідача становить 50 %, тобто 3 925 грн. Починаючи з 01.05.2026 року, у зв`язку зі зміною вартості занять у тренажерному залі, загальна сума щомісячних додаткових витрат на розвиток дитини становить 4 800 грн, з яких частка відповідача становить 50 %, тобто 2 400 грн щомісячно. Зазначені витрати є регулярними, помірними, відповідають ринковій вартості аналогічних послуг та є об`єктивно необхідними для належного інтелектуального і фізичного розвитку дитини.
Відповідач добровільно брати участь у зазначених витратах відмовився, мотивуючи це сплатою аліментів на утримання дитини, у зв`язку з чим, позивач вимушена звернутися до суду та просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь додаткові витрати, фактично понесені позивачем на розвиток сина ОСОБА_3 , у розмірі 3 925 грн, що становить 50% від понесених витрат за період з 17.02.2026 року до 30.04.2026 та щомісячно додаткові витрати на розвиток сина (заняття з англійської мови та заняття спортом) у розмірі 2 400 грн, починаючи з 01.05.2026 року і до припинення відповідних обставин, що зумовлюють такі витрати, але не довше ніж до досягнення дитиною повноліття.
14.05.2026 року ухвалою судді у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом(повідомленням) сторін.
У судовому засіданні 25.06.2026 року позивачка підтримала позов та пояснила підстави звернення з таким позовом до суду. Натомість відповідач категорично заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на своє фінансове становище, наявність заборгованості зі сплати аліментів та відсутністю у справі доказів необхідності сплати додаткових витрат на утримання дитини. У підтвердження чого подав до суду виписку по рахунку, довідку про отримання доходів та платіжні інструкції про списання з нього коштів. Вважав, що дані витрати позивача входять до суми аліментів, які він сплачує на утримання дитини. Крім того звернув увагу суду на те, що у зв`язку з нарахуванням державним виконавцем заборгованості зі сплати аліментів з нього утримується майже половина його доходу на одну дитину та в разі задоволення судом вимог позивача це позбавить можливості для існування, сплати комунальних послуг і т.д.
За клопотанням позивача судовий розгляд справи було відкладено до 12:50 год. 02.07.2026 року, для надання до суду додаткових доказів на підтвердження несення несення нею додаткових витрат на утримання сина.
30.06.2026 за вх № 40154/26 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшли додаткові докази, а саме відеозапис тренування сина сторін у спортивному залі.
02.07.2026 року за клопотанням сторін у судовому засіданні було оголошено перерву до 12:00 год. 09.07.2026 року.
09.07.2026 року під час судового розгляду позивачем було надано до суду фотокопію абонементів на зайняття ОСОБА_3 у спортивному залі, фото інтернет сторінки соціальної мережі «Facebook» спортивного клубу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », з публікацією та фото сина сторін та роздруківку листування у месенджері.
У судовому засіданні позивач підтримала позов та просила суд задовольнити його у повному обсязі.
У свою чергу, відповідач категорично заперечував щодо задоволення позову та просив суд відмовити в його задоволенні.
Суд, вислухавши думку учасників провадження, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, дійшов наступного висновку.
Під час судового розгляду встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 та судового наказу № 369/6313/25 від 15.04.2025 року.
При цьому, позивачем до суду не надано ні копії свідоцтва про народження дитини, ні витягу з актового запису про народження, з якого б чітко вбачалося родинний зв`язок між сторонами та дитиною.
Судовим наказом Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.04.2025 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з 14.04.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
Позивач у своїй заяві вказала, що відповідач сплачує аліменти, однак не бажає брати участі у додаткових витратах на сина, а саме: оплати за додаткові зайняття з англійської мови та зайняття у спортивному залі, які позивач вже понесла та несе щомісячно.
На підтвердження понесених позивачем додаткових витрат на утримання сина до суду надано фотокопії абонементів до спортивного клубу «GYM BOX», відеозапис зайнять дитини в спортивному клубі, платіжні інструкції про переказ коштів, фото роздруківок листування в месенджері щодо тренувань у спортивному клубі та додаткових зайнять з англійської мови, а також похвальний лист за високі досягнення у навчанні.
Таким чином, розмір додаткових витрат на утримання сина, які має відшкодувати відповідач за період з 17.02.2026 року по 30.04.2026 року складає 3 925 грн. Крім того, позивач вказує, що такі витрати вона несе щомісяця, тому просить стягнути ще з відповідача 2 400 грн додаткових витрат щомісячно починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття або припинення обставин, що зумовлюють такі витрати.
З наданих стороною відповідача довідок про доходи убачається, що з лютого 2026 року по травень 2026 року з доходів відповідача було утримано аліменти та заборгованість по них в розмірі 81 873 грн, яка складає майже половину його доходу в цілому. Дані обставини також підтверджуються наданою до суду останнім випискою з рахунку відповідача та платіжними інструкціями списання коштів.
Відповідно до частини першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі, у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Указана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі №6-1489цс17, а також у постановах Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі №520/12681/17 (провадження №61-14849св19), від 31 січня 2020 року у справі №484/2230/17 (провадження №61-1460св18).
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що "СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові від 26.08.2020 року у справі N 336/1488/19, провадження N 61-19103св19, особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.
Отже, з аналізу судової практики, яка склалась, до додаткових витрат відносять:
а) навчання у спеціалізованому закладі освіти, технікумі, коледжі, при умові погодження з батьком/матір`ю навчального закладу та доведеності існування особливих обставин, які зумовлені необхідністю платного навчання дитини у цьому закладі адже дитині гарантовано державою безоплатне навчання у загальноосвітній школі,
б) розвиток здібностей дитини, а саме витрати на гуртки, заняття, які розвивають конкретні здібності дитини, придбання спортінвентарю, музичного інструменту, витрати на участь у змаганнях та конкурсах, витрати на вивчення іноземних мов, підтверджені відповідними нагородами, які одержували діти або характеристиками,
в) оздоровлення (санаторно-курортне або відпочинок біля моря або на гірському курорті при умові доведеності, що для покращення стану здоров`я дитини вона потребувала відпочинок та оздоровлення саме там),
г) лікування (систематичні витрати, понесені у зв`язку з постійною хворобою дитини, фізичними травмами).
Батьки зобов`язані брати участь у додаткових витратах на свою дитину, лише при обов`язковій умові, якщо це обумовлено розвитком її здібностей, хворобою тощо.
Цей перелік не є вичерпним - сюди входять усі потреби дитини, які не покриваються аліментами на її утримання.
Якщо розмір аліментів, які сплачує боржник, не покриває половини витрат на оплату матеріальних потреб дитини, то слід звертатися до суду із заявою про збільшення розміру аліментів, а не про стягнення додаткових витрат на дитину.
Для задоволення даної категорії спорів особливо важливим є те, щоб сторона надала незаперечні докази на підтвердження додаткових витрат.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні особою, яка пред`явила такий позов (постанови Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №501/5060/15-ц, від 14 січня 2019 року у справі №751/4312/16-ц).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно до вимог ч.1 ст. 76 ЦПК України «Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи».
Як передбачено ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Докази, які сторони повинні подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які вони посилаються, як на підставу для задоволення їх вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність або відсутність підстав для задоволення заяви чи відмови у її задоволенні,- повинні бути виключно належними та допустимими.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19) Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
При цьому, надані стороною позивача докази у вигляді фотокопії абонементів до спортивного клубу «GYM BOX», відеозапис зайнять дитини в спортивному клубі, платіжні інструкції про переказ коштів, фото роздруківок листування в месенджері щодо тренувань у спортивному клубі та додаткових зайнять з англійської мови, а також похвальний лист за високі досягнення у навчанні не є належними та допустимими доказами розвитку особливих здібностей дитини, тому ці витрати не є додатковими у розумінні ст. 185 СК України.
Позивач не довела існування особливих обставин, які зумовили б необхідність несення додаткових витрат на утримання дитини, а саме до суду не надано договору укладеного між позивачем та особами, що надають послуги зі спортивного розвитку сина та додаткових зайнять з англійської мови, докази особливих здібностей та здобутків, інформацію про участь у змаганнях, олімпіадах та нагороди за них, які б в даному випадку підтверджували особливі здібності дитини.
Більше того, надані до суду позивачем платіжні інструкції взагалі не містять призначення платежу, що позбавляє суд можливості встановити напрямок спрямування цих коштів, тому суд їх не бере до уваги, та визнає їх в даному випадку неналежними і недопустимими.
Крім того, аналогічна позиція суду щодо наданих позивачем скріншотів переписки в месенджері мобільного ґаджету, оскільки суд позбавлений можливості встановити між ким саме це листування вилося і з приводу чого конкретно.
Разом з тим, позивачем не надано до суду доказів того, що ці витрати не можуть бути і не покриваються за рахунок сплачених відповідачем аліментів.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 79, 141, 155, 180, 185 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354, Цивільного процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, викликаних розвитком її здібностей - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 21.08.2026.
Суддя Тетяна ДУБАС