_____________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 947/28611/26
Провадження № 2-о/947/388/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.08.2026 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Куриленко О.М.,
присяжних - Концеби Л.А., Ковальчук Р.Л.,
за участі секретаря судового засідання - Петрової А.М.,
заявника - ОСОБА_1 ,
заінтересованих осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку окремого провадження, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про удочеріння повнолітньої особи,
ВСТАНОВИВ:
10 липня 2026 року через систему «Електронний суд» надійшла заява, в якій заявник просить ухвалити рішення про удочеріння громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданий 5115, 08.02.2018 року) повнолітньої особи - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 09.12.2011 року. Зазначає, що задовго до укладення шлюбу, а саме з 2002 року, з ними проживає донька дружини, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 від першого шлюбу ОСОБА_3 . Біологічний батько дитини ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Стверджує, що протягом усього цього часу - з 2002 року і до сьогодні - заявник, дружина та дочка фактично є однією сім`єю, вже протягом 24 років мають сталі сімейні зв`язки. Заявник зазначає, що здійснював виховання та всебічний розвиток дочки, забезпечував її освітні потреби (школа, позашкільні заняття, гуртки, секції, репетитори та вища освіта), а також повністю покривав її матеріальні витрати, включно з особистими та побутовими потребами. Стверджує, що біологічний батько дитини не проживав з нею з 1998 року, не брав участі у її вихованні, утриманні та забезпеченні тривалий час, у зв`язку з чим фактично був відсутній у її житті. Заявник вважає, що він повністю виконую батьківські обов`язки стосовно дочки, тому вона сприймає його як свого батька. Зазначає, що між ним та ОСОБА_2 склалися теплі та тісні сімейні відносини. Вони підтримують теплі та довірливі стосунки, які за своїм змістом є відносинами батька та дочки. Зазначає, що фактичні родинні відносини між заявником та ОСОБА_2 сформувалися протягом тривалого часу спільного проживання та спільного ведення сімейного життя. Вважає, що удочеріння дочки відповідає її інтересам та сприятиме юридичному оформленню родинних відносин, які фактично існують між ними протягом багатьох років. Також зазначає, що є батьком ОСОБА_5 . Веде здоровий спосіб життя, стан здоров`я задовільний, не страждає будь-якими захворюваннями, які б перешкоджали удочерінню повнолітньої особи, до кримінальної відповідальності не притягуюсь, не знятої та непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває, служить у Військовій частині НОМЕР_3 та отримує дохід. Крім того, ОСОБА_1 є приватним підприємцем та перебуває на обліку як суб`єкт підприємницької діяльності у Одеській державній податковій інспекції. Також зазначає, що ОСОБА_1 є співвласником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 є власником житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де зареєстровані та проживають: власник будинку - ОСОБА_3 , а також ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з цією заявою.
Ухвалою судді від 13.07.2026 року відкрито окреме провадження по цивільній справі та призначено судове засідання на 20.08.2026 року о 14 год. 00 хв.
17.08.2026 року зареєстровано заяви, що надійшли через систему «Електронний суд» від заявника - ОСОБА_1 та заінтересованих осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Заяви передано судді 18.08.2026 року.
Ухвалою суду від 18.08.2026 року забезпечено участь заявника - ОСОБА_1 та заінтересованих осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судових засіданнях по цивільній справі №947/28611/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів заявника - ОСОБА_1 та заінтересованих осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у підсистемі відеоконференцзв`язку сайту vkz.court.gov.ua.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.
У судовому засіданні заявник - ОСОБА_1 заяву підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.
Заінтересовані особи - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечували проти задоволення заяви.
Представник заінтересованої особи - Київського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином.
Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, доходить до висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити за наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб 09.12.2011 року у Другому Приморському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис за № 599 (а.с. 16).
Згідно Свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Серії НОМЕР_4 від 04.02.1992 року, її батьками записані - ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (а.с. 18).
Згідно Свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , Серії НОМЕР_5 від 25.06.1997 року, його батьками записані - ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (а.с. 19).
Відповідно до Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_6 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що 17.01.2022 року складено відповідний актовий запис № 656 (а.с. 17).
Матеріали справи містять Довідку військово-лікарської комісії від 08.05.2026 року №2026-0508-1335-4598-0 (а.с. 20).
Згідно довідки Міністерства внутрішніх справ України, наданої станом на 09.07.2026, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої та непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (а.с. 21).
Згідно Витягу із Наказу Міністерства оборони України від 17.02.2026 року №10/СЧ капітан-лейтенант ОСОБА_1 , командир ІНФОРМАЦІЯ_8 військової частини НОМЕР_3 , з 17 лютого 2026 року справи та посаду начальника рухомої ремонтної майстерні тактичної Військово-Морських групи оборони пункту базування № НОМЕР_7 угруповання різнорідних сил Сил Збройних Сил України прийняв та приступив до виконання обов`язків за посадою.
Згідно Довідки Військової частини НОМЕР_3 , виданої ОСОБА_1 , брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійснені заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України: у період із 01.03.2025 по 05.08.2025; у період із 08.08.2025 по 28.08.2025; у період із 11.10.2025 по 15.01.2026.
ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , є приватним підприємцем та перебуває на обліку як суб`єкт підприємницької діяльності у Одеській державній податковій інспекції.
Заявником надано Довідку з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-7 (а.с. 22-23).
ОСОБА_1 є співвласником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що пітверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 12.12.1997 року (а.с. 27).
Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ольгою Сімонової посвідчено заяву ОСОБА_2 , якою вона надає згоду на удочеріння її ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 28).
Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ольгою Сімонової посвідчено заяву ОСОБА_3 , якою вона надає згоду на удочеріння її повнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 29).
Відповідно до ст. 207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду.
Згідно ч. 2 ст. 208 СК України у виняткових випадках суд може постановити рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30 березня 2007 року, у зв`язку із включенням у СК правових норм про усиновлення повнолітньої особи необхідно брати до уваги, що така особа може бути усиновлена лише у виняткових випадках, зокрема якщо вона є сиротою або була позбавлена батьківського піклування до досягнення повноліття. Враховуючи винятковий характер права на усиновлення повнолітньої особи, суди мають установлювати при розгляді справ цієї категорії додаткові обставини, зокрема необхідність усиновлення і неможливість оформлення іншого правового зв`язку між особою, яку бажають усиновити, та особою, яка хоче це зробити (складення заповіту тощо). При цьому звернення до суду із заявою про усиновлення не повинно бути зумовлено бажанням досягти іншого правого наслідку, ніж юридичне оформлення родинного зв`язку (можливо, вже наявного факту). Слід також з`ясовувати наявність чи відсутність в усиновлювача своїх дітей. Закон не встановлює заборони на усиновлення повнолітньої особи тією, яка має власних дітей, проте на цей факт необхідно зважати виходячи з обставин, що визначають можливість рідних дітей бути спадкоємцями. У кожному конкретному випаду суд при вирішенні питання про усиновлення повнолітньої особи може врахувати й інші обставини.
Отже, усиновлення повнолітньої особи допускається за наявності двох юридичних фактів: 1) відсутності в усиновлюваної особи батька, матері або позбавлення такої особи їхнього піклування; 2) наявність виключної обставини чи їх сукупності, які свідчать про те, що відхід від загальних правил щодо усиновлення не буде суперечити моральним засадам суспільства, буде відповідати інтересам всіх заінтересованих осіб, і що в інший спосіб захистити їх інтереси є неможливим.
При цьому, як свідчить наведена вище цитата з постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 року, вживане у ч. 2 ст. 208 СК України словосполучення «особа, яка не має батька, матері» розтлумачене судом як «особа - сирота».
Відповідно до абз. 7, 8 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства», дитина-сирота - це дитина, в якої померли чи загинули батьки, а діти, позбавлені батьківського піклування, - діти, які залишилися без піклування батьків у зв`язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов`язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, а також діти, розлучені із сім`єю, підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовились батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов`язків з причин, які неможливо з`ясувати у зв`язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, та безпритульні діти.
Однак ОСОБА_2 вказаним ознакам не відповідає, оскільки мала батька - ОСОБА_4 , який надавав відповідне піклування до своєї смерті, доказів зворотнього у судовому засіданні надано не було.
Крім того, у заінтересованої особи ОСОБА_2 є мати - ОСОБА_3 .
ОСОБА_2 не була сиротою або позбавленою батьківського піклування до досягнення повноліття, батьківських прав її батьки не позбавлялись, більш того, шлюб між заявником та матір`ю усиновлюваної був укладений у 2011 році, коли ОСОБА_2 вже майже виповнилося 20 років! При цьому доказів проживання сторін однією сім`єю до укладання шлюбу, виховання неповнолітньої дитини заявником тощо у судовому засіданні надано не було.
Судом не встановлено жодної виключної обставини, яка вказувала б на те, що усиновлення повнолітньої ОСОБА_2 є єдино можливим способом захисту її прав та законних інтересів у сімейних відносинах між нею та заявником - ОСОБА_1 .
Так, жоден з учасників справи не надав переконливих пояснень щодо того, чому питання про усиновлення стало для них актуальним, лише коли ОСОБА_2 виповнилось повних 34 роки, і з яких причин вони не опікувались цим питанням після смерті ОСОБА_4 і до досягнення ОСОБА_2 повноліття, чи були перешкоди для цього. Єдине, на що посилався заявник, це те, що проходження усиновлювачем військової служби в умовах постійного ризику для життя є однією з виняткових обставин цієї справи та обумовлює необхідність юридичного оформлення фактично сформованих сімейних відносин між сторонами. Зазначав, що усиновлювана проживає у Французькій Республіці та перебуває у шлюбі з громадянином Франції. Вона є повністю інтегрованою у французьке суспільство, протягом тривалого часу проживає в умовах французького правового та соціального середовища, у зв`язку з чим її особисті та сімейні правовідносини тісно пов`язані з правопорядком Франції. При цьому законодавство Франції прямо допускає усиновлення повнолітніх осіб.
Заявник зазначав, що біологічний батько ОСОБА_2 не проживав разом із нею починаючи з 1998 року та протягом тривалого часу не брав участі у її вихованні, утриманні, матеріальному забезпеченні та повсякденному житті. Фактично він був відсутній у процесі її дорослішання, здобуття освіти та формування життєвих цінностей. Натомість, починаючи з 2002 року між усиновлювачем та усиновлюваною сформувалися сталі сімейні відносини, характерні саме для взаємин батька та доньки. Саме усиновлювач протягом багатьох років здійснював її виховання та всебічний розвиток, забезпечував освітні потреби, пов`язані з навчанням у школі, відвідуванням гуртків, секцій, позашкільних занять і занять з репетиторами, а також здобуттям вищої освіти. Крім того, усиновлювач повністю забезпечував її матеріальні, побутові та особисті потреби, фактично виконуючи всі обов`язки батька. На момент початку спільного проживання усиновлювача та усиновлюваної у 2002 році усиновлюваній було лише 10 років. Саме у період її дитинства, підліткового віку та подальшого дорослішання усиновлювач фактично виконував батьківські обов`язки щодо її виховання, розвитку, матеріального забезпечення та підтримки.
Однак, указані обставини не підтверджені жодними доказами. Крім того, доказів звернення до суду з позовом про стягнення аліментів з біологічного батька, невиконання ним своїх батьківських обов`язків тощо під час розгляду справи надано не було.
При цьому заявником - ОСОБА_1 не надано пояснень про те, які існують перешкоди для складання заповіту, довіреностей чи інших іридичних документів на користь ОСОБА_2 чи будь-які докази того, як саме воєнний стан може вплинути саме на неї та її правовідносини з пасинком.
Оцінюючи такі доводи заявника, суд зауважує, що проявляти турботу та надавати допомогу один одному сторони можуть і без юридичного оформлення родинного зв`язку.
Суд констатує, що життєві обставини, в яких ОСОБА_2 народилася, досягнула повноліття і продовжує вже доросле життя, не є виключними, проживання однією сім`єю з вітчимом, смерть рідного батька, - все це непоодинокі в Україні випадки.
Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на не встановлення судом виняткових обставин, які б давали правові підстави для усиновлення повнолітньої особи, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 208, 211, 217, 218, 228-233 СК України, ст.ст. 4, 10, 12, 19, 310-314, 352 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про удочеріння повнолітньої особи, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О. М. Куриленко
Присяжні Л.А. Концеба
Р.Л. Ковальчук