Дата документу 19.08.2026 Справа № 554/6200/26
Провадження № 2/554/3659/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 серпня 2026 року м. Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді Чуванової А.М.,
за участю секретаря судового засідання Єсліковської О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2026 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 40 000 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №16506-10/2023 від 12.10.2023 року, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 40 000,00 грн. строком на 360 днів (п.1.2 Договору), із процентною ставкою, що становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредитування (п.1.4.1 Договору), а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором (п.1.1 Договору).
Згідно з п. 1.6 кредитного договору Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за вказаними реквізитами.
Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору. На підтвердження виконання Товариством зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором надано лист-повідомлення про перерахування коштів до Договору про надання фінансового кредиту №16506-10/2023 від 12.10.2023 року.
29.03.2024 року ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №29032024.
Згідно з вищевказаним Договором, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Аванс Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №16506-10/2023 від 12.10.2023 року.
На дату відступлення права вимоги розмір заборгованості відповідача становив: заборгованість за тілом кредиту - 4000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 17000,00 грн.
Водночас, відповідно до умов кредитного договору, нарахування відсотків тривало до
закінчення встановленого строку кредитування. Таке нарахування є правомірним, оскільки згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в повному обсязі та на тих самих умовах, що існували на момент переходу прав, якщо інше прямо не передбачено договором або законом. Отже, позивач як новий кредитор набув права вимоги не лише щодо вже існуючої заборгованості, а й щодо відсотків, які продовжують нараховуватися відповідно до первісних договірних умов
З урахуванням викладеного, станом на дату закінчення строку кредитування загальна
заборгованість відповідача становить 40 000,00 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 4000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 36 000,00 грн.
Оскільки позичальник не виконав зобов`язання за кредитним договором у встановлені
строки, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звертається до суду з метою захисту своїх законних прав та інтересів шляхом стягнення заборгованості.
Ухвалою суду від 04.05.2026 року було відкрито провадження у справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
13.07.2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що позивачем не доведено факту укладення кредитного договору, відсутні докази того, що одноразовий ідентифікатор було надіслано саме на номер телефону відповідача (відсутні логи оператора зв`язку), а також відсутні дані IP- адреси чи Device ID, з яких здійснювалося введення ідентифікатора. Із переліку додатків до позовної заяви вбачається відсутність належних та допустимих доказів , які б підтверджували факт належного підписання договору саме відповідачем. Зокрема, позивачем не надано: журналів подій (лог-файлів) інформаційно комунікаційної системи; технічних даних авторизації користувача; доказів введення одноразового ідентифікатора саме відповідачем; відомостей щодо IP-адреси, Device ID чи іншої технічної інформації У матеріалах справи відсутній протокол створення електронного документа (лог файли) підтвердження генерації та використання одноразового ідентифікатора, що унеможливлює встановлення моменту виникнення зобов`язань та перевірку правомірності нарахування відсотків з першого дня дії договору. Позивач не надав технічних доказів (логів оператора зв`язку або внутрішніх систем), що SMS-повідомлення з
кодом було взагалі надіслано на номер відповідача. Позивач не надав належних доказів на підтвердження дотримання процедури укладення.
Відповідно до умов договору: Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. 1.2. Тип кредиту: кредит. Кредит надається строком на 360 днів. Дата надання кредиту 12.10.2023. Наданий кредит Клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 05.10.2024. 1.4.1. Процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 цього Договору. Реальна річна процентна ставка, відсотків річних 133859,83%. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, якщо вони призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Така ставка суперечить засадам розумності, добросовісності та справедливості (ст. 3, 509 Цивільного кодексу України). Таким чином, умови договору, які дозволяють позивачу нараховувати відсотки, що у рази перевищують основну суму боргу, створюють ситуацію, за якої відповідальність споживача стає безкінечною та кабальною. Це є підставою для перегляду розрахунків та відмови у задоволенні позову в частині несправедливо нарахованих сум.
Звертає увагу, що відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість за тілом кредиту становить 4 000,00 грн, а заборгованість за процентами - 36000,00 грн, що свідчить про відсутність будь- якого погашення кредитної заборгованості протягом усього строку дії договору. При цьому матеріали справи не містять жодних доказів здійснення відповідачем хоча б одного платежу на виконання спірного договору. Відсутні будь-які відомості про часткове погашення кредиту, сплату процентів чи інші дії відповідача, які могли б свідчити про визнання ним існування договірних правовідносин після нібито укладення договору. За таких обставин твердження позивача про укладення та належне виконання кредитного договору ґрунтуються виключно на документах, сформованих самим
позивачем та його правопопередником, тоді як будь-які незалежні докази поведінки відповідача, що підтверджували б його волевиявлення або подальше визнання спірного договору, суду не надані.
У даній справі позивач надав лише лист-повідомлення провайдера iPay.ua про перерахування коштів на картку з масковим номером НОМЕР_1 , однак не надав виписок з банківського рахунку, довідки банку про належність цього карткового рахунку саме відповідачу, договору про відкриття рахунку або іншого документа, який би підтверджував, що зазначена картка на момент здійснення платежу перебувала у володінні та розпорядженні ввідповідача. Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що платіжна картка НОМЕР_1 на момент здійснення платежу належала саме відповідачу. Не надано довідки банку, договору про відкриття рахунку, банківської виписки або іншого документа, який би підтверджував належність карткового рахунку відповідачу.
Крім того, позивач не надав належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували виникнення у ТОВ «Аванс Кредит» права вимоги саме до відповідача. Зокрема, матеріали справи містять істотні суперечності щодо належного оформлення електронного кредитного договору, відсутні належні технічні докази його укладення, не надано підтвердження накладення кваліфікованого електронного підпису відповідно до умов договору, а також відсутні належні докази фактичного зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача. Відповідач просить суд застосувати положення ч. 5 ст. 137 ЦПК України та повністю відмовити у стягненні таких витрат, оскільки вони є неспівмірними з предметом спору, ціною позову та реальною складністю справи(а.с.61-64).
Представник позивача до суду не з`явився, позивач надав заяву, в якій просить справу розглянути у відсутність свого представника, на задоволенні позову наполягає.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про місце та час слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача та відповідача, на підставі наявних у справі даних і доказів.
Фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 16506-10/2023 від 12.10.2023 року, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 40000,00 грн. строком на 360 днів (п.1.2 Договору), із процентною ставкою, що становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредитування (п.1.4.1
Договору), а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором (п.1.1 Договору) (а.с.12-16).
Згідно з листом-повідомленням провайдера iPay.ua від 30.06.2025 року кошти перераховані на платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с.18-зворот).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Згідно зі ст.ст.525,526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
29.03.2024 року ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №29032024 (а.с.21-зворот-26).
Згідно з вищевказаним Договором, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Аванс Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №16506-10/2023 від 12.10.2023 року.
Сума заборгованості ОСОБА_1 становить 40000,00 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 4000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 36000,00 грн (а.с.28-32).
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Позивачем на адресу відповідача направлялись повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні та повідомлення про порядок погашення заборгованості за кредитним договором. Заборгованість за кредитним договором не погашена.
Таким чином, в порушення умов кредитних договорів, а також вимог ст.ст.509, 526, 1054 ЦК Українивідповідач зобов`язання за вказаними вище договорами не виконала.
Відповідно до ст. 610 ЦК України,порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України,одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на викладене, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, зважаючи на те, що відповідачем не спростовано наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором №16506-10/2023 від 12.10.2023 року підлягає задоволенню у повному обсязі.
Оцінюючи доводи відповідача про неукладення кредитного договору, відсутність технічних лог-файлів та недоведеність належності йому платіжної картки, суд вважає їх безпідставними, оскільки правочин підписано шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що повністю відповідає статтям 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Твердження відповідача про недоведеність належності йому платіжної картки № НОМЕР_1 суд оцінює критично, оскільки реквізити саме цієї картки сторони безпосередньо погодили у пункті 1.6 підписаного договору як спосіб отримання кредиту. Зазначення цих даних у тексті правочину свідчить про те, що відповідач сам надав їх кредитору та підтвердив володіння ними, а наданий позивачем лист-повідомлення провайдера iPay.ua є належним доказом фактичного перерахування та безготівкового зарахування коштів у розмірі 4 000,00 грн на вказаний рахунок. При цьому відповідач не надав суду жодних належних доказів того, що зазначена картка чи номер телефону йому не належать, або що відносно нього було вчинено шахрайські дії третіми особами, як і не надав підтверджень звернення до правоохоронних органів за цим фактом.
Відсутність добровільних платежів з боку відповідача протягом строку дії договору не може свідчити про відсутність його волевиявлення на етапі укладення правочину, а лише підтверджує факт порушення ним взятих на себе зобов`язань. Крім того, спірний кредитний договір є чинним, у встановленому законом порядку відповідачем не оскаржувався, недійсним судом не визнавався, а відтак, в силу презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), є обов`язковим для виконання сторонами.
Посилання відповідача на несправедливість умов договору, кабальну відсоткову ставку та норми статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» також відхиляються судом. На момент укладення правочину (12.10.2023) чинне законодавство не містило нормативних обмежень щодо граничного розміру відсоткової ставки за мікрокредитами. Керуючись принципом свободи договору (ст. 6, 627 ЦК України), відповідач діяв добровільно та на власний розсуд погодився із визначеними умовами, підписавши договір без зауважень, у зв`язку з чим зобов`язаний повернути суму боргу та нараховані відсотки у повному обсязі.
У відповідності до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.
Положеннями ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із диспозиції ч. 1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом даної справи, підтверджуються наданими копіями: договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року (а.с.36), актом наданих послуг №942 від 10.04.26 року (а.с.35-зворот), детальним описом наданих послуг до Акту 942 від 01.07.2025 року (а.с.36).
Вирішуючи питання обґрунтованості щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 8 000 грн., суд приймає до уваги наступне.
Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 2 статті 141 ЦПК України, відповідно до якого інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із цим, у частині 3 статті 137 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Виходячи з визначених у частині 3 статті 137 ЦПК України критеріїв, суд зазначає, що розмір гонорару адвоката позивача свідчить про необґрунтованість та непропорційність цих витрат до предмета спору.
Отже, суд при розподілі витрат на професійну правничу допомогу враховує, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому вважає за необхідне зменшити суму стягнення з відповідача на користь позивача до 2000 грн. витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат є об`єктивним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.
Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору, у розмірі 2 662,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12,13,81,141,263-265 ЦПК України, ст.ст.526,610,611, 625, 1054 ЦК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит -Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 корпус 28, 4 поверх, код ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за кредитним договором №16506-10/2023 від 12.10.2023 року в сумі 40 000,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 корпус 28, 3 поверх, код ЄДРПОУ 35234236, судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 гривень.
Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 корпус 28, 3 поверх, код ЄДРПОУ 35234236;
відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя А.М.Чуванова