Справа № 420/37513/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши у письмовому спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язати вчинити певні дії,
встановив:
Позивачка звернулась з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просить:
- скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 в частині сплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в розмірі 25% від 50% грошового забезпечення ОСОБА_2 ;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення в розмірі 100% грошового забезпечення ОСОБА_2 за грудень 2024 року та січень 2025 року в сумі 191 000 грн на місяць та в розмірі 50% грошового забезпечення в сумі 95 500 грн на місяць починаючи з лютого 2025 року з урахуванням сплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07.01.2025 року ОСОБА_2 зник безвісти в районі АДРЕСА_1 , що підтверджується сповіщенням сім`ї № 124/250 від 09.01.2025 року. Позивачка, як дружина ОСОБА_2 була єдиною хто подав заяву про виплату грошового забезпечення. Позивачка вважає, що їй повинно виплачуватись грошове забезпечення в розмірі 50% грошового забезпечення ОСОБА_2 , оскільки у відповідача відсутні повноваження для самостійного розподілу коштів між особами, які такі заяви не подавали. Водночас, відповідач виплачує позивачу лише 25% від 50% грошового забезпечення ОСОБА_2 .
Відповідач подав відзив, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказав, що з огляду на наявні матеріали, які надійшли на адресу військової частини з ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 у відповідності до пункту 6 постанови Кабінету міністрів України за №884 від 30.11.2016 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти», також входить до переліку осіб, які набувають права на отримання виплат грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 . Крім того, вказує, що ОСОБА_2 не внесено до наказу командира військової частини з виплати одноразової винагорода в розмірі 70000 гривень, оскільки сумарно обчислених 30 днів до дня зникнення безвісти, не виконував бойові завдання під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником.
У відповіді на відзив позивачка не погодилась з доводами викладеними у відзиві та просила задовольнити позовні вимоги.
Судом встановлено наступне.
07.01.2025 року ОСОБА_2 зник безвісти в районі АДРЕСА_1 , що підтверджується сповіщенням сім`ї № 124/250 від 09.01.2025 року.
Позивачка подала заяву про виплату грошового забезпечення ОСОБА_2 їй, як дружині зниклого безвісти.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) за №2890 від 05.05.2025 право на отримання рівними частинами від 50% усіх належних видів грошового забезпечення зниклого безвісти солдата ОСОБА_2 отримала Позивачка, як дружина (25%) та ОСОБА_3 , - батько зниклого безвісти військовослужбовця (25%).
Позивачка вважаючи, що виплата грошового забезпечення зниклого безвісти проводиться з порушенням звернулась до суду з цим позовом.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XI (далі Закон №2011-XI) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до пункту шостого статті 9 Закону №2011-XII (в редакції чинній по 31.01.2025) за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Законом України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №3995-ІХ від 08.10.2024 щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» зазначену правову норму викладено в наступній редакції:
Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).
Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п`ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення."
Дані зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №3995-ІХ від 08.10.2024 введені в дію 01 лютого 2025 року.
Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (далі - Порядок №884).
Відповідно до пункту 3 Порядку №884 за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з пунктом 4 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
Відповідно до пункту 5 Порядку №884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі. У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов`язково зазначаються підстави для такої відмови. Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі: подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку; подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку; подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку; з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування. Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв`язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Зважаючи на вищевикладене, особа набуває права на отримання зазначених виплат виключно з моменту особистого звернення із відповідною заявою та пакетом підтвердних документів до уповноважених органів.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, батько зникло безвісти ОСОБА_2 із заявою про виплату грошового забезпечення не звертався, що свідчить про відсутність підстав для здійснення такої виплати на його користь.
Враховуючи наведене, позові вимоги в частині виплати позивачці грошового забезпечення ОСОБА_2 в розмірі 50% підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині виплати позивачці грошового забезпечення ОСОБА_2 в розмірі 100%, суд завчає наступне.
Судом встановлено, що 07.01.2025 року ОСОБА_2 зник безвісти в районі н.п. Лозова, Ізюмського району, Харківської обл.
Відповідно до пунктом 4 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
Таким чином, особи, які реалізували своє право на призначення виплати у встановленому порядком шляхом подання відповідної заяви, мають право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця саме з дати внесення відомостей про його зникнення безвісти (дня його зникнення), а не з моменту звернення чи прийняття рішення про виплату.
Як вже зазначено вище, до внесення змін Законом України № 3995-IX від 08.10.2024 до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (які були введені в дію 01 лютого 2025 року), за військовослужбовцями, зниклими безвісти або захопленими в полон, збережені виплати грошового забезпечення здійснювалися членами їхніх сімей у розмірі 100 % від повного обсягу належного суми.
Отже позивачка має право на виплату грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 у розмірі 100% грошового забезпечення у період з 07.01.2025 року по 01.02.2025 року.
Водночас вимоги в частині виплати грошового забезпечення у розмірі 100% зниклого безвісти ОСОБА_2 у період з грудня 2024 року по 06.01.2025 року, задоволенню не підлягають, оскільки право на таку виплату чинне законодавство пов`язує, саме з моментом зникнення безвісти військовослужбовця.
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення в цій частині позовних вимог.
Щодо врахування додаткової доплати в розмірі 70 000 грн до складу грошового забезпечення зниклого безвісти, суд зазначає наступне.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №168, пунктом 1-1 якої установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань;
Відповідно до пункту 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 1 розділу XXXVII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказ Міністерства оборони України 07.06.2018 №260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі по тексту також - Порядок №260) визначено, що на період воєнного стану військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань: під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно; на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України; на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій; на території противника.
Відповідно до пункту 1 розділу ХХХ Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно, самовільно залишили військову частину (установу, організацію), місце служби або здійснили дезертирство), а також у разі їх смерті (загибелі), виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, військовою частиною, в якій військовослужбовець перебував на грошовому забезпеченні.
За приписами пункту 2 розділу І Порядку №260 до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Згідно з пунктом 2 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що відносно військовослужбовців, які зникли безвісти, законодавчо визначено механізм виплати членам сім`ї грошового забезпечення такого військовослужбовця, яке включає складові грошового забезпечення постійного характеру.
Водночас одноразова додаткова винагорода у розмірі 70000 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання завдань, перелічених у пункті 1-1 Постанови №168, має іншу правову природу - це одноразова винагорода за фактично виконані бойові (спеціальні) завдання протягом сумарних 30 днів. При цьому, у випадку, якщо до дати зникнення безвісти військовослужбовець вже набув право на таку одноразову додаткову виплату, що має бути підтверджено документально, така виплата входить до належного йому грошового забезпечення та підлягає виплаті в установленому порядку. Однак автоматичне подальше нарахування членам сім`ї одноразової додаткової винагороди у розмірі 70000 грн за період після зникнення безвісти військовослужбовцем законодавством не передбачене, оскільки після зникнення відсутній факт подальшого виконання відповідних бойових завдань.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.05.2026 у справі №280/8933/24,
«...грошове забезпечення військовослужбовця складається з:
- щомісячних основних видів (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років),
- щомісячних додаткових видів (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії),
- одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Так, у пункті 2 розділу І Порядку №260 чітко зазначено, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану є саме одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
У свою чергу, одним із видів додаткової винагороди на період дії воєнного стану є додаткова винагорода військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування після тяжкого поранення.
...
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, не викликають сумніву щодо розуміння характеру такої винагороди, як одноразового, а не регулярного / постійного / періодичного доходу, за критерієм систематичності її виплати.
56. Разом із цим, Велика Палата Верховного Суду вважає за доречне зазначити, що законодавець розрізняє винагороди, які мають постійний характер, тобто такі, що є загальними і не залежать від конкретних обставин об`єктивної дійсності чи особистих характеристик військовослужбовця, та одноразові винагороди, пов`язані з певними особливостями бойових завдань (виконаної військовослужбовцем роботи; територією, на якій такі завдання / робота виконувались, тощо), фізичним станом військовослужбовця.
Вочевидь, призначення та виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану у зв`язку з пораненням відбувається за настання особливого та єдиного юридичного факту - поранення під час захисту Батьківщини, що надалі зумовлює лікування, яке своєю тривалістю може відрізнятися залежно від тяжкості поранення.
57. Водночас та обставина, що лікування може тривати протягом певного періоду часу і за весь цей період військовослужбовець має право отримати додаткову винагороду, не змінює одноразовий характер цієї виплати, яка пов`язана з одним юридичним фактом - пораненням, а здійснення такої виплати декількома платежами протягом кількох місяців поспіль свідчить лише про виплату одного і того ж разового доходу (додаткової винагороди) частинами. Така виплата відбувається до вичерпання юридичного факту поранення військовослужбовця внаслідок закінчення його лікування / звільнення у запас тощо.».
Суд вважає означені висновки застосовними до спірних правовідносин з огляду на те, що спірним в межах заявлених позовних вимог є саме наявність чи відсутність у позивачки як члена сім`ї військовослужбовця, що має статус зниклого безвісти, права на виплату за період, протягом якого такий військовослужбовець вважається зниклим безвісти, одноразової додаткової винагороди у розмірі 700000 грн кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання відповідних бойових завдань.
Суд наголошує на тому, що спірна винагорода є саме одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, пов`язана з певними особливостями бойових завдань таким військовослужбовцем та, незважаючи на можливість її виплати протягом певного часу (до вичерпання юридичного факту виконання таким військовослужбовцем бойових завдань, визначених пунктом 1-1 Постанови №168,вона не набуває характеру постійної.
Таким чином, оскільки судом не встановлено та не підтверджено виникнення у військовослужбовця права на виплату йому одноразової грошової допомоги у розмірі 70000 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання відповідних бойових завдань, у суду відсутні підстави вважати підтвердженими документально та нормативно заявлені позовні вимоги в цій частині.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу врегульовано ст. 134 КАС України.
Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
На підтвердження витрат позивач надав: акт виконаних робіт, детальний опис наданих адвокатом послуг та ордер.
До стягнення позивачем заявлено 10000 грн за такі послуги: аналіз наданої клієнтом документації (1 година), підготовка адвокатських запитів та аналіз отриманих відповідей (3 години), підготовка та подача позову ( 4 години), аналіз відзиву, підготовка та подача відповіді на відзив (2 години).
Проаналізувавши докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а також інші матеріали справи, співвставивши наведені сторонами аргументи із категорією цієї справи, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг.
З огляду на викладене, суд вважає, що справедливою сумою у таких спорах за надані послуги з правничої допомоги буде 7000 грн.
Судовий збір розподілено відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 1 та 2 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.05.2025 року №2809.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.02.2025 грошове забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_2 у розмірі 50% його грошового забезпечення.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 07.01.2025 року по 31.01.2025 року грошове забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_2 у розмірі 100% його грошового забезпечення.
У задоволені іншої частини позову відмовити.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2) судовий збір у сумі 968,96 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30- денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.Ф. Попов