Справа № 420/1934/26
УХВАЛА
20 серпня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву представника ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду (згідно ст.383 КАС України),
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2026 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задоволено повністю.
Вказаним рішенням визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження ОСОБА_1 розміру пенсії з 01.01.2026 із застосуванням коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.01.2026 виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її розміру та без застосування коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778.
14.08.2026 до суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява в порядку ст.383 КАС України, в якій останній просить: Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, вчинені на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 по справі № 420/1934/26, в частині не здійснення поточної виплати пенсії у повному нарахованому розмірі, який станом на серпень 2026 року становить 102182,75 грн., та такими, що продовжують порушення прав позивача, підтверджені зазначеним рішенням суду, щодо продовження обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 та не здійснення виплати ОСОБА_1 пенсії без обмеження її розміру.
Заява обґрунтована тим, що законних підстав не здійснювати поточну виплату пенсії у розмірі, у якому пенсія обчислена внаслідок проведення її перерахунку, у відповідача немає.
Розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду (згідно ст.383 КАС України), суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно ч.4 ст.383 КАС України, заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Згідно абз. 1 ч.5 ст.383 КАС України, у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
Відповідно до ч.6 ст.383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Норми ст.383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, гарантується Конституцією України та процесуальним законодавством, а невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Суд зазначає, що обов`язок належним чином виконувати рішення суду покладений на відповідача Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України та ст.382 КАС України, контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Як вбачається з перерахунків пенсії з 01.01.2026, з 01.03.2026, з 01.08.2026, на виконання вищевказаного рішення ГУПФУ здійснило нарахування пенсії для її виплати в розмірі 102182,75 грн., а сума доплати на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/1934/26 за період з 01.01.2026 по 31.07.2026 з урахуванням фактично виплачених сум склала 465900,19 грн.
Натомість 05.08.2026 року під час виплати позивачу пенсії за серпень 2026 року розмір фактичної виплати пенсії становив лише 38338,08 грн., що підтверджується випискою по рахунку від 11.08.2026.
При цьому, як це було роз`яснено позивачу під час звернення до відповідача, вказана сума коштів, що перерахована відповідачем 05.08.2026, складається з безпосередньо з суми пенсії в розмірі 35438,08 грн. та з суми разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", встановленої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 травня 2026 р. № 602 позивачу як інваліду війни 2-ї групи у розмірі 2900,00 грн.
Саме в такому розмірі (35438,08 грн.) позивачу відповідачем здійснювалась фактична виплата на картковий рахунок пенсії щомісячно починаючи з січня 2026 року.
Таким чином, ГУПФУ дійсно повідомив про виконання рішення суду, на підтвердження чого надав належним чином оформлені перерахунки пенсії позивача, проте фактично замість належної до сплати позивачу після виконання рішення суми пенсії відповідач протиправно продовжує здійснення її щомісячної виплати в розмірі, у якому пенсія позивачу виплачувалась до здійснення її перерахунку на виконання судового рішення, що є значно меншим, ніж має бути виплачений.
Водночас посилання ГУПФУ на постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячною довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», є безпідставним.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 визнано протиправною та нечинною.
Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Отже, з 08.06.2026 (дати набрання законної сили рішенням у справі № 320/51895/25) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 Порядок … втратив чинність та не підлягає застосуванню.
Це означає, що з наведеної дати у відповідача відсутня будь-яка правова підстава застосовувати до виплати пенсії спеціальний режим часткової, пропорційної чи відстроченої виплати пенсії. Жоден інший чинний нормативно-правовий акт такого спеціального порядку виплати пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, не встановлює, а наявність у бюджеті Пенсійного фонду України окремих рядків видатків сама по собі не є порядком виплати та не може бути підставою для виплати пенсії в неповному розмірі або з відстроченням.
За таких умов єдиним правомірним порядком виплати пенсії є загальний порядок, визначений Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Відповідно до статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів; при цьому зміна умов і норм пенсійного забезпечення таких осіб здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону № 1058-ІV. Жодним підзаконним актом - у тому числі постановою Кабінету Міністрів України - змінювати ці умови та норми неможливо.
Частиною другою статті 5 Закону № 1058-ІV, на яку прямо посилається стаття 1-1 Закону № 2262-ХІІ, виключно Законом № 1058-ІV визначаються порядок здійснення пенсійних виплат та порядок використання коштів Пенсійного фонду України.
Стаття 52 Закону № 2262-ХІІ встановлює єдиний та універсальний порядок виплати пенсії: пенсія виплачується органами Пенсійного фонду України щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі.
Закон № 2262-ХІІ не містить жодної норми про виплату пенсії з окремої категорії бюджетних асигнувань, пропорційно або в порядку черговості.
Закон № 2262-ХІІ не передбачає окремого виду пенсійної виплати під назвою «перерахована за рішенням суду пенсія». Пенсія є єдиним і нероздільним майновим об`єктом незалежно від того, який юридичний факт став підставою для встановлення її коректного розміру. Штучне виокремлення таких виплат в окрему категорію з обмеженнями суперечить статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ.
Пенсії особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, виплачуються за рахунок коштів державного бюджету (стаття 9 Закону № 2262-ХІІ), у межах загального обсягу видатків на фінансове забезпечення виплати пенсій, передбаченого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік». Отже, пенсія позивачу має виплачуватися з тих самих загальних видатків, що й пенсія будь-якому іншому пенсіонеру за Законом № 2262-ХІІ.
Отже після 08.06.2026 ГУПФУ зобов`язане здійснювати виплату пенсії щомісяця у повному нарахованому розмірі з загальних видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених за спеціальною пенсійною програмою відповідно до Закону № 2262-ХП за рахунок коштів державного бюджету, а також виплатити нараховану заборгованість за минулий період у повному обсязі.
Цілком зрозумілим з складність питання виплати заборгованості з виплати пенсії, що утворилася після перерахунку пенсії, за минулий час, що становить 465900,19 грн., оскільки вказана сума складається з різниці між розміром пенсії, що був виплачений фактично, та розміром перерахованої пенсії, за тривалий період шляхом складання щомісячних сум такої різниці. Саме через це виплата вказаної заборгованості викликає складнощі та потребує відповідних дій.
Проте законних підстав не здійснювати поточну виплату пенсії у розмірі, у якому пенсія обчислена внаслідок проведення її перерахунку, у відповідача немає. Таким чином, ГУПФУ умисно безпідставно належним чином не виконує рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 по справі № 420/1934/26 в частині здійснення поточної виплати пенсії у повному нарахованому розмірі, який станом на серпень 2026 року становить 102182,75 грн.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, вчинені на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 по справі № 420/1934/26, в частині не здійснення поточної виплати пенсії у повному нарахованому розмірі, який станом на серпень 2026 року становить 102182,75 грн., та такими, що продовжують порушення прав позивача, підтверджені зазначеним рішенням суду, щодо продовження обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 та не здійснення виплати ОСОБА_1 пенсії без обмеження її розміру.
Керуючись ст.ст. 248, 249, 256, 293, 383 КАС України, суд,
УХВАЛИВ:
Заяву представника ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду по справі № 420/1934/26 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, вчинені на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 по справі № 420/1934/26, в частині не здійснення поточної виплати пенсії у повному нарахованому розмірі, який станом на серпень 2026 року становить 102182,75 грн., та такими, що продовжують порушення прав позивача, підтверджені зазначеним рішенням суду, щодо продовження обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 та не здійснення виплати ОСОБА_1 пенсії без обмеження її розміру.
Направити дану ухвалу до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області для належного виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 по справі № 420/1934/26.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складення ухвали.
Суддя В.В. Андрухів