Справа № 420/24242/26
УХВАЛА
21 серпня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік та внесення відомостей до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про взяття на військовий облік та про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 та внести відомості до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та про порушення правил військового обліку.
Ухвалою судді від 21.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Разом із адміністративним позовом до надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 та іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії щодо мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), до набрання законної сили рішенням у даній справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що 26.05.2016 року ОСОБА_1 , виключено з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , на підставі ст. 12а Наказу №402 «Про затвердження Положення про військову-лікарську експертизу в Збройних Силах України» від 14.08.2008 року, у зв`язку з непридатністю до військової служби, про що внесено відповідні відомості до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 від 13.07.2016 року. Сформувавши розширені дані з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів "Резерв+", позивач виявив, що незаконно перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 . Виключення громадянина України з військового обліку як такого, що є непридатним до військової служби, свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (РВК, ТЦК та СП) прийняла рішення про визнання особи непридатною до проходження військової служби та на підставі Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу" звільнила цю особу від виконання військового обов?язку. Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов?язаного/резервіста, а отже не може бути призваною на військову службу за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану. Позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_7 з заявою, в якій просив виключити ОСОБА_1 з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 та внести відомості до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Однак, відповідач повідомив, що свідоцтво про хворобу військовозобов`язаного ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_8 надано не було, а отже законних підстав для його виключення з військового обліку наразі не існує. Тобто, з урахуванням проведення загальної мобілізації в Україні та враховуючи, що позивач протиправно опинився на військовому обліку, а у позивача відсутні підстави для відстрочки, відповідачем допущено протиправні дії та бездіяльність, яка може призвести до мобілізації позивача, не дивлячись на те, що він визнаний непридатним у встановленому законом порядку, у зв?язку з чим, вважаю, що вжиття такого виду забезпечення позову, як заборона відповідачу та іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії щодо мобілізації позивача до набрання законної сили рішенням у даній справі, убезпечить від заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача у вигляді його мобілізації при тому, що держава в особі компетентного органу (РВК, ТЦК та СП) вже прийняла рішення про визнання особи непридатною до проходження військової служби та на підставі Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу" звільнила цю особу від виконання військового обов?язку, тобто вжиття такого виду забезпечення позову забезпечить ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду до вирішення справи по суті.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову в заявлений спосіб.
Згідно з ч.1, ч.2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів задля створення можливості реального виконання у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача (заявника).
Суд зазначає, що вищезазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача (заявника) та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.
Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.
Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Такий правовий висновок також викладено в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 (справа №826/9263/17, адміністративне провадження №К/9901/44796/18).
В той же час, Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 (ЄДРСРУ № 73082059) зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
В питанні вжиття заходів забезпечення позову Верховний Суд сформував сталу правову позицію щодо застосування норм процесуального права, яка полягає в наступному: "Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі".
Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19, від 20.03.2019 у справі №826/14951/18.
У контексті співмірності суди також повинні перевіряти не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надавати оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить.
В той же час, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
З огляду на предмет спору, викладене свідчить про непропорційність та неспівмірність заходів забезпечення позову, про які просить позивач, а отже й про відсутність підстав для їх застосування.
При цьому заходи щодо забезпечення позову повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Забезпечивши позов шляхом заявленої заборони, суд фактично ухвалить рішення без розгляду справи по суті, оскільки завчасно надасть оцінку правомірності та законності спірному акту (в оскаржуваній частині), який є предметом спору, що не відповідає меті застосування інституту забезпечення позову.
Вирішуючи порушене питання, суд враховує, що наведені останнім у заяві доводи зводяться переважно до припущень щодо можливості настання негативних правових наслідків у майбутньому у разі його ймовірного призову до лав армії. Такі обставини самі по собі не підтверджують існування реальної, безпосередньої та неминучої загрози порушення прав позивача саме на момент звернення із заявою про забезпечення позову, а також не свідчать про неможливість чи істотне ускладнення виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позовних вимог.
Суд звертає увагу, що можливість настання певних негативних наслідків не може розцінюватися як достатня та самостійна підстава для застосування заходів забезпечення позову, оскільки адміністративний суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які лише гіпотетично можуть бути порушені у майбутньому.
Таким чином, оскільки заявлений позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає вищезазначеним критеріям та принципам інституту забезпечення позову, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150, 153 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАВИВ:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_9 у місті Христинівка, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк