Справа № 420/24257/26
УХВАЛА
21 серпня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом, в якому просить суд :
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо доставлення затримання та доставлення до установи ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов`язаних;
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 3879-M від 03 червня 2026 року «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період в частині призову на військову службу» та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період;
скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_2 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 ;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 ;
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних.
Ухвалою судді від 13.08.2026 позовну заяву залишено без руху через пропуск позивачем строку на звернення до суду із даними вимогами, оскільки спірні правовідносини (затримання, проходження ВЛК, видання наказу про призов № 3879-М та зарахування до списків в/ч) відбулися 3 та 4 червня 2026 року.
Відповідно, місячний строк звернення до суду за цими вимогами сплинув у липні 2026 року, а позивач звернувся до суду із даним позовом 07.08.2026, тобто із пропуском місячного строку на звернення до суду.
Про цьому, позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Отже, позивачу необхідно подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням дійсних та реальних причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів.
17.08.2026 на виконання вищезазначеної ухвали представником позивача до суду надано заяву, в якій останній просить поновити позивачу строк на звернення до суду із даними вимогами.
В обґрунтування клопотання зазначено, що для підготовки позову та з`ясування обставин справи сторона позивача зверталася до ІНФОРМАЦІЯ_2 із запитом про надання належним чином оформлених документів (зокрема, направлення та довідки ВЛК, картки медичного огляду, витягу з ЄДР «Оберіг», наказу про призов за мобілізацією, мобілізаційного розпорядження тощо), що підтверджується поштовою квитанцією від 18.06.2026 № 6502616828778. У зв`язку з ігноруванням вказаного звернення відповідачем, представник позивача подавала скарги до ІНФОРМАЦІЯ_4 , Військової служби правопорядку, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. За запитувані документи відповідач надав лише 15.07.2026. У позивача було вилучено засоби особистого зв`язку, через що він протягом тривалого часу був позбавлений можливості зв`язатися з рідними та адвокатом. Це унеможливило своєчасне з`ясування обставин справи, узгодження правової позиції та подання позову у визначений законом строк. Представник наголошує, що порушення прав позивача має триваючий характер, а сам позивач вживав усіх можливих та добросовісних заходів для їх захисту.
Оцінюючи доводи та пояснення позивача, наведені у клопотанні про визнання причин пропущення строку на звернення до суду із даним позовом поважними, суд виходить з наступного.
Згідно з пунктам 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За приписами частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на військову службу, її проходження, звільнення з військової служби встановлюється місячний строк.
Суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таке правозастосування не є порушенням права особи на доступ до правосуддя, а є дотриманням принципу «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує, в світлі якого і запроваджено обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача, вчинених на звернення позивача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Суд роз`яснює, що обмеження строку на звернення до адміністративного суду не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Щодо посилань представника позивача на наявність триваючого порушення з боку відповідача / -ів, суд вважає їх безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.
У даній справі предметом оскарження є акти індивідуальної дії та конкретні процесуальні дії посадових осіб: затримання, поновлення на обліку, видання наказу про призов від 03.06.2026 № 3879-М та наказ про зарахування до списків особового складу військової частини.
Зазначені акти є юридичними фактами одноразового застосування, які вичерпують свою дію фактом їх видання та виконання. Сам по собі факт перебування особи на військовій службі є правовим наслідком видання оскаржуваних актів, а не триваючим правопорушенням у розумінні адміністративного судочинства, як безпідставно вказує представник позивача.
Крім того, звернення позивача або його адвоката до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також подання скарг до вищих інстанцій, ВСП чи Омбудсмана не зупиняють перебігу процесуальних строків і не є юридичною підставою для їх поновлення.
Відсутність у позивача певного пакету документів на момент виникнення спору не перешкоджала йому звернутися до суду у визначений ч. 5 ст. 122 КАС України місячний строк із позовною заявою, заявивши одночасно клопотання про витребування доказів у порядку ст. 80 КАС України.
Матеріали справи свідчать, що вже 18.06.2026 адвокат Баринова Л.Г., діючи в інтересах позивача на підставі договору про надання правової допомоги, направляла офіційні запити до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а в подальшому оскаржувала дії відповідача до компетентних органів. Це спростовує твердження про неможливість узгодження правової позиції та доводить, що позивач мав забезпеченого правовою допомогою представника, який володів інформацією про факт призову та мав усі процесуальні можливості ініціювати судовий розгляд у передбачений законом строк.
Сам по собі факт введення воєнного стану на території України та наявність загальних безпекових ризиків (повітряні тривоги, відключення електроенергії) не є автоматичною підставою для поновлення пропущеного строку звернення до суду. Запровадження воєнного стану може бути визнано поважною причиною лише у разі надання належних та допустимих доказів того, як саме ці обставини безпосередньо створили індивідуальні, реальні та непереборні перешкоди для конкретної особи у вчиненні процесуальної дії.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).
Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява №28090/95). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Osman v. the United Kingdom» («Осман проти Сполученого Королівства»), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року «Kreuz v. Poland» («Круз проти Польщі»), заява №28249/95).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (пункт 47, заява №3236/03) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Так, суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
До того ж, суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Частиною 1 статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
При викладених вище обставинах, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
На підставі викладеного та керуючись ст. 123 КАС України,
УХВАЛИВ:
В задоволенні клопотання про поновлення строку на звернення до суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.В. Завальнюк