Справа № 420/24330/26
У Х В А Л А
21 серпня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом, в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 року по 01.10.2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити за рахунок коштів за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 року по 01.10.2023 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошової допомоги при звільненні, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 року № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020 року, Законом України від 15.12.2020 року № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021 року, Законом України від 02.12.2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 року, Законом України від 03.11.2022 року № 2710-1 «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, без зміни при проведенні такого перерахунку попередньо встановлених відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з одночасною виплатою рівноцінної грошової компенсації утриманого податку на доходи фізичних осіб.
Ухвалою судді від 12.08.2026 позовну заяву залишено без руху, надавши десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
З огляду на зміст адміністративного позову, ОСОБА_1 в періоді з 31.07.2020 по 01.10.2023 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 , а з даним позовом звернувся 04.08.2026 (позов здано на пошту).
З огляду на норми статті 122 КАС України та статті 233 КЗпП України, позивач пропустив тримісячний строк на звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог за період з 19.07.2022.
19.08.2026 від представника позивача надійшла заява про поновлення строку на звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено, що спірний період його військової служби (з 19.07.2022 по 01.10.2023) є триваючим у межах перебування в трудових відносинах і регулюється ч. 1 ст. 233 КЗпП України, яку Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2025 визнано неконституційною в частині обмеження права на звернення тримісячним строком. Також позивач вказує, що для виплачених при звільненні сум строк обчислюється лише з моменту отримання належного письмового повідомлення з деталізацією складових та коефіцієнтів розрахунку, однак відповідач проігнорував адвокатський запит і не надав такої інформації, а виданий грошовий атестат чи наказ про звільнення не містять необхідних даних для виявлення порушеного права.
Оцінюючи доводи та пояснення позивача, наведені у клопотанні про визнання причин пропущення строку на звернення до суду із даним позовом поважними, суд виходить з наступного.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2025 від 11 грудня 2025 року частину першу статті 233 КЗпП України визнано такою, що не відповідає Конституції України в частині встановлення обмеженого строку звернення до суду у справах про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, у зв`язку з чим обмеження тримісячним строком у цій категорії спорів не підлягає застосуванню.
Натомість частина друга статті 233 КЗпП України містить спеціальне правове регулювання, яке поширюється виключно на окремі, чітко визначені види трудових спорів, а саме: спори про звільнення працівника та спори про виплату всіх сум, належних працівникові при звільненні. Для таких спорів законодавець установив скорочені та спеціальні строки звернення до суду, зокрема місячний строк у справах про звільнення та тримісячний строк у справах про остаточний розрахунок при звільненні.
В даному випадку відповідний остаточний розрахунок відбувся при звільненні позивача 01.10.2023, а на правовідносини до 19.07.2022 поширювалася редакція ст. 233 КЗпП України, яка не обмежувала строк на звернення до суду з такими вимогами.
З наведеного вбачається, що з огляду на норми статті 122 КАС України та статті 233 КЗпП України, позовні вимоги за період з 19.07.2022 по 01.10.2023 подані з порушенням тримісячного строку звернення до адміністративного суду і позивач не наводить обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропущення такого строку.
Фактично позивач просить нівелювати взагалі інститут строку на звернення до суду з позовом, надавши перевагу в такий спосіб стороні позивача.
Такий розрахунок завершився одночасно зі звільненням позивача грошовим переказом всіх належних при звільненні (переведенні в інше місце служби) виплат.
Таким чином, доводи позивача щодо поважності причин пропуску ним строку на звернення до суду на увагу не заслуговують, оскільки є надуманими та жодним чином не підтверджують існування дійсних перешкод для своєчасного звернення до суду з такими вимогами.
Поновлення строку звернення до суду можливе лише за наявності об`єктивних, поважних причин, що перешкоджали своєчасному поданню позову (ст. 123 КАС України).
У разі, якщо таких причин не наведено, або вони є формальними, поверховими, суд не має законних підстав для поновлення строку. Наявність порушення чи його триваючий характер не замінює обґрунтування поважності пропуску строку.
Суд не може ігнорувати наслідки пропуску строку, оскільки це створює загрозу правовій стабільності, порушення принципу рівності сторін, підрив довіри до судової системи тощо.
Строк звернення до адміністративного суду не є формальністю, що підлягає ігноруванню лише з огляду на характер правопорушення. Поновлення пропущеного строку можливе виключно за наявності об`єктивно непереборних причин, які унеможливлювали своєчасне звернення до суду. Відсутність таких причин виключає можливість задоволення клопотання про поновлення строку та не може бути замінена загальними міркуваннями про суспільну шкоду чи триваючий характер порушення.
Суд роз`яснює, що обмеження строку на звернення до адміністративного суду не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Так, суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
До того ж, суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Частиною 1 статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
При викладених вище обставинах, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду за період з 19.07.2022 по 01.10.2023 поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Отже, в іншій частині позовна заява подана з додержанням вимог, викладених у статтях 160, 161 КАС України; підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі відсутні; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі є незначної складності, у зв`язку із чим справа може бути розглянута за правилами спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 171, 248, 257, 260, 261, 262 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
В задоволенні клопотання про поновлення строку на звернення до суду із вимогами за період з 19.07.2022 по 01.10.2023 відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії за період з 19.07.2022 по 01.10.2023 - повернути позивачу.
В частині позовних вимог з 29.01.2020 по 18.07.2022 прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Надати відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, роз`яснивши право позивача подати до суду протягом п`яти днів із дня отримання відзиву на адміністративний позов відповідь на відзив, відповідача - право на подання заперечення протягом п`яти днів із дня отримання відповіді на відзив.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.
Роз`яснити сторонам, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за адресою: http://adm.od.court.gov.ua/sud1570/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в частині повернення частини позовних вимог шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Завальнюк