Справа № 420/40886/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії № 155950024361 від 14.07.2025 р.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 155950024361 від 17.10.2025 р.
3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеської області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 період з 01.01.1993 по 31.12.1997 р.
4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 03 липня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачами невірно зараховані роки праці позивачці в колгоспі та роки роботи в сільськогосподарському підприємстві, яке було створено на базі колгоспу. Згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізький області від 17.10.2025 року № 155950024361 до стажу не зараховано період роботи з 01.09.1993 року по 31.12.1997 року у зв`язку з тим, що в відомостях колгоспу ім. Леніна вказано не Реут, а ОСОБА_2 , свідоцтво про шлюб не додано. Позивачка ОСОБА_1 мешкала однією сім`єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу. Вони мешкають разом і по сей час. ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилася дитина ОСОБА_4 . Позивачка мешкала в колгоспі. На той час документи не дуже перевіряли. Працівник відділу кадрів вказала в документах прізвище позивачки « ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_5 », тому що вважала, що позивачка одружена з чоловіком з яким мешкає. Ця помилка на цей час заважає позивачці отримати пенсію в 60 років. В трудовій книжці позивачки вказане її прізвище вірно « ОСОБА_5 ». До Пенсійного фонду звернулася Реут. Але Відповідачі не прийняли це до уваги. Відповідно до сторінок 30-31 трудової книжці позивачки НОМЕР_1 саме в ті роки, які Пенсійний фонд не бажає включити до страхового стажу позивачці, вона виконувала встановлений мінімум трудової участі в колективному господарстві і їй до стажу має бути зараховано 4 роки та 4 місяці. Крім того, позивачка виконувала встановлений мінімум трудової участі в колективному господарстві і з 1198 по 2002 рік. В розрахунку стажу, який зробив Пенсійний фонд вказані декілька місяців стажу за ці роки, а фактично до стажу потрібно включити 5 років. Таким чином, відповідно до додатку до цього позову страховий стаж позивачки становить 36 років 9 місяців та 28 днів. Тобто позивачці достатньо страхового стажу для отримання пенсії за віком.
Ухвалою від 15.12.2025 року позов залишено без руху та роз`яснено позивачу, що виявлені недоліки мають бути усунені шляхом: надання до суду оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн.
Ухвалою від 22.12.2025 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 29.01.2026 року продовжено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області строк для подання витребуваних судом матеріалів пенсійної справи позивача - протягом 5-ти днів з дня отримання даної ухвали.
05.01.2026 року від представника відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого останній з позовними вимогами не погоджується та просить у задоволенні позову відмовити. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи з 01.09.1993 по 31.12.1997 згідно архівної довідки про заробітну плату від 28.04.2025 625/03-21 та в акті перевірки від 08.08.2025 №1500-0904/5901 за даними первинних документів зазначено зміну прізвища ОСОБА_6 , яке не підтверджено свідоцтвом про шлюб або витягом з державного реєстру витягів актів цивільного стану громадян щодо актового запису про зміну прізвища. Враховуючи вищезазначене, відповідачем правомірно прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з урахуванням положень ст.26 Закону №1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи.
06.01.2026 року від представника відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого останній з позовними вимогами не погоджується та просить у задоволенні позову відмовити. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не може бути належним відповідачем у даній справі, оскільки не розглядало надані документи та заяву Позивача в призначенні пенсії. Заява Позивача щодо розгляду документів та призначення пенсії за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, за результатом якої прийняте відповідне рішення. Таким чином, Головним управлінням не було порушено права Позивача, рішення про відмову у призначенні пенсії Головним управлінням не розглядалось.
06.01.2026 року від представника відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого останній з позовними вимогами не погоджується та просить у задоволенні позову відмовити. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що за результатом розгляду документів, доданих до заяви про призначення пенсії за віком позивачем, встановлено:- необхідний вік для призначення пенсії - 60 років;- вік заявниці - 60 років;- необхідний страховий стаж - не менше 32 років;- страховий стаж позивача - 30 років 11 місяців 24 дні. До страхового стажу не зараховано:- період роботи з 31.01.1994 по 02.04.2002, відображений у трудовій книжці НОМЕР_2 від 10.10.1983, оскільки дата наказу про звільнення не відповідає даті звільнення;- період роботи з 1998 зараховано до страхового стажу на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу;- період роботи з 1993 по 1997, відображений у архівній довідці від 28.04.2025 № 625/03-21, оскільки відсутні дати, підстави зарахування та звільнення з роботи, також документально не підтверджено зв`язок прізвиша ОСОБА_6 . Враховуючи зазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого частиною 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Однак, позивач рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.07.2025 не оскаржила, натомість 10.10.2025 знову звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою щодо призначення пенсії за віком, надавши документи про підтвердження зміни прізвища. Рішення про відмову у призначенні пенсії за віком Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.07.2025 є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджує паспорт № НОМЕР_3 .
07.07.2025 р. позивач звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Заява про призначення пенсії була передана до розгляду ГУ ПФУ в Харківській області за екстериторіальним принципом.
Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 14.07.2025 року № 155950024361 було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
В рішенні зазначено, що загальний страховий стаж з урахуванням індивідуальних відомостей про застраховану особу становить 30 років 11 місяців 24 дні.
До страхового стажу не зараховано:
- період роботи з 31.01.1994 по 02.04.2002, відображений у трудовій книжці НОМЕР_4 від 10.10.1983, оскільки дата наказу про звільнення не відповідає даті звільнення,
Період роботи з 1998 зараховано до страхового стажу на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу.
- період роботи з 1993 по 1997, відображений у архівній довідці від 28.04.2025 №625/03-21, оскільки відсутні дати, підстави зарахування та звільнення з роботи, також документально не підтверджено зв`язок прізвища ОСОБА_6 .
Враховуючи зазначене, вирішено: відмовити ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
10.10.2025 року позивач звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Заява про призначення пенсії була передана до розгляду ГУ ПФУ в Запорізькій області за екстериторіальним принципом.
Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 17.10.2025 року № 155950024361 було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
В рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 31 рік 08 місяців 19 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- період роботи з 01.09.1993 по 31.12.1997 згідно архівної довідки про заробітну плату від 28.04.2025 625/03-21 та в акті перевірки від 08.08.2025 №1500-0904/5901 за даними первинних документів зазначено зміну прізвища ОСОБА_6 , яке не підтверджено свідоцтвом про шлюб або витягом з державного реєстру витягів актів цивільного стану громадян щодо актового запису про зміну прізвища.
Враховуючи вищезазначене, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з урахуванням положень ст.26 Закону №1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, з зазначеного вище вбачається, що страховий стаж отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі за текстом - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Системний аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.
Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі №235/805/17, від 06.12.2019 у справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі №500/1561/17, від 05.12.2019 у справі №242/2536/16-а.
Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року №58 (далі за текстом - Інструкція №58).
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом.-після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п.2.6 Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції №58).
Системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
З матеріалів справи слідує, що рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 14.07.2025 року № 155950024361 було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
До страхового стажу не зараховано:
- період роботи з 31.01.1994 по 02.04.2002, відображений у трудовій книжці НОМЕР_1 від 10.10.1983, оскільки дата наказу про звільнення не відповідає даті звільнення,
Період роботи з 1998 зараховано до страхового стажу на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу.
- період роботи з 1993 по 1997, відображений у архівній довідці від 28.04.2025 №625/03-21, оскільки відсутні дати, підстави зарахування та звільнення з роботи, також документально не підтверджено зв`язок прізвища Реут-Узун.
Також, рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 17.10.2025 року № 155950024361 було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- період роботи з 01.09.1993 по 31.12.1997 згідно архівної довідки про заробітну плату від 28.04.2025 625/03-21 та в акті перевірки від 08.08.2025 №1500-0904/5901 за даними первинних документів зазначено зміну прізвища ОСОБА_6 , яке не підтверджено свідоцтвом про шлюб або витягом з державного реєстру витягів актів цивільного стану громадян щодо актового запису про зміну прізвища.
При цьому, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.10.1983, виданої на ім`я ОСОБА_1 , позивач в період з 31.01.1994 по 02.04.2002 працювала в колгоспі ім. Леніна (КСП/СПК «Жовтневе»).
Вказані записи містять посилання на відповідні накази, на підставі яких вони внесені.
Тобто, трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірні періоди, ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження її трудового стажу. Разом з тим, доказів, які б спростовували спірні періоди трудової діяльності позивача, відповідач не надав. Зокрема, не надано доказів того, що позивачка не працювала у спірні періоди.
Також слід звернути увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідачі не врахували, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.
Що стосується зауважень до архівної довідки про заробітну плату від 28.04.2025 625/03-21 та того, що відсутні дані про зміну прізвища ОСОБА_6 , суд зауважує, що в пенсійній справі наявні копія паспорту громадянина України, витяг з Реєстру територіальної громади, копія картки платника податків, копія трудової книжки в яких зазначені прізвище, ім`я та по батькові позивача - ОСОБА_1 . Тобто, відповідачам надані документи, які свідчать про те, що позивач не змінювала прізвище.
При цьому, зазначення у довідці від 28.04.2025 625/03-21 даних позивача як « ОСОБА_7 » жодним чином не є свідченням зміни позивачем свого прізвища.
Крім того, згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
У разі наявності сумнівів або необхідності уточнити певні відомості, пенсійний орган мав можливість скористатися правами, передбаченими частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV.
При цьому, з матеріалів пенсійної справи позивача слідує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено перевірку архівної довідки про заробітну плату від 28.04.2025 № 625/03-21, виданої Відділом трудового архіву Болградської міської ради Одеської області на ім`я ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , за період роботи в колгоспі ім. Леніна (КСП/СВК „Жовтневе") з 01.09.1993 по 31.12.1997, за результатами якої складено акт від 08.08.2025 № 1500-0904-1/5904.
В акті від 08.08.2025 № 1500-0904-1/5904 зазначено, що за результатами перевірки архівної довідки про заробітну плату від 28.04.2025 № 625/03-21 на ім`я ОСОБА_9 , за період роботи з 01.09.1993 по 31.12.1997 розбіжностей з даними первинних документів не встановлено.
Суд для вирішення спору застосовує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26 березня 2019 року у справі №243/4816/17, відповідно до яких не заперечуючи проти права органів, що призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, слід зазначити, що таке право не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1.
Крім того, у постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
З огляду на вищевикладене, період роботи з 01.01.1993 по 31.12.1997 р. підлягає зарахуванню позивачу до страхового стажу, а рішення про відмову у призначенні пенсії № 155950024361 від 14.07.2025 р. та № 155950024361 від 17.10.2025 р. підлягають скасуванню.
Що стосується вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 період з 01.01.1993 по 31.12.1997 р. та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 03 липня 2025 року, суд бере до уваги, що для призначення вказаної пенсії необхідний страховий стаж, який визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», становить 32 рік. При цьому, позивач ОСОБА_1 досягла віку, визначеного статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
З урахуванням періодів роботи з 01.01.1993 по 31.12.1997 року, які за висновками суду були протиправно не враховані відповідачами до страхового стажу, позивач вказаним вимогам для призначення пенсії відповідає, а тому в даному випадку дискреційні повноваження у пенсійного органу у питанні призначити пенсію чи відмовити в її призначенні - відсутні.
Однак, з матеріалів справи слідує, що заяви позивача про призначення пенсії розглядались Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області за принципом екстериторіальності.
Тобто, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 та від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
При цьому, суд враховує, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області первинно допустило порушення прав позивача на соціальний захист, а відтак, з урахуванням вищевикладеного суд вважає, що наявні підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 з 03.07.2025 року пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01.01.1993 по 31.12.1997 р.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Тому, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача підлягає сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1937,92 грн (по 968,96 грн з кожного з відповідачів).
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012)- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 155950024361 від 14.07.2025 р.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 155950024361 від 17.10.2025 р.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 з 03.07.2025 року пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01.01.1993 по 31.12.1997 р.
У задоволенні решти позову - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 понесенні нею судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 понесенні нею судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів