Справа №: 398/5461/26
провадження №: 2-з/398/37/26
УХВАЛА
Іменем України
"21" серпня 2026 р. м. Олександрія
Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Стручкова Л.І., розглянувши матеріали заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 398/5461/26 (провадження №2/398/4720/26) за її позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Територіальний сервісний центр МВС про визнання недійним договору дарування автомобіля, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Територіальний сервісний центр МВС, про визнання недійним договору дарування автомобіля.
21.08.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення її позову до ОСОБА_2 про поділ майна, шляхом накладення арешту на транспортний засіб Mercedes-Bens-Sprinter 315 CDI2026 vin-код НОМЕР_1 , днз НОМЕР_2 . В обгрунтування заяви зазначає, що власником зазначеного автомобілю був ОСОБА_2 05.08.2025 сервісним центром ТСЦ3542 зазначений автомобіль був перереєстрований на нового власника ОСОБА_3 , на підставі договору дарування, без згоди другого з подружжя з метою його приховання. Заявниця просить накласти арешт на зазначений транспортний засіб для заборони будь-яких реєстраційних дій в сервісних центрах МВС та заборонити ОСОБА_2 укладати будь-які договори та здійснювати будь-які дії щодо відчуження зазначеного автомобіля до закінчення судвих спорів.
Суддя, дослідивши доводи заяви про забезпечення позову сукупно із матеріалами позовної заяви, приходить до наступного висновку.
Згідно з частиною 1 статті 153 ЦПК України, суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, серед іншого, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд з`ясовує наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів, співмірність заявленого виду забезпечення позову із позовними вимогами, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасником судового процесу, розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду».
Таким чином, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпечення позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду від 17.10.2018 року по справі №183/5864/17-ц.
Відповідно до частини 1 статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна, серед іншого містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 зазначено, що для вжиття заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
В поданій заяві ОСОБА_1 просить забезпечити її позов до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, що не відносить даної цивільної справи.
Усупереч наведеним вище нормам, подана заява не містить доказів належності відповідачу майна, на яке заявник просить накласти арешт та заборонити саме ОСОБА_2 укладати будь-які договори та здійснювати будь-які дії щодо відчуження спірного автомобіля.
Суду не надано жодних доказів наявності загрози невиконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, оскільки сама по собі можливість розпорядження майном, яке перебуває у власності іншого відповідача, не дає підстав вважати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
За таких обставин суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 151, 152, 153 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 398/5461/26 (провадження №2/398/4720/26) за її позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Територіальний сервісний центр МВС про визнання недійним договору дарування автомобіля - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду в порядку та у строки визначені ст. ст. 352-354 ЦПК України.
Суддя Л.І. Стручкова