ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 500/4507/26
12 серпня 2026 року м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, -
ВСТАНОВИВ:
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.07.2026 року державним Тернопільської області виконавцем Івано-Франківського Тернопільського відділу ДВС міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Юрчак В.І. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №79986783 на підставі п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що згідно до повідомлення ГУ ДПС України в Тернопільській області №4568/5/19-00-13-03 від 22.06.2026 року боржником борг сплачено.
Також у постанові виконавець зазначила, що постанову про стягнення виконавчого збору на суму - 8530,48 грн. та стягнення витрат виконавчого провадження на суму - 255 грн. вивести в окреме провадження.
06.07.2026 Тернопільської року державним області виконавцем Тернопільського Івано-Франківського міжрегіонального відділу ДВС управління Міністерства юстиції України Юрчак В.І. винесено постанову про стягнення виконавчого збору №79986783 з Позивача на суму 853048 грн.
06.07.2026 року на підставі наведеної вище постанови про стягнення виконавчого збору №79986783 з Позивача на суму 8530,48 грн. відкрито виконавче провадження №81415273.
06.07.2026 року Позивач отримала від 16.06.2026 від Відповідача відповідь на свою заяву, разом з тим отримала також постанову про відкриття виконавчого провадження провадження №81415273, постанову про відкриття виконавчого №81415473, постанову про закінчення виконавчого провадження №79986783 постанову про стягнення виконавчого збору №79986783.
Позивач вважає вказану постанову про стягнення виконавчого збору №79986783 від 06.07.2026 року протиправною, оскільки право на стягнення виконавчого збору виникає лише у разі стягнення з боржника сум, що є базою для нарахування виконавчого збору. Заборгованість сплачена позивачем в порядку і в терміни зазначені в ухвалі суду про розстрочення виконання рішення, а тому підстави для нарахування виконавчого збору відсутні.
Ухвалою суду від 15.07.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 12.08.2026 о 10:30 год. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через систему "Електронний суд" із відповідними письмовими доказами 22.07.2026. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.
Згідно з ч, І та 2 ст. 27 Закону виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини 1 статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною 9 статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого (документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 42 Закону визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Відповідно до абзацу 11 пункту 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802 (далі Інструкція №512/5) у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1,3,4,6 частини І статті 37 Закону України №1404-VIII, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною 9 статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 Закону України №1404-VIII, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Аналіз наведених правових положень дає підстави для висновку, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження, При цьому стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №640/7697/21 та від 26 червня 2020 року у справі №360/3324/19, від 11 серпня 2022 року у справі №640/23271/21.
13.01.2026 на адресу Відділу надійшла заява Головного управління ДПС у Тернопільській області про примусове виконання виконавчого листа №500/5702/25 виданого 09.01.2026, що набрав законної сили 30.12.2025.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону 16.01.2026 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №79986783, у якій зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 9030,48 грн.
Відповідно до ст. 3, 27, 40, 42 Закону державним виконавцем 16.01.2026 винесено постанови про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 56 Закону 16.01.2026 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна (коштів) боржника.
19.01.2026 на адресу Відділу надійшла заява ОСОБА_1 про зняття арешту з коштів та скасування постанови про стягнення виконавчого збору з долученням ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду №500/5703/25 від 13.01.2026 року про розстрочення виконання рішення суду.
Тобто, на момент відкриття виконавчого провадження, державному виконавцю було не відомо про факт розстрочення виконання рішення суду.
Відповідь на вищевказану постанову надана боржнику 30.01.2026.
28.01.2026 на адресу Відділу надійшло повідомлення ГУ ДПС у Тернопільській області від 26.01.2026 №784/5/19-00-13-03 про надання інформації про хід виконання виконавчого провадження та вжиття заходів для виконання рішення.
13.02.2026 на адресу Відділу надійшла заява ГУ ДПС у Тернопільській області № 1524/5/19-00-13-03 від 12.02.2026 про подання апеляційної скарги на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду №500/5703/25 від 13.01.2026 року.
Згідно повідомлення ГУ ДПС України у Тернопільській області №4568/5/19-00-13-03 від 22.06.2026 боржником борг сплачено. Згідно квитанцій наданих боржником заборгованість за виконавчим документом відсутня.
06.07.2026 керуючись вимогами п. 9 ч. І ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 №500/5703/25 встановлено, що боржником частково сплачено заборгованість за виконавчим листом в сумі 5 000 грн. 24.11.2025, тобто на момент пред`явлення рішення до виконання залишок боргу становить 85 304,80 грн.
Керуючись ст.ст. 3, 27, 40 Закону 06.07.2026 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 8 530,48 грн.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону 06.07.2026 державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження №81415273 з примусового виконання постанови №79986783 від 06.07.2026 про стягнення з ОСОБА_1 8 530,48 грн. виконавчого збору та №81415437 з примусового виконання постанови №79986783 від 16.01.2026 про стягнення з ОСОБА_1 255 грн. витрат виконавчого провадження.
З огляду на вищенаведене, ухвала суду про надання розстрочення виконання рішення не є підставою для скасування постанови про стягнення виконавчого збору.
Одночасно повідомляємо, що відповідь про відсутність підстав для звільнення від сплати виконавчого збору надана боржнику 30.01.2026 у відповідь на Вашу заяву від 19.01.2026.
Таким чином, примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. Водночас стягнення з боржника виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.
На підставі викладеного представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.
05.08.2026 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, відповідно до якої вказано на безпідставність та необґрунтованість відзиву відповідача, оскільки зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності.
Остаточний строк для погашення заборгованості перед ГУ ДПС у Тернопільській області відповідно до ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 року по справі №500/5703/25 мав завершитися 27 листопада 2026 року.
Про наявність ухвали суду Позивач повідомила Відповідача одразу ж після відкриття виконавчого провадження.
16.06.2026 року Позивач подавала Відповідачу заяву про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним достроковим виконанням ухвали про розстрочення виконання рішення та звільнення від сплати виконавчого збору.
У заяві Позивач повторно зазначала, що борг нею сплачено добровільно, достроково до настання кінцевого терміну графіку, відкриття виконавчого провадження відбулося всупереч чинній ухвалі про розстрочення судового рішення у зв`язку з чим підстави для стягнення виконавчого збору відсутні, просила не нараховувати та не стягувати виконавчий збір оскільки умови судового ухвали про розстрочку виконано боржником повністю та достроково.
Згідно до п. 6 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерством юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, у разі пред`явлення до виконання виконавчого документа, за яким надана розстрочка виконання, виконавче провадження відкривається в частині, за якою сплинув строк сплати. Виконавчий збір та основна винагорода приватного виконавця стягуються із сум (суми), за якими (якою) сплинув строк сплати.
Таким чином, положення Інструкції чітко визначають, що при наявності розстрочки виконання, виконавчий збір та основна винагорода приватного виконавця стягуються із сум (суми), за якими (якою) сплинув строк сплати.
В даному випадку заборгованість Позивач сплачувала частинами у визначені строки та достроково її погасила, тож підстав вважати, що вона не виконувала своїх зобов`язань чи виконувала їх несвоєчасно немає. Представник позивача просила позов задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, просила позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позову, просила в його задоволенні відмовити.
За спільною згодою сторін в даному судовому засіданні судом здійснено перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
27.11.2025 року рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду по справі №500/5703/25 стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, в сумі 90304 (дев`яносто тисяч триста чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійки.
13.01.2026 року ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду по справі Мо500/5703/25 встановлено, що реального боргу ОСОБА_1 зменшилася на суму 5000,00 грн. (в рішенні суду зазначена повна сума, а саме 90 304,80 грн., тоді як на даний час фактичний розмір боргу складає 85304,80 грн.), а також розстрочено виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі №500/5703/25 про стягнення з ОСОБА_1 податковий борг по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в сумі 85304 (вісімдесят п`ять тисяч триста чотири) грн. 80 коп. на 11 (одинадцять місяців) шляхом щомісячної сплати протягом січня 2026 року - листопада 2026 року боржником заборгованості в загальному розмірі 85304,80 грн. у наступному порядку:
1- й платіж до 31 січня 2026 року включно 7754 98 грн. 2- й платіж до 28 лютого 2026 року включно 775498 грн. 3- й платіж до 31 березня 2026 року включно 7754,98 грн. 4- й платіж до 30 квітня 2026 року включно 7754,98 грн. 5- й платіж до 31 травня 2026 року включно 7754,98 грн. 6- й платіж до 30 червня 2026 року включно 775498 грн. 7- й платіж до 31 липня 2026 року включно 7754,98 грн. 8- й платіж до 31 серпня 2026 року включно 775498 грн. 9- й платіж до 30 вересня 2026 року включно 7754,98 грн. 10-й платіж до 31 жовтня 2026 року включно 7754,98 грн. 11- й платіж до 27 листопада 2026 року включно 7755,00 грн. Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання суддею.
Незважаючи на ухвалу суду про розстрочку рішення суду та будучи з нею обізнаними Головне управління ДПС у Тернопільській області пред`явило даний виконавчий документ у Тернопільський відділ ДВС Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
16.01.2026 року (п`ятниця) державним виконавцем Тернопільського відділу ДВС Тернопільської Міністерства області Івано-Франківського міжрегіонального управління юстиції України Юрчак В.І. було відкрито виконавче провадження №79986783 про стягнення з ОСОБА_1 (Позивача по справі) податковий борг по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений нерухомості, фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової в сумі 90304 (дев`яносто тисяч триста чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійки.
Окрім того, також державним виконавцем 16.01.2026 року у межах виконавчого провадження №79986783 були винесені постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору у розмірі 9030,48 грн., про арешт коштів боржника.
19.01.2026 року (понеділок) Позивач - ОСОБА_1 негайно звернулася області з заявою до Відповідача - Тернопільський відділ ДВС Тернопільської Івано-Франківського міжрегіонального управління юстиції України з повідомленням про те, що по справі №500/5703/25 наявна ухвала про Міністерства розстрочку судового рішення на 11 місяців, затверджено графік платежів, згідно до графіку платежів перший платіж має бути внесений до 31.01.2026 року, що буде зроблено ОСОБА_1 . Також у заяві Позивач зазначила, що сума боргу зазначена у виконавчому документі не відповідає дійсності та є меншою про, що подано докази та зазначено, що відсутні підстави для стягнення виконавчого збору оскільки рішення виконується боржником добровільно. У даній заяві Позивач просила прийняти до уваги ухвалу про розстрочення судового рішення, зняти арешт з рахунків, здійснити перерахунок суми боргу та скасувати постанову ВП №79986783 про стягнення виконавчого збору як таку, що винесена передчасно, зупинити вчинення виконавчих дій або повернути виконавчий документ стягувачу у зв`язку з наданням судом розстрочки виконання.
22.01.2026 року Позивач подала Відповідачу заяву про добровільне виконання ухвали суду згідно графіком розстрочки з квитанцією про сплату 8000 грн. за січень 2026 року на рахунок стягувача- Головного управління ДПС у Тернопільській області.
04.02.2026 року Позивач подала Відповідачу заяву про добровільне виконання ухвали суду згідно графіком розстрочки з квитанцією про сплату 8000 грн. за лютий 2026 року на рахунок стягувача- Головного управління ДПС у Тернопільській області.
04.03.2026 року Позивач подала Відповідачу заяву про добровільне виконання ухвали суду згідно графіком розстрочки з квитанцією про сплату 16000 грн. за березень 2026 року на рахунок стягувача- Головного управління ДПС у Тернопільській області.
21.04.2026 року Позивач подала Відповідачу заяву про добровільне виконання ухвали суду згідно графіком розстрочки з квитанцією про сплату 16000 грн. за квітень 2026 року на рахунок стягувача- Головного управління ДПС у Тернопільській області.
20.05.2026 року Позивач подала Відповідачу заяву про добровільне виконання ухвали суду згідно графіком розстрочки з квитанцією про сплату 20000 грн. за травень 2026 року на рахунок стягувача- Головного управління ДПС у Тернопільській області.
12.06.2026 року Позивач подала Відповідачу заяву про добровільне виконання ухвали суду згідно графіком розстрочки з квитанцією про сплату 17305 грн. за червень 2026 року на рахунок стягувача- Головного управління ДПС у Тернопільській області, повідомлено, що на рахунок стягувача сплачено останній платіж який повністю закриває залишок заборгованості та заявлено прохання закрити виконавче провадження №79986783 на підставі фактичного виконання, скасувати всі арешти та надіслати Позивачу копію постанови про закриття виконавчого провадження.
16.06.2026 року Позивач додатково подала Відповідачу заяву про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним достроковим виконанням ухвали про розстрочення виконання рішення та звільнення від сплати виконавчого збору. У заяві Позивач повторно зазначила, що борг нею сплачено добровільно, достроково до настання кінцевого терміну графіку, відкриття виконавчого провадження відбулося всупереч чинній ухвалі про розстрочення судового рішення у зв`язку з чим підстави для стягнення виконавчого збору відсутні, просить не нараховувати та не стягувати виконавчий збір оскільки умови судового ухвали про розстрочку виконано боржником повністю та достроково.
Також Позивачем скеровано заяви про дострокове погашення боргу стягувачу по виконавчому провадженні та суду.
23.06.2026 року Позивач отримала від ГУ ДПС України в Тернопільській області лист у відповідь на її заяву про те, що її борг погашено, повідомлення про це скеровано у відділ ДВС.
06.07.2026 року державним Тернопільської області виконавцем Івано-Франківського Тернопільського відділу ДВС міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Юрчак В.І. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №79986783 на підставі п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що згідно до повідомлення ГУ ДПС України в Тернопільській області №4568/5/19-00-13-03 від 22.06.2026 року боржником борг сплачено. Також у постанові виконавець зазначила, що постанову про стягнення виконавчого збору на суму - 8530,48 грн. та стягнення витрат виконавчого провадження на суму - 255 грн. вивести в окреме провадження.
06.07.2026 року державним області виконавцем Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Юрчак В.І. винесено постанову про стягнення виконавчого збору №79986783 з Позивача на суму 8530,48 грн.
06.07.2026 року на підставі наведеної вище постанови про стягнення виконавчого збору №79986783 з Позивача на суму 8530,48 грн. відкрито виконавче провадження №81415273.
06.07.2026 року Позивач отримала від Відповідача відповідь на свою заяву від 16.06.2026 року, разом з тим отримала також постанову про відкриття виконавчого провадження № 81415273, постанову про відкриття виконавчого №81415473, постанову про закінчення виконавчого провадження №79986783 постанову про стягнення виконавчого збору №79986783.
Не погодившись із постановою про стягнення виконавчого збору №79986783 від 06.07.2026, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.129.1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення с обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VII «Про виконавче провадження» (далі- Закон).
У частині 1 статті 1 цього Закону визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
П. 1 ч. 1 ст. 3 Закону визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно зі ст. 10 Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ч. 1 ст.185 Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 1 та 5 ст. 26 Закону передбачено, що за заявою стягувача виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з ч. І та 2 ст. 27 Закону виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Як видно з матеріалів справи, 27.11.2025 року рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду по справі №500/5703/25 стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, в сумі 90304 (дев`яносто тисяч триста чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійки.
13.01.2026 року ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду по справі Мо500/5703/25 встановлено, що реального боргу ОСОБА_1 зменшилася на суму 5000,00 грн. (в рішенні суду зазначена повна сума, а саме 90 304,80 грн., тоді як на даний час фактичний розмір боргу складає 85304,80 грн.), а також розстрочено виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі №500/5703/25 про стягнення з ОСОБА_1 податковий борг по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в сумі 85304 (вісімдесят п`ять тисяч триста чотири) грн. 80 коп. на 11 (одинадцять місяців) шляхом щомісячної сплати протягом січня 2026 року - листопада 2026 року боржником заборгованості в загальному розмірі 85304,80 грн. у наступному порядку:
1- й платіж до 31 січня 2026 року включно 7754 98 грн. 2- й платіж до 28 лютого 2026 року включно 775498 грн. 3- й платіж до 31 березня 2026 року включно 7754,98 грн. 4- й платіж до 30 квітня 2026 року включно 7754,98 грн. 5- й платіж до 31 травня 2026 року включно 7754,98 грн. 6- й платіж до 30 червня 2026 року включно 775498 грн. 7- й платіж до 31 липня 2026 року включно 7754,98 грн. 8- й платіж до 31 серпня 2026 року включно 775498 грн. 9- й платіж до 30 вересня 2026 року включно 7754,98 грн. 10-й платіж до 31 жовтня 2026 року включно 7754,98 грн. 11- й платіж до 27 листопада 2026 року включно 7755,00 грн. Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання суддею.
Суд зауважує, що сам факт існування в Позивача певної суми заборгованості не вказує на те, що строк її сплати (в повному обсязі) вже настав, інакше нівелюється застосований судом процесуальний механізм реструктуризації цієї заборгованості.
Остаточний строк для погашення заборгованості перед ГУ ДПС у Тернопільській області відповідно до ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 року по справі №500/5703/25 мав завершитися 27 листопада 2026 року.
Про наявність ухвали суду Позивач повідомила Відповідача одразу ж після відкриття виконавчого провадження.
16.06.2026 року Позивач подавала Відповідачу заяву про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним достроковим виконанням ухвали про розстрочення виконання рішення та звільнення від сплати виконавчого збору. У заяві Позивач повторно зазначила, що борг нею сплачено добровільно, достроково до настання кінцевого терміну графіку, відкриття виконавчого провадження відбулося всупереч чинній ухвалі про розстрочення судового рішення у зв`язку з чим підстави для стягнення виконавчого збору відсутні, просила не нараховувати та не стягувати виконавчий збір оскільки умови судового ухвали про розстрочку виконано боржником повністю та достроково.
Згідно до п. 6 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерством юстиції України від 02.04.2012 №512/5, у разі пред`явлення до виконання виконавчого документа, за яким надана розстрочка виконання, виконавче провадження відкривається в частині, за якою сплинув строк сплати. Виконавчий збір та основна винагорода приватного виконавця стягуються із сум (суми), за якими (якою) сплинув строк сплати.
Таким чином, положення Інструкції чітко визначають, що при наявності розстрочки виконання, виконавчий збір та основна винагорода приватного виконавця стягуються із сум (суми), за якими (якою) сплинув строк сплати.
Судом встановлено, що в даному випадку заборгованість Позивач сплачувала частинами у визначені строки та достроково її погасила, тож підстав вважати, що ОСОБА_1 не виконувала своїх зобов`язань чи виконувала їх несвоєчасно немає.
Суд звертає увагу на те, що при винесені спірної постанови про стягнення виконавчого збору від 06.07.2026 року Відповідач мав таке рішення ухвалювати, з урахуванням всіх істотних обставини, які мають значення, зокрема зважити на те, чи: існує у боржника заборгованість, строк сплати за якою настав, чи є підстави для вжиття заходів примусового характеру для того, щоб виконати рішення суду.
Відтак суд вважає спірну постанову про стягнення виконавчого збору №79986783 від 06.07.2026 року протиправною, оскільки право на стягнення виконавчого збору при наявності розстрочки виконання виникає лише у разі стягнення з боржника сум, що є базою для нарахування виконавчого збору (тобто суми за якими сплинув строк сплати). Заборгованість сплачена позивачем в порядку і в терміни зазначені в ухвалі суду про розстрочення виконання рішення, а тому підстави для нарахування виконавчого збору у Відповідача відсутні. Таким чином оскаржувана постанова винесена із порушенням вимог законодавства, а тому її слід визнати протиправною та скасувати.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).
Оскільки, позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 1331.00 грн. згідно квитанції від 10.07.2026.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повінстю.
Визнати протиправною і скасувати постанову Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору №79986783 від 06.07.2026 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 8530,48 гривень.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України сплачений судовий збір в розмірі 1331 грн (одна тисяча триста тридцять одна) 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 12 серпня 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження/місце проживання: вул. Острозького князя, 14,м. Тернопіль,Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46006 код ЄДРПОУ/РНОКПП 45000236).
Головуючий суддя Подлісна І.М.