Справа № 638/12171/24
Провадження № 2/638/819/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2026 року Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Цвіри Д.М.,
за участю секретаря судового засідання Мажукіної Г.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
в с т а н о в и в:
04 липня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, в якому просили суд визнати за ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Артемівка Чугуївського району Харківської області та ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Артемівка Чугуївського району Харківської області право власності по 12 частині земельної ділянки площею 6,43 га, розташованої на території Артемівської сільської ради, кадастровий номер ділянки [номер приховано]:04:005:0039 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 .
В обґрунтування позовних вимог зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 , про що свідчить свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , яка за життя, а саме 06.08.2019 року, склала заповіт, згідно з яким заповіла: земельну ділянку площею 7,39 га на території Артемівської сільської ради рівними частинами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; земельну ділянку площею 6,43 га на території Артемівської сільської ради ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_6 є сином ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 . ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , тобто раніше своєї матері, яка залишила на нього заповіт. вони були живими на час відкриття спадщини. Тому позивачі (діти) ОСОБА_6 , є його спадкоємцями. 26 березня 2024 року позивачі звернулися з заявою до нотаріальної контори для оформлення спадщини, але їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки були відсутні правовстановлюючі документи, а саме документи на земельну ділянку площею 6,43 га, що знаходиться на території Артемівської сільської ради та надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі Державного акту на право власності на землю серії І-ХР № 040588, яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 .
З огляду на викладені обставини, які свідчать про неможливість оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку, позивач звернулася до суду з позовом про визнання права власності її малолітнього сина на належне йому спадкове майно.
Ухвалою суду від 11 липня 2024 року відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання у справі.
Ухвалою суду від 27 січня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
В судове засідання позивачі не з`явилися, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили справу розглянути за їх відсутністю.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву в якій позов визнала, справу просила розглядати без її участі.
Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про визнання позову, справу просила розглянути за її відсутністю.
Враховуючи положення ст. 211, 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін.
У зв`язку з неявкою в судове засідання усіх учасників справи, фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалось відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, безпосередньо дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх кожний окремо та у сукупності й взаємозв`язку, дійшов наступного.
27 вересня 1952 року Виконкомом Лозівської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , (після реєстрації шлюбу ОСОБА_9 ), актовий запис № 02.
ОСОБА_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у с. Артемівка Харківської області у віці 83 роки, про що 06 вересня 2010 року Артемівською сільською радою Печенізькою радою Печеізького району Харківської області складено відповідний актовий запис № 24, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_4 від 06 вересня 2010 року.
Як вбачається зі Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 28.02.1975, ІНФОРМАЦІЯ_7 у с. Артемівка народився ОСОБА_6 , батьком зазначений - ОСОБА_7 , матір`ю - ОСОБА_5 .
06 серпня 2019 року ОСОБА_5 , склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Артемівської селищної ради Печенізького району Харківської області Богомаз Н.М. за реєстровим № 33, яким на випадок своєї смерті, заповіла: Земельну ділянку площею 7,39 га на території Артемівськог сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить мені на підставі Державного акта на право власності на землю серія Р1. № 703262, виданого 23 серпня 2001 року Артемівською сільською радою, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за N? 541 я заповідаю рівними частинами ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Земельну ділянку площею 6.43 га на території Артемівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_7 відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серія I-ХР № 040588, виданого Артемівською сільською радою 23 серпня 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за N? 206, право власності на як перейшло до неї на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 11 травня 2011 року приватним нотаріусом Печенізького районного нотаріального округу за реєстровим номером 408, я заповідаю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у с. Солоницівка Харківської області у віці 87 роки, про що 01 листопада 2021 року Печенізькою селищною радою Чугуївського району Харківської області складено відповідний актовий запис № 170, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_3 від 01 листопада 2021 року.
ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_10 у с. Артемівка Чугуївського р-н Харківської області у віці 87 роки, про що 02 лютого 2023 року Печенізькою селищною радою Чугуївського району Харківської області складено відповідний актовий запис № 16, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_1 від 02 лютого 2023 року.
Після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , позивачі ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області із заявами про прийняття спадщини. Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 6,43 га, що розташована на території Артемівської сільської ради та надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі Державного акта на право власності на землю серії І-ХР № 040588 (кадастровий номер [номер приховано]:04:005:0039), було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлювальних документів на зазначену земельну ділянку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Спадкування в Україні регулюється основним регулятором приватних відносин, яким є ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року у справі № 398/1796/20 (провадження № 61-432сво22)).
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (частина перша статті 1223 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням (частина перша та друга статті 1268 ЦК України).
Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини (частина третя статті 1235 ЦК України).
Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини (частина четверта статті 1236 ЦК України).
Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 1241 ЦК України).
Право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. При з`ясуванні чи відноситься певний суб`єкт до кола осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині слід враховувати, що непрацездатність особи повинна підтверджуватися відповідними документами. При цьому відповідна особа для віднесення її до кола суб`єктів, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, має бути непрацездатною саме на момент відкриття спадщини. Аналіз абзацу другого частини першої статті 1241 ЦК України дозволяє стверджувати, що зменшення розміру обов`язкової частки у спадщині можливе з урахуванням (а) характеру відносин між спадкоємцями і спадкодавцем; (б) наявності інших обставин, що мають істотне значення (зокрема, ними може вважатись тривала відсутність спілкування між спадкодавцем і спадкоємцем, неприязні відносини, зумовлені аморальною поведінкою спадкоємця, тощо). Позбавлення особи права на обов`язкову частку судом ЦК України не передбачено, хоча особа, яка має право на обов`язкову частку, може бути усунена від права на спадкування відповідно до статті 1224 ЦК України (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року в справі № 510/350/16-ц (провадження № 61-19810св18)).
Законодавець таким чином конструює правило про обов`язкову частку в спадщині, що не пов`язує наявність такого права з вказівкою в заповіті відповідного суб`єкта. Тобто, допускається виникнення права на обов`язкову частку як в тій ситуації коли в заповіті вказаний один спадкоємець, який не відноситься до суб`єктів права на обов`язкову частку, так і коли в заповіті вказано двох спадкоємців, один з яких має право на обов`язкову частку в спадщині. Коли в заповіті вказано двох спадкоємців, один з яких має право на обов`язкову частку в спадщині, то при визначенні того чи виникає право на обов`язкову частку і її розміру необхідно зважати на зміст заповіту і розпорядження в ньому спадковим майном. Якщо спадкодавець в заповіті заповів суб`єкту права на обов`язкову частку в спадщині менше спадкового майна, аніж його розмір обов`язкової частки, то у такому разі право на обов`язкову частку в спадщині підлягає захисту, оскільки на нього не може впливати зміст заповіту. Розмір обов`язкової частки має визначатися із врахуванням того майна, що заповідане йому в заповіті. Натомість у разі, коли суб`єкт права на обов`язкову частку в спадщині за заповітом отримав той обсяг спадкового майна, який відповідає розміру його обов`язкової частки або більше спадкового майна, аніж його розмір обов`язкової частки, то в цьому випадку право на обов`язкову частку не виникає, оскільки суб`єкт права на обов`язкову частку «захищений» змістом заповіту (див. постанову Верховного Суду в складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2025 року в справі № 638/7132/15-ц (провадження № 61-18013свп23)).
Спадкуванням за правом представлення - це такий порядок набуття права на спадкування за законом при якому спадкоємці п`ятої черги включаються до складу першої, другої чи третьої черги замість спадкоємця внаслідок того, що він помер до відкриття спадщини. По своїй суті спадкування за правом представлення - це специфічний порядок набуття права на спадкування за законом, і він не є окремою підставою або видом спадкування. У такому разі суб`єктами спадкування за правом представлення будуть певні спадкоємців за законом. Спадкування за правом представлення надає можливість спадкоємцям п`ятої черги за законом переміститися у вищу чергу (першу, другу або третю чергу) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 643/1216/15-ц (провадження № 61-6924св18)).
З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначає таке.
За змістом частини першої статті 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують лише ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини, без вказівки, «в тому числі обов`язкову частку та неохоплену заповітами частку». Таке тлумачення частини першої статті 1266 ЦК України є цілком логічним, оскільки серед суб`єктів, перелічених у цій статті, окремо не позначено суб`єктів, що мають право на обов`язкову частку у спадщині.
Суб`єкти, які здійснюють право спадкування, - це особи, які набули право на спадкування. До набуття суб`єктивне право спадкування не виникає. Відповідно можливість прийняти спадщину у цих суб`єктів відсутні.
У спадковому праві існують конструкції «похідного спадкування», коли право спадкування пов`язується не безпосередньо із відкриттям спадщини після смерті спадкодавця, а «вплітається» структуру спадкового правовідношення, ускладнену іншими юридичними фактами - смерть спадкоємця, відмова його від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця тощо. Конструкції похідного спадкування, зокрема спадкування за правом представлення (спадкове заміщення), спадкова трансмісія, адресна відмова від прийняття спадщини розміщені законодавцем в різних нормах Книги 6 ЦК України, але підпорядковуються єдиним правилам, що визначають їх закономірності. Навіть тоді, коли про це прямо не зазначено у відповідних нормах Книги 6 ЦК України. Тому перехід права на обов`язкову частку у спадщині не відбувається з використанням конструкцій «похідного» спадкування. Як наслідок право на обов`язкову частку не може переходити до інших осіб, навіть якщо вони є спадкоємцями за законом чи за заповітом. Відповідно, право на обов`язкову частку не може переходити ні в порядку спадкової трансмісії (частина перша статті 1276 ЦК України), ні за правом представлення, ні в порядку адресної відмови від прийняття спадщини (стаття 1274 ЦК України) або в інший спосіб «передання» спадкових прав.
У разі смерті особи, яка б мала право на обов`язкову частку у спадщині, до відкриття спадщини за заповітом, таке право не спадкується та не переходить до спадкоємців такої особи. Правила спадкування за правом представлення (спадкування за законом) не стосуються права на обов`язкову частку.
За змістом частини першої статті 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують лише ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини, без вказівки, «в тому числі обов`язкову частку та неохоплену заповітами частку». Таке тлумачення частини першої статті 1266 ЦК України є цілком логічним, оскільки серед суб`єктів, перелічених у цій статті, окремо не позначено суб`єктів, що мають право на обов`язкову частку у спадщині.
Суб`єкти, які здійснюють право спадкування, - це особи, які набули право на спадкування. До набуття суб`єктивне право спадкування не виникає. Відповідно можливість прийняти спадщину у цих суб`єктів відсутні;
У спадковому праві існують конструкції «похідного спадкування», коли право спадкування пов`язується не безпосередньо із відкриттям спадщини після смерті спадкодавця, а «вплітається» структуру спадкового правовідношення, ускладнену іншими юридичними фактами - смерть спадкоємця, відмова його від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця тощо. Конструкції похідного спадкування, зокрема спадкування за правом представлення (спадкове заміщення), спадкова трансмісія, адресна відмова від прийняття спадщини розміщені законодавцем в різних нормах Книги 6 ЦК України, але підпорядковуються єдиним правилам, що визначають їх закономірності. Причому навіть і тоді, коли про це прямо не зазначено у відповідних нормах Книги 6 ЦК України. Тому перехід права на обов`язкову частку у спадщині не відбувається з використанням конструкцій «похідного» спадкування. Як наслідок право на обов`язкову частку не може переходити до інших осіб, навіть якщо вони є спадкоємцями за законом чи за заповітом. Відповідно, право на обов`язкову частку не може переходити ні в порядку спадкової трансмісії (частина перша статті 1276 ЦК України), ні за правом представлення, ні в порядку адресної відмови від прийняття спадщини (стаття 1274 ЦК України) або в інший спосіб «передання» спадкових прав.
У разі смерті особи, яка б мала право на обов`язкову частку у спадщині, до відкриття спадщини за заповітом, таке право не спадкується та не переходить до спадкоємців такої особи. Правила спадкування за правом представлення (спадкування за законом) не стосуються права на обов`язкову частку.
Резюмуючи наведене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 4, 12, 80, 81, 82, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з моменту проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua).
Суддя Д.М.Цвіра