Номер провадження: 22-ц/813/1678/26
Справа № 521/1239/25
Головуючий у першій інстанції Мазун І. А.
Доповідач Назарова М. В.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.08.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Коновалової В.А., Кострицького В.В.,
учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2
на рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 01 травня 2025 року, ухвалене Хаджибейським районним судом міста Одеси у складі: судді Мазун І.А. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
У січні 2025 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 8510,00 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 15.01.2024 між ТОВ "Качай гроші" та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №00-10948295 (надалі - Договір, Кредитний договір) у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого ТОВ «Качай гроші» надало позичальнику кредит в сумі 8510,00 грн строком на 360 календарних днів зі зниженою відсотковою ставкою 1,24 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом та стандартною процентною ставкою 2,47 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно з п. 1.5 за надання Кредиту, позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю одноразову комісію у розмірі 15,00% від суми Кредиту, що складає: 1110,00 грн, тобто, позичальнику перераховується сума Кредиту 7400,00 грн, за вирахуванням суми комісії, сплаченої за надання Кредиту.
Всупереч умов Договору № 00-10948295 від 15.01.2024 відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, що створило заборгованість у розмірі - 8510,00 грн, яка складається з наступного: 8510,00 грн - заборгованість по кредиту.
22.01.2024 ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «Макс Кредит» уклали договір факторингу № 22-01/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «Качай гроші» передає (відступає) ТОВ «Макс Кредит» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Макс Кредит» приймає належні ТОВ «Качай гроші» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-10948295 від 15.01.2024 року.
16.08.2024 ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу №16082024-МК/ЕЙС, у відповідності до умов якого ТОВ «Макс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «Ейс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Ейс» приймає належні ТОВ «Макс Кредит» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 16082024-МК/ЕЙС від 16.08.2024 року ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 8510,00 грн.
У зв`язку з невиконанням грошових зобов`язань за кредитним договором № 00-10948295 від 15.01.2024 просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 8510,00 грн.
Рішенням Хаджибейського районного суду міста Одеси від 01 травня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 00-10948295 від 15.01.2024 року в розмірі 8510 грн, яка складається з: 8510 грн - заборгованість за тілом кредиту.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати по оплаті судового збору у сумі 2422,40 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 просить скасувати рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 01 травня 2025 року.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що судом було порушено вимоги ст. 223, 240 ЦПК України, оскільки відповідач про виклик у судове засідання на 01 травня 2025 року ніяких повідомлень та судових повісток не отримував, а тому не знав про дату та час розгляду справи, що свідчить про те, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, докази про отримання відповідачем судової повістки в матеріалах справи відсутні.
Зазначає, що у відповідності до статті 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що: відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для вирішення справи. Як було доведено, відповідач не був належним чином повідомлений про час та дату судових засідань, не мав можливості належним чином надати пояснення та докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Вказує, що у відповідності до Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, банки розробляють форму (бюлетень, довідка, повідомлення тощо) надання споживачу достовірної інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту. Вказане також врегульовано у Законі України «Про захист прав споживачів» та Законі України «Про споживче кредитування», проте докази надання позивачем даної інформації в матеріалах справи відсутні.
Стверджує, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Однак докази надання позивачем відповідачу кредитних коштів в матеріалах справи також відсутні.
Посилаючись на п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», вказує, що позовні вимоги є завищеними.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» в особі свого представника Полякова О.В. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, посилаючись на те, що скаржник стверджує, що не отримував позовної заяви з додатками, проте до позовної заяви долучено докази відправки позовної заяви з додатками на адресу: АДРЕСА_1 (додаток до позовної заяви 34), в апеляційній скарзі відповідач підтверджує своє проживання за даною адресою. Тобто, відповідач знав про наміри Позивача звернутися до суду для стягнення заборгованості за кредитним договором, а отже, й був повідомлений про стан розгляду справи. Вказує, що у відповідності до п. 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомлений, а тому заява про перегляд заочного рішення являється необґрунтованою. Зауважує, що у застосунку Дія українці також можуть отримувати сповіщення про призначені судові засідання, у яких вони є учасниками справи. Послуга реалізована Мінцифрою спільно з Державною судовою адміністрацією України, ДП «Центр судових сервісів» та ДП «Інформаційні судові системи». Отже, відповідач міг скористатися своїм правом та подати відзив на позовну заяву, оскільки він був обізнаний з розглядом справи.
Позивачем доведено факт виконання зобов`язання первинного Кредитора ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та перерахування на рахунок відповідача суми в розмірі 7400,00 грн, в свою чергу, відповідачем жодних доказів, що спростовують вимоги позивача або докази неотримання кредитних коштів не надано.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості у розмірі 8510 грн, тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.
Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 вказаної норми).
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15.01.2024 між ТОВ "Качай гроші" та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 00-10948295 (надалі - Договір, Кредитний договір) у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого, ТОВ «Качай гроші» надало позичальнику кредит в сумі 8510,00 грн строком на 360 календарних днів зі зниженою відсотковою ставкою 1,24 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом та стандартною процентною ставкою 2,47 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. (а.с. 21-29)
Зокрема, відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Первісного Кредитора - https://kachay.com.ua/ та ознайомився з актуальною редакцією Правил надання грошових коштів у позику (надалі - Правила).
Електронний підпис одноразовий ідентифікатор 85619 відправлено 15.01.2024 о 19:00:48 на номер телефону НОМЕР_1 відповідача та введено ним 15.01.2024 о 19:01:24, зокрема дана інформація підтверджується довідкою про ідентифікацію Боржника.
Введення Позичальником одноразового ідентифікатора є підписанням Договору відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 1.5 За надання Кредиту, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю одноразову комісію у розмірі 15,00% від суми Кредиту, що складає: 1110,00 грн, тобто, позичальнику перераховується сума Кредиту 7400,00 грн, за вирахуванням суми комісії, сплаченої за надання Кредиту.
Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджено інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» № 204/09 від 09.09.2024 року про проведення транзакції у сумі 7400,00 грн 15.01.204 на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_10, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Качай гроші». (а.с. 45-47)
Відповідно до відповіді АТ «Універсал Банк» № БТ/1563 від 14.02.2025 року, вбачається, що Банком було емітовано, на ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) платіжну картку НОМЕР_3 , а також в тому числі картки: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 . Власницею усіх вищезазначених карток є ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ). Фінансовий номер телефону НОМЕР_9 є і був в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ). 15.01.2024 року о 19:01:27 на платіжну картку НОМЕР_3 надійшов платіж у розмірі 7 400,00 гривень. Кошти зараховувались не по реквізитам, а через платіжну систему, тому у Банку відсутня інформація, щодо призначення, та рахунків відправників. (а.с. 140-142)
Задовольняючи позов в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що факт укладення кредитного договору та отримання відповідачкою кредитних коштів у сумі 7 400 грн підтверджений матеріалами справи, зокрема, зарахування коштів на платіжну картку, емітовану на ім`я ОСОБА_1 , було підтверджено інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» та відповіддю АТ «Універсал Банк». Водночас, відповідачка належним чином не виконала зобов`язання щодо повернення кредиту, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 8510 грн. Таким чином, суд визнав вимоги кредитодавця обґрунтованими, окрім того, зазначив, що оскільки позовні вимоги задоволено повністю, тому слід стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 7000,00 грн.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі, перевіряючи довід скарги про неналежне повідомлення, колегія суддів вказує таке.
З довідки № М1-18490-ю/о від 28.01.2025 ДНАП ОМР про реєстрацію місця проживання або місця перебування особи, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 131).
Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 04.02.2025 відкрито позовне провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 132-133).
Таким чином, з огляду на визначений судом порядок розгляду справи, проведення судового засідання з викликом сторін не передбачалося, а тому відсутність відповідачки у судовому засіданні не може свідчити про її неналежне повідомлення чи порушення її права на участь у розгляді справи.
При цьому копію ухвали про відкриття провадження від 04.02.2025 направлено ОСОБА_1 поштовим відправленням на адресу: АДРЕСА_2 , яке повернулося на адресу суду з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 143-144).
Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, законодавець пов`язує факт належного повідомлення не виключно з фактичним отриманням особою поштового відправлення, а й з дотриманням судом установленого законом порядку його направлення за належною адресою.
При цьому матеріали справи не містять доказів того, що до моменту направлення судової кореспонденції ОСОБА_1 повідомила суд про іншу адресу свого місця проживання чи перебування, за якою їй слід було направляти судові документи.
Саме лише повернення поштового відправлення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» не свідчить про неналежне повідомлення особи, оскільки така обставина прямо передбачена пунктом 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України як юридично значуща для визначення дня вручення судового повідомлення.
Такий висновок узгоджується і з усталеною практикою Верховного Суду, який зазначає, що повернення судової кореспонденції з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» за умови направлення її за належною адресою є повідомленням особи належним чином.
Крім того, вказану адресу відповідачка вказує і в апеляційній скарзі.
За таких обставин довід апеляційної скарги про неналежне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи є необґрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи.
Щодо суті ухваленого рішення, то відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис (стаття 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги").
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.
По справі позичальник власноруч підписав кредитний договір, погодився з усіма умовами щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом у строки, встановлені договором, тому факт отримання кредитних коштів відповідачем позивачем доведено.
За встановлених обставин колегія суддів вважає, що сторонами погоджено всі істотні умови кредитного договору, оскільки даний електронний договір містить істотні умови щодо суми кредиту, дати його видачі, строк надання коштів, розмір процентів та умови кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, при цьому вказаний кредитний договір недійсним або неукладеним не визнавався, доказів цього не надано.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не заперечує факт укладення кредитного договору, жодних доказів на спростування належності їй як банківської картки, так і номеру мобільного телефону, зважаючи на те, що тягар доказування відсутності заборгованості та факту укладення договору у даній категорії спорів покладено саме на відповідача, остання не надала.
22.01.2024 ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «Макс Кредит» уклали договір факторингу № 22-01/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «Качай гроші» передає (відступає) ТОВ «Макс Кредит» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Макс Кредит» приймає належні ТОВ «Качай гроші» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-10948295 від 15.01.2024 року. (а.с. 61-69)
16.08.2024 ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу №16082024-МК/ЕЙС, у відповідності до умов якого ТОВ «Макс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «Ейс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Ейс» приймає належні ТОВ «Макс Кредит» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. (а.с. 84-93)
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 16082024-МК/ЕЙС від 16.08.2024 року ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 8510,00 грн. (а.с. 103-104)
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
З урахуванням наведених обставин та доказів, що наявні у матеріалах справи, вбачається, що на підтвердження факту набуття ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги до відповідача за кредитним договором позивач надав копії відповідних договорів, реєстрів боржників, актів приймання-передачі, які колегія суддів вважає належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах, тобто відбулася заміна кредитора на підставі вищенаведених укладених договорів та до позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право вимоги за договором № 00-10948295 від 15.01.2024, укладеним між ТОВ «Качай гроші» та відповідачем.
Доводи скарги, що докази надання позивачем інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту в матеріалах справи відсутні, є необґрунтованими, оскільки, підписавши кредитний договір № 00-10948295 від 15.01.2024, остання підтвердила свою згоду з його умовами, у тому числі з визначеними договором розміром, порядком та умовами погашення кредитної заборгованості.
Сам факт підписання договору свідчить про ознайомлення відповідача з його змістом та прийняття викладених у ньому умов. При цьому відповідачем не надано доказів того, що на момент укладення договору вона була позбавлена можливості ознайомитися з його умовами або що відповідна інформація не була їй надана позивачем.
Посилання відповідача на відсутність доказів надання кредитних коштів є безпідставним та спростовується матеріалами справи: факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується відповіддю АТ «Універсал Банк» № БТ/1563 від 14.02.2025 року, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) Банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , а також інші платіжні картки, власницею яких є саме ОСОБА_1 .
Крім того, згідно із зазначеною відповіддю Банку, фінансовий номер телефону НОМЕР_9 був зазначений в анкетних даних ОСОБА_1 . При цьому 15.01.2024 року о 19:01:27 на платіжну картку № НОМЕР_3 , яка належить відповідачу, було зараховано грошові кошти у розмірі 7400,00 грн.
Отже, наявність документально підтвердженого зарахування 15.01.2024 року на платіжну картку, емітовану на ім`я відповідача, грошових коштів у сумі 7400,00 грн спростовує доводи останньої про відсутність доказів отримання кредитних коштів. Зазначені обставини підтверджують факт фактичного отримання відповідачем грошових коштів за кредитним договором № 00-10948295 від 15.01.2024.
Відсутність окремої розписки про отримання кредитних коштів, на що посилається скаржник, сама по собі не свідчить про ненадання позивачем відповідачу кредиту. На відміну від договору позики, кредитні правовідносини виникають на підставі кредитного договору, укладеного між сторонами, а факт надання кредитних коштів може підтверджуватися не лише розпискою, а й іншими належними та допустимими доказами.
Посилання відповідача на п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» як на підставу для висновку про завищення позовних вимог, колегія суддів відхиляє, так як відповідачем не наведено конкретного розрахунку та не зазначено, які саме складові заявленої до стягнення заборгованості, на її думку, є неправомірними чи завищеними.
Розмір заборгованості, заявлений до стягнення, визначений відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору, таким чином, саме по собі посилання відповідача на положення п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» не є достатньою підставою для висновку про завищення позовних вимог.
Водночас, відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 00-10948295 від 15.01.2024 заборгованість ОСОБА_1 складає 8510 грн, яка складається з: 8500грн - заборгованість по тілу кредиту.
Зважаючи на обов`язок суду належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (постанова Верховного Суду в справі № 775/7704/15 від 23 січня 2018 року), колегія суддів здійснює перевірку нарахованої до стягнення заборгованості.
Відповідно до п. 1.2. сума кредитного ліміту (сума кредиту) складає: 7400 грн, тип кредиту - кредитна лінія.
Строк дії кредитної лінії (строк кредитування) 360 календарних днів, дата повернення кредиту: 09.01.2025. (п. 1.3. Договору)
Стандартна процентна ставка - 2,47 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, знижена процентна ставка складає 1,24 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.4.1, 1.4.2 Договору)
Згідно з п. 1.5 Договору за надання кредиту позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавець одноразову комісію у розмірі 15% від суми кредиту, що складає 1110 грн.
З виписки з особового рахунку за кредитним договором № 00-10948295 від 15.01.2024 вбачається, що позивачем до складу основної суми заборгованості (тіла кредиту) було включено одноразову комісію в розмірі 1110 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг, однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.
Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).
Інакше кажучи, банк не уповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.
Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).
Згідно з пунктом 3.6. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемним. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, провадження № 61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту банку безоплатно.
З матеріалів даної справи вбачається, що комісію у розмірі 1110 грн було визначено як плату за надання кредиту, проте в матеріалах справи відсутній перелік банківських послуг, які пов`язані з наданням кредиту та які повинні надаватись банком.
Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення договору про встановлення плати за надання кредиту в розумінні комісії в розмірі 1110,00 грн є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 комісії відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Підсумовуючи викладене вище, з урахуванням наведеного неправильного застосування судом норм матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні шляхом зменшення суми заборгованості за кредитним договором № 00-10948295 від 15.01.2024 року з 8510 до 7400 грн.
Щодо судових витрат.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подачу позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,20 грн, за подачу апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 3633,60 грн.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи, що позов задоволено частково, що становить 86,95% (7400*100/8510) від загальної ціни позову, апеляційна скарга задоволена частково, що складає 13,05%, а отже з відповідача підлягає стягненню за подачу позовної заяви 2106,10 грн (2422,40*86,95%), за подання апеляційної скарги з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 474,18 грн (3633,60*13,05%), тому шляхом взаємозарахування з відповідача на користь позивача належить до стягнення 1632,02 грн (2106,10-474,18).
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Представником позивача на виконання ч. 8 ст. 141, ч. 1 ст. 134 ЦПК України було заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 7000 грн та надано відповідні докази у заяві по суті справи - у позовній заяві.
На підтвердження витрат на правову допомогу до суду першої інстанції позивачем надано:
- договір про надання правничої допомоги № 2211/Е від 22.11.2024 року, укладеного між Адвокатським бюро «Тараненко і Партнери» та ТОВ «ФК «ЕЙС», відповідно до п. 3.3. якого гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в Протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 2211/Е від 22.11.2024 року (Додаток № 1 до цього Договору) (а.с. 106-108);
- протокол погодження вартості послуг, укладений між адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «ФК «ЕЙС» (а.с. 109);
- копію додаткової угоди № 3 до договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025 (а.с. 110-112);
- копію акту прийому-передачі наданих послуг від 22.11.2024, з якого вбачається, що виконавець надав, а клієнт отримав наступні послуги: складання позовної заяви - 2 год., 5000,00 грн, вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості -2 год., 1000,00 грн, підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів -1 год., 500,00 грн, підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів - 1 год., 500,00 грн, загальна сума становить 7000,00 грн. (а.с. 113)
Суд першої інстанції, враховуючи обсяг наданих правничих послуг та виконаних робіт, задоволення позовних вимог повністю, вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 7000,00 грн.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витраті з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
В пунктах 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Верховний Суд у додатковій постанові у справі № 201/14495/16-ц від 30 вересня 2020 року, провадження № 61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Позивачем рішення у вказаній частині не оскаржене, а відповідач в апеляційній скарзі не посилається на неправильність визначення розміру витрат на правничу допомогу в такому розмірі.
У відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (які включають витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково на 86,95%, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6086,50 грн (7000 грн*86,95%).
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 01 травня 2025 року змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованості за Кредитним договором № 00-10948295 від 15.01.2024 року з 8510 грн до 7400 грн.
Рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 01 травня 2025 року в частині стягнення судового збору та витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005) судовий збір у розмірі 1632,02 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 6086,50 грн, загалом 7718,52 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Дата складення повного тексту постанови - 11 серпня 2026 року
Судді: М.В. Назарова
В.А. Коновалова
В.В. Кострицький