Справа № 127/4593/26
Провадження № 2/127/1283/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2026 року місто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді Сичука М.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» звернулося до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту №8195295 від 28 липня 2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником укладено договір про надання коштів у кредит №8195295, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 1 400,00 грн строком на 360 днів, з 28 липня 2025 року по 22 липня 2026 року, із фіксованою процентною ставкою 0,95 % за кожен день користування кредитом, що нараховується на залишок заборгованості за тілом кредиту. Комісія за надання кредиту визначена у розмірі 17,25 % від суми наданого кредиту, що становить 241,50 грн.
Позивач зазначив, що договір кредиту укладено в електронній формі та підписано відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора «121113», який було надіслано на електронну адресу відповідача.
29 липня 2025 року між первісним кредитором та відповідачем укладено додаткову угоду №8195295-859529 до договору кредиту №8195295, відповідно до якої суму кредиту збільшено на 2 600,00 грн, у зв`язку з чим загальний розмір наданого кредиту становив 4 000,00 грн. За збільшену суму кредиту передбачено комісію у розмірі 17,25 %, що становить 448,50 грн. Додаткову угоду відповідач також підписав шляхом використання одноразового ідентифікатора «162401».
На підтвердження укладення договору та додаткової угоди позивач посилався, зокрема, на довідку про ідентифікацію відповідача, відповідно до якої його ідентифікацію здійснено за допомогою системи BankID НБУ, а одноразові ідентифікатори «121113» та «162401» використані відповідно 28 липня 2025 року о 08 год. 35 хв. 54 сек. та 29 липня 2025 року о 09 год. 41 хв. 34 сек.
Позивач також зазначив, що на виконання умов договору кредитодавцем відповідачу перераховано грошові кошти загальною сумою 4 000,00 грн, а саме 1 400,00 грн 28 липня 2025 року та 2 600,00 грн 29 липня 2025 року на платіжну картку № НОМЕР_1 .
На підтвердження зазначених обставин позивачем надано електронні платіжні інструкції №427a7b56-1cb2-415a-9c3b-82d8a56ab625 від 28 липня 2025 року на суму 1 400,00 грн та №dc0bfdd8-b044-4357-a3c7-aaa3a4614656 від 29 липня 2025 року на суму 2 600,00 грн, а також довідки ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» №КД-000019302 та №КД-000019362 від 30 грудня 2025 року щодо виконання відповідних платіжних операцій.
Позивач вказав, що відповідач належним чином свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів не виконав. За твердженням позивача, відповідачем здійснено платежі на загальну суму 59,00 грн, у зв`язку з чим станом на 21 січня 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 16 064,30 грн, яка складається з: 4 000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 3 433,30 грн - заборгованість за процентами; 690,00 грн - заборгованість за комісією; 7 941,00 грн - заборгованість за пенею/неустойкою; 0,00 грн - заборгованість за процентами, нарахованими за понадстрокове користування.
Позивач зазначив, що право вимоги за договором кредиту №8195295 від 28 липня 2025 року набуте ним на підставі договору факторингу №16/09/25 від 16 вересня 2025 року, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП».
Відповідно до реєстру прав вимог №23/12/25-01 від 23 грудня 2025 року первісний кредитор відступив позивачу право вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за договором кредиту №8195295 від 28 липня 2025 року в загальному розмірі 16 064,30 грн.
У позовній заяві позивач просив стягнути із ОСОБА_1 на свою користь 16 064,30 грн заборгованості за договором кредиту №8195295 від 28 липня 2025 року, з яких: 4 000,00 грн - основна сума заборгованості, 3 433,30 грн - проценти, 690,00 грн - комісія, 7 941,00 грн - пеня/неустойка, а також стягнути судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.
Одночасно з позовною заявою позивач подав клопотання про витребування доказів у АТ «Універсал Банк», посилаючись на неможливість самостійного отримання інформації щодо належності відповідачу платіжної картки № НОМЕР_1 та руху коштів за нею, оскільки така інформація містить банківську таємницю.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, у змішаній формі.
Зазначеною ухвалою також задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у АТ «Універсал Банк» інформацію щодо належності ОСОБА_1 карткового рахунку № НОМЕР_1 , а також виписку за відповідним картковим рахунком за період з 28 липня 2025 року до 31 липня 2025 року та з 29 липня 2025 року до 01 серпня 2025 року.
На виконання зазначеної ухвали АТ «Універсал Банк» надало суду інформацію, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 .
До відповіді АТ «Універсал Банк» також додано рух коштів за вказаною банківською карткою за період з 28 липня 2025 року по 01 серпня 2025 року.
Ухвалою суду відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позовну заяву та докази на підтвердження своїх заперечень, а позивачу та відповідачу встановлено строки для подання відповіді на відзив та заперечень відповідно.
Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав, будь-яких заяв чи клопотань до суду не направив.
Відповідно до положень частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Представник позивача подав позовну заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності представника банку та не заперечував проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, оцінивши їх у сукупності та взаємозв`язку, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.
Судом установлено, що 28 липня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №8195295, за умовами якого позичальнику надано кредит, розмір якого після укладення 29 липня 2025 року додаткової угоди №8195295-859529 становив 4 000,00 грн.
Факт укладення договору та додаткової угоди в електронній формі підтверджується їх змістом, даними щодо ідентифікації відповідача за допомогою системи BankID НБУ, а також використанням одноразових ідентифікаторів «121113» від 28.07.2025 року та «162401» від 29.07.2025 року. Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом прийняття пропозиції (оферти) та підписаний одноразовим ідентифікатором, породжує для його сторін цивільні права та обов`язки. Правова позиція щодо належності такого способу укладення кредитного договору викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 та від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19.
На виконання умов договору первісним кредитодавцем відповідачу перераховано 1 400,00 грн 28.07.2025 року та 2 600,00 грн 29.07.2025 року, всього 4 000,00 грн. Зазначені обставини підтверджуються електронними платіжними інструкціями та довідками ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» про виконання відповідних платіжних операцій.
Крім того, на виконання ухвали суду від 18 лютого 2026 року АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» повідомило, що платіжну картку № НОМЕР_3 емітовано на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , та надало рух коштів за відповідною карткою за період з 28.07.2025 року по 01.08.2025 року. Таким чином, доводи позивача про надання відповідачу кредитних коштів у загальному розмірі 4 000,00 грн знайшли підтвердження належними та допустимими доказами.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом установлено, що відповідач свої зобов`язання щодо повернення отриманої суми кредиту належним чином не виконав. Згідно з розрахунком заборгованості відповідачем сплачено лише 59,00 грн, у зв`язку з чим станом на визначену позивачем дату за відповідачем обліковувалася заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4 000,00 грн та за процентами в розмірі 3 433,30 грн.
Разом із тим суд не може погодитися з позовними вимогами в частині стягнення комісії у розмірі 690,00 грн.
Так, відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема, розмір процентної ставки, порядок її обчислення, загальна вартість кредиту для споживача та інші умови, визначені законом. При цьому частина шоста статті 12 цього Закону встановлює імперативне правило, відповідно до якого споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані у відповідному розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених законом.
Крім того, Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» законодавцем було істотно конкретизовано вимоги до структури загальних витрат споживача за кредитом, денної процентної ставки та платежів за послуги кредитодавця. Зазначеним Законом, зокрема, передбачено, що споживач не зобов`язаний сплачувати платежі, не зазначені у договорі та/або не враховані у відповідних розрахунках, а кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати такі платежі.
З аналізу умов договору кредиту вбачається, що комісія визначена кредитодавцем як окремий платіж у розмірі 17,25 % від суми кредиту, а після збільшення суми кредиту відповідачу додатково нараховано комісію у розмірі 448,50 грн. Загальна заявлена позивачем сума комісії становить 690,00 грн.
Разом із тим сам по собі факт включення відповідної умови до тексту договору не є достатньою підставою для її стягнення, якщо така умова суперечить імперативним вимогам законодавства про споживче кредитування.
Суд виходить із того, що комісія, яка не пов`язана з конкретною додатковою послугою, фактично збільшує загальну вартість кредиту для споживача та становить додатковий платіж за саме отримання кредитних коштів. Позивачем не надано доказів того, що за сплату комісії відповідачу фактично надавалася окрема, самостійна та необхідна для споживача фінансова чи інша послуга, яка не охоплюється самим кредитуванням.
Отже, умова договору про сплату такої комісії не може бути самостійною правовою підставою для стягнення з відповідача 690,00 грн, оскільки суперечить імперативним положенням законодавства у сфері споживчого кредитування.
Такий підхід відповідає усталеній практиці Верховного Суду щодо недопустимості стягнення з позичальника комісій за послуги, які фактично є складовою кредитної операції та за які кредитодавцем не доведено надання окремої послуги. У зв`язку з цим позовні вимоги в частині стягнення 690,00 грн комісії задоволенню не підлягають.
Окремо суд оцінює вимогу позивача про стягнення 7 941,00 грн пені/неустойки.
За змістом статей 549, 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.
Водночас правовідносини сторін виникли з договору споживчого кредитування, а тому до них підлягають застосуванню не лише загальні положення цивільного законодавства, а й спеціальні норми Закону України «Про споживче кредитування».
На момент виникнення та виконання спірного зобов`язання в Україні діє правовий режим воєнного стану, введений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 та затверджений Законом України №2102-IX.
Законом України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» було доповнено пунктом 6-1.
Відповідно до цього пункту, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. Зокрема, споживач звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором за прострочення виконання або невиконання зобов`язань. Закон також прямо встановлює, що неустойка, штраф, пеня та інші платежі, нараховані за прострочення починаючи з 24 лютого 2022 року, підлягають списанню кредитодавцем.
Зазначена норма є спеціальною щодо загальних положень Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення грошового зобов`язання та підлягає застосуванню до спірних правовідносин незалежно від того, чи передбачено договором відповідну санкцію.
Отже, положення договору про нарахування 70,00 грн за кожен день понадстрокового користування не можуть бути застосовані всупереч імперативній нормі пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».
При цьому суд звертає увагу, що договір кредиту №8195295 укладений 28 липня 2025 року, тобто вже після введення воєнного стану в Україні. Прострочення виконання відповідачем зобов`язань також виникло та існувало в період дії воєнного стану. Відтак правова підстава для нарахування та стягнення неустойки за прострочення у розмірі 7 941,00 грн відсутня.
Таким чином, вимога позивача про стягнення 7 941,00 грн пені/неустойки задоволенню не підлягає.
Суд також враховує, що зазначені положення законодавства спрямовані на захист споживача фінансових послуг від застосування додаткової майнової відповідальності за прострочення виконання кредитного зобов`язання в особливих умовах дії воєнного стану. При цьому законодавець прямо визначив наслідком нарахування таких платежів їх списання кредитодавцем, а не можливість подальшого стягнення їх у судовому порядку.
Разом із тим встановлене законом звільнення від відповідальності за прострочення не означає припинення самого основного грошового зобов`язання та не звільняє позичальника від обов`язку повернути отриману суму кредиту і сплатити проценти за користування кредитними коштами, якщо такі проценти нараховані відповідно до умов договору та вимог законодавства.
Щодо переходу права вимоги судом установлено, що 16 вересня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №16/09/25. Відповідно до реєстру прав вимог №23/12/25-01 від 23 грудня 2025 року право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредиту №8195295 перейшло до ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП».
Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Доказів недійсності договору факторингу, відсутності переходу права вимоги або припинення зобов`язання відповідачем суду не надано. Відтак суд приходить до висновку, що ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» є належним кредитором за спірним зобов`язанням та має право вимагати від відповідача виконання грошового зобов`язання.
Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності відповідно до статей 12, 13, 76-81, 89 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
З відповідача підлягає стягненню заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 4 000,00 грн та за процентами в розмірі 3 433,30 грн, а всього 7 433,30 грн.
У задоволенні позовних вимог про стягнення 690,00 грн комісії та 7 941,00 грн пені/неустойки слід відмовити.
При цьому суд не вбачає підстав для зменшення визначеної позивачем суми заборгованості за основним боргом та процентами, оскільки її розмір підтверджується поданим розрахунком, умовами договору, доказами здійснення платежів та іншими матеріалами справи, а відповідачем доказів на спростування відповідного розрахунку суду не надано.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позов ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» підлягає задоволенню частково, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 7 433,30 грн заборгованості за договором кредиту №8195295 від 28 липня 2025 року.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як встановлено судом, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується відповідним платіжним документом, долученим до матеріалів справи.
Позовні вимоги були заявлені на загальну суму 16 064,30 грн, а задоволені судом у частині стягнення 7 433,30 грн.
Таким чином, частка задоволених позовних вимог становить: 7 433,30 грн : 16 064,30 грн ? 100 % = 46,2722 %.
Відповідно, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесений позивачем судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі: 2 662,40 грн ? 46,2722 % = 1 231,95 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення 4 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження фактичного понесення таких витрат позивачем надано договір про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року, витяг з акту №5-ДІЛ від 02.01.2026 року приймання-передачі наданої правничої допомоги, а також платіжний документ, який підтверджує оплату відповідних послуг у розмірі 4 500,00 грн.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості.
Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та значенням справи для сторони.
Судом не встановлено обставин, які б свідчили про неспівмірність заявлених позивачем та документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу, а доказів їх неспівмірності відповідачем суду не надано.
Разом із тим, з огляду на часткове задоволення позову, відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню відповідачем пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі: 4 500,00 грн ? 46,2722 % = 2 082,25 грн.
При цьому суд звертає увагу, що позивачем у попередньому розрахунку судових витрат також зазначалися очікувані витрати на професійну правничу допомогу, зокрема 2 000,00 грн за підготовку відповіді на відзив та 3 000,00 грн за можливу підготовку апеляційної скарги.
Однак такі витрати на час ухвалення рішення не є фактично понесеними та позивачем не надано доказів їх сплати або виникнення обов`язку зі сплати, у зв`язку з чим підстави для їх розподілу між сторонами відповідно до статті 141 ЦПК України відсутні.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у загальному розмірі 3 314,20 грн, з яких: 1 231,95 грн - судовий збір; 2 082,25 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України та з урахуванням результатів розгляду справи інша частина понесених позивачем судових витрат залишається за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 16, 257, 258, 526, 527, 530, 1049, 1050 ЦК України, ст. 19, 27, 83, 175, 268, 274-275 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованість за договором кредиту №8195295 від 28 липня 2025 року в розмірі 7 433 (сім тисяч чотириста тридцять три) гривні 30 копійок, з яких 4 000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 3 433,30 грн - заборгованість за процентами.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» судові витрати в розмірі 3314 (три тисячі триста чотирнадцять) гривень 20 копійок, з яких: 1 231,95 грн - судовий збір; 2 082,25 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» код ЄДРПОУ 44280974 місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено 18.08.2026.
Суддя: