ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2026 р. Справа № 440/15268/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова, м. Полтава, повний текст складено 17.02.26 по справі № 440/15268/25
за позовом ОСОБА_1
до Управління поліції охорони в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління поліції охорони в Полтавській області (далі по тексту - УПО в Полтавській області, відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Управління поліції охорони в Полтавській області від 21.10.2025 № 33 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині застосування до сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського-водія взводу реагування батальйону Управління поліції охорони в Полтавській області дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Управління поліції охорони в Полтавській області від 22.10.2025 № 335 о/с в частині звільнення зі служби в поліції сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського-водія взводу реагування батальйону Управління поліції охорони в Полтавській області;
- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді поліцейського-водія взводу реагування батальйону Управління поліції охорони в Полтавській області;
- стягнути з Управління поліції охорони в Полтавській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення з час вимушеного прогулу та допустити до негайного виконання рішення суду у цій частині;
- стягнути з Управління поліції охорони в Полтавській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 200000,00 грн;
- стягнути з Управління поліції охорони в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені позивачем, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позову зазначено про протиправність оскаржуваних наказів УПО в Полтавській області від 21.10.2025 № 33 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» (далі - Наказ № 33) та похідного від нього наказу УПО в Полтавській області «По особовому складу» від 22.10.2025 № 335 о/с, яким звільнено позивача зі служби в поліції (далі - Наказ № 335 о/с), оскільки всупереч вимогам Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі по тексту - Дисциплінарний статут) та Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) службове розслідування було проведено за відсутності документальної підстави для його призначення, з порушенням термінів, без врахування обставин наявності/відсутності збитків, спричинених діями позивача, вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому дисциплінарного проступку, обставин, що пом`якшують відповідальність поліцейського, а також причин та умов, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку.
Переконував, що всупереч пункту 4 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування було призначено за відсутності документально підтвердженої підстави (заяви, рапорту, повідомлення або іншого офіційного джерела первинної інформації про подію), а у матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували, яким чином Управлінню поліції охорони стало відомо про факт проникнення до будинку, а також не зафіксовано реєстрацію повідомлення про таку подію у встановленому порядку.
Зауважив, що згідно зі статтею 26 Дисциплінарного статуту, розслідування мало бути завершене у 15-денний термін, а його продовження було б можливим лише на підставі окремого наказу керівника, який у спірних правовідносинах не видавався, при цьому, висновок службового розслідування затверджений 21 жовтня 2025 року, що свідчить про перевищення встановленого законом терміну проведення розслідування на п`ять днів.
Стверджував, що лист УПО в Полтавській області від 03.11.2025 № 1531-2025, наданий у відповідь на адвокатський запит, підтверджує відсутність як шкоди, завданої діями ОСОБА_1 так і будь-яких скарг чи позовів від замовника охоронних послуг, що свідчить про відсутність негативних наслідків, які б могли бути підставою для кваліфікації дій ОСОБА_1 як дисциплінарного проступку або для застосування найсуворішого виду стягнення.
Наполягав, що неврахування дисциплінарною комісією попередньої бездоганної служби позивача, наявності заохочень, державної нагороди, позитивної характеристики керівництва та належного рівня професійної підготовки за відсутності стягнень, свідчить про порушення принципів об`єктивності, пропорційності та індивідуалізації дисциплінарної відповідальності, закріплених у законодавстві.
Переконував, що всі дії наряду реагування «Мастак-23», у складі якого перебував ОСОБА_1 були правомірними, відповідали отриманим вказівкам чергової та службовим алгоритмам реагування, а відсутність повторного прибуття на об`єкт охорони є наслідком неналежного виконання службових обов`язків черговою ГПЦС «Лєна-2», отже і відповідальність за події, що відбулися 02 жовтня 2025 року на об`єкті за адресою: АДРЕСА_1 , має бути покладена на чергову ГПЦС «Лєна-2» ОСОБА_2 , чиї дії (бездіяльність) стали безпосередньою причиною неналежного реагування системи охорони.
Оскільки вина сержанта поліції ОСОБА_1 у вчиненні дисциплінарного проступку відсутня повністю, а дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є необґрунтованим та непропорційним, вважав наявними підстави для скасування Наказу № 33 та Наказу № 335 о/с, поновлення його на посаді для подальшого проходження служби в поліції та стягнення грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу, починаючи з дня наказу до дня фактичного виконання судового рішення.
Повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою, складає 52000,00 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №440/15268/25 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , НОМЕР_1 ) до Управління поліції охорони в Полтавській області (вул. Кісельова Володимира, 32-А, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 40109042) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неналежне дослідження обставин у справі, не врахування всіх доказів по справі та порушення норм матеріального і процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 по справі № 440/15268/25 та ухвалити нове судове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 до УПО в Полтавській області задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з УПО в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені позивачем, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що внаслідок неповного з`ясування судом першої інстанції обставин справи та односторонньої оцінки доказів, наявних у матеріалах справи, судом не було враховано те, шо довготривале слідування наряду реагування «Мастак-23» до об`єкту охорони було викликано обставинами, які не залежали від позивача, а саме перекриттям залізничних переїздів у зв`язку з аварійною ситуацією та проведенням маневрових робіт на залізниці, що унеможливило своєчасне прибуття наряду до місця призначення.
Переконував, що саме неналежне виконання черговою ГПЦС «Лена-2» своїх службових обов`язків, зокрема неповідомлення наряду реагування про спрацювання сигналу «Тривога», фактично позбавило наряд реагування можливості своєчасно відреагувати на подію та вжити необхідних заходів для припинення правопорушення.
Зауважив, що як дисциплінарною комісією так і судом першої інстанції проігноровано обставини бездіяльності чергової, внаслідок якої позивач не отримав інформації про спрацювання сигналу «Тривога», що призвело до покладення надмірного тягаря вини на сержанта поліції ОСОБА_1 .
Наполягав, що неповідомлення відповідачем сержанта поліції ОСОБА_1 про проведення службового розслідування позбавило його можливості повною мірою реалізувати своє право на захист, надати детальний рапорт подій та довести дійсність обставин, що мали місце 01.10.2025.
Зауважив, що суд першої інстанції не вказав у рішенні жодної аргументації щодо того, як і чим дії сержанта ОСОБА_1 можна кваліфікувати як порушення присяги, що свідчить про формальний та декларативний підхід суду, ігнорування принципів об`єктивності, справедливості та пропорційності при застосуванні дисциплінарного стягнення.
Переконував, що при проведенні службового розслідування відповідачем не встановлено наслідки дисциплінарного проступку, їх тяжкість, мотиви його вчинення, обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), причини, умови та обставини що призвели до вчинення дисциплінарного проступку, обставини що зменшують чи виключають відповідальність поліцейського, що є підставою для скасування оскаржуваних наказів відповідача та поновлення позивача на посаді.
Стверджував, що суд першої інстанції безпідставно переклав обов`язок доказування на позивача, не здійснив належного дослідження доказів та не надав правової оцінки доводам позивача, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню.
Посилаючись на приписи статті 139 КАС України повідомив про намір стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій.
В іншій частині зміст апеляційної скарги є аналогічним змісту позовної заяви.
Відповідач у надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти задоволення її вимог та просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 по справі № 440/15268/25 - без змін.
В обґрунтування відзиву пояснив, що притягненню позивача до дисциплінарної відповідальності передувало встановлення дисциплінарною комісією низки порушень, допущених нарядом реагування «Мастак-23» при виїзді на охоронюваний об`єкт після отримання сигналу «Тривога», які полягали, зокрема, у прямуванні на об`єкт з досить низькою швидкістю весь маршрут, не зважаючи на те, що дорожнє покриття і технічні можливості дозволяли їхати швидше.
Зауважив, що наряд реагування не доповідав про закритий переїзд нікому з відповідальних осіб та про даний факт не було нічого зазначено в поясненнях позивача, що у сукупності свідчить про бездіяльність позивача, як водія екіпажу, щодо незабезпечення своєчасного прибуття на об`єкт.
Переконував, що про прибуття до об`єкту наряд одразу не зателефонував та не повідомив. Крім того, позивачем не було здійснено обстеження об`єкту та ретельного огляду за периметром прилеглої території до домоволодіння.
Наголосив, що чергова пульту не відпускала наряд реагування, а рішення про залишення місця розташування об`єкта було прийнято екіпажем самостійно, що свідчить про перевищення наданих ним повноважень.
Звернув увагу, що викрадення зброї з сейфу, що знаходився на охоронюваному об`єкті, в умовах воєнного стану представляє особливу загрозу для суспільства, а тому відповідна бездіяльність поліцейського підриває авторитет поліції, оскільки особа, яка заступає на службу до органів поліції, бере на себе зобов`язання виконувати покладені на неї функції та завдання, зокрема, в умовах воєнного стану, та повинна усвідомлювати і розуміти специфіку проходження служби в поліції, яка зумовлює підвищені вимоги.
З огляду на викладене, переконував, що Накази № 33 та № 335 о/с прийняті відповідачем в межах наданих повноважень та з урахуванням усіх обставин вчиненого позивачем дисциплінарного проступку.
У період з 20.07.2026 по 14.08.2026 включно головуюча суддя Перцова Т. С. перебувала у щорічній відпустці.
Суддя Макаренко Я.М. перебувала у щорічній відпустці у період з 17.07.2026 по 18.08.2026 включно.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу УПО в Полтавській області від 21.06.2017 № 92 о/с ОСОБА_1 було призначено поліцейським взводу № 2 роти охорони об`єктів та публічної безпеки батальйону Управління поліції охорони в Полтавській області.
Наказом УПО в Полтавській області від 22.08.2018 № 234 о/с капрала поліції ОСОБА_1 було призначено поліцейським-водієм взводу реагування батальйону УПО в Полтавській області.
Наказом УПО в Полтавській області від 02.10.2025 «Про призначення та проведення службового розслідування» № 132 за фактом, зазначеним у інформаційній довідці було розпочато службове розслідування.
Висновком службового розслідування встановлено, що 02.10.2025 о 09 год. 36 хв. 00 с. на лінію 102 надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що 02.10.2025 близько 04 год. 00 хв. невідома особа проникла до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та викрала сейф із мисливською зброєю, а саме: рушниця мисливська гладкоствольна «Бекас Авто» та нарізний мисливський карабін «Форт-201», зареєстровані на його батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котрий на даний час з 27.09.2025 перебуває за кордоном.
Під час проведення службового розслідування проведено перегляд історії спрацювання по будинку та встановлено, що о 03:01:49 год 02.10.2025 на пульт ГГЩС ЦТО УПО в Полтавській області надійшов сигнал про спрацювання охорони на першому поверсі даного будинку. О 03 год 02 хв., чергова пульта ГГІЦС «Лена-2» відкрила картку тривоги об' єкта та передала інформацію наряду реагування «Мастак-23» та направила за вказаною адресою, надавши при цьому інформацію про дислокацію охороняємого об`єкта. Весь цей час до 03 год. 06 хв. 22 с. на пульт ГГІЦС ЦТО УПО в Полтавській області надходила інформація про спрацювання сигналізації, а потім пройшло відновлення охорони даного будинку. О 03 год. 06 хв. 37 с. на пульт ГГІЦС ЦТО УПО в Полтавській області надійшов сигнал «Тривога» про спрацювання другого поверху даного будинку та тривав до 03 год. 06 хв. 46 с. після чого знову пройшло відновлення охорони даного будинку. О 03 год. 07 хв.01 с. та 03 год. 07 хв. 48 с. надійшла інформація про втручання в систему охорони (відбита сирена), а о 03 год. 59 хв. 53 с. знову спрацювала сигналізація на першому поверсі та о 03 год. 59 хв. 55 с. пройшло відновлення охорони даного будинку.
Протягом всього періоду чергова пульта ГГІЦС «Лена-2» не повідомляла наряду реагування «Мастак-23» про надходження спрацювань та пошкодження системи охорони. Наряд реагування отримавши сигнал про спрацювання, за даними GРSмоніторингу, почав рух о 03 год 03 хв., але за 02 хв. 44 сек. вони проїхали лише 210 м, середня швидкість склала 4,54 км/год. Прибувши за вказаною адресою, о 03:32 год., працівниками наряду не вдалося здійснити належний огляд даного будинку. Також встановлено, що відстань до охороняємого будинку склала 19,74 км, котру наряд реагування подолав із середньою швидкістю 41 км/год.
Під час прослуховування аудіозаписів розмов чергової пульта ГГЩС «Лена-2» встановлено: о 03 год. 33 хв., старший наряду "Мастак-23", зателефонував на ГПЦС та повідомив, що в них відсутні ключі від вхідної хвіртки у зв' язку з чим вони не можуть попасти на територію домогосподарства та безпосередньо здійснити огляд охороняємого будинку.
О 03 год 37 хв, чергова пульта ГПЦС «Лена-2» телефонує наряду "Мастак- 23" та повідомляє, що нікому з довірених осіб не додзвонилася та уточнила, що вони змогли оглянути охороняємий об`єкт, на що старший відповів, що вони чекають та візуально бачать тільки вікна на другому поверсі. Перевіркою встановлено, що чергова пульта ГПЦС «Лена-2» дійсно намагалася додзвонитися до госпоргану та довіреної особи, на три різних номера телефона, два з яких були поза зоною досяжності, і тільки за номером [телефон приховано] відповів з другої спроби ОСОБА_4 (батько ОСОБА_3 ), якому о 03 год 59 хв, чергова пульта ГГІЦС «Лена-2» повідомила, що по будинку ідуть спрацювання, наряд оглянути будинок не може через високий паркан, а візуально вони бачили тільки вікна на другому поверсі, а також зазначила, що охорона в будинку відновилась, на що ОСОБА_4 відповів, що це можливо у зв' язку з проблемами зі світлом, після чого розмова закінчилася.
Також встановлено, що наряд реагування "Мастак-23" самостійно, без дозволу чергової пульта ГПЦС покинув прилеглу територію будинка о 03 год 43 хв та поїхав на попереднє місце перебування (центр зони).
Під час вивчення журналу «Відомості за добу» чергової ГПЦС «Лена-2», за 01- 02.10.2025, що знаходиться на ГПЦС ЦТО УПО в Полтавській області та до якого вноситься актуальна інформація про спрацюваннях, в конкретному випадку у вищевказаних журналах в графі «час спрацювання» зазначено 03 год. 01 хв., що являється часом в який надійшло сповіщення про спрацювання засобів технічної охорони до ГПЦС за адресою: с. Сем`янівка (Кротенки), вул. Лугова, 24б, у графі «час передачі» вказано 03 год. 01 хв., що являється часом, коли спрацювання було передано нарядові реагування, у графі «хто прийняв» вказано «ГЗ-23», а у графі «час прибуття» вказано 03 год. 12 хв., але ці дані не відповідають дійсному, а саме: час передачі спрацювання нарядові реагування здійснено о 03 год. 02 хв., а час прибуття до об`єкту відбувся о 03 год. 32 хв.
Так, під час перевірки бортового журналу службового автомобіля Рено Сандеро, р.н . НОМЕР_2 встановлено, що після отримання інформації від чергової пульта про спрацювання ОПС, час виїзду з вул. Ковпака зазначений 03 год 02 хв, а час прибуття на вул. Лугову, 24, о 03 год 14 хв, а відстань вказана 10 км, що не відповідає дійсності. Під час прослуховування аудіозаписів розмов чергової пульта ГПЦС «Лена-2» та нарядом реагування "Мастак-23" відповідачем встановлено, що про прибуття до об`єкту наряд не повідомляв і лише о 03 год 33 хв (через 1 хвилину) після прибуття, згідно з даними GРS-моніторингу службового автомобіля Рено Сандеро, р.н. НОМЕР_2 , старший наряду "Мастак-23", зателефонував на ГПЦС та повідомив, що вони прибули та оглянули прилеглу територію, а сам будинок оглянути не можуть.
Під час службового розслідування встановлено, що будинок розташований за адресою: Полтавський район, с. Сем`янівка (Кротенки), вул. Лугова, 24б, перебуває під охороною ГПЦС ЦТО УПО в Полтавській області відповідно до договору № ЦТО-1472/18 від 01.05.2018, (на централізовану охорону майна фізичних осіб засобами сигналізації з реагуванням наряду поліції охорони), укладеного між Управлінням поліції охорони в Полтавській області (Виконавець) та громадянином ОСОБА_3 (Замовник).
Виходячи з наявної інформації, на місці працівникам не вдалося здійснити огляд даного будинку через те, що хвіртка була зачинена на замок, ключ від якої був відсутній у наряду реагування. Але перевіркою встановлено, що в деяких місцях паркан, яким огороджена територія домогосподарства, має висоту не більше ніж 1,7 метрів, тому слід вважати, що поліцейські наряду реагування могли попасти на територію домогосподарства, перелізши через паркан та здійснити належний огляд охороняємого об`єкту, виявити сліди проникнення та блокувати будинок, з метою недопущення крадіжки майна та втечі злочинця (ів).
Під час перегляду записів з бодікамер Моторола № 905253 та № 905489, які знаходились у поліцейських наряду реагування "Мастак-23" було встановлено, що під час слідування до охороняємого будинку та його огляду, ними не здійснювалася належна відеофіксація їх дій. Дане порушення, на переконання відповідача, свідчить про те, що наряд реагування "Мастак-23" прилеглу територію належно не обстежував з метою потрапляння на подвір`я іншим шляхом. Також встановлено, що бодікамери були закріплені на засобах індивідуального захисту (бронежилетах), які знаходились на задньому сидінні службового автомобіля Рено Сандеро, р.н. НОМЕР_2 , що свідчить про те, що наряд реагування "Мастак-23" слідував на спрацювання та здійснював первинне обстеження без засобів індивідуального захисту, що є грубим порушенням.
Під час перегляду відеозапису залученого ГЩС ЦТО УПО було встановлено, що чергова пульта ГЩС «Лена-2», знаходилась на робочому місці, від виконання обов`язків не відволікалась, спостерігала за моніторами пультів охорони. На записі в період часу з 02 год 57 хв 58 сек (похибка з реальним часом складає 4 хв.) видно, що вона дійсно, під час надходження інформації про спрацювання ОПС з даного охороняємого об`єкту о 02 год 57 хв 58 сек (03 год 01 хв), відразу реагує на сигнал та о 02 год 58 хв 12 сек (03 год 02 хв) телефонує наряду реагування "Мастак-23" та передає інформацію про спрацювання. Але о 03 год 00 хв 10 сек (03 год 04 хв) вона самоусунулася від обов`язків та поклала голову на стіл з метою відпочинку. У такому положенні вона перебуває до 03 год 03 хв 10 сек (03 год 07 хв), однак коли надійшло спрацювання з другого поверху та повідомлення про втручання в систему охорони (відбита сирена), вона здійснила перегляд інформації та продовжила спостереження за моніторами пультів охорони, при цьому дану інформацію наряду реагування "Мастак-23" не передала та не здійснювала контроль за їх рухом до об`єкту.
О 03 год 29 хв 37 сек (03 год 33 хв) черговій зателефонував старший наряду реагування "Мастак-23" та саме в цей час повідомив, що вони прибули та оглянули прилеглу територію, а сам будинок оглянути не можуть, після чого, чергова пульта ГПЦС «Лена-2» відразу відкрила історію спрацювань по цьому будинку та закінчивши розмову почала телефонувати госпоргану та довіреним особам.
О 03 год 33 хв 45 сек (03 год 37 хв) чергова пульта ГЩС «Лена-2» телефонує наряду реагування "Мастак-23" та повідомляє, що вона нікому з довірених осіб не додзвонилася, при цьому дозволу на залишення об`єкту їм не надавала.
Під час службового розслідування встановлено, що відповідно до «Книги нарядів» батальйону УПО в Полтавській області, журналу «Реєстрації інструктажів про заходи безпеки при поводженні зі зброєю працівників батальйону УПО Полтавської області» та Бортового журналу службового автомобіля несення служби у наряді реагування «Мастак-23» Рено Сандеро р.н. НОМЕР_2 , зазначеного вище підрозділу, 01.10.2025 були задіяні поліцейський-водій взводу реагування батальйону УПО в Полтавській області сержант поліції ОСОБА_1 та поліцейський взводу реагування сержант поліції ОСОБА_5 .
Під час проведення службового розслідування, з метою з`ясування всіх обставин справи та керуючись Дисциплінарним статутом відповідачем було відібрано пояснення у позивача ОСОБА_1 , поліцейського взводу реагування батальйону ОСОБА_5 (поліцейський, який був з позивачем в наряді реагування «Мастак-23»), чергової ОСОБА_6 , уповноваженої особи (відповідального), командира взводу № 2 роти ОО та ПБ батальйону ОСОБА_7 , командира батальйону ОСОБА_8 , начальника ЦТО ОСОБА_9 .
За результатом висновку службового розслідування, що затверджений начальником УПО в Полтавській області 21.10.2025, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося в порушенні вимог п.п.3, 15 п. 1 Розділу V, п.п.4 п.6 та п.п.6, 8 п.7 Розділу X «Інструкції про організацію діяльності нарядів реагування поліції охорони» затвердженої наказом ДПО від 22.12.2016 №199 (далі - Інструкція № 199), п.5 розділу ІІ, п.п.2,3 п. 1 розділу VІІ наказу МВС України від 18.12.2018 № 1026, яким затверджена «Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» (далі - Інструкція № 1026), п.п. 13 п.8 та п.п.4 п. 11 Розділу II Наказу МВС № 577 від 07.07.2017 «Про організацію службової діяльності поліції охорони з питань забезпечення фізичної охорони об`єктів» (далі - Наказ № 577), п.1, п.п. 2, 4, 8, 9 п. 3 статті 1 Дисциплінарного статуту та своїх посадових інструкцій, до сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського-водія взводу реагування батальйону УПО в Полтавські області, було запропоновано застосувати дисциплінарне стягнення - звільнення із служби в поліції.
Наказом № 33 за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося в порушенні вимог п.п.3, 15 п. 1 Розділу V, п.п.4 п.6 та п.п.6, 8 п.7 Розділу X Інструкції № 199, п.5 розділу ІІІ, п.п.2,3 п. 1 розділу VІІ Інструкції № 1026, п.п. 13 п.8 та п.п.4 п. 11 Розділу II Наказу № 577, п.1, п.п. 2, 4, 8, 9 п. 3 статті 1 Дисциплінарного статуту та своїх посадових інструкцій, до сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського-водія взводу реагування батальйону УПО в Полтавські області, застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення із служби в поліції.
Наказом № 335 о/с ОСОБА_1 було звільнено з Національної поліції України за п. 6 ст 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) Закону № 580-VIII.
Не погодившись з Наказами № 33 та № 335 о/с, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що доводи позивача під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження, проте, відповідачем доведено обґрунтованість та правомірність прийнятих ним наказів.
При цьому, посилаючись на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20.12.2019 у справі № 804/2054/17, суд зазначив, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, водночас, його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом № 580-VIII.
Положеннями статті 3 Закону № 580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.
Згідно з частиною 1 статті 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".
Правила етичної поведінки поліцейських, які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей, затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 за № 1179 (далі - Правила № 1179).
Зі змісту пункту 1 розділу І Правил № 1179 випливає, що ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Згідно з пунктом 5 розділу І Правил № 1179, поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України "Про Національну поліцію", інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності.
На виконання приписів абзаців 1, 2 та 7 пункту 1 розділу ІІ Правил № 1179 під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен:
- неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
- професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;
В силу вимог пункту 3 розділу IV Правил № 1179 поліцейський зобов`язаний за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час дотримуватися норм професійної етики.
Нормами частин 1 та 2 статті 19 Закону № 580-VIII встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень регламентовано Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Дисциплінарним статутом визначається сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Положеннями частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно з пунктами 1, 6 та 11 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень.
На виконання статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Як передбачено частиною 3 статті 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.
Приписами частин 2-4 статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що рапорт заступника начальника управління-начальника ВФО УПО в Полтавській області про повідомлення від громадянина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке надійшло 02.10.2025 о 09 год 36 хв на спецлінію 102, про те, що 02.10.2025 близько 04 год 00 хв. невідома особа проникла до будинку батька, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (який знаходиться під охороною ГПЦС ЦТО УПО в Полтавській області), та викрала сейф із мисливською зброєю, є належною та достатньою підставою для призначення службового розслідування, у зв`язку з чим, доводи апелянта про відсутність правових підстав для призначення такого розслідування підлягають відхиленню.
Частиною 10 статті 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначені Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, який затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1355/32807 (далі - Порядок №893).
Відповідно до пунктів 1-2 розділу V Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування розпочинається з дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов`язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Відповідно до частини 3 статті 26 Дисциплінарного статуту службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.
До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні чи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, розташованих на підконтрольних органам державної влади територіях.
Як вбачається з матеріалів справи, службове розслідування призначено наказом начальника Управління поліції охорони в Полтавській області від 02.10.2025 № 132.
Наказом УПО в Полтавській області від 14.10.2025 № 135 визначено продовжити строк проведення службового розслідування, призначеного наказом начальника УПО в Полтавській області від 02.10.2025 № 132.
Отже, враховуючи те, що службове розслідування було завершене 21.10.2025 (затверджено висновок), колегія суддів дійшла висновку про дотримання відповідачем строків проведення службового розслідування, встановлених частиною третьою статті 26 Дисциплінарного статуту (з урахуванням їх продовження), а відтак, аргументи позивача про їх порушення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок службового розслідування, колегією суддів встановлено, що фактичною підставою для застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції стало те, що внаслідок бездіяльності позивача та неналежного виконання покладених на нього службових обов`язків, 02.10.2025 близько 04 год 00 хв невідома особа проникла до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та викрала сейф з мисливською зброєю, а саме, рушницю мисливську гладкоствольну «Бекас Авто» та нарізний мисливський карабін «Форт-201», зареєстровані на гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Юридичною ж підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності зазначено порушення ОСОБА_1 вимог підпунктів 3, 15 пункту 1 Розділу V, підпункту 4 пункту 6, підпунктів 6, 8 пункту 7 розділу Х Інструкції № 199, пункту 5 розділу ІІ, підпунктів 2, 3 пункту 1 розділу VІІ Інструкції № 1026, підпункту 13 пункту 8 розділу ІІ, підпункту 4 пункту 11 розділу ІІ Інструкції № 577, пункту 1, підпунктів 2, 4, 8, 9 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту та своїх посадових інструкцій.
Надаючи оцінку наявним у справі матеріалам службового розслідування та висновкам дисциплінарної комісії, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до підпунктів 3, 15 пункту 1 Розділу V Інструкції № 199, особовий склад наряду реагування під час несення служби зобов`язаний:
3) забезпечувати охорону об`єктів шляхом оперативного реагування на тривожні повідомлення технічних засобів охорони (систем моніторингу) підключених до пунктів централізованої охорони;
15) під час відпрацювання тривожних повідомлень, що надійшли з охоронюваних об`єктів, інформації про вчинення правопорушень (з часу надходження інформації) та перевірки документів у підозрілих осіб в обов`язковому порядку використовувати засоби індивідуального бронезахисту: кулезахисний шолом та бронежилет (у разі ускладнення оперативної обстановки додаткове екіпірування, спорядження, спеціальних засобів для відстрілу патронів несмертельної дії чи їх аналогів 12-го калібру та автоматичну зброю).
Згідно з підпунктом 4 пункту 6, підпунктами 6, 8 пункту 7 розділу Х Інструкції № 199 працівникам НР під час несення служби забороняється: 4) самовільно залишати місце служби (зону відповідальності), а також об`єкт з якого надійшло тривожне повідомлення, до повного з`ясування його причини, змінювати порядок несення служби, відволікатись від виконання обов`язків і послаблювати пильність (спати, читати, приймати їжу в невстановлений час, переглядати відео й веб-сайти на планшетах, ноутбуках, телефонах), одержувати від сторонніх осіб будь-які предмети (пакунки, пакети, конверти тощо). Доручати охорону об`єктів іншим особам.
Під час несення служби НР: 6) після прибуття на об`єкт проводить його ретельний огляд за периметром, обстежує на предмет цілісності місця можливого проникнення (двері, вікна, люки, дах, горища, підвальні приміщення, стіни у тому числі суміжні з об`єктом охорони), прилеглу територію; 8) отримавши сигнал про спрацювання систем тривожної сигналізації, забезпечує обстеження об`єкту, встановлює причину сигналу «Тривога».
За змістом пункту 5 розділу ІІ Інструкції № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Згідно з підпунктами 2, 3 пункту 1 розділу VII Інструкції № 1026 під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб; 3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису.
Підпунктом 13 пункту 8 розділу ІІ Інструкції № 577 визначено, що під час несення служби персонал поліції охорони зобов`язаний:
13) під час з`ясування причин тривожних сповіщень, що надійшли з об`єктів охорони, відпрацювання інформації та у випадках припинення правопорушень, перевірки документів у підозрілих осіб та здійснення демонстративного під`їзду за адресами (в точках) з підвищеним криміногенним ризиком в обов`язковому порядку використовувати засоби індивідуального бронезахисту - кулезахисний шолом та бронежилет.
Кулезахисний шолом та бронежилет обов`язково використовуються під час виконання заходів охорони персоналом поліції охорони, одягнутим в однострій (спеціальний формений одяг), шляхом пішого супроводження уповноваженої особи замовника, в місцях інкасації (збору) валютних цінностей та доставки підкріплення.
Під час забезпечення пропускного та/або внутрішньооб`єктового режимів (публічної безпеки та порядку) на об`єктах охорони, а також поза межами броньованих кабін та тамбурів-шлюзів використання бронежилетів є обов`язковим. У випадках нападу чи іншого ускладнення оперативної обстановки на посту (маршруті) персоналом поліції охорони додатково використовується кулезахисний шолом.
У силу вимог підпункту 4 пункту 11 розділу ІІ Інструкції № 577 поліцейському (працівнику поліції охорони) під час несення служби забороняється:
4) залишати без дозволу відповідального або чергового УПО (ПП УПО, за відсутності - (Г)ПЦС) об`єкт, що охороняється, з якого надійшло тривожне сповіщення, до повного з`ясування його причини.
Згідно з підпунктами 2, 4, 8, 9 пункту 3 статті 1 Дисциплінарного статусу службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського:
2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;
4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;
8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;
9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень.
Надаючи оцінку доводам позивача про необґрунтоване покладення на нього вини за довготривале слідування наряду реагування «Мастак-23» до об`єкту охорони, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 6, 8, 9, 10 Посадової інструкції позивача, як поліцейського взводу реагування батальйону Управління поліції охорони в Полтавській області, поліцейський взводу реагування підрозділу повинен: 6) знати оперативну обстановку на території обслуговування, а також в межах маршруту та зони обслуговування, рубіжність, особливості та категорійність об`єктів охорони, можливі місця проникнення до них, приховані підходи та підїзди, характеристики та принцип дїї тривожних сповіщувачів різного типу; 8) знати й дотримуватися Правил дорожнього руху, вимог Наказу МВС від 07.09.2017 № 757 «Про затвердження Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України» у частині, що його стосується, правил радіообміну, своєчасно заповнювати службову документацію, дотримуватись вимог наказу ДПО НП України № 199 від 22.12.2016, наказу МВС України № 577-2017 року, заходів особистої безпеки під час виконання охоронних функцій; 9) добре знати територію, що обслуговується, розташування та особливості об`єктів, які охороняються і найкоротші шляхи руху до них; після отримання наказу на виїзд за сигналом «Тривога» визначає найкоротший шлях руху, використовуючи СРП і проблисковий маяк, забезпечує своєчасне прибуття наряду до вказаного об`єкту; 10) після отримання наказу на виїзд за сигналом «Тривога» визначає найкоротший шлях руху, використовуючи СРП і проблисковий маяк, забезпечує своєчасне прибуття наряду до вказаного об`єкту.
Так, з аудіофайлу розмови чергової та наряду колегією суддів встановлено, що 02.10.2025 о 03 год 02 хв чергова пульта ГПЦС «Лена-2» передала інформацію щодо спрацювання сигналу «Тривога» на першому поверсі будинку за адресою АДРЕСА_3 , та повідомила маршрут слідування до об`єкта охорони наряду реагування «Мастак-23», у складі якого перебували ОСОБА_1 (поліцейський-водій взводу реагування) та ОСОБА_5 (поліцейський взводу реагування).
Відповідно до наданих в межах службового розслідування пояснень ОСОБА_1 повідомив, що він прибув на місце виклику о 03 год 10 хв.
Разом з тим, за даними GPS-моніторингу руху службового автомобіля (скриншоти екрану з GPS-трекеру системи «Vialon» містяться в матеріалах справи) після отримання сигналу про спрацювання наряд реагування почав рух о 03 год 03 хв та прибув за відповідною адресою об`єкта охорони о 03 год 32 хв. Службовим розслідуванням встановлено, що відстань до охороняємого будинку склала 19,74 км, яку наряд реагування подолав із середньою швидкістю 41 км/год.
За твердженнями позивача, обраний нарядом реагування маршрут до об`єкта реагування був найоптимальнішим, оскільки дорога має кращий стан покриття, більшу пропускну здатність та не містить значних заторів у зазначений час доби. Водночас, рух наряду був вимушено зупинений через обставини непереборної сили, зокрема, у зв`язку з аварією на залізничному переїзді. Представником позивача було також здійснено адвокатський запит до Регіональної філії «Південна залізниця», яка листом від 03.12.2025 №НЗ-1-41/2372/н повідомила про те, що в період часу з 02 год 00 хв по 05 год 00 хв в добу 02.10.2025 регульований переїзд 321км+618м закривався для руху автотранспорту під час приймання, відправлення поїздів та виконання маневрових пересувань (зокрема, з 03 год 10 хв по 03 год 16 хв для виконання маневрової роботи).
Між тим, слід звернути увагу на те, що матеріали справи не містять доказів перебування автомобіля групи реагування на залізничному переїзді саме у проміжок часу з 03 год 10 хв по 03 год 16 хв та чи був ввімкнений червоний сигнал світлофору на переїзді в той час, коли наряд реагування їхав на об`єкт (відеозаписів з реєстратора автомобіля або з бодікамер екіпажу, які мали бути увімкнені під час виконання службових обов`язків).
Крім того, слід врахувати, що відповідно до вимог пункту 3.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), водії оперативних транспортних засобів, виконуючи невідкладне службове завдання, можуть відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10, 18, 26, 27 та пункту 28.1 цих Правил за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху.
Колегія суддів наголошує, що відповідно до пункту 20 Розділу VII Інструкції № 577 у випадку неможливості своєчасного прибуття за тривожним сповіщенням у зв`язку з особливими обставинами (затори, технічна несправність транспорту та інші позаштатні ситуації) наряд реагування доповідає відповідальному або черговому УПО (ПП УПО, за відсутності - Г(ПЦС) і діє за його вказівкою, однак, у спірних правовідносинах наряд реагування не доповідав про закритий переїзд нікому з відповідальних осіб. Відомостей про даний факт не містять і пояснення позивача, надані у межах службового розслідування.
З огляду на викладене, доводи позивача про необґрунтоване покладення на нього вини за довготривале слідування наряду реагування «Мастак-23» до об`єкту охорони не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Дослідивши записи з бодікамер Моторола № 905253 та № 905489, які знаходились у поліцейських наряду реагування «Мастак-23», та містяться у матеріалах справи, колегією суддів встановлено, що під час огляду охоронюваного об`єкта, екіпажем не здійснювалася належна відеофіксація всіх вчинених ними дій, оскільки як вбачається з відеозаписів, бодікамери були закріплені на засобах індивідуального захисту (бронежилетах), які знаходились на задньому сидінні службового автомобіля, що підтверджує доводи відповідача, що позивач слідував на спрацювання та здійснював первинне обстеження без засобів індивідуального захисту, що є порушенням підпункту 15 пункту 1 розділу V Інструкції № 199, пункту 5 розділу ІІ, підпунктів 2, 3 пункту 1 розділу VII Інструкції № 1026, підпункту 13 пункту 8 розділу ІІ Інструкції № 577.
Слід також зазначити, що після прибуття на об`єкт охорони наряд реагування, у складі якого перебував ОСОБА_1 , не здійснив ретельний огляд за периметром та обстеження об`єкта охорони, чим порушено пункт підпункти 6, 8 пункту 7 розділу Х Інструкції № 199.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до пунктів 11, 12, 13 Посадової інструкції поліцейського взводу реагування батальйону Управління поліції охорони в Полтавській області поліцейський: бере участь в огляді об`єкта та прилеглої місцевості, затриманні злочинців та охороні місця події; під час виїзду за сигналом «Тривога» на квартиру, контролює фасадну частину будинку, проводить опитування й контролює поведінку громадян, які виходять з під`їзду, в разі потреби і наявності підстав - затримує їх до прибуття старшого групи, відповідального по підрозділу; під час з`ясування причин тривожних сповіщень, що надійшли з об`єктів охорони, відпрацьовує інформацію та у випадках припинення правопорушень, перевірки документів у підозрілих осіб та здійсненні демонстративного під`їзду за адресами (в точках) з підвищеним криміногенним ризиком в обов`язковому порядку використовує засоби індивідуального бронезахисту - кулезахисний шолом та бронежилет.
Проте, з наявного в матеріалах справи відео з бодікамери ОСОБА_1 можна встановити, що позивач лише підсвітив ліхтариком частину паркану та частину фасаду будинку (його другий поверх), не здійснивши ретельний огляд об`єкта охорони, щонайменше шляхом обходу за периметром.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.10.2025 перед заступанням наряду реагування до служби працівникам УПО в Полтавській області під відеозапис був проведений інструктаж, під час якого було наголошено на дотриманні заходів безпеки, огляду об`єктів охорони, здійсненні відеофіксації.
Відповідно до пунктів 1.1-1.2 розділу 1 договору № ЦТО-1472/18 на централізовану охорону майна фізичних осіб засобами сигналізації з реагування наряду поліції охорони від 01.05.2018, замовник ( ОСОБА_3 ) доручає, а виконавець (Управління поліції охорони в Полтавській області) зобов`язується здійснювати технічне обслуговування сигналізації та охорону майна на об`єкті, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Виконавець здійснює охорону майна шляхом спостереження за станом встановленої на об`єкті сигналізації, яка контролює цілісність його будівельних конструкцій у період централізованої охорони та забезпечує виїзд до об`єкту НР у випадку спрацювання сигналізації об`єкту. Періодом охорони майна на об`єкті вважається час з моменту прийняття виконавцем сигналізації, якою обладнаний об`єкт, під спостереження та до зняття її з-під спостереження замовником або його уповноваженими особами.
Згідно з підпунктами 4.1.2, 4.1.3, 4.1.4, 4.1.5, 4.1.8 пункту 4.1 розділу 4 договору № ЦТО-1472/18 від 01.05.2018 виконавець зобов`язаний:
здійснювати охорону майна замовника, що знаходиться на об`єкті у відповідності до умов договору;
у разі надходження на ПЦС сигналу про спрацювання на об`єкті в період охорони: а) забезпечити негайний виїзд та прибуття в технічно можливий термін на об`єкт НР для встановлення причин спрацювання сигналізації; б) при виникненні необхідності перезакрити об`єкт, виконавець повинен повідомити про це замовника або його уповноважених осіб та забезпечити візуальний контроль за об`єктом до їх прибуття, але не більше 30 хвилин з моменту такого попередження;
при виявленні НР ознак проникнення сторонніх осіб на об`єкт, вживати заходів до їх затримання, перебувати на місці події до прибуття на об`єкт замовника або його уповноважених осіб та оперативної групи територіального підрозділу Національної поліції;
здійснювати перезакриття (відчинення і огляд) об`єкта в разі спрацювання сигналізації або втрати зв`язку між сигналізацією та ПЦС, в присутності замовника або його уповноваженої особи, а при їх відсутності - за участю понятих у кількості не менше двох осіб;
забезпечити збереження дублікатів ключів, зданих замовником виконавцю та повертати їх за письмовою заявою замовника.
У відповідності до підпунктів 4.2.8, 4.2.12, 4.2.13 пункту 4.2 договору № ЦТО-1472/18 від 01.05.2018 замовник зобов`язаний:
приймати заходи до надійної охорони зброї у металевих ящиках та сейфах, обладнаних охоронною сигналізацією;
в день укладення цього договору в обов`язковому порядку здати виконавцю у належній кількості дублікати ключів від дверей, що забезпечують доступ на об`єкт (ключі від вхідних дверей об`єкту, а також від під`їзду, холу, сходової площадки, підвалу, горища, міжкімнатних дверей та коди доступу, до кодових замків за їх наявності);
у випадку спрацювання сигналізації на об`єкті, дублікати від якого не здані замовником на зберігання виконавцеві (здані в неналежній кількості), або при неможливості перезакриття об`єкта внаслідок заміни замовником замків на об`єкті, замовник зобов`язаний прибути на об`єкт для його перезакриття або забезпечити прибуття уповноваженої особи у термін не пізніше 30 хвилин з моменту отримання від виконавця повідомлення про спрацювання сигналізації; замовник та його уповноважені особи повинні не відключати мобільні телефони і постійно знаходитись на телефонному зв`язку для отримання повідомлень від виконавця про спрацювання сигналізації на об`єкті; НР проводиться візуальне спостереження за об`єктом протягом 30 хвилин; після закінчення цього терміну візуальне спостереження об`єкту знімається, надання послуг припиняється та виконавець не несе будь-якої відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов договору.
Аналіз вищенаведених умов укладеного договору дозволяє дійти висновку, що в період з моменту прийняття сигналізації (03 год 01 хв 49 сек відповідно до історії спрацювань) до зняття з-під спостереження замовником або його уповноваженими особами, позивач, як службова особа Управління поліції охорони в Полтавській області, був зобов`язаний здійснювати охорону майна на об`єкті.
Слід зазначити, що матеріали справи не містять відомостей про здачу виконавцем дублікатів ключів від дверей, що забезпечують доступ на об`єкт. Водночас, з викладених вище умов договору слідує, що у випадку відсутності у службової особи УПО дублікатів ключів після отримання замовником повідомлення про спрацювання сигналізації наряд реагування проводить візуальне спостереження за об`єктом протягом 30 хвилин, після чого надання послуг припиняється.
Так, службовим розслідуванням встановлено факт прибуття наряду реагування на об`єкт охорони о 03 год 32 хв та залишення території будинку о 03 год 43 хв, тобто, до спливу граничного строку знаходження на охоронюваному об`єкті (протягом 30 хвилин) та за відсутності здійснення передбаченого договором візуального спостереження. При цьому, о 03 год 37 хв чергова пульта ГПЦС «Лена-2» повідомила наряд «Мастак-23» про те, що нікому з довірених осіб не додзвонилася, а о 03 год 59 хв чергова змогла зв`язатися з уповноваженою особою замовника - ОСОБА_4 та повідомила про спрацювання по об`єкту.
Колегія суддів враховує, що наряд реагування «Мастак-23», у складі в тому числі ОСОБА_1 , без дозволу чергової пульта ГПЦС покинув прилеглу територію будинка (о 03 год 43 хв) та поїхав на попереднє місце перебування, чим порушив вимоги підпункту 4 пункту 6 розділу Х Інструкції № 199, підпункту 4 пункту 11 розділу ІІ Інструкції № 577 .
Тобто, на момент повторного спрацювання тривоги (о 03 год 59 хв) та імовірного несанкціонованого проникнення на охоронюваний об`єкт, наряд реагування «Мастак-23» вже залишив територію об`єкта охорони (о 03 год 43 хв), не зважаючи на те, що мав ще перебувати на ньому, чим не забезпечив належне виконання покладених на нього функцій із охорони об`єкта, з якого близько 04 год 00 хв було викрадено сейф із мисливською зброєю, що в умовах запровадженого на території України воєнного стану є неприпустимим.
Отже, саме самовільне залишення нарядом реагування об`єкта охорони позбавило можливості встановити причини спрацювання сигналу тривоги та своєчасно вжити заходів щодо затримання сторонніх осіб під час їх проникнення на об`єкт.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками відповідача про неналежне виконання позивачем своїх службових обов`язків щодо охорони об`єкта, що фактично становить мету договору № ЦТО-1472/18 на централізовану охорону майна фізичних осіб засобами сигналізації з реагування наряду поліції охорони від 01.05.2018.
Таким чином факти, викладені у висновку службового розслідування знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Доводи позивача про неповідомлення ОСОБА_1 про проведення службового розслідування колегія суддів відхиляє, оскільки матеріали службового розслідування містять пояснення ОСОБА_1 від 02.10.2025 щодо події, яка мала місце під час чергування, зміст цих пояснень відображений у висновку службового розслідування.
Колегія суддів наголошує, що надання пояснень поліцейським є лише одним з джерел отримання інформації, необхідної для встановлення обставин в межах службового розслідування, однак відсутність таких не перешкоджає проведенню службового розслідування, за умови дотримання вимог щодо всебічності, повноти, своєчасності та об`єктивності проведення службового розслідування, притягненню поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Отже, відсутність у матеріалах справи доказів повідомлення позивача про проведення службового розслідування, враховуючи факт надання ним пояснень 02.10.2025 (після його призначення) щодо подій, які мали місце 02.10.2025, не вплинуло на висновки службового розслідування, тому не може бути підставою для визнання протиправним та скасування наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Доводи позивача про неналежне виконання посадових обов`язків черговою пульта ГПЦС «Лена-2», що виразилось у неповідомленні групи реагування про всі спрацювання сигналу «Тривога» по будинку (03:01:50, 03:02:12, 03:06:37, 03:59:53), колегія суддів відхиляє, оскільки надання оцінки діям чергової пульта «Лена-2» ОСОБА_2 виходить за межі предмета спірних правовідносин.
Колегія суддів наголошує, що особа, яка заступає на службу до органів поліції та приймає відповідну Присягу, бере на себе зобов`язання виконувати покладені на неї функції та завдання, зокрема, в умовах воєнного стану, та повинна усвідомлювати і розуміти специфіку проходження служби в поліції, яка зумовлює вищенаведені підвищені вимоги до кожного поліцейського, якими він не може нехтувати за жодних обставин.
Проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.
Зі змісту Присяги працівника поліції, за недотримання якої у тому числі на позивача накладено дисциплінарне стягнення, слідує, що його поведінка має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції.
Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 17.06.2021 у справі 804/6242/17.
Порушення Присяги слід розуміти, як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.
Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 у справі № 815/4478/16.
Вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов`язків працівників поліції. Приймаючи присягу, позивач зобов`язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 816/604/17).
Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 у справі № 815/4463/17 сформована правова позиція щодо того, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.
У контексті викладеного колегія суддів зазначає, що позивачем за наведених обставин вчинені дії, які не сумісні з вимогами, що пред`являються до професійних та моральних якостей поліцейського, підривають довіру до нього, як до носія влади, що безсумнівно, принижує високе звання поліцейського, яке мав позивач, викликає сумнів у високих моральних якостях і самосвідомості його як поліцейського.
Зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини щодо скоєного позивачем дисциплінарного проступку, колегія суддів вважає доведеним висновок дисциплінарної комісії про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який виразився в порушенні вимог підпункту 15 пункту 1 Розділу V, підпункту 4 пункту 6, підпунктів 6, 8 пункту 7 розділу Х Інструкції про організацію діяльності нарядів реагування поліції охорони, затвердженої наказом ДПО від 22.12.2016 № 199, пункту 5 розділу ІІ, підпунктів 2, 3 пункту 1 розділу VІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18.12.2018 № 1026, підпункту 13 пункту 8 розділу ІІ, підпункту 4 пункту 11 розділу ІІ Інструкції про організацію службової діяльності поліції охорони з питань забезпечення фізичної охорони об`єктів, затвердженої наказом МВС від 07.07.2017 № 577, пункту 1, підпунктів 2, 4, 8, 9 частини третьої статті 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» та своїх посадових інструкцій, що свідчить про недотримання позивачем службової дисципліни.
Щодо правомірності застосування до позивача такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення зі служби відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", колегія суддів враховує наступне.
Положеннями пункту 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
За приписами частини восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
За результатами проведеного службового розслідування, відповідач дійшов висновку, що за вчинення дисциплінарного проступку позивача слід застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність встановленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.
При цьому, колегією суддів взято до уваги правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.09.2020 у справі №360/4790/19, відповідно до якого питання обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, але при цьому необхідно враховувати певні обставини. Суд здійснює правову оцінку рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень за критеріями частини другої статті 2 КАС України, які є межею для дискреційних повноважень останніх. Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судами насамперед у тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим особою діянням.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 20.12.2019 у справі № 804/2054/17, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Оскільки доводи позивача, які покладені в основу позову та апеляційної скарги, визнано безпідставними, а суд апеляційної інстанції не встановив істотних процедурних порушень з боку відповідача під час проведення службового розслідування та видання наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача, при прийнятті яких відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, колегія суддів вважає співмірним обраний вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 та погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування наказів Управління поліції охорони в Полтавській області від 21.10.2025 № 33 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині застосування до сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського-водія взводу реагування батальйону Управління поліції охорони в Полтавській області дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та від 22.10.2025 № 335 о/с в частині звільнення зі служби в поліції сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського-водія взводу реагування батальйону Управління поліції охорони в Полтавській області.
З огляду на правомірність накладеного на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з займаної посади у зв`язку із наявністю факту вчиненого ним діяння, відсутні підстави для поновлення позивача на службі в органах Національної поліції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що також зумовлює відмову у задоволенні цієї частини позову.
Така правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, який викладений у постановах від 28 листопада 2019 року у справі № 120/860/19а та від 04 грудня 2019 року у справі № 824/355/17-а.
Також відсутні підстави і для стягнення з Управління поліції охорони в Полтавській області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 200000,00 грн, оскільки під час розгляду справи колегією суддів не було встановлено протиправності оскаржуваних наказів та незаконності звільнення позивача з посади.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Зважаючи на результат апеляційного розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 по справі № 440/15268/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій