ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2026 року м. Львів Справа № 140/6577/24 пров. № А/857/1334/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Обрізка І.М.,
суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року, прийняте суддею Сорокою Ю.Ю. у місті Луцьку, у справі за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
встановив:
ГУ ДПС у Волинській області (надалі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до ФОП ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу у сумі 93179,39 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, дійшов висновку про те, що оскільки за відповідачем обліковується податковий борг в сумі 93 179,39 грн, щодо наявності та розміру якого відповідачем не подано до суду відзиву, не надано доказів його сплати, а вжиті контролюючим органом заходи не призвели до його погашення, тому позовні вимоги підлягають до задоволення у спосіб прийняття судом рішення про стягнення податкового боргу у вказаному вище розмірі.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що не займається підприємницькою діяльністю, не отримує доходу від нерухомості, на яку нараховано податок, тому має застосовуватися пільга щодо слати податку.
Звертає увагу на те, що податкову вимогу та податкові повідомлення - рішення, на підставі яких утворився борг на його адресу не надходили. Відтак, не був ознайомлений з такими.
Покликається на пропуск строку звернення до суду.
Просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
ГУ ДПС у Волинській області подало відзив, у якому щодо покликань апелянта на пропуск строку звернення до суду зазначає, що податкова вимога була вручена платнику 11.03.2022, що підтверджується відміткою пошти на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (доданого до позовної заяви).
Отже, право на примусове стягнення податкового боргу у податкового органу виникло лише з 11.04.2022.
Однак, приписи пункту 102.4 статті 102 ПК України надають контролюючому органу право на стягнення податкового боргу, що виник у зв`язку з відмовою в самостійному погашенні грошового зобов`язання, протягом наступних 1 095 календарних днів із дня виникнення податкового боргу.
Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду. Спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах цієї категорії справ є строк, визначений статтею 102 ПК України.
Строк у 1 095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі й шляхом звернення до суду з позовом, проте норми пункту 102.4 статті 102 ПКУ не є такими, що обмежують суд у праві ухвалювати судове рішення про стягнення податкового боргу після закінчення 1 095-денного строку, з вимогою про стягнення якого контролюючий орган звернувся вчасно.
Отже, ГУ ДПС у Волинській області вчасно звернулось до суду з позовом про стягнення податкового боргу з платника податків та не порушило строк звернення до суду 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до довідки ГУ ДПС у Волинській області про наявність боргу по платежах до бюджету станом на 11.06.2024 податковий борг становить 93179,39 грн, а саме:
- орендна плата з фізичних осіб - 10975,44 грн.;
- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості - 77816,72 грн.;
- військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - 337,50 грн.;
- податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування - 4049,73 грн.
Податковий борг по:
- податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, податковий борг виник: Згідно поданої платником самостійно за 2022 рік уточнюючої податкової декларації №[номер приховано] від 30.04.2023, платником не забезпечено сплату на суму 4 050,00 грн., по терміну сплати 11.05.2023. Водночас, у відповідача наявна переплата на суму 0,27 грн. Звідси, сума до стягнення по даному податку становить: 4049,73грн.;
- військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, податковий борг виник: Згідно поданої платником самостійно за 2022 рік уточнюючої податкової декларації №[номер приховано] від 30.04.2023, платником не забезпечено сплату на суму 337,50грн., по терміну сплати 11.05.2023; Звідси, сума до стягнення по даному податку становить: 337,50 грн.;
- орендній платі з фізичних осіб, податковий борг виник: Згідно поданої платником самостійно за 2021 рік податкової декларації Nє52848762 від 08.12.2021, платником не забезпечено сплату на суму 325,69 грн. по терміну сплати 31.01.2022; Згідно поданої платником самостійно за 2022 рік податкової декларації №12346981 від 19.02.2022, платником не забезпечено сплату на загальну суму 4 299,47 грн. в тому числі по термінах сплати 02.03.2022, 30.03.2022, 03.05.2022, 30.05.2022, 30.06.2022, 01.08.2022, 30.08.2022, 30.09.2022, 31.10.2022, 30.11.2022, 30.12.2022 (де щомісячні нарахування становлять 358,29 грн.) та по терміну сплати 30.01.2023 (нарахування становить 358,28 грн.); Згідно поданої платником самостійно за 2023 рік податкової декларації №5692561 від 20.02.2023, платником не забезпечено сплату на загальну суму 4 944, 40 грн. в тому числі по термінах сплати 02.03.2023, 30.03.2023, 01.05.2023, 30.05.2023, 30.06.2023, 31.07.2023, 30.08.2023, 02.10.2023, 30.10.2023, 30.11.2023, 02.01.2024 (де щомісячні нарахування становлять 412,03 грн.) та по терміну сплати 30.01.2024 (нарахування становить 412,07 грн.); Згідно поданої платником самостійно на 2024 рік податкової декларації №10669973 від 16.02.2024, платником не забезпечено сплату на загальну суму 1734,00грн. в тому числі по термінах сплати 01.03.2024, 01.04.2024, 30.04.2024, 30.09.2024 (де щомісячні нарахування становлять 433,05 грн.), термін сплати по інших зобов`язаннях ще не наступив. Разом з тим, у платника наявна переплата на суму 0,32 грн. Звідси сума до стягнення по даному податку становить: 10 975,44грн;
- податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, податковий борг виник: 20.01.2023 згідно податкового повідомлення-рішення №1227568-2406-0302 від 23.09.2022, платнику нараховано податкового зобов`язання на суму 10 999,20 грн.; 20.01.2023 згідно податкового повідомлення-рішення №1227569-2406-0302 від 23.09.2022, платнику нараховано податкового зобов`язання на суму 9 145,20 грн.; 20.01.2023 згідно податкового повідомлення-рішення №1227570-2406-0302 від 23.09.2022, платнику нараховано податкового зобов`язання на суму 840,00 грн.; 20.09.2023 згідно податкового повідомлення-рішення №0573590-2406-0302 від 01.05.2023, платнику нараховано податкового зобов`язання на суму 29 789,50 грн.; 20.09.2023 згідно податкового повідомлення-рішення №0573593-2406-0302 від 01.05.2023, платнику нараховано податкового зобов`язання на суму 24 768,25 грн.; 20.09.2023 згідно податкового повідомлення-рішення №0573594-2406-0302 від 01.05.2023, платнику нараховано податкового зобов`язання на суму 2 275,00 грн. Разом з тим, у платника наявна переплата на суму 0,43 грн. Звідси сума до стягнення по даному податку становить: 77 816,72грн.
Загальна сума, що підлягає до стягнення, становить: 93 179,39 грн.
Позивач відповідно до статті 59 ПК України надіслав відповідачу податкову вимогу від 23.02.2022 №0[телефон приховано]-0302, яка вручена відповідачу 11.03.2022.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків.
За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Пунктом 42.1, 42.2 статті 42 ПК України визначено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Колегією суддів встановлено, що податкові повідомлення - рішення, в тому числі на підставі яких виник податковий борг надсилалися на податкову адресу ОСОБА_1 та були вручені останньому 17.07.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.19 - 21).
Відповідно до пп. «а» пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, обчислена контролюючим органом сума податку з об`єкта/об`єктів житлової/нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, повинна бути сплачена останніми протягом 60 днів з дня вручення відповідного податкового повідомлення-рішення.
Положеннями пункту 59.1. статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
При цьому, пункт 59.5 цієї статті передбачає, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Із матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом виставлена податкова вимога форми «Ф» від 23.02.2022 №0[телефон приховано]-0302 на суму 4225,10 грн., яка була направлена ОСОБА_1 рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Копію такої вимоги останній отримав 11.03.2022, що підтверджується матеріалами справи (а.с.7).
Відтак, податковий орган в силу вимог чинного законодавства не надсилав ще однієї, додаткової вимоги про сплату боргу за податковими повідомленнями - рішеннями від №1227568-2406-0302 від 23.09.2022, №1227569-2406-0302 від 23.09.2022, №1227570-2406-0302 від 23.09.2022, №0573590-2406-0302 від 01.05.2023, №0573593-2406-0302 від 01.05.2023, №0573594-2406-0302 від 01.05.2023.
Колегія суддів звертає увагу на те, що при розгляді подібної справи №826/14361/16, Верховний Суд указав, що для встановлення факту направлення (вручення) фізичній особі податкового повідомлення-рішення поштою у встановленому законодавством порядку, дослідженню підлягають:
- відповідність адреси одержувача у поштовому відправленні місцю проживання або останньому відомому місцезнаходженню фізичної особи; повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, в якому зазначено дату вручення або причини невручення; відповідність дати відправлення на корінці податкового повідомлення-рішення даті, зазначеній у повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення тощо.
Колегія суддів також враховує висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 у справі №140/30/20, відповідно до яких податкова вимога повинна бути надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням. Додаткових вимог до надсилання податкової вимоги (зокрема, зазначення в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення реквізитів документа, що надсилається) податкове законодавство не містить.
Згідно з пунктом 45.1 статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Отже, зі змісту наведених норм вбачається, що факт отримання податкового повідомлення-рішення платником податків має важливе значення, оскільки з цим моментом законодавство пов`язує відлік певних строків. Вважається, що податкове повідомлення-рішення належним чином вручене, якщо вони надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Під адресою платника слід розуміти його місце проживання або податкову адресу.
Здійснюючи аналіз вказаних положень, Верховний Суд у постанові від 15.02.2023 у справі №420/2649/21 зробив висновок про те, що у відповідності до статті 45 ПК України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Окрім того колегія суддів звертає увагу на те, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Як установлено судом та підтверджено матеріалами справи, у розумінні статті 42, 58 ПК України, вимога та податкові повідомлення-рішення вважаються належним чином врученими позивачу, оскільки надіслані на адресу за місцем проживання (останнього відомого місцезнаходження фізичної особи) з повідомленням про вручення. Отже, вказані документи є належним доказами, які підтверджують наявність у позивача узгодженого податкового боргу.
Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21 жовтня 2021 у справі № 360/4692/19.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку про добросовісне виконання податковим органом свого обов`язку щодо скерування податкової вимоги та податкових повідомлень - рішень на податкову адресу платника податків. Покликання апелянта на те, що він їх не отримував спростовується матеріалами справи, зокрема, рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення із зазначенням дати отримання та власноручним підписом.
Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника про те, що він не займається підприємницькою діяльністю, не отримує доходу від нерухомості, на яку нараховано податок, тому має застосовуватися пільга щодо слати податку, з огляду на те, що предметом розгляду цієї справи є наявність чи відсутність податкового бору. При розгляді справи про стягнення податкового боргу адміністративний суд не надає оцінки правомірності самих податкових повідомлень-рішень (ППР) чи інших рішень податкового органу про нарахування зобов`язань, якщо вони є узгодженими.
Апелянт ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду не надав жодних доказів про оскарження рішень податкового органу, які покладені в основу податкового боргу. Відтак, такі є узгодженими.
З приводу покликання на пропуск податковим органом строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 102.4. статті 102 ПК України у разі, якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Верховний Суд, аналізуючи наведені вище норми права в постанові від 25.02.2020 по справі №1340/5767/18 (адміністративне провадження №К/9901/25029/19), висловив думку, що положеннями пунктів 95.1-95.3 статті 95 і пункту 102.4 статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом.
Зазначена позиція підтримана у подальшому Верховним Судом, зокрема у постановах від 12.10.2021 у справі №819/1399/17 та від 18.05.2022 у справі №640/26239/20. Відступу від зазначених висновків Верховного Суду не здійснювалося.
Відтак, враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).
Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі №140/6577/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
М.А. Пліш