ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
31 липня 2026 року Справа 160/7300/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання відповідача - Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду по адміністративній справі №160/7300/26,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває вищезазначена адміністративна справа за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплаті йому у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 18.08.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року;
- зобов`язати відповідача нарахувати йому індексацію грошового забезпечення за період з 18.08.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року та провести виплату донарахованих сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 25.09.2018 року із застосуванням щомісячної індексації - різниці в розмірі 4 463,15 грн, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078;
- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 25.09.2018 року із застосуванням щомісячної індексації - різниці в розмірі 4 463,15 грн, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення йому перерахунку грошової допомоги на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2016, 2017, 2018 роках, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для їх обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачується військовослужбовцям відповідно до постанови КМУ від 22.09.2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій";
- зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплатити йому грошової допомоги на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2016, 2017, 2018 роках, з урахуванням у складі грошового забезпечення, для їх обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачується військовослужбовцям відповідно до постанови КМУ від 22.09.2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій".
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зокрема просив залишити позовну заяву без розгляду по цій справі.
В обґрунтування клопотання відповідач зазначив, що у період з 18.08.2016 року по 25.09.2018 року, кожного місяця отримуючи грошове забезпечення, позивач мав реальну можливість дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Натомість, позивач не надав жодних доказів (заяв, запитів), що ним вчинялись будь-які активні дії з метою отримання інформації про складові його грошового забезпечення. Посилання позивача на те, що він дізнався про порушення нарахування йому грошового забезпечення за період з 2016 по 2018 рік з листа відповідача є необґрунтованим, оскільки про розмір виплаченого йому грошового забезпечення він дізнавався щомісячно, і не був позбавлений права під час проходження служби на звернення до відповідача про надання йому роз`яснень щодо складових виплаченого йому грошового забезпечення. Так, позивач у березні 2026 року звернувся до суду з вимогою зобов`язати відповідача нарахувати та сплатити індексацію грошового забезпечення за період з 18.08.2016 року по 25.09.2018 року, тобто більш ніж через вісім років після того, як він дізнався (повинен був дізнатися) про порушення свого права. Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення і пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутися до суду в межах встановленого строку. Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, що позивачем порушено строки звернення до адміністративного суду, та поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду позивачем не наведено.
Розглянувши вищевказане клопотання та дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує дії відповідача, зокрема щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплаті йому у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 18.08.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року, визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 25.09.2018 року із застосуванням щомісячної індексації - різниці в розмірі 4 463,15 грн, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078 та визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення йому перерахунку грошової допомоги на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2016, 2017, 2018 роках, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для їх обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачується військовослужбовцям відповідно до постанови КМУ від 22.09.2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій".
Вирішуючи питання, якою нормою закону слід керуватися при розгляді таких справ, Верховний Суд в постанові від 25.04.2023 року у справі № 380/15245/22, визначив, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22 та від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21.
Підсумовуючи, суд вказує, що унесенням до Кодексу законів про працю України вказаних змін законодавець, виклавши у новій редакції ч.1 та ч.2 ст.233 КЗпП України, увів строки звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.
Суд звертає увагу, що ч.2 ст.233 КЗпП України стосується виплати всіх сум, що належать працівникові у разі його звільнення.
Крім того, стаття перша цієї ж норми передбачає загальний строк звернення до суду у трудових спорах.
При цьому, на переконання суду, зазначені позивачем позовні вимоги охоплюються поняттями заробітна плата і оплата праці.
Таким чином, цей спір набуває ознак трудового спору і, якщо зважити на те, що КАС України не містить норм, які б передбачали строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення недоотриманої/заборгованої заробітної плати/винагороди, то у даному випадку до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 233 КЗпП України, яка містить спеціальні для окреслених правовідносин норми, які встановлюють строк звернення до суду за захистом порушеного в матеріальному аспекті права на оплату праці.
Зважаючи на все вищевикладене, строк звернення до суду з позовом в частині позовних вимог за період з 18.08.2016 року до 18.07.2022 року не застосовується.
При цьому, слід зазначити, що на розгляді судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду перебувала справа № 460/21394/23.
Передаючи указану справу на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 13 лютого 2025 року зазначила, що у межах цього касаційного провадження слід вирішити питання щодо застосування строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року.
Так, у постанові від 21 березня 2025 року Верховним Судом у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду зазначено, що: "…вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшла таких висновків:
65.1. Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").
65.2. З урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
66. Зважаючи на наведене, Судова палата вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду:
- від 29 січня 2025 року у справі №500/6880/23 та від 28 серпня 2024 року у справі №580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016 - 2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19 липня 2022 року, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року);
- від 23 січня 2025 року у справі №400/4829/24 [предмет спору - перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця та його складових за період з 01 березня 2022 року по 19 травня 2023 року; дата звернення до суду з позовом - 22 травня 2024 року] та від 20 листопада 2023 року у справі №160/5468/23 [предмет спору - нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2016 року по грудень 2018 року; дата звернення до суду з позовом - 21 березня 2023 року], у яких Верховний Суд констатував, що у випадках звільнення військовослужбовця з військової служби та у разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, перебіг строку звернення починається саме з дати його звільнення з цієї служби;
- від 12 вересня 2024 року у справі №200/5637/23, у якій Верховний Суд зазначив, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, закінчилися з припиненням дії карантину.
67. Відступаючи у цій справі від висновків Верховного Суду, які викладено в указаних постановах, Судова палата зазначає, що відповідно до сформованої практики такий перелік судових рішень не є вичерпним".
Крім того, у пунктах 77, 78 постанови від 21.03.2025 Судова палата Верховного Суду у справі №460/21394/23 дійшла таких висновків:
" 77. Судова палата частково поділяє позицію суду апеляційної інстанції щодо порядку обчислення строку звернення до адміністративного суду, зазначену у його висновку. Зокрема, слід погодитися із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
78. Виходячи з цього, Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа, а саме 30 березня 2023 року, є подією, з якою пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду".
Отже, повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає наступне.
Згідно із витягом з наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 18.08.2016 року № 247 солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначеного наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 (по особовому складу) від 18 серпня 2016 року №74-РС на посаду старшого стрільця 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини польова пошта НОМЕР_2 , ВОС-100868А, наказано з 18 серпня 2016 року зарахувати до списків особового складу, на всі види забезпечення, а на продовольче забезпечення з 19 серпня 2016 року, та вважати таким, що з 18 серпня 2016 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 605 гривень на місяць, шпк "старший солдат". Підстава: витяг з наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 (по особовому складу) від 18 серпня 2016 року №74-РС, припис від 17.08.2016 року № 1485, рапорт солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.09.2018 року № 279 сержанта ОСОБА_1 , стрільця-помічника гранатометника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 25 вересня 2018 року № 184-РС за підпунктом "й" (військовослужбовці, які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або про оголошення рішення про демобілізацію та вислужив не менше 24 місяців військової служби за контрактом) відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з 25 вересня 2018 року наказано виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а з продовольчого забезпечення з 26 вересня 2018 року. Вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для постановки на військовий облік.
Крім того, вказаним витягом зазначено, що матеріальна допомога за 2018 рік для вирішення соціально-побутових потреб, передбачена наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260, не виплачена.
05.02.2026 року адвокат в інтересах позивача, звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення його довірителю за період з 18.02.2016 року по 28.02.2018 року зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін; здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 року до моменту виключення зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 відповідно до вимог абзаців четвертого шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078 та здійснити перерахунок та виплату йому грошової допомоги на оздоровлення y 2016, 2017 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2016, 2017 роках, з урахуванням у складі грошового забезпечення, для їх обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачується військовослужбовцям відповідно до постанови КМУ від 22.09.2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій".
Листом від 22.02.2026 року № 427 відповідач повідомив позивача, що з березня 2018 року індексація нараховувалась з урахуванням базового місяця - березень 2018 року. За п.1 постанови КМУ від 22.09.2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", яка діяла до 01.03.2018 року, установлено щомісячну додаткову грошову винагороду, зокрема: 1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. Згідно із п.п.5, 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 року № 595, винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) на підставі наказів вищих командирів (начальників). Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Отже, звернувшись з позовом - 25.03.2026 року, позивач не допустив порушення тримісячного строку звернення до суду.
Крім того, зазначаючи про пропуск позивачем строку звернення, відповідач не спростував обставин наведених ним у позовній заяві щодо не ознайомлення ОСОБА_1 із сумами нарахованими саме під час звільнення з військової служби.
Відповідно, відповідач не довів належними та допустимими доказами про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, відповідно клопотання відповідача про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає, з підстав викладених у ньому.
На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 241 - 243 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання відповідача - Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду по адміністративній справі №160/7300/26.
Відповідно до ст.256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо оскарженню не підлягає.
Суддя К.С. Кучма