ПОСТАНОВА
Іменем України
10 серпня 2026 року м. Кропивницький
справа № 396/1100/26
провадження № 22-ц/4809/1584/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О.Л., Мурашка С.І.,
секретар судового засідання Діманова Н.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Каплун Олег Борисович, на ухвалу Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 19 травня 2026 року у складі головуючого судді Цесельської О.С.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, заяви про забезпечення позову та ухвали суду першої інстанції.
У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив визнати недійсною додаткову угоду від 30 жовтня 2019 року про припинення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0072, договір оренди землі, серія та номер: 352408324000848, виданий 23 грудня 2011, видавник: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 , угода про внесення змін, серія та номер: -, виданий 07.09.2015, видавник: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 , номер запису про інше речове право: 11214326;
відновити становище сторін, яке існувало до укладення додаткової угоди від 30 жовтня 2019 року: визнати чинним та таким, що продовжує діяти, договір оренди землі, серія та номер: 352408324000848, виданий 23 грудня 2011 року, видавник: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 , угода про внесення змін, серія та номер: -, виданий 07.09.2015, видавник: ОСОБА_1 ; Кравченко Вікторія Віталіївна, номер запису про інше речове право: 11214326.
Одночасно з поданням позовної заяви позивачем подано заяву про забезпечення позову.
У поданій заяві позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0072, розташованої на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , до набрання законної сили рішенням суду в даній справі.
В обґрунтування зазначено, що предметом спору у цій справі є земельна ділянка, яка перебуває у власності відповідачки. На даний час право оренди позивача на цю земельну ділянку припинено на підставі спірної додаткової угоди від 30 жовтня 2019 року, яку позивач вважає недійсною.
Вважає, що ОСОБА_2 може передати спірну земельну ділянку в оренду або емфітевзис іншій особі. Це створить додаткові правові перепони для відновлення прав позивача та може призвести до необхідності залучення до справи нових відповідачів або подання нового позову.
Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 19 травня 2026 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам (в тому числі державним реєстраторам, нотаріусам, посадовим особам органів місцевого самоврядування та іншим суб`єктам державної реєстрації речових прав) вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0072, розташованої на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, яка належить на праві власності ОСОБА_2 .
Зобов`язано відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Новоукраїнського міської ради Кіровоградської області внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про наявне обтяження у вигляді заборони вчинення реєстраційних дій щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0072.
Постановляючи оскаржувану ухвалу місцевий суд керувався тим, що вид забезпечення позову, який просить вжити позивач, відповідає змісту права, про захист якого він зазначає. Суд вказав, що обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_2 , оскільки обтяжене майно фактично буде перебувати у володінні власниці, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Суд також зазначив, що в разі невжиття забезпечення позову у ОСОБА_2 не буде перешкод у розпорядженні зазначеним нерухомим майном, тому відчуження ним цього майна, за умови задоволення зазначеного позову, ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Каплун Олег Борисович, подала до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 19 травня 2026 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні вимог заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування зазначено, що обтяження у вигляді арешту майна, яке належить відповідачці на праві власності, створює перешкоди у здійсненні права володіти, користуватися та розпоряджатися майном.
Вказано, що оскаржувану ухвалу постановлено без належного повідомлення відповідачки.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Представник позивача - адвокатка Єльнікова Н.О. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
Представник вказала, що оскаржуваною ухвалою відповідачку не позбавлено права власності, права користування чи володіння земельною ділянкою. Суд лише тимчасово обмежив можливість здійснення реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки до остаточного вирішення спору. Обмеження стосується виключно можливості змінити юридичний статус земельної ділянки, що є необхідним для збереження предмета спору та забезпечення можливості виконання майбутнього рішення суду.
Відтак, вважає, що застосований судом захід повністю відповідає принципу співмірності.
Зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують законності ухвали, а апеляційна скарга не містить жодного доводу щодо неправильного застосування судом норм матеріального чи процесуального права.
Участь учасників справи в суді апеляційної інстанції.
Учасники справи в судове засідання, призначене у цій справі на 10 серпня 2026 року не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце слухання справи (а.с.119-121).
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Верховний Суд у постановах від 15 липня 2024 року в справі № 361/5905/23, від 29 липня 2024 року в справі № 761/80/23, від 31 липня 2024 року в справі № 623/2015/21 та інших виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
За пунктом 3 частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1).
Вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Такі правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 11 серпня 2022 року у справі № 522/1514/21, від 21 лютого 2024 року у справі № 201/9686/23, від 01 травня 2024 року у справі № 638/6777/23, від 17 червня 2024 року у справі № 644/1482/22.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 201/9686/23.
У постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19 (провадження № 61-21685св19) Верховний Суд звернув увагу на те, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, відомості про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Верховний Суд зауважив, що, враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження у користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.
Предметом спору є вимоги про визнання недійсною додаткової угоди від 30 жовтня 2019 року про припинення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0072 від 23 грудня 2011 року, які були укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також відновлення становища дії договору від 23 грудня 2011 року та визнання його таким, що продовжує діяти.
Враховуючи обсяг позовних вимог та обставини і докази, на які посилався позивач, суд першої інстанції правильно виснував про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. При цьому, суд обгрунтовано обрав вид забезпечення позову, який відповідає змісту права, про захист якого зазначив позивач.
Застосований судом захід забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_2 , оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власниці, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Щодо доводів апеляційної скарги про розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення відповідачки, апеляційний суд зазначає, що такі доводи є неспроможними, оскільки частиною першою статті 153 ЦПК України, визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи, якщо інше не встановлено законом.
За наведених обставин апеляційний суд вважає, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм процесуального права, в зв`язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи не спростовують правильність висновків суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.
З підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення, підстави для розподілу судових витрат, передбачені ст. 141 ЦПК - відсутні.
Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Каплун Олег Борисович, залишити без задоволення.
Ухвалу Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 19 травня 2026 року залишити без змін.
Поновити дію ухвали Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 19 травня 2026 року.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 20.08.2026.
Головуючий С. М. Єгорова
Судді О. Л. Карпенко
С. І. Мурашко