Рішення № 139176758 у справі № 922/4649/25 від 21.08.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня [телефон приховано], тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2026 р. м. Харків Справа № 922/4649/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м. Харків

до Фізичної особи ОСОБА_1 , Харківська обл., Харківський р-н, с. Циркуни

про стягнення 6 176,19 грн

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (надалі - Позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області 26 грудня 2025 року з позовною заявою до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 3% річних за період з березня 2022 року по травень 2023 року станом на 01.10.2025 року у сумі 863,98 грн, інфляційних втрат за період з травня 2022 року по червень 2023 року станом на 01.10.2025 у сумі 5 312,21 грн, а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Крім того, Позивач просить суд розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань за договором № 17437 від 01.01.2019 про постачання електричної енергії споживачу щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені договором строки, внаслідок чого Відповідачу нараховані 3% річних, інфляційні втрати станом на 01.10.2025.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.12.2025 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" залишено без руху, встановлено Позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 (п`ять) днів з дня вручення ухвали, в цей строк Позивачу подати до Господарського суду Харківської області належне обґрунтування фактичних та правових підстав заявлених вимог до Фізичної особи ОСОБА_1 .

05 січня 2026 року, в межах строку встановленого судом, представником ПрАТ "Харківенергозбут" ОСОБА_2 подано до суду заяву (вх. № 100) про усунення недоліків, якою усунуто недоліки позовної заяви, що були зазначені в ухвалі суду від 31.12.2025.

Суд здійснив запит та отримав відповідь № 2221237 від 08.01.2026 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якої вбачається, що Говорун Світлана Леонідівна припинила підприємницьку діяльність 10.10.2024.

На виконання вимог ч. 6, 7 ст. 176 ГПК України, враховуючи, що Відповідачем у позові визначено фізичну особу, судом був здійснений запит та отримана відповідь № 2221175 від 08.01.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру щодо інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 , з якої вбачається, що остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.01.2026 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" залишено без руху, встановлено Позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви не пізніше 5 (п`ятого) дня з дня отримання ухвали (з урахування поштового перебігу у разі подання засобами поштового зв`язку) для подання до Господарського суду Харківської області: доказів направлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами на адресу реєстрації фізичної особи ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 .

14 січня 2026 року, в межах строку встановленого судом, представником ПрАТ "Харківенергозбут" ОСОБА_2 подано до суду заяву (вх. № 1021) про усунення недоліків, якою надано докази направлення Відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами на адресу реєстрації фізичної особи ОСОБА_1 , а отже усунуто недоліки позовної заяви, що були зазначені в ухвалі суду від 09.01.2026.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4649/26; дану справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з абз.1 ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Частиною 11 статті 242 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Судом встановлено, що Позивач та його представник мають зареєстрований електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Відтак, для надання можливості Позивачу реалізувати власні процесуальні права, останній був повідомлений в порядку приписів ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України шляхом направлення ухвали від 14.01.2026 про відкриття провадження у справі № 922/4649/25 в електронній формі до Електронного кабінету із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Відповідач - Фізична особа ОСОБА_3 належить до осіб, які в силу ст.6 ГПК України НЕ зобов`язані зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Судом встановлено, що станом на дату ухвалення рішення по справі, Відповідач не зареєстрував свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Відтак, для надання можливості Відповідачу скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст. 165 та ст. 251 - 252 ГПК України, суд направив Відповідачу ухвалу від 14.01.2026 про відкриття провадження у справі № 922/4649/25 засобами оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» на адресу реєстрації згідно інформації в Єдиному державному демографічному реєстрі, а саме: АДРЕСА_1 . Зазначена ухвала повернулась на адресу суду та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштових відправлень за трекінг номером R067081750324, поштовою установою проставлені відмітки про повернення поштового відправлення 23.01.2026 з приміткою: «адресат відсутній».

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Водночас, суд зазначає, що 21 січня 2026 року представником Фізичної особи ОСОБА_1 - адвокатом Єна Л.А. подано до суду заяву про вступ у справу як представника (вх. №1739).

Відтак, 22.01.2026 судом було надано доступ до електронної справи № 922/4649/25 представнику Відповідача та отримана останнім ухвала суду від 14.01.2026 про відкриття провадження у справі № 922/4649/25 - 22.01.2026 о 18:20, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в матеріалах справи.

Згідно з абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, таке рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак, датою вручення представнику Відповідача ухвали суду від 14.01.2026 про відкриття провадження у справі № 922/4649/25 є 23.01.2026, оскільки документ було надіслано після 17:00.

Відповідно до ч. 7 ст. 242 ГПК України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляд справи, а в розумінні ст. 120, 242 ГПК України сторони вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.

28 січня 2026 року представником Фізичної особи ОСОБА_1 - адвокатом Єна Л.А. подано до суду відзив на позовну заяву (вх. №2254), в якому остання зазначає, що твердження Позивача про наявну суму заборгованості Відповідача за період березня 2022 року по червень 2023 року є такими, що не відповідають дійсності, тому позовні вимоги ПрАТ "Харківенергозбут" є протиправними, необгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. Звертає увагу суду на поданий Позивачем документ - Комерційна пропозиція від 01.01.2023 № 1/23 Ф-П для споживачів з запланованим обсягом споживання до 50000 кВт*год на місяць, як Додаток № 2 від 01.01.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019р. № 17437, який сторонами не підписаний. Зазначає, що з 2022 року ОСОБА_1 не оплачувала користування Системою ЕДО, у зв`язку з чим була відокремлена від системи, відповідно не відправляла документи і не отримувала жодних платіжних документів від ПрАТ "Харківенергозбут" через Систему ЕДО з лютого 2022 року. Саме з лютого 2022 року по травень 2022 року Відповідач перебувала за місцем своєї реєстрації - АДРЕСА_1 , тобто весь цей час ОСОБА_1 знаходилась в окупації без виїзду будь-куди, без електроенергії, без інтернетзв`язку. Крім того, с. Верхня Писарівка, де знаходяться нежитлові приміщення із розміщеним там лічильником споживання електричної енергії, місцерозташування якого ще ближче до кордону з РФ, також знаходилося в окупації з лютого по жовтень 2022 року, де також була відсутня електрика і зв`язок, зокрема, інтернет. Таким чином, в період з лютого по травень 2022 року Відповідач не мала ні фізичної, ні будь-якої іншої можливості перебувати у с. Верхній Писарівці, ні приїздити туди, ні передавати показники лічільника електричної енергії, тим паче, що постачання електрики ПрАТ "Харківенергозбут" туди не було з лютого 2022 року по листопад 2023 року. Після звільнення з окупації до с. Верхня Писарівка доволі тривалий час не пускали у зв`язку із мінуванням території, тому потрапити до лічільника Відповідач змогла тільки на початку 2023 року. Після того, як ОСОБА_1 дізналася про суми заборгованості, які були виставлені до сплати ПрАТ "Харківенергозбут", в квітні 2023 року вона звернулася до Вовчанського відділення постачальника, надавши реальні показники лічильника електричної енергії із вимогою здійснити перерахунок, який і був проведений, що відображено в рахунку за квітень 2023 року. В травні 2023 року ПрАТ "Харківенергозбут" визначена сума до сплати за спожиту електроенергію в розмірі 3096,80 грн, але не конкретизована постачальником у часі споживання і була сплачена споживачем в травні 2023 року, квитанція оплати подана позивачем. Крім того, Відповідач зазначає, що на початку 2023 року у зв`язку із відокремленням Говорун С.Л. від Системи ЕДО через не оплату користування системою, Відповідач не подавала жодних відомостей через Систему ЕДО до ПрАТ "Харківенергозбут", а показники направляла через відповідний Телеграмм-канал.

На думку Відповідача, Позивачем взагалі не доведено наявність заборгованості Відповідача за спожиту електроенергію за період лютого-квітня 2022 року, документально не визначений і не обгрунтований розмір такої заборгованості, зважаючи на твердження Позивача про наявність такого боргу, а відтак просить суд відмовити в повному обсязі у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Говорун Світлани Леонідівни про стягнення 3% річних та інфляційних витрат у справі № 922/4649/25.

04 лютого 2026 року представником ПрАТ "Харківенергозбут" Курбатовою К.С. подано до суду відповідь на відзив (вх. № 2830), в якій остання зазначає, що доводи Відповідача, викладені у відзиві, щодо неправомірності нарахування 3 % річних, інфляційних втрат є безпідставними й необгрунтованими. Розрахунки за спожиту електроенергію споживачем, ПрАТ "Харківенергозбут", як електропостачальником, та АТ "Харківобленерго", як оператором системи розподілу, здійснюються на підставі даних оператора системи розподілу АТ "Харківобленерго". Позивача наголошує, що заборгованість за лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року була повністю сплачена, але несвоєчасно, за що було нараховано 3 % річних та інфляційні втрати. Таким чином, на думку Позивача, зазначені обсяги є належно підтвердженими, і сторона не має правових підстав ставити їх під сумнів. Позивач зазначає, що нарахування 3 % річних та інфляційних втрат відбувалися відповідно до Договору, Комерційної пропозиції та діючого законодавства та наголошує, що ані законодавством, ані договором, ані комерційною пропозицією не передбачений обов`язок Позивача щодо надіслання рахунків 3 % річних та інфляційних втрат. Також Позивач зазначає, що Відповідач за весь час до ПрАТ "Харківенергозбут" не звертався щодо питання розірвання договору ЕДО та врегулювання питання щодо направлення рахунків 3 % річних та інфляційних втрат, а звернув на це увагу тільки після подачі ПрАТ "Харківенергозбут" до суду позов про стягнення заборгованості з Відповідача.

Відтак, Позивач просить суд позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до Відповідача задовольнити в повному обсязі.

12 лютого 2026 року представником Фізичної особи ОСОБА_1 - адвокатом Єна Л.А. подано до суду заперечення (на відповідь на відзив) (вх. №3522), в якому остання зазначає, що заперечення Відповідача проти позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 863,98 грн, інфляційні втрати у сумі 5312,21 грн та судового збору у сумі 2422,40 грн базуються на неогбрунтованому нарахуванню 3% річних та інфляційних витрат. За поданими Позивачем розрахунку заборгованості індексу інфляції ФОП Говорун С.Л. згідно договору про постачання електричної енергії споживачу № 17437 від 01.01.2019 за період з травня 2022 по червень 2023 станом на 01.10.2025 та розрахунку 3% річних ФОП Говорун С.Л. згідно договору про постачання електричної енергії споживачу № 17437 від 01.01.2019 за період з березня 2022 по травень 2023 станом на 01.10.2025 вбачається, що нарахування 3% річних та інфляційних витрат зроблені на визначену позивачем суму заборгованості 24773,42 грн. Стверджуючи про оплату відповідачкою суми боргу в розмірі 24773,42 грн, при цьому позивач не надав належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження такої оплати. Відповідачем, в свою чергу, не можуть бути надані такі докази, оскільки така сума Говорун С.Л. не визнавалася і не сплачувалася, у зв`язку з чим вона зверталася до ПрАТ "Харківенергозбут" із вимогою здійснити перерахунок визначеної заборгованості, що й було зроблено в квітні 2023 року. Крім того, Відповідач зазначає, що в поданому суду позивачем рахунку за квітень 2023 року вказана недоплата за спожиту, але не оплачену електричну енергію станом на 01.04.2023 в розмірі 28386,26 грн. Цей же розрахунок містить показник із від`ємним значенням "електрична енергія ВСЬОГО": -25289,46 грн (разом з ПДВ) і визначену сума до сплати за електричну енергію: всього - 0,00 грн. Строк оплати рахунку до 22.05.2023. Таким чином, відсутні правові підстави для твердження про сплату відповідачем суми боргу в розмірі 24773,42 грн, які стали підставою для нарахуванню 3% річних та інфляційних витрат. Сенс мотивувати заперечення проти позову фактом неотримання рахунків відсутній, оскільки після звіряння фактично нарахованих із фактично витраченими показниками спожитої електроенергії, і не узгодивши зазначені ПрАТ "Харківенергозбут" показники, за вимогою відповідачки нарахована заборгованість була перерахована і зменшена, що і відображено в рахунку за квітень 2023 року.

Відтак, на думку Відповідача, Позивачем не доведено існування і не надано належних доказів на підтвердження існування основного боргу Відповідача за спожиту електроенергію в сумі 24773,42 грн за період лютого-квітня 2022 року, а тому відсутні правові підстави для нарахування 3% річних та інфляційних витрат і пред`явлення вимоги про їх стягнення, а тому просить суд відмовити в повному обсязі у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Говорун Світлани Леонідівни про стягнення 3% річних та інфляційних витрат у справі № 922/4649/25.

02 липня 2026 року представником ПрАТ "Харківенергозбут" Курбатовою К.С. подано до суду додаткові пояснення (вх. № 16082), в яких остання зазначає, що обставини виникнення основної заборгованості не є предметом розгляду у цій справі та не підлягають повторному доказуванню, оскільки позов не містить вимог про її стягнення. Таким чином, доводи Відповідача щодо правильності визначення обсягів споживання електричної енергії не спростовують підстав заявлених позовних вимог. Відповідачем не подано:жодного акту звіряння взаєморозрахунків; документів оператора системи розподілу щодо проведеного перерахунку, документального підтвердження повного погашення заборгованості. Саме лише посилання на рахунок за квітень 2023 року не свідчить про відсутність прострочення виконання грошового зобов`язання. Більше того, Відповідач визнає, що здійснювала оплату лише у травні 2023 року, тобто підтверджує факт існування прострочення виконання грошового зобов`язання. Посилання Відповідача на обставини окупації саме по собі не усуває наслідків, встановлених статтею 625 ЦК України. Відповідач не надала належних доказів припинення користування системою ЕДО, що не підтверджує факт неналежного відправлення рахунків 3 % річних та інфляційних втрат, також дана обставина не припиняє дію договору постачання електричної енергії існування грошового зобов`язання і не звільняє споживача від обов`язку здійснювати оплату фактично спожитої електричної енергії у строки, визначені договором. Отже, на думку Позивача, наведені Відповідачем обставини жодним чином не впливають на виникнення відповідальності, встановленої статтею 625 ЦК України. Перерахунок не припиняє відповідальності за вже допущене прострочення, а Відповідач не надала жодного альтернативного розрахунку, який би підтверджував неправильність здійсненого Позивачем розрахунку. Відповідачем розрахунок документально не спростований, фактично відзив містить лише припущення про неправильність розрахунків.

Таким чином, на думку Позивача, Відповідач не спростувала факту прострочення виконання грошового зобов`язання; не надала належних та допустимих доказів помилковості розрахунків Позивача та її доводи Відповідача стосуються виникнення основної заборгованості, що не є предметом даного спору, також обставини воєнного стану та окупації не звільняють боржника від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, а тому просить суд позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» задовольнити у повному обсязі.

09 липня 2026 року представником ПрАТ "Харківенергозбут" Курбатовою К.С. подано до суду додаткові пояснення (вх. № 16750), в яких остання зазначає, що після виникнення заборгованості були проведені коригування взаєморозрахунків між сторонами. При цьому нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, про стягнення яких заявлено у позовній заяві, було здійснено до проведення відповідної корекції, тобто виходячи з розміру та строків існування простроченої заборгованості на момент виникнення у Позивача права на застосування наслідків, передбачених статтею 625 ЦК України. Крім того, заборгованість за спожиту електричну енергію за лютий 2022 року була частково погашена Відповідачем самостійно: у сумі 1 000,00 грн відповідно до платіжного доручення від 18.07.2022 № 2PL459229 та у сумі 3 096,80 грн відповідно до платіжного доручення від 18.05.2023. Вказані платежі були здійснені після спливу встановлених договором строків виконання грошового зобов`язання, тобто несвоєчасно. Отже, проведення коригування обсягу електричної енергії за березень 2022 та квітень 2022, а за лютий 2022 року несвоєчасне погашення заборгованості не спростовують факту допущеного Відповідачем прострочення виконання грошового зобов`язання та не позбавляють Позивача права на стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за період такого прострочення відповідно до статті 625 ЦК України. Розрахунки за спожиту електроенергію Відповідачу проведені на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу - АТ "Харківобленерго".

Відтак, Позивач просить суд позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до Відповідача задовольнити в повному обсязі.

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Згідно з ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Проте, Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя.

Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Наказом Голови Верховного Суду від 04.03.2022 також визначено, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

Отже, виходячи з нормативних актів, які були прийняті, режим роботи кожного конкретного суду визначається окремо, з урахуванням ситуації, що склалась у регіоні, суд у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, оперативно приймає рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ при цьому уникаючи надмірного формалізму.

Також, суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

На підставі вищевикладеного, суд звертає увагу, що враховуючи наявність загрози, у зв`язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів міста Харкова та Харківської області (керованими боєприпасами, КАБ, С-300 та інш., що може повністю покривати місто Харків, будь-який район, навіть населені пункти Харківської області), відсутність електроенергії у зв`язку з пошкодженням обладнання, після масованих ракетних обстрілів росії (майже знищено всі основні енергетичні об`єкти, які живлять місто), пошкодження будівлі, де розміщений суд, а отже призвело до певних перебоїв у роботі, таким чином суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення всіх учасників процесу стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин викладених у вимогах сторони процесу.

Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини.

У зв`язку з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 (далі - Закон), з 01.01.2019 ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" є постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 26.10.2018 № 1268.

ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ", як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Частиною 1 статті 63 Закону встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.

Згідно зі ст. 56 Закону постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно із ч. 4 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.

Абзацом 5 пункту 13 розділу XVII Закону встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Також згідно з п. 7 Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268 (далі - Постанова), договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягівелектричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Разом з тим, у відповідності до п. 13 Перехідних положень Закону передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.

Пунктом 3.2.1 "Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, передбачено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного Договору на основі примірного чи типового Договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.

Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті ПРАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" zbutenergo.kharkov.ua.

Договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником (п. 3.1.7. Правил).

Слід зазначити, що згідно з п.п. 3.2.5 "Правил роздрібного ринку електричної енергії", затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Так, ураховуючи наведені приписи, та те, що Фізична особа-підприємець Говорун Світлана Леонідівна (Споживач) надала до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (Постачальник) підписану заяву-приєднання до Договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах Комерційної пропозиції № 1 Ф-П, також фактично споживалась електрична енергія та оплачувала рахунки - договір про постачання електричної енергії споживачу № 17437 від 01.01.2019 (далі - Договір) вважається укладеним.

Згідно Інформації щодо об`єкта споживача, що є додатком до Заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу № 17437 від 01.01.2019, адреса за об`єктом споживача: с. Верхня Писарівка, вул. Відпочинку, буд. 5. Наразі зазначена адреса відноситься до території Вовчанської міської територіальної громади Чугуївського району.

24.06.2021 сторонами Договору підписана Комерційна пропозиція № 1 Ф-П для споживачів з запланованим обсягом споживання до 50000 кВт*год на місяць, як Додаток № 2 від 24.06.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 № 17437.

У відповідності до п. 13 Перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії" передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.

Виходячи з вищезазначеного, під час здійснення заходів з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії АТ «Харківобленерго» (колишній постачальник) передало ПрАТ «Харківенергозбут» (теперішній постачальник) персональні дані побутових та малих непобутових споживачів. До таких даних входили відомості саме щодо Говорун Світлани Леонідівни.

Таким чином, у зв`язку з передачею персональних даних про побутових та малих непобутових споживачів від колишнього постачальника АТ «Харківобленерго», Договір про постачання електричної енергії споживачу № 17437 від 01.01.2019 був укладений ПрАТ «Харківенергозбут» саме із Фізичною особою-підприємцем Говорун Світланою Леонідівною, на підставі фактичного споживання електричної енергії, сплат за спожиту електричну енергію, а також підписаної заяви-приєднання до Договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах Комерційної пропозиції № 1 Ф-П.

Надалі ПрАТ «Харківенергозбут» було здійснено безкоштовний запит на сайті Міністерства Юстиції України та отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та встановлено, що ФОП Говорун Світлана Леонідівна припинила підприємницьку діяльність 10.10.2024 року, про що свідчить запис № 2004800060[телефон приховано].

Так, відповідно до п. 13.7 Договору, споживач зобов`язується у місячний строк повідомити Постачальника про зміну будь-якої інформації та даних, зазначених в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договру.

Однак, Позивач зазначає, що Говорун Світлана Леонідівна не зверталася ні до попереднього постачальна АТ «Харківобленерго» ні до ПрАТ «Харківенергозбут» з повідомленням про припинення підприємницької діяльності, у зв`язку з чим Договір № 17437 продовжує діяти із зазначенням у ньому Споживача як ФОП Говорун Світлана Леонідівна, а не як фізична особа.

Відповідно до п.п. 4.12, 4.13 Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Згідно з п. 10 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.

Відповідно до п. 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

За вимогами п. 9.1.1 Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними комерційного обліку електричної енергії між АКО, ППКО та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.

Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію Відповідачем проведені на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу - АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" (далі - АТ "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО").

Згідно з п. 2.1 Договору, за Договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 5.5 Договору встановлено, що розрахунковий період за цим договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором споживача з оператором системи розподілу/передачі.

Оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.

Згідно п. 5.10 Договору передбачено, що споживач здійснює плату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії або через постачальника або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в Комерційній пропозиції, яка є додатком до цього Договору.

Відповідно до п. 6.2 Договору Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.

07.02.2020 сторонами укладена Додаткова угода до договору про постачання електричної енергії № 17437 від 01.01.2019, відповідно до п. 1.1 якої з метою удосконалення та поліпшення системи взаємовідносин щодо постачання електричної енергії споживачу, Сторони домовились здійснювати електронний документообіг між Постачальником та Споживачем через систему електронного документообігу для віддаленого обслуговування споживачів (Система ЕДО).

Відповідач стверджує, що користування Системою ЕДО для споживача є платним.

Позивач зазначає, що Комерційна пропозиція №1Ф-П була 01.01.2023 змінена на Комерційну пропозицію №1/23 Ф-П.

Водночас, Відповідач звертає увагу суду на поданий Позивачем документ - Комерційна пропозиція від 01.01.2023 № 1/23 Ф-П для споживачів з запланованим обсягом споживання до 50000 кВт*год на місяць, як Додаток № 2 від 01.01.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019р. № 17437, який сторонами не підписаний.

Суд зазначає, що копія Комерційної пропозиції від 01.01.2023 № 1/23 Ф-П в матеріалах справи не містить підпису уповноважених осіб сторін, а Позивачем не надано пояснень щодо відсутності підпису сторін у зазначеному документі. Відтак суд не бере до уваги умови Комерційної пропозиції від 01.01.2023 № 1/23 Ф-П з підстав неналежності такого доказу.

Згідно з умовою п. 5 Комерційної пропозиції № 1 Ф-П, рахунок за спожиту електричну енергію надається Споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем.

Рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника. В разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.

Відповідно до п. 5.8 Договору якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення Споживачем строків оплати Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.

Пунктом 8 Комерційної пропозиції № 1Ф-П передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 комерційної пропозиції, Постачальник має право нараховувати за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з прострочення платежу, 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового заобов`язання за договором повинна бути сплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання Споживачем.

Згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго", Відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію:

- за лютий 2022 року на суму 24774,54 грн (разом з ПДВ), із зазначенням про недоплату за спожиту, але не оплачену електричну енергію станом на 01.02.2022 - 5135,88 грн. Відповідачем за лютий 2022 року спожито 5820 кВт*год згідно з актом прийому-передачі. Рахунок за лютий 2022 року та акт приймання-передачі електричної енергії були відправлені за допомогою електронного документообігу 12.03.2022. Строк оплати 25.03.2022.

- за березень 2022 року на суму 1202,94 грн (разом з ПДВ), із зазначенням про недоплату за спожиту, але не оплачену електричну енергію станом на 01.03.2022 - 24773,42 грн. Відповідачем за березень 2022 року спожито 271 кВт*год згідно з актом прийому-передачі. Рахунок за березень 2022 року та акт приймання-передачі електричної енергії були відправлені за допомогою електронного документообігу 12.04.2022. Строк оплати 26.04.2022.

- за квітень 2022 року на суму 3409,90 грн (разом з ПДВ), із зазначенням про недоплату за спожиту, але не оплачену електричну енергію станом на 01.04.2022 - 25976,36 грн. Відповідачем за квітень 2022 року спожито 756 кВт*год згідно з актом прийому-передачі. Рахунок за березень 2022 року та акт приймання-передачі електричної енергії були відправлені за допомогою електронного документообігу 12.04.2022. Строк оплати 03.06.2022.

- за квітень 2023 року «-25289,46 грн (разом з ПДВ)», із зазначенням про недоплату за спожиту, але не оплачену електричну енергію станом на 01.04.2023 - 28386,26 грн. Згідно з актом прийому-передачі за квітень 2023 року спожито «-5936 кВт*год». Сума до сплати за електричну енергію: всього - 0,00 грн. Строк оплати рахунку до 22.05.2023.

Також Позивачем надані копії платіжних доручень:

- від 07.12.2021 на суму 4289,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за электроэнергию от ФОП Говорун С.Л., НОМЕР_1 , договор № 17437, листопад 2021, Говорун Светлана Леонидовна»;

- від 05.01.2021 на суму 3608,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за электроэнергию от ФОП Говорун С.Л., НОМЕР_1 , договор № 17437, грудень 2021, Говорун Светлана Леонидовна»;

- від 07.02.2022 на суму 5137,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за электроэнергию от ФОП Говорун С.Л., НОМЕР_1 , договор № 17437, січень 2022, Говорун Светлана Леонидовна»;

- від 18.07.2022 на суму 1000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за электроэнергию от ФОП Говорун С.Л., НОМЕР_1 , договор № 17437, лютий 2022, Говорун Светлана Леонидовна»;

- від 18.05.2023 на суму 3096,80 грн з призначенням платежу: «Оплата за пост. ел. енергію від ФОП Говорун С. Л., [номер приховано], договір № 17437 від 01.01.2019р., (о/р 17437) квітень 2023р., ФОП Говорун Светлана Леонидовна»;

- від 09.06.2023 на суму 2356,01 грн з призначенням платежу: «Оплата за електричну енергію зг.дог. №17437 від 01.01.2019р, о/р НОМЕР_2 за 05.2023р., ФОП Говорун С. Л., [номер приховано] Говорун Світлана Леонідівна»;

- від 13.07.2023 на суму 1287,20 грн з призначенням платежу: «ФОП ГОВОРУН С. Л., НОМЕР_2 ДОГ01.1.2019, ОСОБА_4 ».

Відповідач зазначає, що з 2022 року ОСОБА_1 не оплачувала користування Системою ЕДО, у зв`язку з чим була відокремлена від системи, відповідно не відправляла документи і не отримувала жодних платіжних документів від ПрАТ "Харківенергозбут" через Систему ЕДО з лютого 2022 року.

Позивач звертає увагу, що Відповідач за весь час до ПрАТ "Харківенергозбут" не звертався щодо питання розірвання договору ЕДО та врегулювання питання щодо направлення рахунків 3 % річних та інфляційних втрат, а звернув на це увагу тільки після подачі ПрАТ "Харківенергозбут" до суду позов про стягнення заборгованості з Відповідача.

Позивач стверджує, що заборгованість за спожиту електричну енергію Відповідачем було сплачено, а предметом даної позовної заяви є стягнення 3% річних у сумі 863,98 грн та інфляційні втрати у сумі 5312,21 грн.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством (п. 9.1 Договору).

Відповідно до п. 6.2 Договору, Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.

У відповідності до п. 5.9 Договору, у разі виникнення у Споживача заборгованості за електричну енергію за цим Договором Споживач повинен звернутися до Постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк не більше 12 місяців та за вимогою Постачальника подати довідки, що підтверджують неплатоспроможність (обмежену платоспроможність) Споживача. Графік погашення заборгованості оформляється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Укладення Сторонами та дотримання Споживачем графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від здійснення поточних платежів за цим договором.

У разі недотримання графіка погашення заборгованості або прострочення оплати поточних платежів Постачальник має право здійснимим заходи з припинення постачання електричної енергії Споживача у порядку, визначеному цим Договором та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів). У разі порушення Споживачем строків оплати Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором.

Позивач зазначає, що ПрАТ "Харківенергозбут" як Постачальник, виконав свої зобов`язання по Договору у повному обсязі, проте Відповідач умови Договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені Договором строки не виконано, внаслідок чого у Відповідача нарахована 3% річних, інфляційні втрати які станом на 01.10.2025 становить:

- 3% річних за період з березня 2022 року по травень 2023 року станом на 01.10.2025 року у сумі 863,98 грн;

- інфляційних втрат за період з травня 2022 року по червень 2023 року станом на 01.10.2025 у сумі 5 312,21 грн/

Акт звіряння розрахунків надіслані засобами поштового зв`язку 28.10.2025 на адресу, зазначену у заяві-приєднання до Договору та підтверджується копією списку згрупованих відправлень та копією фіскального чеку.

Позивач зазначає, що Відповідачем не сплачено зазначені нарахування 3% річних та інфляційні витрати.

Загальна сума заборгованості Відповідача за Договором № 17437 станом на 01.10.2025 становить 6176,19 грн, у зв`язку з чим Позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідач стверджує, що з лютого 2022 року по травень 2022 року разом із сім`єю перебувала за адресою: Харківська область, с. Циркуни, вул. Молодіжна, буд. 8. Зазначене підтверджується інформацією, що надна Циркунівською сільською військовою адміністрацією Харківського району Харківської області.

З початку повномаштабного вторгнення російських військ на територію України с. Циркуни потрапило в окупацію і було звільнено лише 7 травня 2022 року. Відповідач стверджує, що весь цей час знаходилась в окупації без виїзду будь-куди, без електроенергії, без інтернет-зв`язку.

Крім того, с. Верхня Писарівка, де знаходяться нежитлові приміщення Відповідача із розміщеним там лічильником споживання електричної енергії, місце розташування якого ще ближче до кордону з РФ, також знаходилося в окупації з лютого по жовтень 2022 року, де також була відсутня електрика і зв`язок, зокрема, інтернет. Таким чином, в період з лютого по травень 2022 року Відповідач не мала ні фізичної, ні будь-якої іншої можливості перебувати в с. Верхня Писарівка, ні приїздити туди, ні передавати показники лічільника електричної енергії, тим паче, що постачання електрики ПрАТ "Харківенергозбут" туди не було з лютого 2022 року по листопад 2023 року.

Відповідач зазначає, що після звільнення з окупації до с. Верхня Писарівка доволі тривалий час не пускали у зв`язку із мінуванням території, тому потрапити до лічільника Відповідач змогла тільки на початку 2023 року.

Після того, як Говорун С.Л. дізналася про суми заборгованості, які були виставлені до сплати ПрАТ "Харківенергозбут", в квітні 2023 року вона звернулася до Вовчанського відділення постачальника, надавши реальні показники лічильника електричної енергії із вимогою здійснити перерахунок, який і був проведений, що відображено в рахунку за квітень 2023 року.

Як зазначалось, у рахунку за квітень 2023 року відображено значення «-25289,46 грн (разом з ПДВ)», із зазначенням про недоплату за спожиту, але не оплачену електричну енергію станом на 01.04.2023 - 28386,26 грн. Згідно з актом прийому-передачі за квітень 2023 року відображено значення щодо споживання «-5936 кВт*год». Сума до сплати за електричну енергію: всього - 0,00 грн. Строк оплати рахунку до 22.05.2023.

Відповідач зазначає, що за відомостями наданих Позивачем документів, не вбачається заборгованість Відповідача за період лютого-квітня 2022 р.р. в сумі 24773,42+1202,94+3409,90, які зазначені у розрахунку заборгованості індексу інфляції ФОП Говорун С.Л. згідно договору про постачання електричної енергії споживачу № 17437 від 01.01.2019 за період з травня 2022 року по червень 2023 року станом на 01.10.2025 та розрахунку 3% річних ФОП Говорун С.Л. згідно договору про постачання електричної енергії споживачу № 17437 від 01.01.2019 за період з березня 2022 року по травень 2023 року станом на 01.10.2025.

Також Відповідач звертає увагу суду на те, що в травні 2023 року ПрАТ "Харківенергозбут" визначена сума до сплати за спожиту електроенергію в розмірі 3096,80 грн, але не конкретизована постачальником у часі споживання і була сплачена споживачем в травні 2023 року, що підтверджується наданою Позивачем копією платіжного доручення від 18.05.2023.

Відтак, Відповідач зазначає, що подані Позивачем розрахунки є необгрунтованими і такими, що не відповідають фактичним данним по справі і протиречать відомостям, поданим Позивачем. Тобто, Позивачем зроблений розрахунок 3% річних і інфляціні витрати на неіснуючу суму заборгованості, тому, вважає, такий розрахунок не може бути прийнятим судом як належний, допустимий і достатній доказ на обґрунтування позовних вимог.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами у даній справі, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з такого.

В силу ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За статтями 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Особливості постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 1 частини третьої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Постачання електричної енергії електропостачальником здійснюється з дотримання Правил роздрібного ринку. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу, який затверджує Регулятор (частини шоста, сьома, одинадцята статті 56 Закону «Про ринок електричної енергії»).

Пунктом 4.3. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (далі Правила), визначено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Відповідно до пунктів 4.12, 4.13 розділу IV Правил розрахунок між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Функції адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) з врахуванням положень п.9, п. 10 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 та відповідно до частини першої статті 53 Закону України «Про ринок електричної енергії» покладаються на оператора системи передачі/оператора системи розподілу (далі - ОСП/ОСР).

Згідно рахунків на оплату та актів прийому-передачі Відповідачем за лютий 2022 року спожито 5820 кВт*год, за березень 2022 року спожито 271 кВт*год, за квітень 2022 року спожито 756 кВт*год.

Позивач зазначає, що розрахунки за спожиту електроенергію Відповідачем проведені на підставі переданих показів приладу обліку від оператора системи розподілу - АТ "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО".

Суд зазначає, що Позивачем не надано документальних доказів щодо фактичних обсягів споживання електричної енергії Відповідачем, що передані оператором системи розподілу Позивачу для розрахунку за спірний період: лютий - квітень 2022 року.

Позивач зазначає, що заборгованість за спожиту Відповідачем електричну енергію за лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року була повністю сплачена, але несвоєчасно, за що було нараховано 3 % річних та інфляційні втрати.

Водночас, Відповідач зазначає, що Позивач стверджує про оплату відповідачкою суми боргу в розмірі 24773,42 грн, при цьому останній не надав належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження такої оплати. Відповідачем, в свою чергу, не можуть бути надані такі докази, оскільки така сума Говорун С.Л. не визнавалася і не сплачувалася, у зв`язку з чим вона зверталася до ПрАТ "Харківенергозбут" із вимогою здійснити перерахунок визначеної заборгованості, що й було зроблено в квітні 2023 року.

Суд встановив, що в поданому суду Позивачем рахунку за квітень 2023 року вказана недоплата за спожиту, але не оплачену електричну енергію станом на 01.04.2023 в розмірі 28386,26 грн. Цей же розрахунок містить показник із від`ємним значенням "електрична енергія ВСЬОГО": -25289,46 грн. (разом з ПДВ) і визначену сума до сплати за електричну енергію: всього - 0,00 грн. Строк оплати рахунку до 22.05.2023.

Також Відповідач звертає увагу суду на те, що в травні 2023 року ПрАТ "Харківенергозбут" визначена сума до сплати за спожиту електроенергію в розмірі 3096,80 грн, але не конкретизована постачальником у часі споживання і була сплачена споживачем в травні 2023 року, що підтверджується наданою Позивачем копією платіжного доручення від 18.05.2023.

Позивач зазначає, що після виникнення заборгованості були проведені коригування взаєморозрахунків між сторонами. При цьому нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, про стягнення яких заявлено у позовній заяві, було здійснено до проведення відповідної корекції, тобто виходячи з розміру та строків існування простроченої заборгованості на момент виникнення у Позивача права на застосування наслідків, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України.

Суд не погоджується із зазначеним Позивачем, адже при здійсненні розрахунків станом на 01.10.2025, Позивачу було відомо про коригування обсягу спожитої електричної енергії Відповідачем із від`ємним значенням «-5936 кВт*год» та із від`ємним значенням «Електрична енергія ВСЬОГО": -25289,46 грн. (разом з ПДВ)» і визначену суму до сплати за електричну енергію: всього - 0,00 грн, що відображено у рахунку за квітень 2023 року та акту приймання-перадчі електричної енргії за квітень 2023 року.

При цьому, доказів сплати Відповідачем суми боргу в сумі 24773,42 грн + 1202,94 грн + 3409,90 грн, на які нараховано 3 % річних та інфляційні втрати, Позивачем не надано суду.

Суд погоджується з Відповідачем, що Позивачем здійснено нарахування 3 % річних та інфляційних втрат станом на 01.10.2025 на суму боргу, яка фактично не існувала, адже Позивачем було здійснено перерахунок та у рахунку за квітень 2023 року відображено від`ємне значення обсягу спожитої Відповідачем електричної енергії: «-5936 кВт*год» та від`ємне значення: «Електрична енергія ВСЬОГО": -25289,46 грн. (разом з ПДВ)» і визначену суму до сплати за електричну енергію: всього - 0,00 грн. При цьому, Відповідачем сплачено за лютий 2022 року суму 1000,00 грн платіжним дорученням від 18.07.2022 та зараховано Позивачем 1,12 грн за лютий 2022 року відповідно до оплати від 07.02.2022.

Матеріалами справи підтверджено, що в травні 2023 року ПрАТ "Харківенергозбут" визначена сума до сплати за спожиту електроенергію в розмірі 3096,80 грн, але не конкретизована постачальником у часі споживання і була сплачена споживачем в травні 2023 року, що підтверджується наданою Позивачем копією платіжного доручення від 18.05.2023.

Позивач зазначає, що обставини виникнення основної заборгованості не є предметом розгляду у цій справі та не підлягають повторному доказуванню, оскільки позов не містить вимог про її стягнення. Таким чином, на думку Позивача, доводи Відповідача щодо правильності визначення обсягів споживання електричної енергії не спростовують підстав заявлених позовних вимог.

Суд не погоджується із твердженням Позивача, адже підставою нарахування 3% річних та інфляційних втрат, що заявлені у позовних вимогах, є сума основного боргу, яка розраховувалась на підставі обсягів спожитої електричної енергії.

Позивач зазначає, що саме лише посилання Відповідача на рахунок за квітень 2023 року не свідчить про відсутність прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд не погоджується із зазначеним Позивачем, адже рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за квітень 2023 року свідчить, що обсягів спожитої електричної енергії, що були підставою для нарахування основної заборгованості у спірний період фактично не існувало, а відтак не доведено прострочення виконання грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідно до заяви-приєднання від 27.12.2018 постачання електричної енергії здійснювалося до об`єктів споживача (База відпочинку), що розташовані у с. Верхня Писарівка, вул. Відпочинку, буд. 5. Наразі зазначена адреса відноситься до території Вовчанської міської територіальної громади Чугуївського району Харківської області.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376, територія с. Верхня Писарівка Вовчанської міської територіальної громади Чугуївського району Харківської області в період з 24.02.2022 до 12.09.2022 відносилася до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією території України, а з 10.05.2024 відноситься до території активних бойових дій.

Відповідно до статті 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VII (далі - Закон №1207-VII) тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Водночас, виходячи зі статті 2 Закону №1207-VII, метою цього закону є визначення статусу території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Частиною другою статті 13 Закону №1207-VII передбачено, що здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 13-1 Закону №1207-VII на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.

Наведені положення Закону №1207-VII дозволяють господарському суду зробити висновок про заборону здійснення господарської діяльності з переміщення товарів лініями електропередач на тимчасово окуповану територію України.

На розгляді об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебувала справа №908/1162/23 висновки щодо застосування норм права у межах якої мають бути застосовані під час вирішення даного спору.

Предметом розгляду в межах справи №908/1162/23 було питання застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону № 1207-VII до правовідносин, які виникли у період з лютого 2022 року до грудня 2022 року, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказу № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».

Залишаючи постанову суду апеляційної інстанції у справі №908/1162/23 про відмову в позові без змін, Верховний Суд зокрема виснував: Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану від 16.11.2022 № 2764-ІХ частину третю статті 1 Закону № 1207-VII було викладено в редакції, за якою дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Діюча редакція цієї норми (у відповідності до змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» № 3050-IX від 11.04.2023) вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Як зазначила Об`єднана палата, з 07.05.2022 ані пункт 7 частини першої статті 1-1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону №1207-VII не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України 06.12.2022 затвердив постанову «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004, датою окупації Мелітопольської міської територіальної громади визначено 25.02.2022.

Однак у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України» правовий статус тимчасово окупованої території рф в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1207-VII не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону № 1207-VII, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.

З огляду на викладене у постанові по справі №908/1162/23, об`єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові зі справи №910/9680/23 про поширення положень статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції у справі №908/1162/23 про відмову в позові, об`єднана палата зазначила про те, що підставою для відмови в позові у цій справі, враховуючи положення статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні.

З урахуванням правової позиції, викладеної об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду в постанові від 03.10.2025 у справі №908/1162/23, а також відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України суд застосовує наведені висновки до спірних правовідносин, оскільки вони є подібними за своїм змістом.

Враховуючи загальновідомий факт тимчасової окупації Російською Федерацією території с. Верхня Писарівка Вовчанської міської територіальної громади Чугуївського району Харківської області в період з 24.02.2022 до 12.09.2022, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини підпадають під дію частини другої статті 13-1 Закону №1207-VII.

З огляду на те, що факт окупації с. Верхня Писарівка Вовчанської міської територіальної громади Чугуївського району Харківської області в період з 24.02.2022 до 12.09.2022 є загальновідомим, Позивач у спірний період (лютий-квітень 2022 року) не мав правових підстав здійснювати господарську діяльність з постачання електричної енергії та передавати її лініями електропередач Відповідачу.

У зв`язку з встановленою законом забороною передачі електричної енергії споживачам на тимчасово окупованих територіях, нарахована Позивачем заборгованість за електричну енергію, яка нібито була спожита на об`єктах, розташованих на такій території за період лютий - квітень 2022 року, є безпідставною. Також Позивачем не доведено та належним чином не обґрунтовано правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат станом на 01.10.2025 на суму боргу за період лютий - квітень 2022 року, адже відбулось коригування обсягів спожитої електричної енергії Відповідачем із від`ємним значенням, а відтак Позивачем не доведено конкретних обсягів спожитої електричної енергії Відповідачем з 01.02.2022 по 23.02.2022 та власне існування реальної заборгованості за спожиту електричну енергію у спірний період.

А отже вимоги про стягнення 3% річних за період з березня 2022 року по травень 2023 року станом на 01.10.2025 року у сумі 863,98 грн, інфляційних втрат за період з травня 2022 року по червень 2023 року станом на 01.10.2025 у сумі 5 312,21 грн, що нараховані на суму боргу за період лютий - квітень 2022 року є безпідставними та не мають правових підстав, а відтак не підлягають задоволенню.

За положеннями статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов`язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 ГПК України).

Згідно ст. 14 ГПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.

Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.

На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".

Суд наполягає на застосуванні принципу справедливості (ст. 2 ГПК України) замість закону (praeter legem) і всупереч закону (adversus legem). Адже трапляються випадки, коли несправедливі нормативно-правові акти з`являються внаслідок "помилок" законодавця. Інша ситуація може мати місце тоді, коли застосування нормативно-правового акту в конкретній ситуації у сукупності з іншими істотними обставинами справи стає настільки несумісним зі справедливістю, що унеможливлює його застосування в розумінні здорового глузду.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на Постанову Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року по справі №521/17654/15-ц. Верховний Суд яскраво демонструє, що принцип справедливості кореспондує з принципом добросовісності.

Також, суд звертає увагу на Постанову Великої Палати Верховного Суду по справі №607/4316/17-ц від 25.03.2019. У вказаній Постанові суд застосував недискримінаційний підхід та принцип неупередженості (Рішення Конституційного Суду України в рішенні від 2 листопада 2004 р. № 15-рп/2004у), який також підлягає застосуванню судом у справі, що розглядається.

Обов`язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з`ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склались.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини четвертої статті 11 ГПК України чинної редакції суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасіу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнецов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України"), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, зокрема, відповідно до п. 58 Рішення ЄСПЛ по справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) від 10 лютого 2010 року визначено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року), більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (параграф 32 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).

Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.

У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов`язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25 липня 2002 року; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22 листопада 2007 року).

Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи документальні докази, суд дійшов до висновку про те, що Позивачем не доведено та належним чином не обґрунтовано правомірність заявлених позовних вимог про стягнення з Відповідача 3% річних за період з березня 2022 року по травень 2023 року станом на 01.10.2025 року у сумі 863,98 грн, інфляційних втрат за період з травня 2022 року по червень 2023 року станом на 01.10.2025 у сумі 5 312,21 грн, у зв`язку із чим господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. У зв`язку з чим, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77-79, 86, 120, 123, 129, 161, 165-167, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю

2. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн залишити за Приватним акціонерним товариством «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ».

Повне рішення складено "21" серпня 2026 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Суддя І.П. Жигалкін