УХВАЛА
24 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 752/1687/17
провадження № 61-10586ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Ільченко Катериною Романівною, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання права власності та витребування майна,
ВСТАНОВИВ:
В січні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 28 вересня 2022 року провадження у справі було зупинено до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_3 .
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 15 лютого 2024 року провадження у справі відновлено. До участі в справі як правонаступника позивача ОСОБА_3 залучено ОСОБА_1 .
18 березня 2024 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про зміну предмету позову та просила визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири
АДРЕСА_1 та витребувати з володіння ОСОБА_2 у власність позивача 1/2 частину даної квартири.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду
від 22 січня 2026 року, у задоволенні позові відмовлено.
10 серпня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від
03 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2026 року у цій справі.
У касаційній скарзі представник заявника просить поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження вказаних судових рішень. Клопотання мотивоване тим, що вперше касаційну скаргу на судові рішення у цій справі було подано 20 лютого 2026 року, проте ухвалою Верховного Суду від
02 липня 2026 року вона була повернута заявниці. На підтвердження наведених обставин до касаційної скарги додано копію накладної ПН № 2039 кур`єрської служби доставки ТОВ «Двадцять п`ять годин», згідно з якою касаційна скарга на вищезазначені судові рішення прийнята 20 лютого 2026 року від ОСОБА_4 для доставки засобами кур`єрського поштового зв`язку на адресу Верховного Суду, квитанція до прибуткового касового ордера від 20 лютого 2026 року № 365, копію опису вкладення у конверт від 20 лютого 2026 року № 2039 та довідку директора ТОВ «Двадцять п`ять годин» від 24 липня 2026 року.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Встановлено, що повний текст постанови Київського апеляційного суду від 22 січня 2026 року складений 22 січня 2026 року. Таким чином, останнім днем для подання касаційної скарги на вказане судове рішення є 23 лютого 2026 року (з урахуванням положень частини третьої статті 124 ЦПК України).
20 лютого 2026 року ОСОБА_1 вперше подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2026 року у цій справі.
02 липня 2026 року Верховний Суд постановив ухвалу, якою повернув заявниці вказану касаційну скаргу.
24 липня 2026 року представник заявниці, тобто впродовж розумного строку після отримання копії ухвали суду про повернення первісної скарги, засобами поштового зв`язку повторно направила до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані вище судові рішення.
Аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів свідчить, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин. Тому суд, на підставі статті 390 ЦПК України, поновлює його.
Проте касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До касаційної скарги заявником додано квитанцію від 12 червня 2026 року № 3626-8749-3404-5603 про сплату ОСОБА_1 судового збору у розмірі 16 461,68 грн, яка не може бути прийнята судом, як належний доказ сплати судового збору, оскільки вказана квитанція приєднана до касаційного провадження № 61-6603ск26.
Такий судовий збір підлягає поверненню відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Таким чином, заявниці необхідно сплатити судовий збір.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову,
але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, як подана фізичною особою, судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Предметом спору у цій справі є вимоги про визнання право власності на 1/2 частину квартири
АДРЕСА_1 та витребування 1/2 частину даної квартири.
Аналіз скарги та доданих до неї матеріалів не дозволяє встановити ціну позову, оскільки неможливо встановити вартість спірного нерухомого майна, тому суд позбавлений можливості встановити розмір судового збору, який підлягає сплаті при поданні касаційної скарги, та перевірку правильності сплати заявником судового збору у розмірі, визначеному законом.
Як наслідок, заявниці необхідно самостійно визначити розмір судового збору за подання касаційної скарги, підтвердивши його розмір належними доказами (зокрема, позовна заява з визначеною ціною позову станом на день їх подання, експертний висновок, нормативна грошова оцінка спірного нерухомого майна, тощо) та сплатити його у розмірі 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви з урахуванням ціни позову.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: [рахунок приховано], ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року та постанови Київського апеляційного суду від 22 січня 2026 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Ільченко Катериною Романівною, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2026 року залишити без руху.
Надати для усунення недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Коротенко