Cправа № 127/35184/25
Провадження № 2/127/8105/25
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Березовської О. А., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ГЕЛЕКСІ», в особі представника позивача - адвоката Рудзея Юрія Володимировича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
У С Т А Н О В И В :
07.11.2025 до Вінницького міського суду Вінницької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ГЕЛЕКСІ» (надалі - ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ»), в особі представника - адвоката Рудзея Ю. В. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики у сумі 25 249, 50 грн та судових витрат.
Позовні вимоги товариство обґрунтувало тим, що між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно телекомунікаційної системи було укладено договір позики №9259 від 07.05.2018 в електронній формі. На підставі зазначеного договору позичальнику надано грошові кошти в позику у сумі 5 000, 00 грн шляхом їх перерахування на картковий рахунок, на умовах строковості, поворотності та оплатності. Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0,01% в день, розмір комісії складає 1, 9%, підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3, 0%.
Відповідач не виконує свої грошові зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову складає 25 249, 50 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за позикою; 20 249, 50 грн - заборгованість по процентам та комісії за користування позикою. Позивач просить суд стягнути з відповідача вище зазначену суму боргу та судові витрати, розгляд справи проводити за відсутності представника ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ»; не заперечує проти винесення заочного рішення судом.
Автоматизованим розподілом судової справи між суддями 07.11.2025 головуючим суддею визначена суддя Березовська О. А. Справа передана судді 10.11.2025.
Відповідь № 1992975 з Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_1 одержана судом 10.11.2025.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.11.2025 було відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
17.11.2025 на адресу суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами справи. З матеріалами справи відповідач ознайомилась 25.11.2025, про що свідчить її підпис на заяві.
10.12.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сауляка Є. В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з таких підстав.
Представник відповідача, посилаючись на ст. 1048, 1049, 1056-1 ЦК України вказує, що у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Матеріалами справи підтверджено, що сума позики становить: 5 000, 00 грн. (п. 1.1.1), проценти: 0,01% в день від поточного залишку позики (п.1.1.2.1), комісія: 1, 5% в день від початкового розміру позики (1.1.2.2). Нарахування процентів та комісії здійснюється на фактичну кількість календарних днів користування позикою (п. 1.1.3 та 1.1.4). Строк повернення позики: 05.06.2018 (п. 1.1.5). Строк дії договору: до повного виконання позичальником зобов`язань за договором (п. 2.1.).
Враховуючи, що строк кредитування був погоджений сторонами до 05.06.2018, доказів того, що позичальник ініціювала продовження строку, а також зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять, а відтак розмір процентів підлягає перерахуванню.
Отже, розмір відсотків відповідно до умов договору за період з 07.05.2018 по 05.06.2018 складає 14, 50 грн. (тіло кредиту х проценти за користування позикою згідно п. 1.1.2.1 договору х строк кредитування). Розмір комісії відповідно до умов договору за період з 07.05.2018 по 05.06.2018 складає 2 175, 00 грн. (тіло кредиту х комісія за позикою згідно п. 1.1.2.2 Договору х строк кредитування), що є обґрунтованим та відповідає умовам договору.
Також, звертає увагу суду, що згідно розрахунку заборгованості, нарахування відсотків та комісії здійснювалось відповідно до п. 1.1.2.1, п.1.1.2.2 договору, яка станом на день прострочення позики 05.06.2018 становила 7 189, 50 грн з яких: 5 000, 00 грн - сума позики, 14, 50 грн - сума відсотків та 2 175, 00 грн - сума комісій.
Також зазначив, що вказана вартість позики (заборгованість за договором) погоджена сторонами відповідно до Графіку платежів, що є додатком до кредитного договору, а також Паспортом позики.
Разом із тим, відповідач за умовами договору, отримала суму позики на умовах сплати відсотків за користування цими коштами у розмірі 0,01% (п. 1.1.2.1) та комісії у розмірі 1, 3% (п. 1.1.2.2) на строк до 05.06.2018. Отже, проценти за користування кредитними коштами нараховані за цей період у сумі 14, 50 грн та комісійна винагорода за користування позикою у сумі 2 175, 00 грн є сумою, яка відповідає змісту договору в цілому.
Окрім того, за порушення терміну платежу (прострочення сплати заборгованості), пунктом 5.4 Договору було передбачено можливість нарахування пені. Однак, за змістом договору сторони не обумовлювали можливість сплати процентів та комісій за користування позикою поза межами строку дії договору позики.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та із наданого суду розрахунку, заборгованість по процентах та комісії за користування позикою становить 27 129, 86 грн. Вказана заборгованість нарахована за період з 07.05.2018 по 02.10.2018 включно, тобто за межами строку кредитування.
Відтак лише вище наведений розмір заборгованості за відсотками та комісіями може бути стягнутий з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ГЕЛЕКСІ», оскільки після спливу строку кредитування, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, товариство не мало правових підстав нараховувати плату за користування позикою, тобто, після закінчення строку кредитування, а саме починаючи з 05.06.2018, кредитор втратив право нараховувати відсотки передбачені договором.
10.12.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача Рудзея Ю. В. надійшла відповідь на відзив, у якій він просить позовні вимоги ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити в повному обсязі.
Зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує проти існування: укладення кредитного договору з позивачем, факт отримання кредитних коштів за кредитним договором та наявність заборгованості за кредитним договором.
Беззаперечним є факт укладення між ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи договору позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №9259 від 07.05.2018 в електронній формі та невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення позики. У своєму відзиві відповідач не стверджує, що кредитні кошти не отримував, та не надає доказів, що заборгованість була погашена. Отже, факти укладання договору та наявність заборгованості є доведеними.
Щодо періоду нарахування процентів та комісії зазначає, що умовами договору передбачені суми, відсотки та строки користування та повернення позики.
Розділом 5 передбачена відповідальність сторін, а саме: пунктом 5.3 договору передбачено, що у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3, 0% (три відсотка) в день від суми позики за кожний день прострочення
Посилаючись на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, постановах від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.11.2018 у справі № 202/4494/16-ц, постановах КЦС Верховного Суду від 05.03.2025 у справі № 463/3981/22, від 05.03.2025 у справі № 463/8617/22, від 05.02.2025 у справі № 463/14194/21, від 08.01.2025 у справі № 463/7183/22, вважає що відповідно до умов договору було передбачено комісію як плату, яка встановлюється за користування позикою після настання строку погашення. З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідачем у встановлений договором строк не погашено.
10.12.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшли заперечення від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сауляка Є. В. на відповідь на відзив, в яких представник відповідача зазначає, що відповідач не погоджується з твердженням позивача, що відсотки та комісія нараховані після спливу строку дії договору позики у відповідності до ст. 625 ЦК України. В розрахунку заборгованості не передбачено нарахувань за порушення грошового зобов`язання у відповідності до ст. 625 ЦК України. Відомості про нарахування позивачем процентів за порушення умов договору в матеріалах справи відсутні, і позивач не заявляв про стягнення з відповідача процентів на підставі ст. 625 ЦК України.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, оскільки комісія та проценти нараховані поза межами строку дії договору позики, вважає, що вони не підлягають стягненню з відповідача. Враховуючи викладене, керуючись ст. 180 ЦПК України, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши заяви по суті справи, надані сторонами та письмові докази у справі у їх сукупності, суд встановив, що спір стосується цивільних правовідносини, а саме правовідносини, що виникають на підставі укладених договорів позики, які регулюються відповідними нормами ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про електронну комерцію».
Судом встановлено, що 07.05.2018 між сторонами у справі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено договір позики №9259, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» надав відповідачу позику в безготівковій формі в сумі 5 000, 00 грн шляхом зарахування на банківський рахунок відповідача строком до 05.06.2018 із процентною ставкою 0,01% в день від поточного залишку позики. Комісія (комісійна винагорода) складає 1, 5% в день від початкового розміру позики відповідно п.п.1.1.1 договору. Нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість днів користування позикою.
Строк дії договору - до повного погашення позичальником зобов`язання за договором.
Відповідно до підпункту 3.2.3 п. 3.2 договору, позичальник має право продовжити строк договору (не більше 3-х разів поспіль). Позичальник зобов`язується при продовжені строку договору сплатити проценти, комісійну винагороду та штрафи (в разі їх наявності) за користування позикою у день продовження строку договору(п.3.4.2 п.3.4 договору).
Згідно із п. 4.1-4.3 договору, позичальник зобов`язується повністю повернути позикодавцю суму отриманої позики та виконати всі інші зобов`язання, встановлені договором, не пізніше 05.06.2018. Сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів і комісійна винагорода за користування позикою здійснюватиметься згідно Графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору та розміщується в особистому кабінеті. Обчислення строку користування позикою та нарахування процентів та комісії за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики позичальнику (перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника) до строку повернення позики, зазначеному в п.п. 1.1.5. договору включно.
У разі продовження строку договору позичальником, - нарахування процентів та комісійної винагороди за договором після продовження строку здійснюється за фактичну кількість календарних днів на яку продовжено строк договору. Сума позики, проценти за користування позикою, комісійна винагорода за користування позикою, пеня складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок позикодавця у строк, встановлений договором (п. 4.4 - 4.5 договору).
Згідно із п. 5.3 договору, у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду у розмірі 3, 0% річних в день від суми позики за кожен день прострочення.
Сторонами договору також було підписано графік платежів до договору позики №9259 від 07.05.2018, який передбачає суму позики 5 000, 00 грн, проценти за користування позикою 14, 50 грн, комісійна винагорода за користування позикою - 2 175, 00 грн, пеня - 0 грн, термін платежу - 05.06.2018, заборгованість за договором позики усього 7 189, 50 грн.
З матеріалів справи слідує, що договір між сторонами був укладений в електронній формі та 07.05.2018 був підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «66129789».
Отже, сторони погодили умови, порядок виконання зобов`язання, визначили розмір процентів за користування коштами та досягли згоди з усіх істотних умов договору позики №9259 від 07.05.2018.
Кредитодавець свої зобов`язання виконав. Отримання позичальником коштів за цим договором підтверджується повідомленням ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛАЄНС» вих. № 9259 від 01.09.2025, за змістом якого слідує, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛАЄНС» на підставі договору №04/08-17 ПК про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) від 04.08.2017 надавало ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» послуги з переказу грошових коштів фізичним особам, без відкриття рахунку. 07.05.2018 у результаті платіжної операції позивачем на картковий рахунок отримувача ОСОБА_1 було успішно перераховано грошові кошти: платник коштів ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ», отримувач коштів: Нестерук Олена Олександрівна, номер транзакції в системі: [номер приховано], номер операції: 91816780, дата проведення платежу: 07.05.2018, сума платежу: 5 000, 00 грн, банк емітент платіжної картки отримувача коштів PRIVATBANK, номер банківської картки отримувача коштів НОМЕР_1 .
В матеріалах справи також є договір № 04/08-17ПК про надання послуг з переказу грошових коштів від 04.08.2017, укладений між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛАЄНС» та ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ».
Відповідно до розрахунку, заборгованість відповідача перед позивачем в період часу з 07.05.2018 по 30.07.2025, складає: 5 000, 00 грн - сума простроченої позики, 74, 50 грн - сума прострочених відсотків, 20 175, 00 грн - сума простроченої комісії, 573, 36 грн - сума пені за тілом, 5,19 грн - сума пені за відсотками, 1 301, 81 грн - сума пені за комісією.
Частиною 1 ст. 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Матеріали справи свідчать про те, що договір позики №9259 від 07.05.2018 укладений сторонами в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.
Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Також, приписами ст. 12 цього закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно із ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статей 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки ст. 629 Цивільного кодексу України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем доведено належними допустимими та достатніми доказами факт укладення сторонами договору позики, визначення його істотних умов. Надані позивачем докази у їх сукупності підтверджують отримання відповідачем позики в сумі 5 000, 00 грн. Відповідач не оспорює ані факту укладення договору, ані факту одержання коштів. Спір між сторонами стосується нарахування процентів та комісії за договором позики, зокрема після закінчення строку, на який вона була надана.
Належних доказів того, що відповідач здійснювала погашення заборгованості за договором позики матеріали справи не містять.
Отже, суд погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості за наданою позикою - 5 000, 00 грн, що встановлена судом на підставі наданих доказів.
Що стосується розміру заборгованості за процентами та комісії за користування позикою в загальній сумі 20 249, 50 грн, з яких: 74, 50 грн - нараховані відсотки, 20 175, 00 грн - комісія, суд зазначає наступне.
За умовами спірного договору, позика надавалась строком на 30 днів з 07.05.2018 по 05.06.2018 з процентовою ставкою 0,01% в день від суми початкового залишку позики, що становить 0, 50 грн в день.
З графіку платежу до договору позики, який є невід`ємною частиною договору слідує, що загальна вартість кредиту становить 7 189, 50 грн, з яких: 5 000, 00 грн - сума позики, 14, 50 грн - проценти за користування позикою, 2 175, 00 грн - комісійна винагорода за користування позикою (комісія).
Договір не містить умов, які б передбачали продовження строку користування позикою.
При цьому слід звернути увагу, що «строк кредитування» та «строк дії договору» має різний зміст, на що неодноразово звертав увагу Верховний Суд, зокрема в постанові від 28.03. 2018 в справі №414/9519/12.
З розрахунку заборгованості слідує, що нарахування процентів за користування позикою здійснювалось позивачем в період з 07.05.2018 по 04.06.2018, тобто в межах строк договору за процентною 0,01%, що становить 0, 50 грн в день, в цей же період була нарахована комісія по 75, 00 грн в день. З 05.06.2018 по 02.10.2018 також здійснено нарахування процентів за цією процентною ставкою, а також комісії в сумі 150, 00 грн в день та пеню окремо за тілом кредиту, процентами та комісією.
Проценти в розмірі 14, 50 грн нараховані за погодженою ставкою та в межах строку користування, а тому суд вважає обґрунтованим стягнути з відповідача на користь позивача проценти в розмірі 14, 50 грн.
Щодо процентів в сумі 60, 00 грн нарахованих за понадстрокове користування, то слід звернути увагу, що право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за позикою припиняється після спливу визначеного договором строку відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Суд не вбачає підстав для нарахування вказаних процентів в період після 05.06.2018 по 02.10.2018. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили, що сторони досягли згоди щодо зміни строку, на який надавалась позика.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача комісії в сумі 2 175, 00 грн та суми простроченої комісії - 20 175, 00 грн, то слід звернути увагу, що остання сума є заборгованістю за комісією, нарахованою відповідно до п.5.3 договору.
При цьому, суд відмічає, що відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію (плату) за обслуговування кредиту.
В той же час, у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Тобто комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.
В цій справі пунктами 1.1.2.2 та 1.1.4 договору позики №9259 від 07.05.2018 визначено комісію («комісійна винагорода»), яка складає 1, 5 % в день від початкового розміру позики відповідно до підпункту 1.1.1 договору, яка нараховується за фактичну кількість календарних днів користування позикою.
При цьому договір не містить переліку послуг за які встановлена комісія. Зі змісту цього договору, укладеного між сторонами, неможливо визначити та встановити, за які саме послуги надані кредитодавцем, встановлено плату у виді комісії.
Суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні спірного договору, а тому положення договору позики щодо обов`язку позичальника сплачувати щоденну комісію є нікчемними згідно з ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21.
Суд зазначає, що встановленням комісії позивач фактично замінює проценти за користування позикою.
Крім того, суд звертає увагу, що нарахування «непоіменованої» комісії після закінчення строку, на який надавалась позика, відповідно до п. 5.3. договору, яким передбачена відповідальність позичальника за прострочення платежу, та встановлення в підпункті 1.1.2.1. договору позики «непоіменованої» комісії, на думку суду, є нечіткими та двозначними умовами договору, які відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» мають тлумачитися на користь споживача.
Посилання представника позивача на ч. 2 ст. 625 ЦК України суд відхиляє, бо зі змісту цієї норми вбачається, що за порушення грошового зобов`язання договором або законом можуть бути передбачені саме проценти відмінні від 3% річних, встановлених цієї нормою, а не «непоіменована» комісія, що на думку суду ще більше підкреслює неоднозначність умов договору позики.
З огляду на викладене вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості зі сплати комісії (комісійної винагороди) в розмірі 20 175, 00 грн задоволенню не підлягають.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики №9259 від 07.05.2018 в розмірі 5 014, 50 грн, з яких: 5 000, 00 грн - сума позики, 14, 50 грн - проценти за користування позикою.
Щодо судових витрат суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належить надання професійної правничої допомоги.
Згідно з ч. 2 ст.137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Позивач в підтвердження розміру понесених судових витрат на правничу допомогу подав такі докази: договір про надання правової допомоги від 09.07.2025, акт № 9259 про надання правничої допомоги від 01.09.2025 та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЖТ№001139 від 25.11.2019.
01.09.2025 сторони договору підписали акт № 9259 надання послуг правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 09.07.2025 із змісту якого слідує, що сторони підтверджують, що адвокат надав, а клієнт прийняв правничу допомогу по даній справі зокрема: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів клієнта (1 год - 1000, 00 грн) витрачено 1 год - 1000, 00 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи позивача (1 год - 1000, 00 грн) витрачено 3 год - 3 000, 00 грн; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) (1 год - 1000, 00 грн) витрачено 1 год - 1 000, 00 грн, разом 5000,00 грн.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/ третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02.12.2020 у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03.02.2021 у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17.02.2021 у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18).
Суд встановив, що заявлені витрати на правову допомогу пов`язані з розглядом цієї справи та на їх підтвердження надані належні та достатні докази. При визначенні пропорційності витрат суд бере до уваги ціну позову, обсяг і складність правових питань, що потребували правничої допомоги. З огляду на це суд дійшов висновку, що предметом позову є стягнення коштів за договором позики, справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною, не містила виняткових правових питань або значного обсягу доказів; є звичайним договірним спором без факторів, які могли б вплинути на репутацію сторін або викликати публічний інтерес; не потребувала значного обсягу процесуальних дій; розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, представник позивача участь в судовому засіданні не приймав; в цій категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, сформована Верховним Судом; обсяг досліджених доказів є невеликим.
У цій справі адвокат відповідно до акту надав позивачу послуги, зокрема, зі складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором. Формування додатків до позовної заяви суд не відносить до правничої допомоги, бо ці послуги не потребують спеціальних знань.
Суд враховує незначну складність справи, наявність усталеної судової практики, те, що дії адвоката не вимагали значного обсягу юридичної роботи, не потребували вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність позовної заяви не є занадто великими та складними, позов судом задоволений частково.
Також суд зазначає, що враховуючи малозначність справи заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000, 00 грн є неспівмірним із ціною позову.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 500, 00 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, відповідає складності справи, ціні позову, частковому задоволенню позову та виконаній адвокатом роботі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір у сумі 481, 21 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (19, 86 %). Оплата судового збору в сумі 2 423, 00 грн підтверджується платіжною інструкцією №2427 від 05.11.2025 (а.с.6).
Керуючись статтями 512, 514, 525, 526, 530, 639, 610, 611,1048-1049, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ГЕЛЕКСІ» заборгованість за договором позики №9259 від 07.05.2018 у сумі 5 014 (п`ять тисяч чотирнадцять) грн 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ГЕЛЕКСІ» судовий збір у сумі 481, 21 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 500, 00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо цієї справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: https://vnm.vn.court.gov.ua/sud0232/
Повний текст рішення складений 21.08.2026.
Сторони по справі:
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ГЕЛЕКСІ», 01054, м. Київ, вул. В`ячеслава Липинського, буд. 10/1, ЄДРПОУ 41229318.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Олена БЕРЕЗОВСЬКА