Cправа № 127/21117/26
Провадження № 2-а/127/211/26
ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
24 серпня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Гуменюка К.П.,
за участю секретаря судового засідання Бортнюк А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області молодшого лейтенанта поліції Миськіва Євгена Євгеновича серії ЕНА №7314543 від 04 червня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
вимоги позивача: скасувати серії ЕНА №7314543 від 04 червня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному, відносно ОСОБА_1 , -
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області молодшого лейтенанта поліції Миськіва Євгена Євгеновича серії ЕНА №7314543 від 04 червня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області молодшого лейтенанта поліції Миськіва Євгена Євгеновича серії ЕНА №7314543 від 04 червня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати одноособово за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження, визначених ст. 286 КАС України, без виклику учасників справи на підставі матеріалів справи (у письмовому провадженні).
Позовна заява мотивована тим, що 4 червня 2026 року близько о 20:10 год ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВМW 520і, д.н.з. НОМЕР_1 , виїжджав з місця паркування біля відділення АТ «Укрпошта» (21050), розташованого на вул. Соборна, 8 у місті Вінниця. Автомобіль був припаркований поблизу дорожнього знаку 3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено». Виїжджаючи з місця стоянки, позивач одразу помітив автомобіль патрульної поліції. Через близькість пішохідного переходу (менше 10 метрів) здійснити розворот було неможливо, тому позивач продовжив рух. Патрульні поліцейські вказали зупинитися за їхнім автомобілем на вулиці Соборна, 12, що було виконано. На запитання поліцейського Миськіва Є.Є. про наявність у водія права проїзду під знак 3.2 позивач відповів заперечно. Поліцейський не з`ясовував, чи фактично було здійснено проїзд під вказаним знаком, за яких обставин це сталося, та не надав можливості дати повні пояснення. Згодом даний інспектор повідомив, що буде винесено постанову про адміністративне правопорушення, і почав ознайомлювати позивача з правами, передбаченими статтею 268 КУпАП. Дослухавши поліцейського, позивач попросив надати можливість реалізувати своє право на ознайомлення з матеріалами справи та доказами вчинення ним правопорушення, на що йому було відмовлено. В результаті 4 червня 2026 року о 20:16:52 було винесено постанову серії ЕНА №7314543, в якій неправильно зазначено місце вчинення правопорушення - вул. Соборна, 12, хоча фактичне місце паркування та розташування знаку 3.2 - вул. Соборна, 8.
Таким чином оскільки, на переконання позивача, співробітниками патрульної поліції було грубо порушено його процесуальні права, належні та допустимі докази вчинення правопорушення відсутні, місце вчинення правопорушення в постанові зазначено неправильно, а з`ясування обставин справи було неповним та необ`єктивним, оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
06 липня 2026 року до Вінницького міського суду Вінницької області засобами системи «Електронний суд» надійшов відзив Департаменту патрульної поліції на позовну заяву ОСОБА_1 .
За змістом відзиву під час патрулювання 04.06.2026 року о 20 год. 10 хв. по вул. Соборна, 8 в м. Вінниця поліцейським взводу № 2 роти № 2 БУПП у Вінницькій області ДПП молодшим лейтенантом поліції Миськів Євгеном Євгеновичем було зупинено автомобіль БМВ 520, д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого під час руху в м. Вінниця по вул. Соборна не виконав вимогу дорожнього знаку 3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено», чим порушив п. 8.4 (г) ПДР України. Встановивши всі обставини правопорушення, керуючись ст. ст. 33 та 284 КУпАП інспектором було прийнято рішення притягти водія до адміністративної відповідальності та в подальшому винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА № 7314543 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідач звертає увагу, що управління патрульної поліції у Вінницькій області отримало від Комунального підприємства «Вінницька спеціалізована монтажноексплуатаційна дільниця з організації дорожнього руху» схему розміщення технічних засобів регулювання дорожнього руху по вул. Соборній на ділянці від вул. Кропивницького до вул. Магістратської, зокрема в районі будинку № 12 по вул. Соборній. Відповідно до зазначеної схеми та відеозапису з камер спостереження Ситуаційного центру Вінницької міської ради встановлено, що позивач виїхав із вул. Визволення та здійснив поворот праворуч на вул. Соборну. Одразу за напрямком його руху встановлено дорожній знак 3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено». Під зазначеним дорожнім знаком розміщено табличку 7.1.1, яка відповідно до Правил дорожнього руху інформує про те, що початок дії дорожнього знаку знаходиться на відстані 50 метрів, а також табличку 7.4.4, яка визначає час дії обмеження - з 06:00 до 22:00.
Також Департамент патрульної поліції у відзиві зазначає, що, згідно відеозапису, після повороту на вул. Соборну позивач здійснив паркування транспортного засобу на парковці, розташованій праворуч від місця початку дії дорожнього знаку 3.2. Через певний час він залишив місце паркування та, продовживши рух прямо, в`їхав у зону дії дорожнього знаку 3.2, чим порушив вимоги Правил дорожнього руху. Доводи ж позивача про те, що він не мав можливості виконати розворот через наявність пішохідного переходу, в даному випадку не відповідають фактичним обставинам справи.
У зв`язку з наведеним, Департамент патрульної поліції вважає, що постанова серії ЕНА №7314543 від 04 червня 2026 рокує обґрунтованою, правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.
На підтвердження своїх доводів відповідачем до відзиву долучено відеозаписи з портативних нагрудних відеореєстраторів інспекторів поліції, схему розміщення технічних засобів регулювання дорожнього руху по вул. Соборній на ділянці від вул. Кропивницького до вул. Магістратської КП «Вінницька спеціалізована монтажноексплуатаційна дільниця з організації дорожнього руху», в також відеозапис із камер спостереження Ситуаційного центру Вінницької міської ради.
10 липня 2026 року на адресу суду засобами системи електронний суд надійшла відповідь позивача на відзив Департаменту патрульної поліції, в якій зосереджується увага на переконанні позивача про винесення суб`єктом владних повноважень оскаржуваної постанови виключно на припущеннях, без належних та допустимих доказів. Надані відповідачем до суду відеозаписи, як стверджується у відповіді, мають суттєві дефекти, які унеможливлюють їх використання в якості належних доказів, і в цілому відзив відповідача є формальним, наповненим загальними фразами без реального доказового значення.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З`ясувавши обставини в адміністративній справі, дослідивши матеріали справи та надані сторонами доказами, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Перевіряючи оскаржувану позивачем постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, суд перевірив її на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Судом встановлено, що відповідно до постановисерії ЕНА №7314543 від 04 червня 2026 року, винесеної поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області молодшим лейтенантом поліції Миськів Є.Є., 04.06.2026 о 20:10:09 в м. Вінниця, по вул. Соборна, 12, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом BMW 520, д.н.з. НОМЕР_1 , порушив вимогу дорожнього знаку 3.2. «Рух механічних транспортних засобів заборонено», чим порушив п.8.4 (в) ПДР - порушення вимог заборонних знаків.
Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення положень ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Нормативно-правовим актом, що регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеку, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ, і організацій незалежно від форм власності та господарювання, є Закон України «Про дорожній рух».
Відповідно до ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримуватись вимог ЗУ «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до п.1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.3 ПДР закріплено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У відповідності до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так розділом 8 Правил дорожнього руху встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Пункт 8.4 ПДР поділяє дорожні знаки на групи , серед яких підпункт «в» передбачає заборонні знаки, які запроваджують або скасовують певні обмеження в русі. До даної категорії належить зокрема дорожній знак 3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено».
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, серед іншого, за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг.
Частиною 1 статті 276 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Згідно ч.1 ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, негайне оголошення якої після закінчення розгляду справи регламентовано ч.1 ст.285 КУпАП.
При цьому ст.7 КУпАП задекларовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Справи про адміністративні правопорушення, що стосуються порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів у відповідності до ст. 222 КУпАП розглядають органи Національної поліції.
Частиною 2, 4 ст.258 КУпАП передбачено, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису) протокол не складається. У таких випадках уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу, що також кореспондується з положеннями ч.1 ст.276 КУпАП, відповідно до якої справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Дані положення знайшли своє відображення в Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, відповідно до пункту 2 розділу ІІІ якої постанова по справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами першою, другою, третьою, п`ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122 КУпАП, виноситься поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.
Відповідно до ст. 31 Закону України № 580-VIII поліція може застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону України № 580-VIII визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст.251 КУпАП (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що мало місце в даному випадку.
Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
У відповідності до ч. 2 та ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності повинна містити найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справ (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року в справі №513/899/16-а.
При цьому варто також звернути увагу на постанову Верховного Суду від 26 квітня 2018 року в справі № 338/1/17, згідно якої постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення нею правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Наведене дає підстави для висновку, що порушення Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
В даному випаду ОСОБА_1 оскаржуваною постановою серії ЕНА №7314543 від 04 червня 2026 рокупритягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.122 КУпАП, за порушення п.8.4 (в) ПДР, зокрема - порушення вимоги дорожнього знаку 3.2. «Рух механічних транспортних засобів заборонено».
Тож слід звернути увагу, що абзацом 7 пункту 3.45 ПДР передбачено, що зона дії знаків 3.1-3.15, 3.19-3.21, 3.25, 3.27, 3.29, 3.33-3.37 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.
Відповідно до абзацу 3 пункту 3.45 ПДР дія знаків 3.1-3.8, 3.11 не поширюється на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні. У таких випадках транспортні засоби повинні в`їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення. У таких випадках транспортні засоби повинні в`їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення.
Таким чином, дія знаку 3.2 не поширюється на транспортні засоби виключно у разі одночасного дотримання наступних умов:
- транспортні засоби належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, або обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні;
- транспортні засоби таких громадян в`їжджають до позначеної зони та виїжджають з неї на найближчому перехресті до місця призначення.
Як уже зазначалось раніше, в якості доказів правомірності винесення оскаржуваної постанови, Департаментом патрульної поліції було надано до суду відеозаписи з портативних нагрудних відеореєстраторів інспекторів поліції, схему розміщення технічних засобів регулювання дорожнього руху по вул. Соборній на ділянці від вул. Кропивницького до вул. Магістратської КП «Вінницька спеціалізована монтажноексплуатаційна дільниця з організації дорожнього руху», в також відеозапис із камер спостереження Ситуаційного центру Вінницької міської ради, які в розумінні ст.251 КУпАП, є належними доказами в даній справі.
Дослідивши відеозаписи з портативних нагрудних відеореєстраторів інспекторів поліції (ID 470740 та 473842), судом встановлено, що ними зафіксовано спілкування поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області молодшого лейтенанта поліції Миськіва Є.Є.з позивачем після зупинення його транспортного засобу. Зокрема, відео містить роз`яснення причини зупинки та суті вчиненого адміністративного правопорушення, процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також винесення за результатами такого розгляду постанови про притягнення водія до адміністративної відповідальності. Самого факту вчинення позивачем зазначеного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення даним відеозаписом не зафіксовано, однак при цьому суд звертає увагу на заперечну відповідь позивача щодо наявності у нього законних підстав проїзду під заборонний дорожній знак 3.2.
Відповідно до схеми розміщення технічних засобів регулювання дорожнього руху по вул. Соборній на ділянці від вул. Кропивницького до вул. Магістратської КП «Вінницька спеціалізована монтажноексплуатаційна дільниця з організації дорожнього руху» та відеозапису з камер спостереження Ситуаційного центру Вінницької міської ради судом встановлено, що позивач 04.06.2026 о 19:55:47 виїхав із вул. Визволення та здійснив поворот праворуч на вул. Соборну. Одразу за напрямком його руху встановлено дорожній знак 3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено». Під зазначеним дорожнім знаком розміщено табличку 7.1.1, яка відповідно до Правил дорожнього руху інформує про те, що початок дії дорожнього знаку знаходиться на відстані 50 метрів, а також табличку 7.4.4, яка визначає час дії обмеження - з 06:00 до 22:00.
При цьому слід звернути увагу, що позивач здійснив виїзд у наміченому напрямку не з найближчого перехрестя та перетнув більше одного перехрестя по вул. Соборна.
Також з відеозапису слідує, що після повороту на вул. Соборну позивач здійснив паркування транспортного засобу на парковці, розташованій праворуч від місця початку дії дорожнього знаку 3.2. Через певний час він залишив місце паркування та, продовживши рух прямо, в`їхав у зону дії дорожнього знаку 3.2.
Окрім того, згідно відеозапису позивач не був позбавлений можливості здійснити рух ліворуч на вул. Мури та продовжити рух у напрямку, який не призводив би до порушення вимог дорожнього знаку 3.2. Таким чином, у нього існувала реальна можливість виконати вимоги зазначеного дорожнього знаку та обрати правомірний маршрут руху.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що інспектором було дотримано норм чинного законодавства щодо порядку здійснення розгляду даної справи та притягнення особи до адміністративної відповідальності. Суттєвих порушень з боку відповідача, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної постанови, судом не встановлено.
Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення, суд прийшов до висновку, що постанова серії ЕНА №7288108 від 31 травня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,є обґрунтованою, вмотивованою та винесеною з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому у задоволенні даного позову слід відмовити.
Частиною третьою статтею 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Крім того, суд звертає увагу на те, що частинами 1, 2 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011року №3674-VI(зі змінами та доповненнями), відповідно до ст. 1 якого судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 7, 9, 33, 121, 122, 222, 245, 247, 251, 287 КУпАП, ст.ст. 2, 20, 72, 77, 90, 132, 139, 229, 286 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області молодшого лейтенанта поліції Миськіва Євгена Євгеновича серії ЕНА №7314543 від 04 червня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 24 серпня 2026 року.
Суддя Вінницького міського суду
Вінницької області Костянтин ГУМЕНЮК