У Х В А Л А
про відмову в забезпеченні позову
м. Вінниця
24 серпня 2026 р. Справа № 120/12970/26
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Крапівницької Н. Л.,
розглянувши в письмовому провадженні заяву про забезпечення позову в справі
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради, Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради,
Державної інспекції архітектури та містобудування України;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "ВІНТАУЕР КОМПАНІ"
про забезпечення позову, -
В С Т А Н О В И В :
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради, Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІНТАУЕР КОМПАНІ" про забезпечення позову..
Одночасно із поданням позовної заяви, позивачем подано заяву про забезпечення вказаного позову, шляхом:
- зупинення дії містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки від 30.10.2020 року №139 на об`єкт "Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з трансформаторною підстанцією по вул. Барське шосе, 1А в м. Вінниця", затверджені наказом департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради від 30.10.2020 року №189;
- зупинення дії дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ013260514863, виданого 18.05.2026 Державною інспекцією архітектури та містобудування України на об`єкт "Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з трансформаторною підстанцією по вул. Барське шосе, 1А в м. Вінниці";
- зупинення дії дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ013260519395, виданого 22.05.2026 Державною інспекцією архітектури та містобудування України на об`єкт "Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з трансформаторною підстанцією по вул. Барське шосе, 1А в м. Вінниці", до вирішення спору у цій справі ;
- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІНТАУЕР КОМПАНІ" проводити будівельні роботи на земельних ділянках із кадастровими номерами: [номер приховано]:02:115:0081, [номер приховано]:02:115:0093, [номер приховано]:02:115:0094, які розташовані за адресою Барське шосе, 1А, м. Вінниця до вирішення спору по справі.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник посилається на те, що ТОВ "ВІНТАУЕР КОМПАНІ" уже розпочав будівельні роботи зі зведення комплексу багатоквартирних житлових будинків по вул. Барське шосе, б/н, тобто, невжиття судом заходів забезпечення позову дозволить забудовнику повністю завершити зведення об`єкту.
Позивач вказує, що це нівелює правовий ефект майбутнього судового рішення у разі задоволення позову, оскільки відновлення порушених прав позивача та повернення земельної ділянки до первинного стану стане фактично й технічно неможливим.
У даній заяві про забезпечення позову позивач зазначає, що в разі продовження будівництва до винесення остаточного рішення у справі, забудовник зможе зареєструвати права власності на новозбудовану нерухомість за третіми особами. Поява таких осіб у статусі добросовісних набувачів остаточно унеможливить ефективний захист та відновлення порушених прав позивача та територіальної громади.
За наведених обставин, заявник вважає, що наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, визначений ним у поданій заяві.
24.08.2026 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНТАУЕР КОМПАНІ" подано заперечення на заяву про забезпечення позову. Зокрема, представник третьої особи зазначив, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою та не відповідає вимогам статті 150 КАС України, оскільки не містить належних і допустимих доказів існування реальної загрози невиконання можливого судового рішення або очевидних ознак протиправності оскаржуваних містобудівних умов та дозволів на виконання будівельних робіт.
Представник третьої особи вказує на те, що надана заява не є першим зверненням щодо зупинення дії тих самих містобудівних умов, тих самих двох дозволів і заборони будівництва на тих самих трьох земельних ділянках, зокрема у справі №120/9579/26 суд задовольнив заяву про забезпечення позову, тим самим, зупинив дію містобудівних умов №139 і двох дозволів та заборонив ТОВ "ВІНТАУЕР КОМПАНІ" здійснювати підготовку й будівельні роботи на зазначених земельних ділянках до набрання законної сили рішення у цій справі. У справі №120/11220/26, №120/11620/26 суд відмовив у задоволенні заяви про тотожне забезпечення. Суд окремо зазначив, що позовні вимоги у справах №120/9579/26 і №120/11220/26, №120/11620/26 ідентичні та відрізняються лише особою позивача, а заходи уже були застосовані у справі №120/9579/26.
Також у поданій заяві представник третьої особи заявив клопотання про розгляд заяви у судовому засіданні задля можливості надання додаткових пояснень та уточнення інших обставин, які мають істотне значення для розгляду поданої заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Керуючись ч.2. ст. 154 КАС України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
Нормами ч. 3 ст. 154 КАС України передбачено, що у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк. Тобто, призначення заяви про забезпечення позову до розгляду у судовому засіданні є правом, а не обов`язком суду.
В даному ж випадку, дослідивши викладенні у заяві та запереченнях на заяву мотиви, а також матеріали позовної заяви, на думку суду, наявні підстави для розгляду заяви про забезпечення позову в порядку письмового провадження.
Вирішуючи питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд виходить з такого.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частиною першою статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Таким чином, беручи до уваги вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Для задоволення заяви про забезпечення адміністративного позову заявник повинен обґрунтувати необхідність застосування відповідних заходів та довести існування хоча б однієї з обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.
При цьому положення статті 150 КАС України пов`язують можливість застосування заходів забезпечення позову не лише з фактом звернення особи до суду, а з наявністю конкретних обставин, які свідчать про реальну необхідність такого забезпечення. Отже, заявник має навести належне обґрунтування причин звернення із відповідною заявою та надати докази на підтвердження фактичних обставин, з якими пов`язується застосування конкретного заходу забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову є одним із процесуальних засобів гарантування захисту прав, свобод та законних інтересів особи в адміністративному судочинстві та спрямований на забезпечення реального виконання майбутнього судового рішення, а не на вирішення спору по суті до закінчення його розгляду.
У даному випадку, обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову, представник позивача посилається на те, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 30.10.2020 №139, а також видані на їх підставі дозволи на виконання будівельних робіт, прийняті, на його думку, з порушенням вимог містобудівного, земельного та водного законодавства.
Разом з тим, суд критично оцінює зазначені доводи, оскільки вони самі по собі не свідчать про наявність обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України, та не підтверджені належними і допустимими доказами очевидної протиправності оскаржуваних рішень або реальної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача.
Суд зазначає, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише заявника, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому, з дотриманням критеріїв адекватності та співмірності.
Критерій адекватності передбачає наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги, а також спроможність такого заходу забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову. Критерій співмірності полягає у співвідношенні негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті їх невжиття.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд також має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності застосування відповідних заходів, з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі їх невжиття, а також необхідності запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за своїм змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 26 червня 2019 року у справі №826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справі №420/5553/18, від 30 вересня 2019 року у справі №640/868/19, від 30 вересня 2019 року у справі №1840/3517/18, від 29 січня 2020 року у справі №640/9167/19 та інших.
Суд звертає увагу, що розгляд справи по суті полягає у безпосередньому вирішенні судом спірних правовідносин з ухваленням відповідного судового рішення. Натомість забезпечення позову має тимчасовий характер та спрямоване на охорону інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача до вирішення справи по суті з метою забезпечення реального виконання майбутнього судового рішення.
Відтак, сам по собі факт прийняття суб`єктом владних повноважень рішення чи вчинення ним дій, які заявник вважає такими, що порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про очевидну протиправність такого рішення чи дій або про те, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить виконання майбутнього судового рішення.
Факт порушення прав та інтересів позивача, як і правомірність оскаржуваних рішень, підлягає встановленню судом під час розгляду справи по суті на підставі належних, допустимих та достовірних доказів.
Таким чином, обов`язковою передумовою застосування заходів забезпечення позову є належне обґрунтування заявником відповідних вимог, зокрема, наведення конкретних обставин, які свідчать про очевидні ознаки протиправності оскаржуваного рішення, очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача або про те, що без вжиття відповідних заходів захист таких прав стане неможливим чи істотно ускладненим.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №826/16509/18, відповідно до якої ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень мають бути саме очевидними, тобто такими, що свідчать про протиправність відповідного рішення поза обґрунтованим сумнівом.
Суд, застосовуючи заходи забезпечення позову, з підстав очевидності ознак протиправності оскаржуваного рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний у тому, що таке рішення явно суперечить вимогам закону, порушує права, свободи або інтереси особи, яка звернулася до суду, а застосування заходів забезпечення є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам такого порушення.
При цьому висновок про очевидність протиправності оскаржуваного рішення до розгляду справи по суті фактично свідчить про попередню правову оцінку спірних правовідносин, у зв`язку з чим застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається лише у виключних випадках.
Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень можуть справляти певний вплив на осіб, яких вони стосуються, та спричиняти наслідки, які позивач оцінює як негативні. Проте відповідно до положень статті 150 КАС України сам факт можливості настання таких наслідків не є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.
При вирішенні заяви про забезпечення позову суд також виходить із того, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки це суперечило б принципам адміністративного судочинства.
У даному випадку підстави вважати, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 30.10.2020 року №139, а також видані на їх підставі дозволи на виконання будівельних робіт прийняті з порушенням вимог містобудівного, земельного та водного законодавства, на стадії розгляду заяви про забезпечення позову відсутні, оскільки встановлення відповідних обставин потребує дослідження та оцінки доказів у межах розгляду справи по суті.
Заявником не доведено та документально не підтверджено наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам, яка б унеможливила або істотно ускладнила їх захист без застосування заходів забезпечення позову до ухвалення рішення у справі.
Відсутні у матеріалах справи й докази того, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання майбутнього судового рішення.
Варто зазначити, що саме особа, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати існування передбачених статтею 150 КАС України підстав для його застосування.
Такий висновок узгоджується з положеннями частини 1 статті 9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Наведені заявником доводи та аргументи підлягають перевірці та оцінці судом під час розгляду справи по суті, а тому на цій стадії не є достатніми для висновку про необхідність застосування заходів забезпечення позову, передбачених статтями 150-151 КАС України.
Водночас суд враховує, що у провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувають адміністративні справи №120/9579/26 та №120/11220/26, предметом розгляду яких є ті самі містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 30.10.2020 року №139, а також видані на їх підставі дозволи на виконання будівельних робіт.
При цьому у справі №120/9579/26 ухвалою суду від 06.07.2026 року було застосовано заходи забезпечення позову, аналогічні тим, про які просить заявник у даній справі, та на час розгляду цієї заяви такі заходи продовжують діяти. Крім того, у справі №120/11220/26 ухвалою суду від 22.07.2026 року судом надано оцінку заяві про забезпечення позову з аналогічними вимогами та відмовлено у її задоволенні.
Зазначені обставини суд бере до уваги у сукупності з наведеними вище висновками щодо відсутності належного обґрунтування заявником існування передбачених статтею 150 КАС України підстав для забезпечення позову.
Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин, зміст заявлених заходів забезпечення позову та встановлені судом обставини, суд не вбачає підстав для висновку про необхідність їх застосування у даній справі.
Враховуючи викладене, суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -
У Х В А Л И В :
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, - відмовити.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя ПІДПИС Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом Суддя: Секретар: