ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
21 серпня 2026 року Справа №160/24974/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Коренев А.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
17 серпня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, у якій позивач просить:
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , ( АДРЕСА_1 ) та Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, код ЄДРПОУ 22990368, (проспект Повітряних Сил, 6, м. Київ, індекс 03168), які полягають у нарахуванні складових грошового забезпечення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ), за період з 22.10.2022 р. по 23.07.2024 р., шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та невжиття заходів щодо перерахунку грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт у 2022, 2023 та 2024 роках.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , ( АДРЕСА_1 ) та Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України, код ЄДРПОУ 229903686, (проспект Повітряних Сил, 6, м. Київ, індекс 03168), здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ), розміру посадового окладу, окладу за військовими званнями та відсоткової ставки за вислугу років, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 та 2024 роки, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 та 2024 роки шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023р. та встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024р., на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 22.10.2022 р. по 23.07.2024 р.
Позивач разом з позовом подав до суду клопотання про поновлення строку, у якому посилався на те, що лише після отримання листів відповідачів 02.07.2026 року та 17.07.2026 року позивач набув достовірної та документального підтвердження інформації про обсяги і характер виплачених йому сум.
Оцінюючи доводи позивача, суд вказує таке.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частину другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
З огляду на вказане, право на звернення до суду із цим позовом в частині вимог щодо не нарахуванння та невиплати грошового забезпечення (основного і додаткового) в період з 25.02.2022 р. до 18.07.2022 р.), відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 18 липня 2022 року), не обмежене будь-яким строком.
При цьому, з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню строки визначені ст. 233 КЗпП України, зокрема, в тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Окремо суд вказує й на те, що рішенням ВП Конституційного суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 визнано неконстуційною частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Суд зауважує, що частина перша статті 233 КЗпП України в редакції до внесення змін Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, була викладена наступним чином "Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.", тобто дана норма не визначала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Така норма була закріплена в частині другій статті 233 КЗпП України, яка рішенням ВП Конституційного суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 неконституційною не визнавалась, тобто є чинною.
В свою чергу, позивач посилається, що він виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_4 , однак до позовної заяви не надав відповідного наказу про його виключення із списків відповідача та датою про ознайомлення позивача із таким наказом та грошовим атестатом, оскільки дата вручення позивачу зазначеного документа є подією, з якою пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду.
Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме ч. 2 ст. 233 КЗпП України, яка визначає, що у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Так, у постанові від 25.06.2026 у справі № 520/25416/25 Верховний Суд роз`яснив нормативний зміст ч. 2 ст. 233 КЗпП України та вказав, що: «... у ч. 2 ст. 233 КЗпП України законодавець визначив строк у три місяці, протягом якого звільнена особа має право вжити заходів щодо отримання необхідної інформації, пов`язаної з оплатою праці, та за необхідності звернутися до суду.
Подібний підхід до застосування ч. 2 ст. 233 КЗпП України [коли строк рахується лише від отримання розширеної інформації незалежно від часу пасивного очікування] призводить до того, що позивач, отримавши документ, що за своєю суттю підпадає під визначення «письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні», набуває можливість, спираючись на відсутність відомостей, які потрібні для ініціювання судового розгляду, протягом необмеженого строку без пояснення (доведення) жодних причин і обставин не вчиняти ніяких дій для отримання цієї інформації, однак надалі, у будь-який момент часу на власний розсуд звернутися до відповідача із запитом та звернутися до суду.
Подібне тлумачення надто розширює її нормативний зміст, дозволяє поширювати дію ч. 2 ст. 233 КЗпП України на правовідносини, які нею не охоплюються, та нівелює саму суть строкового обмеження звернення до суду трьома місяцями.
Якщо звернення до суду обґрунтовано положеннями ч. 2 ст. 233 КЗпП України, якою для подання позову встановлено тримісячний строк і чітко унормовано момент початку перебігу такого строку - одержання «письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні», водночас суди перевірили і достеменно встановили момент отримання позивачем грошового атестата, який у межах спірних правовідносин підпадає під визначення такого «письмового повідомлення», то тримісячний строк звернення до суду, установлений цією ж нормою, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому у спірний період сум, як про це зазначила Судова палата в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, однак в ці три місяці належить включати й період від дня отримання позивачем грошового атестата до вчинення ним будь-яких інших юридично значимих дій, що слугують меті звернення до суду з позовом у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 233 КЗпП України....».
Застосовуючи вказані висновки Верховного Суду до обставин цієї справи, суд зазначає, що з матеріалів позовної заяви встановлено такі фактичні обставини:
наказом відповідача від 23.07.2024 № 108 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення, проте лишу у червні 2026 представник позивача звернувся до відповідача із запитом про надання витягу з наказу про зарахування до списків особового складу, витягу з наказу про виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та довідки про розмір виплаченого позивачу грошового забезпечення з дня зарахування по день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 включно із помісячним відображенням нарахованих сум та відокремленням складових; довідку про розмір виплаченої грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, підйомної допомоги та усіх інших одноразових додаткових видів грошового забезпечення з дня зарахування по день виключення зі списків особового складу включно із помісячним відображенням нарахованих сум та відокремленням складових. Тобто поза межами тримісячного строку.
Застереження позивача щодо отримання інформації про розмір нарахованого та виплаченого за спірний період грошового забезпечення з довідок відповідача, надісланих на запит, на переконання Суду, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Подібна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 07 квітня 2026 року у справі № 240/16469/24.
Згідно ч.1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів, непереборних обставин, які заважали позивачу звернутися до суду з позовом у межах тримісячного строку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу термін для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя А.О. Коренев