Справа № 420/24990/26
УХВАЛА
24 серпня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №420/24990/26,
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ФОП ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) в Одеській області Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ057868 від 28 липня 2026 року щодо ФОП ОСОБА_1 .
Ухвалою від 14.08.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
21.08.2026 року до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд забезпечити позов ФОП ОСОБА_1 шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Управління державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративногосподарського штрафу № ОПШ057868 від 28 липня 2026 року - до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що ФОП ОСОБА_1 після державної реєстрації як фізичної особи-підприємця провадить підприємницьку діяльність, а кошти на його рахунках та майно є основними засобами, що безпосередньо використовуються для провадження господарської діяльності та отримання доходу. У разі примусового стягнення 17 000 грн або накладення арешту на рахунки чи майно Позивача до вирішення спору судом по суті, Позивачу буде заподіяна шкода у вигляді унеможливлення чи суттєвого ускладнення провадження господарської діяльності, яка для фізичної особи-підприємця є джерелом існування. Накладення арешту в рамках виконавчого провадження на рахунки та майно ФОП ОСОБА_1 призведе до паралізації господарської діяльності та неможливості її здійснення.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом: зупинення дії індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, її посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з такого індивідуального акта.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або буде знаходитись справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 р. № 2.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Існування такої небезпеки повинно бути реальним і доведене належними доказами. Рішення суду про забезпечення позову не може ґрунтуватись на припущеннях чи змодельованих позивачем ймовірних ситуаціях.
Оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо необхідності забезпечення позову, суд виходить з такого.
Позивач просить вжити заходи забезпечення шляхом зупинення стягнення на підставі постанови Управління державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративногосподарського штрафу № ОПШ057868 від 28 липня 2026 року.
Разом з цим, зупинення дії оскаржуваної постанови фактично є свідченням розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та фактично є рівнозначним задоволенню позовних вимог.
Водночас, з наданої представником позивача заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову не вбачається та не надано достатніх доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення у зв`язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, що є завданням забезпечення позову.
Так, за висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 02.04.2025 року у справі №320/16011/24 та від 07.04.2025 року №242зп-24/160, питання правомірності рішення органу влади має бути встановлено під час розгляду справи по суті і передчасне висловлення позиції судом про очевидну протиправність лише на підставі аргументів позивача є порушенням принципу змагальності.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 року у справі №800/521/17 сформувала позицію, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Між тим, суд вважає за необхідне зазначити, що протиправність прийняття оскаржуваної постанови повинна бути встановлена в ході розгляду даної справи.
Суд вважає, що зазначені позивачем в якості підстав для забезпечення позову обставини не можуть бути розцінені в якості передумов для вжиття забезпечувальних заходів. Задоволення заяви про забезпечення позову на підставі викладених обставин буде суперечити вищевказаним принципам адміністративного судочинства.
Отже, з урахуванням наведених обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Керуючись статтями 7, 150, 151, 154, 167, 168, 242, 248 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №420/24990/26 - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.293, 295 КАС України.
Суддя Самойлюк Г.П.