УХВАЛА
24 серпня 2026 р. Справа № 520/7696/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Семененко М.О.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 року по справі № 520/7696/26
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 року задоволено позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
На зазначене рішення суду Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2026 зазначена апеляційна скарга була залишена без руху, через пропуск строку на звернення з апеляційною скаргою та несплату судового збору, та надано строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги шляхом направлення до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та надання доказів в їх обґрунтування, а також оригіналу документу про сплату судового збору на суму 1597,44 грн. протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Копію зазначеної вище ухвали отримано апелянтом 11.08.2026 (з урахуванням приписів абз 2 п. 5 ч. 6 ст. 251 КАС України), що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в підсистемі "Електронний суд".
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, скаржником 15.08.2026 (через підсистему "Електронний суд") надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та платіжну інструкцію №9769 від 12.08.2026 на суму 1597,44 грн.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку та поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення заявник посилається на ст.ст. 8, 55, 64 Конституції України, правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 року у справі №990/115/22, судову практику Європейського суду з прав людини. Наголошує на введенні воєнного стану в Україні, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України №64/2022. Вказує, що з 24.02.2022 року військовослужбовці НОМЕР_2 прикордонного загону забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, в тому числі і представники групи юридичного забезпечення. Крім того, зазначає, що постійне місце дислокації зруйновано внаслідок вибухової хвилі від нанесення ракетного удару по сусідній будівлі що перебувають на одній території, частина дверей та вікон вибиті, матеріальні цінності пошкоджені або знищені, замки службових приміщень зламані, виявлено відсутність матеріальних засобів. Також встановлено, що в будівлі тилу управління прикордонного загону була пожежа, частина приміщень та криші вигоріла, замки службових приміщень, кабінетів, складських приміщень були зламані, частина дверей та вікон вибиті, матеріальні цінності пошкоджені або знищені. Зазначає, що місце дислокації підрозділів, як і відділення контролю та документального забезпечення розосереджені та не знаходяться за юридичною адресою НОМЕР_2 прикордонного загону. Поряд з цим, у зв`язку з розосередженням підрозділів НОМЕР_2 прикордонного загону по Харківській області наявні періодичні технічні проблеми при доступі до електронного кабінету. Просить врахувати, що НОМЕР_2 прикордонний загін, в період подання апеляційної скарги, виконує бойові завдання в Харківській області щодо захисту державного суверенітету та територіальної цілісності в умовах збройної агресії російської федерації.
На підставі наведених вище обставин, просить поновити строк апеляційного оскарження.
Надаючи оцінку доводам апелянта, колегія суддів зауважує, що поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
Частиною першої статті 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява № 23436/03).
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
З матеріалів справи судом встановлено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/7696/26 прийняте 29.06.2026 року. Копію рішення в електронному вигляді в підсистемі "Електронний суд" Військова частина НОМЕР_3 отримала 30.06.2026 о 15 год. 30 хв., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в підсистемі "Електронний суд". Апеляційну скаргу подано 04.08.2026, тобто з порушенням тридцятиденного строку, встановленого ч. 1 ст. 295 КАС України, що вказує на відсутність процесуальної зацікавленості скаржника в апеляційному перегляді судового рішення у даній справі.
Колегія суддів зауважує, що у клопотанні про поновлення пропущеного процесуального строку скаржник посилається на введення в Україні воєнного стану та здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Щодо доводів апелянта, то Верховний Суд неодноразово зазначав, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб`єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб`єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження. Така позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно: від 31.08.2023 у справах № 340/6025/22, № 460/15983/21, від 19.07.2023 у справі № 620/5941/22, від 23.03.2023 у справі № 761/28821/20.
Жодних причин, які б були у причинно-наслідковому зв`язку між обставиною введення воєнного стану і пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення, які мали місце протягом періоду подання апеляційної скарги Військовою частиною не зазначено.
Колегія суддів також зазначає, що скаржником до заявленого клопотання не долучено жодних доказів з метою підтвердження вказаних обставин, зокрема, щодо того, що всі працівники (весь особовий склад) прикордонного загону (військової частини НОМЕР_3 ) у період подання апеляційної скарги були задіяні до виконання бойових завдань.
Апелянтом також не надано доказів на підтвердження наявності технічних проблем при доступі до електронного кабінету протягом періоду з дати отримання ним оскаржуваного судового рішення (29.06.2026) до моменту подання апеляційної скарги (04.08.2026).
Посилання Військової частини НОМЕР_3 на те, що в будівлі тилу управління прикордонного загону була пожежа, частина приміщень та криші вигоріла, замки службових приміщень, кабінетів, складських приміщень були зламані, частина дверей та вікон вибиті, матеріальні цінності пошкоджені або знищенні, а також зазначення, що дані обставини встановлені в ході технічної експертизи та підтверджуються Технічним звітом про стан будівельних конструкцій за адресою: АДРЕСА_1 , № 51/22/48-22-ТЗ від 12 липня 2022 року підготовлений ТОВ "ІНСТИТУТ ГРАДПРОЕКТ", колегія судів також не приймає до уваги, тому що оскажуване рішення було ухвалено 29.06.2026 року, а події зазначені у клопотанні відбувались у 2022 році.
Також суд акцентує увагу на тому, що органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених, в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов`язків.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 29.06.2022 у справі № 240/16920/21, від 29.08.2022 у справі № 640/21878/20, від 22.09.2022 у справі № 640/9839/20.
Посилання апелянта на наявність конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення судова колегія у розрізі спірних правовідносин вважає помилковим.
Так, обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії", справа "Креуз проти Польщі").
Посилання апелянта, який є суб`єктом владних повноважень та виконує функції держави, на практику Європейського суду з прав людини, суд вважає безпідставними, оскільки висновки цього суду направленні на встановлення порушень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і захист прав людини (у виключних випадках - юридичної особи), а не органів державної влади. Правові висновки ЄСПЛ не можуть бути застосовані у порядку аналогії для захисту прав та інтересів суб`єктів владних повноважень, оскільки законодавство України побудовано, зокрема, на основі конституційного принципу, коли права, свободи людини та їх гарантії визначають спрямованість діяльності держави, а не навпаки. Тобто визначені законодавством права, свободи людини та їх гарантії не можуть бути притаманними органам державної влади, бо головним обов`язком останніх є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Враховуючи пропуск строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відсутність належних доказів в підтвердження поданого клопотання, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення клопотання про поновлення процесуального строку для подання апеляційної скарги з підстав, що наведені апелянтом.
За таких обставин, в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційного оскарження слід відмовити.
Згідно з ч. 3 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 299, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
В задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку апеляційного оскарження відмовити.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військова частина НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 по справі № 520/7696/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя М.О. Семененко
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло