УХВАЛА
24 серпня 2026 р. Справа № 520/4617/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Фоміної Л.О.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 по справі № 520/4617/26
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просив суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) щодо невнесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом виключення відомостей про перебування на військовому обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , як таких, що не відповідають відомостям, зазначеним у його тимчасовому посвідченні (замість військового квитка);
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про перебування на військовому обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , як такі, що не відповідають відомостям, зазначеним у його тимчасовому посвідченні (замість військового квитка).
В обґрунтування позову зазначено, що позивач виключений з військового обліку 30.03.2018 як непридатний до військової служби за станом здоров`я. 04.02.2026 сформував військово-обліковий документ через мобільний застосунок «Резерв+» та довідався, що перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вважаючи поновлення на військовому обліку протиправним, позивач близько 10:40 год. 18.02.2026 р. через електронні послуги мобільного додатку Резерв+ направив запит про виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про нього, як такого що перебуває на військовому обліку. Однак після обробки запиту відсутні відомості про виключення його з військового обліку. Згідно запису, зробленого військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_3 (замість військового квитка), позивач виключений з військового обліку 30.03.2018 відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий облік і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ. Підставою для виключення позивача з військового обліку є рішення призовної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 від 17.01.2018, яким він визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку згідно гр. І ст. 13 «а» наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 р. № 402. У витязі із медичної карти стаціонарного хворого №9864 Обласного дитячого ендокринологічного центру позивачу ще у віці 16 років було встановлено основний діагноз Е 10.7 - цукровий діабет 1 типу, тяжка форма, та супутній - діабетичний гепатоз, діабетична нефропатія ІІІ ступеня, діабетична енцефалопатія. З огляду на зазначене позивач вважає протиправними дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про перебування його на військовому обліку.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 у адміністративному позові ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 по справі № 520/4617/26 та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
27.07.2026 до Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява позивача, в якій він просить забезпечити адміністративний позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії у справі № 520/4617/26 шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_8 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 520/4617/26 вчиняти відносно ОСОБА_1 індивідуальні владні дії, підставою для яких є відомості Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов`язаних, законність яких оспорюється у цій справі, зокрема здійснювати заходи, пов`язані з його розшуком, притягненням до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, врученням повісток, направленням на військово-лікарську комісію, прийняттям рішень щодо призову під час мобілізації чи вчиненням інших дій, правовою підставою для яких є перебування позивача на військовому обліку військовозобов`язаних.
В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 посилається на те, що після початку судового розгляду справи в електронному військово-обліковому документі позивача з`явилися додаткові відомості про його розшук у зв`язку з порушенням правил військового обліку. Позивач є педагогічним працівником, з вересня 2022 року працює на посаді вчителя української мови та літератури у КЗ «Шевченківський ліцей» Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області, та має навантаження 21 годину, що більше ніж 1 ставка. Тому у позивача, як військовозобов`язаного, наявне право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, як педагогічного працівника закладу загальної середньої освіти, який працює у вказаному закладі за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Збереження у Реєстрі відомостей про перебування позивача на військовому обліку створює для нього безпосередню загрозу притягнення до адміністративної відповідальності. Статтею 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку, а статтею 210-1 КУпАП - за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Підставою для застосування цих норм до позивача є саме наявність у Реєстрі відомостей про його перебування на військовому обліку військовозобов`язаних.
Ще більш істотним наслідком збереження спірного статусу є можливість призову позивача на військову службу під час мобілізації. Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Правовою передумовою застосування до особи мобілізаційних процедур є саме її належність до категорії військовозобов`язаних або резервістів. Існування в Реєстрі відомостей про перебування особи на військовому обліку фактично створює високу ймовірність швидкої та незворотної реалізації мобілізаційних процедур, у тому числі до моменту, коли особа матиме реальну можливість домогтися судового усунення помилки в Реєстрі. Після видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини позивач набуде статусу військовослужбовця, а подальше задоволення позову у цій справі саме по собі не припинить проходження ним військової служби і не відновить становище, яке існувало до призову. Це свідчить про можливість настання наслідків, які будуть фактично невідворотними в межах предмета цієї адміністративної справи.
У період з 27.07.2026 по 21.08.2026 головуючий суддя Фоміна Л.О. перебувала у щорічній відпустці відповідно до наказу Другого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2026 № 2.2-06/269.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За змістом ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
- зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Водночас не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України).
Згідно з ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Статтею 154 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому, заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 09 січня 2025 року по справі № 600/1928/24-а, від 14 січня 2025 року у справі № 280/9045/24.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 просить заборонити відповідачу вчиняти відносно нього індивідуальні владні дії, зокрема, здійснювати заходи пов`язані з розшуком, притягненням до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, врученням повісток, направленням на військово-лікарську комісію, прийняттям рішень щодо призову під час мобілізації чи вчиненням інших дій, правовою підставою для яких є перебування позивача на військовому обліку військовозобов`язаних.
При цьому позовні вимоги стосуються визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невнесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом виключення відомостей про перебування на військовому обліку ОСОБА_1 .
В обгрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що збереження у Реєстрі відомостей про його перебування на військовому обліку створює для нього безпосередню загрозу притягнення до адміністративної відповідальності. Статтею 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку, а статтею 210-1 КУпАП - за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Підставою для застосування цих норм до позивача є саме наявність у Реєстрі відомостей про його перебування на військовому обліку військовозобов`язаних.
Колегія суддів зазначає, що саме по собі перебування особи на військовому обліку автоматично не тягне за собою притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 210 чи 210-1 КУпАП, адже для цього мають існувати відповідні правові підстави. При цьому підставою застосування цих норм є наявність в діях особи складу відповідного адміністративного правопорушення.
Наявність в застосунку «Резерв+» відмітки про розшук автоматично не свідчить про те, що особу буде безумовно притягнуто до адміністративної відповідальності.
Щодо посилання ОСОБА_1 на те, що більш істотним наслідком збереження спірного статусу є можливість призову позивача на військову службу під час мобілізації, існування в Реєстрі відомостей про перебування особи на військовому обліку фактично створює високу ймовірність швидкої та незворотної реалізації мобілізаційних процедур, у тому числі до моменту, коли особа матиме реальну можливість домогтися судового усунення помилки в Реєстрі і після видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини позивач набуде статусу військовослужбовця, а подальше задоволення позову у цій справі саме по собі не припинить проходження ним військової служби і не відновить становище, яке існувало до призову, що свідчить про можливість настання наслідків, які будуть фактично невідворотними в межах предмета цієї адміністративної справи, колегія суддів зазначає таке.
Ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову, оскільки чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Положеннями ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-XII передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з ч. 7 ст. 1 Закону № 2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення № 154).
Відповідно до п. 1 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
З 24.02.2022 в Україні введено режим воєнного стану відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Положеннями ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII визначено, що громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів, особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).
Згідно з п. 2 Порядку № 560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування). Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов`язок і військову службу» та цим Порядком.
Пунктом 6 Порядку № 560 передбачено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється у строки та в обсягах, визначених мобілізаційними планами, мобілізаційними директивами (розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил або Генерального штабу Збройних Сил.
Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:
оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (об`єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;
прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;
проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;
документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;
відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
Відповідно до пунктів 81, 82, 88, 89 Порядку № 560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють резервістів та військовозобов`язаних - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Наказ про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається: керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - в день відправлення військової команди до військової частини (установи); командиром військової частини, керівником розвідувального органу або визначеним ним керівником відповідного підрозділу розвідувального органу, Головою СБУ, його заступниками чи керівником підрозділу, органу, закладу, установи СБУ - в день призову та зарахування до списків військової частини (підрозділу, органу, закладу, установи СБУ).
На основі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору (у разі потреби) резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місця проходження військової служби вручається під особистий підпис або надсилається районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу їх місця проживання.
У разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання такої повістки або невиконання вимог щодо прибуття для відправлення до військової частини (установи) у визначений у повістці час та місце такі особи несуть відповідальність відповідно до Кримінального кодексу України.
Із вищезазначеного вбачається, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, зокрема, документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації та відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, до місць проходження військової служби.
Водночас, документальне оформлення призову включає в себе, зокрема, прийняття наказу про призов військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Втім, позивачем не надано до суду жодних документів на підтвердження того, що відповідач вживає заходи щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, як-то копія повістки чи вручення позивачу мобілізаційного розпорядження тощо.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що посилання позивача на те, що невжиття судом заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення у цій справі є нічим не підтвердженими та базуються на припущеннях.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що на обґрунтування необхідності вжиття заходу забезпечення позову заявником не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію призову позивача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність передбачених статтею 150 КАС України підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150-154, 241, 243, 256, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Фоміна Л.О.
Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.