Справа № 569/1593/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(ЗАОЧНЕ)
13 серпня 2026 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
головуючої судді Балацької О.Р.,
з участю секретаря судового засідання Кулікович Д.П.,
учасників справи:
позивача ОСОБА_1 ,
представника заінтересованої особи Служби у справах дітей Виконавчого комітету
Рівненської міської ради Деркач О.С.,
прокурора Киричок М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересована особа: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав,
ВСТАНОВИВ :
І. Стислий зміст позовних вимог.
В Рівненський міський суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_2 звернулася ОСОБА_1 , в якій просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з відповідачем перебувала у шлюбі з 13 липня 2007 року, у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_3 . Шлюб між сторонами розірвано рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 07 грудня 2011 року, при цьому дитину залишено проживати з позивачкою. Зазначає, що з кінця серпня 2011 року відповідач виїхав за межі України та з того часу фактично не підтримує жодних стосунків із донькою, не бере участі у її вихованні, навчанні, лікуванні та фізичному і духовному розвитку, не цікавиться її життям та успіхами, не спілкується з нею навіть засобами телефонного зв`язку чи через мережу «Інтернет». Також вказує, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 09 вересня 2016 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання доньки, однак зазначене рішення фактично не виконувалося, аліменти не сплачувалися. Позивачка стверджує, що самостійно забезпечує дитину належними умовами проживання, навчання, лікування та розвитку, а з боку відповідача перешкод у спілкуванні з донькою ніколи не чинила. Вважає, що така тривала бездіяльність відповідача свідчить про його свідоме та винне ухилення від виконання батьківських обов`язків, передбачених сімейним законодавством, та не відповідає найкращим інтересам дитини. Посилаючись на положення статей 141, 150, 155, 157, 164, 166, 180 СК України, статтю 12 Закону України «Про охорону дитинства», положення Конвенції про права дитини та судову практику, просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , а також стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.
ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 січня 2026 року справу передано судді Балацькій О.Р.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 24 квітня 2026 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. (а.с. 52-53)
Від Виконавчого комітету Рівненської міської ради надійшов висновок Органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 67-69)
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 25 червня 2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті (а.с. 76-77)
Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомленв належним чином, на адресу суду повернувся конверт з відміткою пошти «Адресат відсутній за вказаною адресою». (а.с. 61, 70-71, 79-80) У відповідності до ст. 128 ЦПК України відповідач являється таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки поштова кореспонденція направлялася відповідачу за місцем його реєстрації.
Відзиву із запереченнями на позовну заяву відповідач не надав.
Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.
Відтак суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.
З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
ІІІ. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, докази.
Суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 13 липня 2007 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 13 липня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, актовий запис № 931. (а.с. 12)
Від шлюбу сторін народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 02 вересня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, актовий запис № 2219. Батьками дитини зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . (а.с. 13)
Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 07 грудня 2011 року шлюб між сторонами розірвано, а малолітню на той час ОСОБА_3 залишено проживати разом із матір`ю - ОСОБА_1 . (а.с. 14)
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, після припинення спільного проживання сторін відповідач фактично самоусунувся від участі у житті доньки. Зі слів позивачки, з кінця серпня 2011 року ОСОБА_2 виїхав за межі України та надалі до України не повертався, а з 2012 року не підтримує з дочкою фактичного зв`язку. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що позивачка створювала відповідачу перешкоди у спілкуванні з дитиною чи у здійсненні ним батьківських прав та обов`язків.
Судом також встановлено, що відповідач тривалий час не бере участі у вихованні доньки, не цікавиться її навчанням, станом здоров`я, фізичним, моральним та духовним розвитком, не відвідує навчальний заклад, не спілкується з педагогами та не бере участі у батьківських зборах чи інших заходах, пов`язаних із навчанням і вихованням дитини. Відомостей про участь відповідача у вирішенні питань, пов`язаних із лікуванням, дозвіллям, розвитком та забезпеченням потреб дитини, матеріали справи також не містять.
Відповідачем не надано суду доказів протилежного, зокрема доказів систематичного спілкування з дочкою, участі в її вихованні, навчанні або лікуванні, придбання для неї необхідних речей, надання іншої матеріальної чи моральної підтримки, а також доказів існування об`єктивних причин, які перешкоджали б йому виконувати покладені законом батьківські обов`язки.
Крім того, судом встановлено, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 09 вересня 2016 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини усіх видів його доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. (а.с. 15-17)
Разом із тим, зазначене судове рішення відповідачем фактично не виконувалося, належної матеріальної допомоги на утримання дитини він не надавав. Таким чином, відповідач не виконував не лише особистих немайнових обов`язків щодо виховання та розвитку доньки, а й покладеного на нього законом обов`язку щодо її матеріального утримання.
З матеріалів справи вбачається, що фактичне забезпечення життєвих потреб дитини, її проживання, харчування, навчання, лікування, розвитку та дозвілля здійснюється матір`ю. ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка забезпечує дитині належні умови проживання та необхідний догляд, займається її вихованням і навчанням.
Відповідно до наданих до матеріалів справи документів із навчальних закладів, відповідач не проявляв зацікавленості в освітньому процесі доньки, не відвідував навчальний заклад, не спілкувався з педагогічними працівниками та не цікавився її успішністю, поведінкою чи проблемами, пов`язаними з навчанням. Доказів іншої поведінки відповідача суду не надано.
Суд бере до уваги також тривалість невиконання відповідачем батьківських обов`язків. Із моменту фактичного припинення спілкування з дитиною минув значний проміжок часу, протягом якого відповідач не виявляв належної ініціативи для відновлення та підтримання стосунків із донькою. Відомостей про регулярне спілкування з дитиною за допомогою телефонного зв`язку, мережі «Інтернет» або інших доступних засобів комунікації матеріали справи не містять.
При цьому саме по собі проживання батька окремо від дитини та перебування за межами України не звільняє його від виконання передбачених законом батьківських обов`язків. Судом не встановлено обставин, які б об`єктивно унеможливлювали для відповідача підтримання зв`язку з дочкою, участь у її вихованні чи надання матеріальної допомоги.
У матеріалах справи наявний висновок Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Рівненської міської ради про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зазначеному висновку орган опіки та піклування, дослідивши обставини проживання, виховання, навчання та медичного забезпечення дитини, зазначив, що після розірвання шлюбу відповідач тривалий час фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, не бере участі у вихованні, утриманні, навчанні, фізичному та духовному розвитку доньки, не підтримує з нею спілкування та не надає матеріальної допомоги. Водночас дитина проживає разом із матір`ю та бабусею у належних та комфортних умовах, забезпечена всім необхідним для проживання, навчання і розвитку, а мати належним чином піклується про її матеріальні, моральні та медичні потреби. За інформацією навчального закладу, саме мати бере активну участь у шкільному житті доньки, цікавиться її успішністю та відвідує батьківські збори, тоді як відповідач жодного разу не проявляв зацікавленості у навчанні дитини. Медичне забезпечення дитини також здійснюється матір`ю, яка супроводжує її під час звернення за медичною допомогою та забезпечує виконання лікарських рекомендацій. Під час бесіди неповнолітня ОСОБА_3 висловилася за позбавлення відповідача батьківських прав, зазначивши, що не пам`ятає батька, не підтримує з ним спілкування, а її вихованням, утриманням та піклуванням про її здоров`я займається мати. З огляду на тривале невиконання відповідачем батьківських обов`язків, фактичну відсутність батьківських відносин із дитиною, належне забезпечення її потреб матір`ю, а також з урахуванням думки самої дитини, орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити. Пояснила, що доньці на даний час виповнилося 15 років, при цьому відповідач із малечку фактично не спілкується з дитиною, не бере участі у її вихованні та не підтримує з нею належних батьківських відносин. Зазначила, що нещодавно донька вступала на навчання за кордон, однак через відсутність згоди батька на її виїзд за межі України їй не було погоджено візу. У зв`язку з цим позивачка вважає необхідним позбавити відповідача батьківських прав, оскільки його фактична відсутність у житті дитини та невиконання батьківських обов`язків у подальшому може створювати для доньки перешкоди у вирішенні важливих питань, пов`язаних із її навчанням, виїздом за кордон та іншими життєвими обставинами. У судових дебатах позивачка позовні вимоги підтримала та повторно просила позбавити відповідача батьківських прав.
Представник заінтересованої особи - Служби у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради Деркач О.С. у судовому засіданні зазначила, що рішенням суду з відповідача було стягнуто аліменти на утримання дитини, однак зазначене рішення залишається невиконаним. Вказала, що дитина проживає спільно з матір`ю та бабусею, забезпечена всім необхідним для проживання, навчання та розвитку. Також повідомила, що донька висловила свою думку та зазначила, що не заперечує щодо позбавлення відповідача батьківських прав. При цьому з`ясувати думку батька щодо заявлених вимог не вдалося. Представник заінтересованої особи долучила до матеріалів справи письмові пояснення дитини, проти чого інші учасники справи не заперечували. У судових дебатах представник заінтересованої особи підтримала висновок органу опіки та піклування та просила позовну заяву задовольнити.
Прокурор Киричок М.М. у судовому засіданні зазначила, що вважає позбавлення відповідача батьківських прав таким, що відповідає інтересам дитини. У судових дебатах прокурор підтримала заявлені позовні вимоги.
Судом встановлено, що відповідач, будучи батьком неповнолітньої ОСОБА_3 , протягом тривалого часу не виконує покладених на нього законом обов`язків щодо її виховання, розвитку, піклування про її здоров`я та матеріального забезпечення. При цьому такі обставини мають систематичний і тривалий характер, а не є наслідком тимчасового невиконання окремих батьківських обов`язків.
Отже, між сторонами виникли сімейні правовідносини щодо здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов`язків, а предметом спору є питання про наявність передбачених законом підстав для позбавлення відповідача батьківських прав щодо його неповнолітньої доньки у зв`язку з ухиленням від виконання обов`язків щодо її виховання та утримання.
Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач тривалий час свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не бере участі у вихованні дитини, не забезпечує її матеріально та не проявляє інтересу до її життя, що свідчить про наявність підстав для позбавлення його батьківських прав відповідно до вимог чинного законодавства України.
ІV. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402 від 26.04.2001 кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 11 цього ж Закону передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно статті 12 цього Закону виховання в сім`ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він : 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до п. п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Верховний Суд у постановах від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18, від 06 серпня 2025 року в справі № 514/1346/16-ц наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності.
Слід зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов`язку, а саме виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки мати або батько маючи реальну можливість виконати такий обов`язок, не вчиняють відповідних дій, та судом було достовірно встановлено, що відповідач, за відсутності у нього для цього будь-яких об`єктивних причин, перешкод чи труднощів, ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та суд прийшов до таких висновків виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
З письмових доказів, досліджених судом, встановлено, що відповідач, тривалий час не бере участі у вихованні дитини, не підтримує з нею жодних особистих контактів, не цікавиться станом його здоров`я, навчанням та розвитком, не відвідує його за місцем проживання чи навчання та не вживає жодних заходів для налагодження відносин.
Крім того, відповідач систематично ухиляється від виконання обов`язку щодо матеріального утримання дитини, що підтверджується наявністю значної заборгованості зі сплати аліментів. Добровільної матеріальної допомоги на користь дитини він не надає.
Судом також встановлено, що позивачка не чинить перешкод відповідачу у спілкуванні з дитиною, а відтак відсутність участі батька у житті доньки є наслідком його власної поведінки та свідомого нехтування батьківськими обов`язками.
При цьому відповідач, будучи обізнаним про існування дитини, її місце проживання та потреби, не виявляє жодної ініціативи щодо участі у її вихованні та утриманні, що свідчить про його байдуже ставлення до дитини.
Додатково суд враховує висновок органу опіки та піклування, що у сукупності підтверджує відсутність реального сімейного зв`язку між відповідачем та дитиною, а також наявність обставин, які свідчать про ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків. Зазначений висновок є обґрунтованим, прийнятим уповноваженим органом у межах наданих повноважень та узгоджується з іншими дослідженими судом доказами.
Оцінюючи встановлені обставини в їх сукупності, суд приходить до переконання, що поведінка відповідача носить тривалий, свідомий та системний характер, спрямований на повне самоусунення від виконання обов`язків батька, що виражається як у невиконанні обов`язку щодо матеріального утримання дитини, так і у відсутності будь-якої участі у її вихованні, розвитку та спілкуванні з нею. Така поведінка відповідача суперечить інтересам дитини, порушує її право на належне батьківське піклування та свідчить про наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України.
З урахуванням викладеного, а також виходячи з принципу пріоритетності найкращих інтересів дитини, суд дійшов висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав є обґрунтованим, необхідним та таким, що відповідає інтересам неповнолітньої дитини.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини (рішення у справі «Хант проти України» від 07.12.2006, рішення у справі Olsson V. Sweden (№ 2) від 27.11.1992) вказує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
В іншій справі Європейський суд з прав людини (рішення у справі «Савіни проти України» від 18.12.2008) зазначає, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях акцентував увагу, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, від 26 квітня 2023 року у справі № 931/709/21.
Суд враховує думку ОСОБА_3 , яка у письмових поясненнях зазначила, що не заперечує проти позбавлення відповідача батьківських прав, не пам`ятає батька, не підтримує з ним спілкування, а її вихованням, утриманням та піклуванням про її здоров`я займається мати.
Оцінивши всі докази у їх сукупності, суд дійшов переконання, що у даному випадку наявні передбачені п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав як такого, що ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, а застосування менш суворих заходів впливу не призвело та об`єктивно не може призвести до зміни її поведінки.
Враховуючи викладене, з метою забезпечення стабільності правового статусу дитини, створення передумов для її подальшого влаштування у сімейні форми виховання та реалізації права на належне сімейне середовище, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.
Також суд роз`яснює ОСОБА_2 , що згідно ч. 1 ст. 169 СК України, він як батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, після зміни поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 331 гривень 20 копійок.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 164, 166, СК України, статтями 12, 76, 81, 83, 89, 141, 259, 263 - 265, 354 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересована особа: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно неповнолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати в сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
Заінтересована особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, місцезнаходження: вул. Шевченка, 45, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 04057758.
Повне судове рішення складене та підписане 24 серпня 2026 року, після повернення судді із відрядження.
Суддя Ольга БАЛАЦЬКА