Справа № 569/15220/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2026 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
головуючої судді Балацької О.Р.,
з участю секретаря судового засідання Кулікович Д.П.,
учасників справи:
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради Савчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ВСТАНОВИВ :
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В Рівненський міський суд Рівненської області з позовною заявою до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, звернулася ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що постановою Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради від 10 червня 2026 року № 915 її притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та накладено штраф у розмірі 850 грн за порушення п. 4.1.2 Правил благоустрою м. Рівного, яке, за висновком комісії, полягало у неукладенні договору на вивезення відходів із магазину. Позивачка вважає постанову незаконною та необґрунтованою, посилаючись на те, що належних і достатніх доказів вчинення нею адміністративного правопорушення не надано, а протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не підтверджує її вини. Крім того, позивачка вказує на порушення її права на захист, оскільки подане нею 03 червня 2026 року клопотання про ознайомлення з матеріалами справи до розгляду справи адміністративною комісією їй не було забезпечено можливості реалізувати. Також зазначає, що не є власницею нежитлового приміщення, а користується ним на підставі договору позички, умовами якого обов`язок укладення договорів на комунальні та інші послуги покладено на власника приміщення. Відтак, на її думку, вона не є належним суб`єктом правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, а в її діях відсутні склад адміністративного правопорушення та вина. Посилаючись на порушення відповідачем вимог ст. ст. 7, 10, 251, 252, 268, 280 КУпАП, позивачка просить визнати протиправною та скасувати постанову адміністративної комісії від 10 червня 2026 року № 915, закрити справу про адміністративне правопорушення, а також стягнути на її користь судові витрати зі сплати судового збору.
Представник відповідача Адміністративної комісії Виконавчого комітету Рівненської міської ради Савчук О.В. подала відзив на позовну заяву в якому позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення № 002094 від 22 травня 2026 року складений уповноваженою посадовою особою відповідно до вимог КУпАП, а адміністративна комісія діяла в межах своїх повноважень. Вказує, що факт вчинення позивачкою правопорушення підтверджується протоколом, фотоматеріалами, її поясненнями та іншими матеріалами справи, які були досліджені комісією в сукупності. Доводи про порушення права на захист відповідач вважає необґрунтованими, оскільки позивачка була присутня на засіданні комісії, ознайомлена зі своїми правами та надала пояснення. Також відповідач заперечує доводи про відсутність у позивачки статусу суб`єкта благоустрою, зазначаючи, що фізичні особи-підприємці відповідно до Правил благоустрою міста Рівного є суб`єктами благоустрою та зобов`язані укладати договори на вивезення відходів. Посилання на договір позички, яким відповідний обов`язок покладено на власника приміщення, відповідач вважає таким, що не звільняє позивачку від виконання вимог Правил благоустрою. Відтак вважає постанову № 915 від 10 червня 2026 року законною та обґрунтованою і просить залишити її без змін, а в задоволенні позову відмовити.
Позивач у відповіді на відзив не погоджується із запереченнями відповідача та підтримує позовні вимоги в повному обсязі. Зазначає, що адміністративною комісією не було належним чином розглянуто подані нею клопотання та докази, зокрема клопотання про ознайомлення з матеріалами справи і клопотання про закриття провадження, а в постанові № 915 та протоколі засідання комісії відсутні відомості про їх розгляд. Вважає, що цим порушено її право на захист та вимоги ст. ст. 268, 278-280 КУпАП. Також заперечує доводи відповідача щодо наявності у її діях складу правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, посилаючись на те, що вона не є власником приміщення, а користується ним на підставі договору позички, умовами якого обов`язок щодо укладення договорів на комунальні послуги та вивезення відходів покладено на власника. Вказує, що власником уже були укладені відповідні договори, а тому необхідності укладати їх повторно у неї не було. За таких обставин вважає, що не є належним суб`єктом інкримінованого правопорушення, а в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Просить суд визнати протиправною та скасувати постанову адміністративної комісії від 10 червня 2026 року № 915 про накладення штрафу в розмірі 850 грн.
Представник відповідача Савчук О.В. у запереченнях на відповідь на відзив зазначила, що договір позички, яким обов`язок щодо укладення договорів на комунальні послуги покладено на власника приміщення, не звільняє позивачку як фактичного користувача та ФОП від дотримання Правил благоустрою міста Рівного. Вказала, що станом на 22.05.2026 договір на вивезення відходів був відсутній, а укладення такого договору 01.06.2026 не спростовує встановленого порушення. Щодо ненадання відеоматеріалів зазначила, що вони перебували у розпорядженні Департаменту муніципальної варти, а не адміністративної комісії, та їх відсутність не спростовує інших доказів у справі. У зв`язку з цим просила у задоволенні позову відмовити, а постанову № 915 від 10.06.2026 залишити в силі.
ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 червня 2026 року справу передано судді Балацькій О.Р.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 30 червня 2026 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін. (а.с. 15-16)
19 липня 2026 року до суду надійшов відзив представника відповідача, в якому останній заперечив проти задоволення позову, зазначивши про законність складення протоколу, правомірність дій адміністративної комісії та наявність у діях позивачки складу адміністративного правопорушення. (а.с. 19-44)
08 серпня 2026 року до суду надійшла відповідь позивачки на відзив, у якій вона не погодилася з доводами відповідача, вказала на порушення її права на захист, нерозгляд поданих клопотань та відсутність у її діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на умови договору позивачки. (а.с. 47-51)
11 серпня 2026 року до суду надійшли заперечення представника відповідача на відповідь на відзив, у яких останній наполягав на тому, що позивачка як фактичний користувач приміщення та ФОП зобов`язана дотримуватися Правил благоустрою, а відсутність договору на вивезення відходів станом на 22 травня 2026 року підтверджує правомірність притягнення її до адміністративної відповідальності. (а.с. 52-57)
Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.
З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
ІІІ. Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, докази.
Суд встановив, що 22 травня 2026 року уповноваженою посадовою особою Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 002094 за ч. 1 ст. 152 КУпАП. Згідно з протоколом, позивачка, здійснюючи господарську діяльність у нежитловому приміщенні магазину, допустила порушення п. 4.1.2 Правил благоустрою міста Рівного, що полягало у відсутності укладеного договору на вивезення відходів.
Під час складання протоколу позивачка із пред`явленим їй правопорушенням не погодилася, про що зазначила у протоколі, та надала свої пояснення, в яких вказала, що не є власником приміщення, а користується ним на підставі договору позички, відповідно до умов якого обов`язок щодо укладення договорів на комунальні послуги покладено на власника приміщення.
03 червня 2026 року позивачка звернулася до Департаменту муніципальної варти із клопотанням про надання для ознайомлення матеріалів фото- та відеофіксації, а також матеріалів адміністративної справи. Цього ж дня нею подано до адміністративної комісії клопотання про закриття провадження у справі з долученням документів на підтвердження відсутності її вини.
Як убачається з матеріалів справи, 10 червня 2026 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Рівненської міської ради розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення та винесено постанову № 915, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.
У постанові адміністративна комісія виходила з того, що позивачка, як фізична особа-підприємець та фактичний користувач нежитлового приміщення, зобов`язана дотримуватися вимог Правил благоустрою міста Рівного, зокрема щодо укладення договору на вивезення відходів.
З матеріалів справи суд також встановив, що позивачка не є власником зазначеного нежитлового приміщення, а користується ним на підставі договору позички від 13 квітня 2026 року, укладеного з власником приміщення ОСОБА_2 . Умовами цього договору передбачено, що обов`язок щодо укладення договорів на комунальні послуги покладається на власника приміщення (п. 4.1.3 договору позички нежитлового приміщення від 13 квітня 2026 року).
Водночас відповідно до інформації КАТП 1728, договір на вивезення відходів щодо вказаного об`єкта було укладено 01 червня 2026 року, тобто після складання протоколу про адміністративне правопорушення від 22 травня 2026 року.
10 липня 2026 року Департамент муніципальної варти повідомив позивачку, що фото- та відеоматеріали, на які посилалася посадова особа при складанні протоколу, знищені у зв`язку із закінченням строків їх зберігання, а матеріали адміністративної справи передані до адміністративної комісії.
При цьому судом встановлено, що у протоколі засідання адміністративної комісії від 10 червня 2026 року та у постанові № 915 відсутні відомості про розгляд поданого позивачкою клопотання про закриття провадження у справі та оцінку наданих нею доказів щодо умов договору позички та покладення на власника приміщення обов`язку з укладення договорів на комунальні послуги.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 пояснила, що працівниками служби було складено протокол за невивезення сміття та припис, при цьому власник приміщення повідомив їй про наявність договору на вивезення відходів. Зазначила, що на її клопотання вона отримала лише лист про знищення фото- та відеоматеріалів у зв`язку зі спливом строку їх зберігання, а також вказала на відсутність відповідей на подані нею клопотання. Вважала постанову адміністративної комісії незаконною та просила суд врахувати факт знищення фото- та відеоматеріалів.
Представник відповідача Савчук О.В. пояснила, що адміністративна комісія винесла постанову правомірно, оскільки на момент складання протоколу договору на вивезення відходів фактично не існувало. Зазначила, що позивачка на момент виявлення порушення була фізичною особою-підприємцем, а тому на неї поширювався відповідний обов`язок. Також зазначила, що позивачка була присутня на засіданні адміністративної комісії, а надання відповідей за окремий підрозділ Рівненської міської ради не входить до її повноважень.
ІV. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2015 від 26 травня 2015 року наданого за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону України).
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Отже, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму дії або бездіяльності та має сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно положень частини 1 статті 218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 45, 46, 92, 99, 103-1, 103-2, 104, 104-1, статтею 136 (за вчинення порушень на автомобільному транспорті), статтями 138, 141, 142, 149-152, частинами першою - п`ятою статті 152-1, частиною першою статті 154, статтями 155, 155-2, частиною другою статті 156, статтями 156-1, 156-2, 159, статтею 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтею 179, статтею 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), частиною четвертою статті 181, статтею 181-1, частиною першою статті 182, статтями 183, 185-12, 186, 186-1, 189, 189-1, 212-1 цього Кодексу.
Відповідно до статті 152 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, очищення, озеленення, санітарного очищення, збереження та відновлення об`єктів благоустрою, а також організаційно-правових та інших заходів, що здійснюються на території населеного пункту з метою її належного утримання.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об`єктів благоустрою населених пунктів належать, зокрема, території загального користування, прибудинкові території, території підприємств, установ, організацій та інші території, а суб`єктами у сфері благоустрою є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, фізичні особи-підприємці та громадяни.
Згідно зі статтею 34 цього Закону правила благоустрою території населеного пункту є нормативно-правовим актом, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту та визначається порядок здійснення благоустрою і утримання відповідних територій.
Судом встановлено, що постановою Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради № 915 від 10 червня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП у зв`язку з порушенням п. 4.1.2 Правил благоустрою міста Рівного, а саме у зв`язку з відсутністю договору на вивезення відходів за місцем здійснення нею підприємницької діяльності.
З Правил благоустрою міста Рівного, затверджених рішенням Рівненської міської ради 28 квітня 2011 року суб`єкти благоустрою - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, фізичні особи - підприємці, органи самоорганізації населення, громадяни.
При цьому з протоколу про адміністративне правопорушення № 002094 від 22 травня 2026 року вбачається, що позивачці інкриміновано відсутність відповідного договору на вивезення відходів. Сам факт відсутності такого договору на зазначену дату сторонами по суті не заперечується. Водночас спірним є питання про те, чи покладався відповідний обов`язок саме на позивачку та чи доведено наявність у її діях складу адміністративного правопорушення.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 не є власницею нежитлового приміщення, у якому здійснювала підприємницьку діяльність, а користувалася ним на підставі договору позички від 13 квітня 2026 року. Умовами зазначеного договору визначено, що обов`язок щодо укладення договорів на комунальні послуги покладається на власника приміщення. Отже, сам по собі факт користування позивачкою приміщенням та здійснення у ньому господарської діяльності не свідчить про покладення саме на неї обов`язку укладати договір на вивезення відходів.
Суд також враховує, що відповідно до статті 16 Закону України «Про управління відходами» утворювачі відходів зобов`язані забезпечувати належне збирання, перевезення та передачу відходів суб`єктам господарювання у сфері управління відходами. Водночас для вирішення питання про притягнення конкретної особи до адміністративної відповідальності необхідно встановити не лише факт відсутності відповідного договору, а й те, що саме ця особа була зобов`язана його укласти та винно допустила порушення відповідної вимоги.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Посилання відповідача на те, що позивачка є фізичною особою-підприємцем та фактичним користувачем приміщення, саме по собі не підтверджує наявності в її діях складу правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП. Відповідачем не наведено належного нормативного обґрунтування того, що за встановлених у справі обставин обов`язок щодо укладення договору на вивезення відходів покладався саме на позивачку, а не на власника приміщення відповідно до умов укладеного між ними договору.
Крім того, судом встановлено, що договір на вивезення відходів був укладений 01 червня 2026 року, а саме власником приміщення яким позивачка користується. Зазначена обставина сама по собі не спростовує його відсутності станом на 22 травня 2026 року, однак має оцінюватися у сукупності з іншими доказами та умовами договору позички при вирішенні питання про наявність вини саме позивачки.
Окремо суд звертає увагу на дотримання відповідачем права позивачки на захист. Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та користуватися юридичною допомогою. З матеріалів справи вбачається, що позивачка до розгляду справи зверталася з клопотаннями про надання їй можливості ознайомитися з матеріалами та про закриття провадження, долучаючи відповідні докази.
Водночас у протоколі засідання адміністративної комісії від 10 червня 2026 року та постанові № 915 відсутні відомості про належний розгляд зазначених клопотань та оцінку поданих позивачкою доказів. За таких обставин суд не може погодитися з доводами відповідача про те, що всі обставини справи були повно та всебічно досліджені адміністративною комісією.
У даній справі відповідачем доведено факт відсутності договору на вивезення відходів станом на 22 травня 2026 року, однак не доведено належними та достатніми доказами, що обов`язок щодо укладення такого договору покладався саме на позивачку та що невиконання цього обов`язку є її винною протиправною бездіяльністю. При цьому адміністративна комісія не надала належної оцінки договору позички та поданим позивачкою клопотанням і доказам.
З огляду на наведене суд доходить висновку, що відповідачем не доведено наявності в діях ОСОБА_1 усіх елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, а постанова № 915 від 10 червня 2026 року прийнята без повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.
Відповідно до п. ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради.
З огляду на викладене, беручи до уваги положення КАС України, суд доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради судових витрат у розмірі 665 грн. 60 коп.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 77, 139, 229, 244, 246, 262, 286 КАС України, суд,
УХВАЛИВ :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Скасувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради від 10 червня 2026 року № 915, винесену відносно ОСОБА_1 , якою її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на сплату судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляцiйного адміністративного суду через Рiвненський мiський суд Рівненської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Рівненської міської ради, місцезнаходження: вул. Соборна, 12А, м. Рівне, ЄДРПОУ 04057758.
Повне судове рішення складене та підписане 24 серпня 2026 року, після повернення судді із відрядження.
Суддя Ольга БАЛАЦЬКА