П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/16236/25
Суддя-доповідач Яремчук К.О.
24 серпня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Воробйовою І.А. у м. Вінниці) від 31 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції
ОСОБА_1 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
Рішенням окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року позов задоволено частково.
Так, рішенням суду:
визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 22 вересня 2025 року № 025650011813 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди з 18 вересня 1989 року по 31 серпня 1992 року, з 01 вересня 1992 року по 01 серпня 1993 року, з 06 січня 2017 року по 31 травня 2025 року до спеціального стажу роботи, що надає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка працювала вчителем-дефектологом, вчителем-логопедом та викладачем, а тому належала до працівників освіти та виконувала роботу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
На думку суду, пенсійним органом безпідставно не зараховано до спеціального стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 18 вересня 1989 року по 31 серпня 1992 року, з 01 вересня 1992 року по 01 серпня 1993 року, з 06 січня 2017 року по 31 травня 2025 року, що надає право на пенсію за вислугу років.
Водночас суд не знайшов достатніх підстав для задоволення позовної вимоги, що стосується нарахування та виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки позивачці виплачено таку допомогу.
Короткий зміст апеляційної скарги
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року та ухвалити нове, яким позовну заяву залишити без задоволення.
В обґрунтування апеляційної скарги її автор вказує на те, що заява позивача розглядалася за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, у зв`язку із чим саме цим пенсійним органом прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії.
Представник апелянта стверджує, що Головним управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не розглядалася заява позивачки та ним не приймалося рішення за результатами розгляду такої заяви, а тому відповідальним за прийняте рішення про відмову здійснити перерахунок пенсії є саме Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Окремо в апеляційній скарзі йдеться про помилковість висновків суду щодо наявності підстав для зарахування до спеціального стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 18 вересня 1989 року по 31 серпня 1992 року, з 01 вересня 1992 року по 01 серпня 1993 року, з 06 січня 2017 року по 31 травня 2025 року.
Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.
Стислий виклад встановлених обставин
22 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою, у якій просила здійснити перерахунок пенсії на підставі додатково поданих документів (зокрема довідок № 48 від 09 липня 2025 року та № 01/21-262 від 27 червня 2025 року), а також нарахувати та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Зі змісту довідки комунального закладу вищої освіти "Вінницька академія безперервної освіти" № 01/21-262 від 27 червня 2025 року слідує, що ОСОБА_1 працює у комунальному закладі вищої освіти "Вінницька академія безперервної освіти" на посаді доцента кафедри психології з 06 січня 2017 року (наказ № 142-к від 30 грудня 2016 року) та з 2017 року по 2024 рік правом на відпустку без збереження заробітної плати не користувалась.
Матеріали справи не містять іншої довідки (довідки № 48 від 09 липня 2025 року), про яку згадується у поданій позивачкою заяві.
За принципом екстериторіальності розгляд поданої заяви здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, яке рішенням від 22 вересня 2025 року № 025650011813 відмовило ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років складає 23 роки 04 місяці 28 днів.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Статтею 44 Закону № 1058-IV, зокрема частиною 1, визначено, що звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина 5 статті 45 Закону № 1058-IV).
Водночас постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Порядок № 22-1).
Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 визначено, що заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
При прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (пункт 4.2 Порядку № 22-1).
Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Відтак рішення пенсійного органу зокрема й про відмову в перерахунку пенсії має бути обґрунтованим, тобто із зазначенням конкретних причин відмови, а такі причини мають бути зазначені у такому рішенні.
Встановленими у цій справі обставинами підтверджується те, що позивачка звернулася до пенсійного органу із заявою щодо перерахунку пенсії, до якої долучила додаткові документи; у цій заяві заявниця також просила виплатити їй грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
За результатами розгляду поданої заяви Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило у виплаті грошової допомоги, не надавши при цьому оцінки обгрунтованості поданої заяви в частині здійснення перерахунку пенсії.
При цьому рішення пенсійного органу, яким позивачці відмовлено у виплаті грошової допомоги, містить лише інформацію про зарахований ОСОБА_1 страховий стаж (23 роки 04 місяці 28 днів), не вказуючи про причини незарахування будь-яких інших періодів роботи до страхового чи спеціального стажу.
Водночас, визнаючи протиправним та скасовуючи рішення пенсійного органу, суд першої інстанції виходив із безпідставності незарахування пенсійним органом до спеціального стажу позивачки періодів роботи з 18 вересня 1989 року по 31 серпня 1992 року, з 01 вересня 1992 року по 01 серпня 1993 року та з 06 січня 2017 року по 31 травня 2025 року.
Однак поза увагою окружного адміністративного суду залишилась та обставина, що у рішенні пенсійного органу не зазначено причини незарахування до спеціального стажу позивачки згаданих вище періодів роботи.
Таким чином, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області фактично розглянуто лише одну із вимог заяви, яка стосується призначення грошової допомоги в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком.
Разом із тим заява в частині здійснення перерахунку пенсії у зв`язку з додатково наданими документами (довідками № 48 від 09 липня 2025 року та № 01/21-262 від 27 червня 2025 року) залишилася нерозглянута територіальним органом Пенсійного фонду України і суд першої інстанції не надава правової оцінки такій бездіяльності/таким діям пенсійного органу.
Колегія суддів звертає увагу, що у справах щодо оскарження рішення територіального органу Пенсійного фонду України суд першої інстанції в першу чергу має перевірити, чи прийнято таке рішення обґрунтовано із зазначенням конкретних підстав його прийняття.
Проте встановлені у цій справі обставини свідчать про необґрунтованість прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області рішення, адже таким рішенням вирішено лише одну із вимог заяви позивачки та таке рішення не містить обґрунтування конкретних підстав незарахування періодів роботи позивачки з 18 вересня 1989 року по 31 серпня 1992 року, з 01 вересня 1992 року по 01 серпня 1993 року, з 06 січня 2017 року по 31 травня 2025 року до спеціального стажу.
Разом із тим відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За наведених вище обставин колегія суддів вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 22 вересня 2025 року № 025650011813 є протиправним та підлягає скасування з огляду на його необґрунтованість, адже у ньому не наведено мотивів відмови у виплаті грошової допомоги, а також здійсненні перерахунку пенсії.
Суд першої інстанції цього не врахував і дійшов передчасного висновку щодо можливості зарахування спірних періодів роботи до спеціального стажу позивачки, адже суд не вправі перебирати на себе функції органу Пенсійного фонду України і вирішувати питання про зарахування тих чи інших періодів роботи до спеціального стажу особи без попереднього надання правової оцінки пенсійним органом підставам незарахування до спеціального стажу відповідних періодів роботи.
В контексті наведеного варто нагадати, що завданням адміністративного суду є здійснення судового контролю за правомірністю прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення, а не первинний його розгляд.
За таких обставин належним способом захисту прав та інтересів позивачки є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 липня 2025 року із урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього судового рішення.
При цьому повторний розгляд такої заяви повинно здійснити Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області як територіальний орган Пенсійного фонду України, що здійснював первинний розгляд заяви, і який допустив порушення прав та інтересів ОСОБА_1 прийняттям рішення про відмову виплатити грошову допомогу.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.
Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду.
В силу приписів пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оцінивши доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову, визнавши протиправним та скасувавши рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 22 вересня 2025 року № 025650011813, а також зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії та виплату грошової допомоги від 22 липня 2025 року.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки судом апеляційної інстанції за результатами апеляційного розгляду вирішено ухвалити нове рішення, тому слід змінити розподіл судових витрат.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Так, при зверненні до суду з позовною заявою позивачкою сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 гривень, що підтверджується квитанцією від 18 листопада 2025 року.
З огляду на часткове задоволення позову на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області слід стягнути витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 605,60 гривень.
Керуючись статтями 139, 243, 240, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області задовольнити частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 22 вересня 2025 року № 025650011813.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 липня 2025 року з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього судового рішення.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.
Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.
Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суддя-доповідач Яремчук К.О.
Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.