П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/21697/24
Суддя-доповідач Яремчук К.О.
24 серпня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Шимоновичем Р.М. у м. Житомирі) від 16 лютого 2026 року у справі за позовом дочірнього підприємства "Автоцентр" товариства з обмеженою відповідальністю "Нове тисячоліття" до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції
Дочірнє підприємство "Автоцентр" товариства з обмеженою відповідальністю "Нове тисячоліття" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості № UA101040/2024/000002/1 від 08 жовтня 2024 року та картки відмови в прийнятті митної декларації № UA101040/2024/000076.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року позов задоволено. Таким рішенням визнано протиправним та скасовано рішення митниці про коригування митної вартості № UA101040/2024/000002/1 від 08 жовтня 2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації № UA101040/2024/000076.
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що митний орган не довів наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товару необхідними документами.
Зазначене, на переконання суду першої інстанції, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність рішення про коригування митної вартості товарів.
Окрім того, відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та застосовуючи при цьому резервний метод визначення митної вартості, повинен навести обгрунтування щодо здійсненого коригування та вказати інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, чого зробено не було.
Короткий зміст апеляційної скарги
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги її автор вказує на те, що в рішенні про коригування митної вартості, що було предметом судового оскарження, митний орган навів підстави неможливості застосування основного та другорядних методів та правомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості імпортованого позивачем товару.
У встановлений судом строк позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу Житомирської митниці залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року - без змін.
Стислий виклад встановлених обставин
08 червня 2019 року між дочірнім підприємством "Автоцентр" товариства з обмеженою відповідальністю "Нове тисячоліття" (покупець) та компанією Copart Deutschland GmbH (постачальник) укладено зовнішньоекономічний контракт № 700243063, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити та передати покупцю вживані товари (вживані автомобілі) та надати послуги, а покупець зобов`язується прийняти вживані товари та послуги, а також оплатити їх вартість на умовах та в строки, передбачені в цьому договорі.
20 вересня 2024 року між дочірнім підприємством "Автоцентр" товариства з обмеженою відповідальністю "Нове тисячоліття" (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір № 20/09/2024, відповідно до якого виконавець надає замовнику транспортні послуги, а саме транспортування автомобілів з території Європи до міста Бердичів, а покупець зобов`язується сплатити за послугу певну грошову суму.
Того ж дня між сторонами укладено договір-заявку № 20/09/25, згідно з яким фізична особа-підприємець ОСОБА_1 за маршрутом Mannheim/Німеччина/ - м. Бердичів/Україна здійснив доставку придбаного на аукціоні Copart Deutschland GmbH транспортного засобу Opel Grandland X (2018 року) VIN: НОМЕР_1 .
З метою розмитнення імпортованого товару дочірнє підприємство "Автоцентр" товариства з обмеженою відповідальністю "Нове тисячоліття" подало до Житомирської митниці митну декларацію № 24UA101040008550U2, до якої долучено наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) (Invoice) 71516633 від 19 вересня 2024 року; автотранспортну накладну б/н від 24 вересня 2024 року; декларацію про походження товару № 71516633 від 19 вересня 2024 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; автотранспортну накладну б/н від 24 вересня 2024 року; банківський платіжний документ, що стосується оплати товару, № 10 від 19 вересня 2024 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару, б/н від 02 жовтня 2024 року; зовнішньо-економічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 700243063 від 08 червня 2019 року; договір про надання послуг митного брокера б/н від 01 січня 2023 року; договір про перевезення № 20/09/2024 від 20 вересня 2024 року; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом, FW806797 від 16 грудня 2020 року; інші некласифіковані документи (довідка 22 від 02 жовтня 2024 року); інші некласифіковані документи (довідка № 59618 від 02 жовтня 2024 року); інші некласифіковані документи (документи з Copart Deutschland Gmbh від 02 жовтня 2024 року); інші некласифіковані документи (фото від 02 жовтня 2024 року).
08 жовтня 2024 року Житомирською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA101040/2024/000002/1.
Зі змісту такого рішення слідує, що на виконання вимог Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01 липня 2021 року № 476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів. Висновок про вартість оцінюваних товарів ґрунтується на інформації про вартісні характеристики товарів лише з одного джерела «mobile.de». При цьому експертом не проведено аналіз кон`юнктури ринку, не проаналізована інформація про вартісні характеристики товарів з інших джерел. Витяг з сайту аукціону Copart містять розбіжності щодо vin коду, а саме зазначено W0V2JEHZ0JS230055, однак вірний - W0VZJEHZ0JS230055.
Відповідно до пункту 2.5. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 631, правильність перекладу документів, що надаються декларантом відповідно до статті 254 Митного кодексу України, засвідчується шляхом вчинення напису "Перекладено вірно", проставленням особистого підпису особи, яка здійснила переклад, та печатки підприємства, співробітник якого зробив переклад.
У зв`язку із недотриманням вищевказаних вимог нормативного документа наданий під час проведення консультації переклад лоту № 503 78555 від 19 вересня 2024 року не може бути використаний митним органом для перевірки правильності визначення митної вартості.
За наведених вище обставин митний орган з урахуванням положень частини 3 статті 53 Митного кодексу України витребував у декларанта додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) виписку з бухгалтерської документації ( в частині витрат на транспортування);
4) копію митної декларації країни відправлення.
Далі в оскаржуваному рішенні йдеться про те, що методи 2а і 26 не можуть бути застосовані у зв 'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - у зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості.
Тому митна вартість визначена за резервним методом із врахуванням обмежень, передбачених частиною 3 статті 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожих товарів за МД № 24UA305130017667U1 від 09 серпня 2024 року - легковий автомобіль, марка: OPEL, модель: GRANDLAND X, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 ; тип двигуна: дизельний, номер двигуна: НОМЕР_3 , робочий об`єм циліндрів двигуна: 1560 см3, потужність двигуна: 88 кВт, такий, що був у використанні, календарний рік виготовлення: 2017, модельний рік виготовлення: 2018, колісна формула: 2x4, тип кузова: універсал, категорія: МІ, колір: синій, загальна кількість місць включаючи водія: 5, призначення: для перевезення людей по дорогах загального користування. Торговельна марка: OPEL - 1 шт. Виробник: OPEL AG. Країна виробництва: DE. Країна походження: EU - 11000 євро за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
У зв`язку із прийняттям згаданого вище рішення про коригування митної вартості товарів митним органом сформовано і картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA101040/2024/000076.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує наступне.
Статтею 1 Митного кодексу України (надалі - МК України) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Згідно з частиною 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта.
Як унормовано статтею 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частин 1, 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частиною 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частиною 1 статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відтак митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Разом із тим витребовувати слід саме ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
При цьому рішення про коригування митної вартості не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Встановленими у цій справі обставинами підтверджується те, що з метою розмитнення імпортованого позивачем товару останнім подано до митного органу митну декларацію № 24UA101040008550U2, у якій митну вартість ввезеного товару визначено за основним методом (ціною договору).
Водночас відповідач, розмитнюючи імпортований позивачем товар, застосував резервний метод.
Так, відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 55 МК України митний орган за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
При цьому у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).
Отже, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
На переконання апеляційного суду, аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору, у рішенні про коригування митної вартості ввезеного товару відповідачем не наведено.
Водночас, приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом, відповідач послався лише на деякі розбіжності (неточності), які не стосуються числового значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зокрема, в рішенні про коригування митної вартості товарів, що було предметом судового оскарження, відповідач зазначив, що витяг з сайту аукціону Сopart містить розбіжності щодо vin коду, а саме зазначено помилковий vin код - НОМЕР_4 , хоча правильним є vin код - НОМЕР_1 , а також у наданих до митного оформлення перекладених документах не вчинено напис "Перекладено вірно" та не засвідчено такі документи особистим підписом особи, яка здійснила їх переклад та не проставлено печатку підприємства.
Проте зазначені вище невідповідності жодним чином не стосуються числового значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Більше того, зазначення у vin коді НОМЕР_2 імпортованого позивачем транспортного засобу марки OPEL, модель GRANDLAND X, цифри "2" взамін англійської букви "Z" може свідчити про допущену описку і така описка жодним чином не змінює митної вартості такого транспортного засобу.
Окрім того, зміст наданих позивачем документів, перекладених з німецької мови на українську свідчить про те, що такий переклад здійснено ОСОБА_2 , про що проставлено відповідний підпис перекладача, який засвідчено приватним нотаріусом Бердичівського районного нотаріального округу Житомирської області Пшеничною Єлизаветою Сергіївною.
Не заслуговують на увагу і аргументи апелянта про те, що вартість подібного транспортного засобу становить 11000 євро, адже наданими митниці документами, зокрема інвойсом, підтверджується вартість імпортованого позивачем транспортного засобу в розмірі 7600 євро, а з урахуванням інших митних платежів загальна вартість склала 8255,45 євро.
Окрім того, колегія суддів враховує й висновки Верховного Суду, який неодноразово у своїх постановах вказував на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
У свою чергу, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Проте рішення про коригування митної вартості № UA101040/2024/000002/1 від 08 жовтня 2024 року не відповідає наведеним вище вимогам щодо його обгрунтованості, на чому цілком слушно наголошено судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Таким чином, слід підсумувати, що сумніви митного органу в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору не знайшли свого підтвердження, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність прийнятого рішення про коригування митної вартості.
Оскільки картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101040/2024/000076, сформована у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару, що визнане протиправним, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що така картка відмови теж є протиправною та підлягає скасуванню.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.
Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.
Водночас слід врахувати, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23).
Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, немає потреби давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу Житомирської митниці залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року - без змін.
Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.
Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суддя-доповідач Яремчук К.О.
Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.