П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/249/26
Суддя-доповідач Яремчук К.О.
24 серпня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д. Сушка О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Маслоід О.С. у м. Вінниці) від 12 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державної установи "Український науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції
В січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної установи "Український науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправним та скасування рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 25 вересня 2023 року рішенням медико-соціальної експертної комісії йому встановлено ІІІ групу інвалідності строком до 01 вересня 2026 року, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК.
На підставі згадуваного рішення позивачу призначено пенсію по інвалідності.
Водночас рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» від 14 березня 2025 року № ЦО-824/133 рішення МСЕК про встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності скасовано, а також зроблено висновок про те, що позивач не є особою з інвалідністю з 25 серпня 2023 року.
Позивач наголошував, що підстав для проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК щодо встановлення йому інвалідності не було, оскільки така перевірка була ініційована виключно на підставі запиту слідчого у межах кримінальних проваджень, до яких позивач не має жодного відношення та не є їх учасником.
Крім того, позивач зазначав, що повторне оцінювання повсякденного функціонування особи проведено без участі позивача, без належного та своєчасного повідомлення про проведення перевірки, що суперечить вимогам Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року позов задоволено.
Таким рішенням визнано протиправним та скасовано рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" № ЦО-824/133 від 14 березня 2025 року.
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що 14 березня 2025 року експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи провела ініційовану на підставі запиту слідчого відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області у межах кримінального провадження №12024020[телефон приховано] від 24 травня 2024 року та № 12024020[телефон приховано] від 29 листопада 2024 року перевірку обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії № 61466 від 25 серпня 2023 року про встановлення позивачеві ІІІ групи інвалідності, за результатами якої прийнято рішення № ЦО-824/133 від 14 березня 2025 року про скасування вказаного рішення.
Суд зауважив, що станом на 14 березня 2025 року діяла редакція постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» № 1338 від 31 січня 2025 року, яка згідно з пунктом 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та підпункту 2 пункту 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи передбачала, що виключними підставами для ініціювання Центром оцінювання перевірки обґрунтованості рішень МСЕК у межах кримінального процесу є постанова слідчого, прокурора або ухвала слідчого судді.
Окружний адміністративний суд у своєму рішенні зазначив, що запит слідчого за своєю правовою природою є лише листом-зверненням органу досудового розслідування, який спрямований на отримання інформації або ініціювання певних дій.
Відтак посилання відповідача на запит як на підставу проведення перевірки є юридично неспроможним, оскільки такий документ не визначений пунктом 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи як належна підстава для втручання у правомірний статус особи з інвалідністю.
Короткий зміст апеляційної скарги
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування апеляційної скарги її автор вказує на те, що запиту слідчого відділу слідчого управління Головного управління національної поліції в Вінницькій області в рамках кримінального провадження № 12024020[телефон приховано] від 24 травня 2024 року достатньо для проведення перевірки медико-експертної справи ОСОБА_1 щодо обґрунтованості прийняття рішення медико-соціальними експертними комісіями про встановлення групи інвалідності.
За результатами проведеного аналізу медико-експертної справи позивача встановлено, що структурно-функціональні порушення відповідають легкому ступеню та не призводять до порушень критеріїв життєдіяльності, що слугувало підставою для скасування рішення про встановлення позивачеві групи інвалідності.
Окремо в апеляційній скарзі йдеться про те, що суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.
Стислий виклад встановлених обставин
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 678616 позивача за наслідками первинного огляду визнано особою з інвалідністю ІІІ групи на строк до 01 вересня 2026 року.
14 березня 2025 року експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи провела ініційовану на підставі запиту слідчого відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області у межах кримінального провадження № 12024020[телефон приховано] від 24 травня 2024 року та № 12024020[телефон приховано] від 29 листопада 2024 року перевірку обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії № 61466 від 25 серпня 2023 року про встановлення позивачеві ІІІ групи інвалідності, за результатами якої прийнято рішення № ЦО-824/133 від 14 березня 2025 року про скасування вказаного рішення.
В пункті 11 рішення відповідача зазначено (дослівно): «Структурно-функціональні порушення відповідають легкому ступеню та не призводять до порушень критеріїв життєдіяльності».
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
Відповідно до статті 2 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон № 875-ХІІ) особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Відповідно до статті 3 Закону № 875-ХІІ інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Згідно з частиною другою статті 6 Закону № 875-ХІІ громадянин має право в судовому порядку оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року. У подальшому строк дії воєнного часу продовжений та триває станом на час розгляду справи.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30 серпня 2023 року "Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України", уведеним в дію Указом Президента України від 12 вересня 2023 року № 576/2023, зокрема, визначено Кабінету Міністрів України забезпечити у тримісячний строк проведення перевірки обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні (тобто з 24 лютого 2022 року).
У разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень визначено ініціювати їх перегляд у встановленому порядку та інформувати за наявності підстав відповідні правоохоронні органи.
Так, рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року "Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів" (далі - Рішення РНБО від 22 жовтня 2024 року), що введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.
Підпунктом "б" пункту 2 Рішення РНБО від 22 жовтня 2024 року вирішено Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров`я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочих груп із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.
На виконання Рішення РНБО від 22 жовтня 2024 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанови від 25 жовтня 2024 року № 1207 та від 08 листопада 2024 року № 1276, якими внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи".
Законом України від 19 грудня 2024 року № 4170-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Закон № 4170-ІХ) внесено зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб`єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.
Згідно з абзацом 1 пункту 1 розділу ІІ Закону № 4170-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року (окрім зазначених пунктів).
Відповідно до абзаци 1-6 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4170-IX установлено, що: особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності; документами, що підтверджують інвалідність повнолітнім особам, є: видані до 31 грудня 2024 року органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; на підставі таких рішень, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених законами України "Про військовий обов`язок та військову службу" та "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", на весь термін дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування; особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням (за зверненням опікуна - у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності).
На період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні перелік причин неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи визначається Кабінетом Міністрів України.
З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Так, 15 листопада 2024 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи", якою затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи, а також критерії встановлення інвалідності.
Згідно з пунктом 10 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи", переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.
За змістом підпункту 2 пункту 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.
Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення.
Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.
Згідно з пунктом 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями, зокрема на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді.
За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (абзац 13 пункту 51 Порядку № 1338).
Встановленими у цій справі обставинами підтверджується те, що позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності до 01 вересня 2026 року, про що свідчить довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 678616.
14 березня 2025 року державною установою "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" прийнято рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії № ЦО-824/133, яким скасовано рішення про встановлення ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності.
При цьому в якості підстави для ініціювання перевірки обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії зазначено (дослівно): "запит слідчого відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області у межах кримінального провадження № 12024020[телефон приховано] від 24 травня 2024 року та № 12024020[телефон приховано] від 29 листопада 2024 року" (пункти 6.1 та 6.2 оскаржуваного рішення).
Водночас, як слушно звернув увагу суд першої інстанції, станом на 14 березня 2025 року (дата прийняття відповідачем рішення, що оскаржується позивачем) діяла редакція постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" № 1338 від 15 листопада 2024 року (набрала чинності з 01 січня 2025 року); при цьому пунктом 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та підпункту 2 пункту 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи передбачено, що виключними підставами для ініціювання Центром оцінювання перевірки обґрунтованості рішень МСЕК у межах кримінального процесу є постанова слідчого, прокурора або ухвала слідчого судді.
Наведені вище нормативні акти не передбачають можливості проведення перевірки обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії за запитом слідчого, що мало місце у цьому випадку.
Отже, колегія суддів погоджується із висновками окружного адміністративного суду, що запит слідчого не може бути підставою для проведення перевірки, оскільки такий документ не визначений як належна підстава для перевірки обґрунтованості прийнятого медико-соціальною експертною комісією рішення про встановлення ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції констатує про відсутність у спірних правовідносинах підстав для проведення відповідачем перевірки обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії про встановлення позивачу ІII групи інвалідності.
Доводи апеляційної скарги про те, судові установи не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку медико-соціальної експертної комісії виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права колегія суддів оцінює критично, адже суттєве порушення встановленої законом процедури прийняття оскаржуваного рішення саме по собі призводить до визнання його протиправним та скасування.
Окрім того, не заслуговують на увагу посилання апелянта на висновки Верховного Суду, що викладені в постанові від 18 березня 2026 року у справі № 360/660/25, оскільки такі не є нерелевантними до спірних у цій справі правовідносин, адже у постанові касаційного суду аналізувалися приписи постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2009 року № 1317, які передбачали як окрему підставу для перевірки обґрунтованості рішення медико-соціальної експертизи зокрема запити слідчого, прокурора.
Водночас у цій справі аналізу та дослідженню підлягають приписи постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи", що була чинною станом на дату прийняття відповідачем рішення про скасування рішення медико-соціальної експертної комісії про встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.
Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.
Водночас слід врахувати, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23).
Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, немає потреби давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року - без змін.
Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.
Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суддя-доповідач Яремчук К.О.
Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.