П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/3331/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко О.В.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
24 серпня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 з 19.06.2023 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві та отримує пенсію за віком призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).
18.08.2024 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про призначення грошової допомоги в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, яка передбачена пунктом 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.
Після реєстрації заяви позивачки та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області розглянуто подану заяву за принципом екстериторіальності. За результатами розгляду заяви прийнято рішення № 262940018312 від 15.08.2024, яким відмовлено у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, яка передбачена пунктом 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.
Позивачка не погоджуючись із таким рішенням, звернулася до суду із вимогою про визнання такого протиправним та скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що кожен громадянин України має право на соціальний захист, що, крім іншого, включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.
Згідно статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону № 1058-IV даний Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положеннями пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після визначеної такими положеннями дати.
Пунктом 7-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - №1058-IV) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 До страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені:
- переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років";
- переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583.
Пунктом 5 вказаного Порядку № 1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ), і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Проаналізувавши викладені норми суд дійшов висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1788-XII будь-якого іншого виду пенсії.
У постанові від 15.06.2022 прийнятій у справі № 200/854/19-а Верховний Суд дійшов висновку:
"норму пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону № 1058-IV особа має дотриматись таких вимог:
- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили);
- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону № 1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах".
Крім того, Верховний Суд у постанові від 22.02.2024 прийнятій у справі № 260/323/20, в якій правовідносини є подібними підтвердив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.
Таких правових висновків дотримався Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 05.03.2025 прийнятій у справі № 580/2737/23.
Проаналізувавши викладене слідує висновок, що для призначення особі грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV можливе лише за дотриманням вищевказаних умов, зокрема: необхідно на момент досягнення пенсійного віку працювати на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону № 1788-XII, призначення пенсії повинно бути вперше та наявність відповідного страхового стажу на зазначених вище посадах.
Як свідчать обставини даної справи, після призначення пенсії за віком позивачка звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, однак отримала відмову у задоволенні такої, яка мотивована відсутністю у переліку визначеному Постановою № 909 в позашкільних навчальних закладах посади викладача.
При цьому, у ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка у відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 та довідки від 29.07.2024 № 56 працює в Школі джазового та естрадного мистецтва Дніпровського району міста Києва на посаді викладача по класу естрадного вокалу з 02.09.2008 по теперішній час.
Разом з тим, відповідно до довідки № 063/02-443 від 17.07.2024 позивачка працювала у Київському Палаці дітей та юнацтва, який є комплексним, комунальним закладом позашкільної освіти, заснований на комунальній власності територіальної громади міста Києва та підпорядкований Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації):
- з 08.09.2006 по 31.05.2007 на посаді керівника гуртка народного вокалу ансамблю "Первоцвіт" у відділі художньої творчості з педагогічним навантаженням;
- з 01.06.2007 переведена на умови безстрокової трудової угоди на посаді керівника гуртка народного вокалу ансамблю "Первоцвіт" у відділі художньої творчості з педагогічним навантаженням 18 годин на тиждень, на підставі наказу про переведення на умови безстрокової трудової угоди № 79-к від 29.05.2007 ;
- з 01.10.2007 переведена на посаду педагога-організатора ансамблю "Первоцвіт" того ж відділу, відповідно до наказу про переведення на іншу посаду № 171-к від 01.10.2007;
- з 01.09.2008 звільнена з посади педагога-організатора відділу художньої творчості за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України, на підставі наказу про звільнення від 01.09.2008 № 128-к;
Період роботи ОСОБА_1 за сумісництвом в Київському Палаці дітей та юнацтва наступні:
- з 03.09.2008 прийнята за сумісництвом на посаду керівника гуртка народного вокалу ансамблю "Первоцвіт" у відділі художньої творчості з педагогічним навантаженням 09 годин на тиждень за строковою трудовою угодою по 31.05.2009, відповідно до наказу про зарахування від 02.09.2008 № 135-к;
- з 01.06.2009 по закінченню строку трудової угоди звільнена згідно з п.2. ст. 36 КЗпП України на підставі наказу про звільнення від 25.05 2009;
- з 01.09.2009 позивачка прийнята за сумісництвом на посаду керівника гуртка народного вокалу ансамблю "Первоцвіт" у відділі художньої творчості з педагогічним навантаженням 09 годин на тиждень за строковою трудовою угодою по 31.05.2010, відповідно до наказу про зарахування від 31.08.2009 № 144-к;
- з 01.06.2010 по закінченню строку трудової угоди звільнена згідно п.2. ст. 36 КЗпП України на підставі наказу про звільнення від 25.05.2010 № 17-к;
- з 01.09.2010 прийнята за сумісництвом на посаду керівника гуртка народного вокалу ансамблю "Первоцвіт" у відділі художньої творчості з педагогічним навантаженням 09 годин на тиждень за строковою трудовою угодою по 31.05.2011, відповідно до наказу про зарахування від 01.09.2010 № 163-к;
- з 21.02.2011 звільнена з посади керівника гуртка відділу художньої творчості за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України на підставі наказу про звільнення від 21.02.2011 № 28-к.
У той час, як свідчить зміст оскаржуваного рішення та заяв по суті справи, а також встановлені у даній справі обставини, факт неотримання позивачкою будь-якого іншого виду пенсії при призначенні їй пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV, а також виходу її на пенсію саме з посади в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону №1788-XII, та відсутності необхідного стажу, як умов для призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідачем не заперечується.
Спірні правовідносини виникли саме з приводу відсутності у переліку визначеному Постановою № 909 в позашкільних навчальних закладах посади викладача.
Переліком № 909 перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років установлено загальноосвітні навчальні заклади, учителі, логопеди, військові загальноосвітні вчителі-логопеди, навчальні заклади, музичні і вчителі-дефектологи, художні школи викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктора слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи (примітка 1 Переліку № 909).
При цьому, відповідно до п.4 Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 143, далі - Перелік) вчителі всіх спеціальностей (у тому числі вчитель-дефектолог, вчитель-логопед), викладачі всіх спеціальностей, асистент вчителя, асистент вчителя-реабілітолога, асистент викладача, старший викладач закладу фахової передвищої освіти, старший майстер закладу професійної (професійно-технічної) освіти, майстер виробничого навчання, асистент майстра виробничого навчання, педагог професійного навчання, керівник фізичного виховання, старший вихователь, вихователь, асистент вихователя, вихователь-методист, музичний керівник, інструктор з фізичної культури (фізкультури), методист, педагог-організатор, практичний психолог, соціальний педагог, соціальний педагог по роботі з дітьми з інвалідністю, логопед закладів охорони здоров`я та соціального захисту, керівник гуртка (секції, студії, інших форм гурткової роботи); концертмейстер, художній керівник, культорганізатор, акомпаніатор, інструктор з праці, інструктор слухового кабінету, перекладач-дактилолог, екскурсовод, інструктор з туризму закладу освіти; старший керівник та керівник туристських груп (походу, екскурсії, експедиції) закладу позашкільної освіти; голова циклової комісії закладу фахової передвищої освіти; фахівець (консультант) інклюзивно-ресурсного центру; консультант, психолог центру професійного розвитку педагогічних працівників; помічник директора з режиму, старший черговий з режиму, черговий з режиму закладу освіти для осіб, які потребують соціальної допомоги і реабілітації.
Тобто Переліком визначено, що посада викладачів всіх спеціальностей належить до категорії педагогічних працівників.
При наданні оцінки аргументам оскаржуваної відмови відповідача суд зауважує, що відповідно до пункту 5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 01.10.2011, призначається пенсія за віком відповідно до Закону від 09.07.2003 №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого Законом №1058-IV, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" - "ж" статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність прийнятого відповідачем рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи встановлені обставини справи та з метою ефективного захисту порушеного права, за захистом якого позивачка звернулася необхідно визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 262940018312 від 15.08.2024 "Про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування " та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.