Справа № 344/16476/26
Провадження № 2/344/7751/26
У Х В А Л А
24 серпня 2026 року місто Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Мелещенко Л.В., розглянувши позовну заяву представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - адвоката Білана Андрія Михайловича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про відшкодування майнової та немайнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,-
В С Т А Н О В И Л А:
24 серпня 2026 року представник позивача 1 ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , позивача 2 ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , позивача 3 ОСОБА_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , позивача 4 ОСОБА_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , - адвокат Білан Андрій Михайлович подав до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області позовну заяву до відповідача 1 ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_5 , відповідача 2 ОСОБА_6 , який проживає за адресою: АДРЕСА_5 , про відшкодування майнової та немайнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 серпня 2026 року дану цивільну справу розподілено для розгляду головуючому судді Мелещенко Л.В.
Ухвалою суду від 24 серпня 2026 року дану позовну заяву залишено без руху.
Одночасно із позовною заявою представником позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - адвокатом Біланом Андрієм Михайловичем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхомнакладення заборони на відчуження нерухомого майна відповідача 2 ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , а саме: однокімнатної квартири АДРЕСА_6 ; нежитлові підвальні приміщення А, загальною площею 345,1 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 142911026101), що знаходиться за адресою: будинок АДРЕСА_7 ,оскільки незабезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених прав і інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду.
Згідно частини першої статті 153 Цивільного процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
З урахуванням приписів частини першої статті 153 та частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України розгляд заяви здійснюється без виклику сторін та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову та додані до неї докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої та другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно пункту 1 частини першої статті 150 Цивільного процесуального кодексу України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
За загальним правилом частини третьої статті 150 Цивільного процесуального кодексу України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з роз`ясненнями, які містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Вимоги щодо форми та змісту заяви про забезпечення позову визначені статтею 151 Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно правового висновку, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження №14-88цс20) умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Відтак, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Згідно роз`яснень пункту 6 постанови Пленуму Верхового Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.
Тобто суд на цій стадії має перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належить відповідачу і де вони знаходяться.
Саме з цією метою положеннями частини першої статті 151 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3); захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (пункт 4); інші відомості, потрібні для забезпечення позову (пункт 7).
З наведеного випливає, що відомості про те, яке саме нерухоме майно належить відповідачу, є необхідними для забезпечення позову.
З матеріалів позовної заяви та заяви про забезпечення позову вбачається, що позивачі пред`явили позов до відповідача 2 ОСОБА_6 .
Позивачі просять накласти арешт на однокімнатну квартиру АДРЕСА_6 , та нежитлові підвальні приміщення А, загальною площею 345,1 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 142911026101), що знаходяться за адресою: будинок АДРЕСА_7 .
Разом з тим, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 18.08.2026, вказане нерухоме майно належить ОСОБА_7 , який не визначений відповідачем у даній справі.
З наведених підстав суд вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Суд роз`яснює заявнику, що відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для відмови.
Керуючись статтями 149-153, 247, 258-261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
У Х В А Л И Л А :
У задоволенні заяви представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - адвоката Білана Андрія Михайловича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про відшкодування майнової та немайнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Мелещенко Л.В.