справа № 208/5792/26
провадження № 2/208/5082/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову)
24 серпня 2026 р. м. Кам`янське
Заводський районний суд міста Кам`янського у складі судді Подкопаєвої І.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Добробут», Департаменту житлово - комунального господарства та будівництва Кам`янської міської ради, Виконавчого комітету Кам`янської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди -
ВСТАНОВИВ:
До Заводського районного суду міста Кам`янського надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, заборони вчинення будь-яких реєстраційних та інших дій.
Подана заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок фактично перебуває в аварійному стані, проте через бездіяльність відповідачів йому ані надається офіційний статус аварійного будинку, ані здійснюються роботи з його капітального ремонту, що загрожує обвалом будинку та створює небезпеку для життя та здоров`я його мешканців. Інформація про обстеження будинку, експертні дослідження та інші технічні роботи мешканцям будинку на їх запити не надається. Позивачу стало відомо про наміри відповідачів здійснити приховане відчуження нежитлових приміщень першого поверху будинку, що на його думку може суттєво утруднити виконання майбутнього рішення суду.
З огляду на вищевикладене, просить забезпечити позов шляхом:
- накладення арешту на нежитлове приміщення першого поверху за адресою: АДРЕСА_2 ;
- заборонити суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зміни власності або реєстрації договорів оренди на вказані приміщення;
- заборонити вселення, фізичне розміщення, організацію робочих місць, а також реєстрацію місця проживання чи перебування будь-яких фізичних та юридичних осіб (включаючи комерційні структури, громадські організації чи нових управителів) у зазначених нежитлових приміщеннях першого поверху будинку АДРЕСА_2 до вирішення спору по суті.
В тексті заяви про забезпечення позову міститься клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору за подання вказаної заяви на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючою суддею визначено суддю Подкопаєву І.А..
Дослідивши матеріали заяви та доданих до неї документів, суд приходить до таких висновків.
В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Добробут», Департаменту житлово - комунального господарства та будівництва Кам`янської міської ради, Виконавчого комітету Кам`янської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої бездіяльністю відповідачів, що полягає у непроведенні капітального ремонту житлового будинку АДРЕСА_2 .
Ухвалою від 22.05.2026 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, учасникам справи встановлені строки для подання заяв по суті справи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається:
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Відтак, заява про забезпечення позову належить до територіальної підсудності Заводського районного суду міста Кам`янського.
Загальні вимоги щодо форми та змісту заяви про забезпечення позову та правил щодо подання копій документів, визначені статтею 151 ЦПК України.
Відповідно частин першої, другої, п`ятої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до частини шостої статті 151 ЦПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
У матеріалах справи міститься квитанція про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
Одночасно з тим, у тексті заяви міститься клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про судовий збір».
По суті заявленого клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд виходить із наступного.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 року (далі - Закон України № 3674- VІ).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України № 3674- VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством (частина перша статті 3 Закону України № 3674- VI).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду: 4) заяви про забезпечення доказів або позову, яку подано фізичною особою - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 4 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України № 3674- VI).
Закон України «Про державний бюджет України на 2026 рік» № 4695-IX від 03.12.2025 року у статті 7 встановив, що з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3328 гривень.
Отже, за подання заяви про забезпечення позову сплаті підлягає судовий збір у сумі 665,6 гривень (3 328 грн. * 0, 2).
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.
Відповідно до частин першої, третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Аналогічне положення про звільнення від сплати судового збору міститься і у статті 8 Закону України «Про судовий збір».
З системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства слідує, що звільнення від сплати судового збору допускається за умови наявності обов`язку особи сплатити судовий збір за подання до суду відповідної заяви та наявності підстав для такого звільнення.
Як зазначено у частині третій статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у справах про захист прав споживачів споживачі звільненні від сплати судового збору, в тому числі і за подання заяви про забезпечення позову, на підставі вимог законодавства, а тому звільнення від сплати судового збору на підставі судового рішення виключається, не вимагається.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору.
Одночасно з тим, суд роз`яснює, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов до висновку, що подана заява відповідає загальним вимогам щодо форми та змісту, передбаченим статтею 151 ЦПК України, судовий збір сплачений у порядку та в розмірах, встановлених законом, підстави для повернення заяви на підставі частини десятої статті 153 ЦПК України відсутні.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частин першої - другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Крім того, метою цього інституту є хоча й негайні, проте тимчасові заходи, спрямовані на недопущення ускладнення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Отже, можна констатувати, що забезпечення позову як процесуальний механізм може мати дві різні мети: 1) гарантувати дійсну реалізацію матеріально-правової вимоги заявника (наприклад, арешт витребуваної позивачем індивідуально визначеної речі через загрозу її знищення); 2) бути спрямованим на превенції шкоди і збитків (наприклад, забезпечувати тимчасову заборону випускати продукцію у зв`язку з наявністю загрози заподіяння цим самим значної шкоди заявнику).
Велика Палата Верховного Суду у справі № 753/22860/17 у постанові від 15.09.2020 року зазначила, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен урахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову в разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується:
- збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору;
- можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками;
- можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19.
Види забезпечення позову визначені у статті 150 ЦПК України.
Так, позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Перелік заходів забезпечення позову є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Верховний Суд в своїй постанові від 19.02.2021 року у справі № 643/12369/19 зауважує, арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженні майном.
Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.
У постановах Верховного Суду неодноразово висловлювалась позиція, відповідно до якої констатувалось, що для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність.
Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 757/22558/20 (провадження № 61-158сво21) зазначено, що «у статтях 149, 150 ЦПК України зазначені положення щодо порядку вирішення питання про забезпечення позову і способи забезпечення позову.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Так, суд встановив і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 .
В провадженні суду перебуває цивільна справа про визнання бездіяльності відповідачів щодо утримання будинку протиправною, зобов`язання відповідачів провести капітальний ремонт фундаменту та міжбудинкових мереж, стягнення з відповідачів солідарно 1 000 000 гривень матеріальної шкоди та 500 000 гривень моральної шкоди.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що в нього є відомості про наміри відповідачів здійснити приховане відчуження нежитлових приміщень першого поверху будинку, що може утруднити виконання майбутнього рішення суду та просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на вказані приміщення, встановлення заборони проведення будь-яких реєстраційних дій щодо них, а також встановлення заборони вселення, фізичного розміщення, організації робочих місць, а також реєстрації місця проживання чи перебування будь-яких фізичних та юридичних осіб (включаючи комерційні структури, громадські організації чи нових управителів) у зазначених нежитлових приміщеннях першого поверху будинку АДРЕСА_2 до вирішення спору по суті.
Беручи до уваги обставини справи, пов`язаність і співмірність виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, можливість обраних позивачем заходів забезпечення позову забезпечити виконання рішення суду в майбутньому, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову в обраний позивачем спосіб.
В поданому позивачем позові не порушується питання спірності будь-яких прав на нежитлові приміщення першого поверху будинку АДРЕСА_2 , вимоги щодо зобов`язання проведення капітального ремонту житлового будинку та стягнення матеріальної та моральної шкоди не залежать від підстав та порядку володіння, користування і розпорядження окремими приміщення вказаного будинку та не забезпечується обмеженням таких правомочностей власника, управителя будинку.
Обрані позивачем заходи забезпечення позову є такими, що не спрямовані на досягнення мети інституту забезпечення позову - забезпечення позивачу реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Крім того, заявлені заходи забезпечення позову є неспівмірними із предметом позову, що перебуває у провадженні суду.
Відповідно до частин шостої - сьомої статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 149, 150 - 153, 157 ЦПК України, -
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Добробут», Департаменту житлово - комунального господарства та будівництва, Виконавчого комітету Кам`янської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити повністю.
Копію ухвали суду надіслати заявнику.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо цивільної справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zv.dp.court.gov.ua/sud0415/
Ухвала суду знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua
Суддя І. А. Подкопаєва