Справа № 676/4514/26
Номер провадження 2/676/4076/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 серпня 2026 року м. Кам`янець-Подільський
Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Гладій Л.М.,
за участі секретаря судового засідання Сенчишеної Р.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні в залі суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В:
Представник ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» Бачинський О.М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 1243667 від 14.11.2020 року в розмірі 16 766,42 грн., судового збору в розмірі 2 662,40 грн., витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник посилається на те, що 14.11.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір про надання коштів на умовах фінансового кредиту № 1243667 (Кредитний договір). Відповідно до умов Договору, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалося перерахувати на банківський картковий рахунок, вказаний відповідачем, грошові кошти у розмірі 4 900,00 грн., а відповідач - повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Кредит надавався строком на 15 днів. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало у повному обсязі. Проте, відповідач не виконав свої зобов`язання щодо своєчасного повернення коштів та сплати процентів, внаслідок чого утворилася заборгованість. 22.02.2021 року «ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали Договір факторингу № 015-220221, відповідно до якого ТОВ «Сіроко Фінанс» отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 за Договором про надання коштів на умовах фінансового кредиту № 1243667 від 14.11.2020 року. У подальшому, 21.08.2024 ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» уклали Договір факторингу № 20240821/1, відповідно до якого ТОВ «ФК «Артеміда -Ф» отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Сіроко Фінанс», включно і до ОСОБА_1 за Договором про надання коштів на умовах фінансового кредиту № 1243667 від 14.11.2020 року. Станом на 01.06.2026 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 16 766,42 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 4 900,00 грн.; заборгованості за відсотками - 9 775,50 грн.; інфляційного збільшення - 2 090,92 грн. Позивач вживав заходів щодо досудового врегулювання спору, зокрема 13.03.2025 року на адресу відповідача було направлено вимогу про погашення заборгованості, яка залишилася без виконання. З огляду на те, що Договір є обов`язковим для виконання, а відповідач тривалий час ухиляється від виконання зобов`язань, позивач просить суд стягнути суму боргу та понесені судові витрати.
Відповідач ОСОБА_1 . Відзив на позов не надіслав, однак 07.08.2026 року направив суду письмову заяву, в якій зазначив про те, що строк позовної давності щодо пред`явлення до нього позову ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 1243667 від 14.11.2020 року сплинув ще у грудні 2023 року, а позивач звернувся до суду у 2026 році, тому підстави для поновлення чи продовження вказаного строку відсутні. Оскільки сплив позовної даності є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Представник ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» Бачинський О.М. направив суду 11.08.2026 року Додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що із позовної заяви вбачається, що кінцевим терміном погашення заборгованості за п.1.3. Кредитного договору № 1243667 від 14.11.2020 року та Графіку платежів є не пізніше 29.11.2020 року, відповідно строк позовної давності почав перебігати із 30.11.2020 року. Оскільки 24.02.2022 року в Україні введено режим воєнного стану, відповідно з 24.02.2022 року і до закінчення воєнного стану даний строк не зараховується при обчисленні позовної давності. Позовна заява ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, подана в суд через систему Електронний суд 04.06.2026 року, тому заява відповідача про застосування строку позовної давності, є виключно його домислом, котрий не відповідає закону, і відповідно не підлягає до задоволення.
Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» Бачинський О.М. в судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду справи судом повідомлений належним чином, однак в Додаткових поясненнях, направлених суду просив розгляд справи проводити у його відсутності, позов підтримує в повному обсязі.
В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, про місце і час розгляду справи судом повідомлений належним чином, в заяві просив розгляд справи здійснювати у його відсутності та відмовити в задоволенні позову, застосувавши строки позовної давності.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.
Судом встановлено, що дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 14.11.2020 року ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, доступ до якої забезпечувався через веб-сайт або мобільний додаток, укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1243667, який зі сторони відповідача підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до пунктів 1.2., 1.3., 1.4., 1.4.1., 1.5., 1.5.1., 1.5.2., 1.6., 1.6.1., 1.6.2. Договору товариство зобов`язалося надати клієнту грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту кредит. Сума кредиту складає 4 900,00 грн. строком на 15 днів. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в розділі 4 цього Договору. Тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка за користування кредитом залежить від фактичного виконання клієнтом умов договору та становить: знижена процентна ставка - 0,90% від суми кредиту за кожен день користування кредитом (693,50% річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, якщо в цей строк клієнт здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту, що вказана в графіку платежів; стандартна процента ставка - 1,90% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (693,50% річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, якщо клієнт не виконав умови зазначені в пункті 1.4.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за зниженою ставкою 693,50% річних; за стандартною ставкою 693,50% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за зниженою ставкою 6 296,50 грн.; за стандартною ставкою 6 296,50 грн.
Кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта, зазначену клієнтом в особистому кабінеті, що має наступні реквізити № НОМЕР_1 (пункт 2.1. Договору).
Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п.3.1 Договору).
У випадку неможливості виконання зобов`язань за Договором у повному обсязі у встановлений термін та за умови, що заборгованість за кредитом складає не менше 400,00 грн. (включно) клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту, шляхом укладення Додаткової угоди до Договору (пункт 4.1 Договору).
На виконання умов Договору ТОВ «Лінеура Україна» 14.11.2020 року о 08:34:04 перерахувало кредитні кошти в розмірі 4 900,00 грн. на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 через сервіс онлайн платежів iPay.ua (ТОВ «УПР») на підставі Договору про переказ коштів № ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 року, що підтверджується Довідкою ТОВ «УПР» № 1-1609 від 16.09.2025 року та Детальним розрахунком заборгованості (Випискою) з особового рахунку.
Проте, у встановлений Кредитним договором строк відповідач зобов`язання з повернення коштів не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість.
Згідно з листом ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» від 13.03.2025 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 14 675,50 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 4 900,00 грн.; заборгованості за відсотками - 9 775,50 грн.
22.02.2021 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено Договір факторингу № 015-220221, на підставі якого ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_2 за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1243667 від 14.11.2020 року.
21.08.2024 року між ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладеного Договір факторингу № 20240822/1, на підставі якого ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Сіроко Фінанс», включно і до ОСОБА_1 за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1243667 від 14.11.2020 року.
З Детального розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», встановлено, що станом на 01.06.2026 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 16 766,42 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 4 900,00 грн.; заборгованості за відсотками - 9 775,50 грн.; інфляційного збільшення - 2 090,92 грн.
Позивач на адресу відповідача направляв повідомлення про відступлення права вимоги та вимогу про погашення заборгованості, проте докази добровільного виконання зобов`язань відповідачем у матеріалах справи відсутні.
Відповідач, у свою чергу, направив заяву, в якій просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову, застосувавши строки позовної давності.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.
Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п.п.5, 6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа (п.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Статтею 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Згідно зі ст.ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Посилання відповідача ОСОБА_1 на сплив строку позовної давності у грудні 2023 року є хибним, адже у період дії в Україні воєнного стану, позовна давність, визначена у ст.ст.257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України і продовжуються на строк його дії, тому продовження строків у свою чергу, свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.
З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.
Відповідно до вимог п.19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.ст.257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії.
Як вбачається із поданої представником ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» Бачинським О.М. позовної заяви, кінцевим терміном погашення, згідно п.1.3 та Графіку платежів за Кредитним договором є строк не пізніше ніж 29.11.2020 року, відповідно строк позовної давності почав перебігати із 30.11.2020 року.
Оскільки 24.02.2022 року в Україні введено режим воєнного стану, відповідно з 24.02.2022 року і до закінчення воєнного стану даний строк не зараховується при обчисленні позовної давності.
Позов ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» до відповідача про стягнення заборгованості за Кредитним договором, поданий представником в суд через систему Електронний суд 04.06.2026 року, отже заява відповідача про застосування строку позовної давності, є надуманою та способом уникнення цивільно-правової відповідальності, а отже не підлягає до задоволення.
Оцінюючи обґрунтованість та розмір заявленої позивачем загальної суми заборгованості відповідача за Кредитним договором № 1243667 від 14.11.2020 року, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість в загальному розмірі 14 675,50 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 4 900,00 грн.; заборгованості за відсотками - 9 775,50 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 2 090,92 грн., нарахованого на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, суд зазначає таке.
Відповідно до вимог ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, обчислення інфляційних збитків у розмірі 2 090,92 грн. здійснено без урахування реального обсягу прав, які перейшли до нового кредитора, та з порушенням визначеної законом бази нарахування.
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦПК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
За таких обставин, у задоволенні позовної вимоги про стягнення інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 2 090,92 грн. позивачу слід відмовити.
Таким чином, дослідивши наявні у справі письмові докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» підлягають задоволенню частково, а саме з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 14 675,50 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 4 900,00 грн.; заборгованості за відсотками - 9 775,50 грн.
У задоволенні решти позовних вимог, а саме щодо стягнення інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 2 090,92 грн. слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Так, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 622,40 грн. Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» задоволено частково (на суму 14 675,50 грн., що складає 87,53% від загальної заявленої ціни позову 16 766,42 грн.), стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог, що становить 2 330,40 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу, то суд враховує, що ч.1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ст.ст.137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.
На підтвердження отримання професійної правничої допомоги позивачем надано Договір про надання правової допомоги № 211100046 від 29.05.2026 року, Рахунок № 1 від 29.05.2026 року на суму 7 000,00 грн., Платіжна інструкція № 3081 від 03.06.2026 року на суму 7 000,00 грн., Акт № 1 приймання-передачі наданих послуг від 29.05.2026 року, а тому підлягає стягненню сума пропорційно задавленим позовним вимогам в розмірі 6 127,10 грн.
Керуючись ст.ст.141, 258, 259, 263-265, 267, 273, 354, 355, 435 ЦПК України, ст.ст.14, 205, 207, 509, 526, 526, 549, 599, 610, 615, 629, 1048, 1050, 1054, п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд, -
У Х В А Л И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованість за Кредитним договором № 1243667 від 14.11.2020 року в розмірі 14 675,50 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 4 900,00 грн.; заборгованості за відсотками - 9 775,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» судовий збір в розмірі 2 330,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» витрати на правову допомогу в розмірі 6 127,10 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», код ЄДРПОУ: 42655697, місцезнаходження: вул. Степана Бандери, буд.87, оф.54 м. Львів поштовий індекс: 29013.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 24 серпня 2026 року.
Суддя Л.М. Гладій