Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/1229/26
Провадження № 2-о/499/43/26
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
20 серпня 2026 року селище Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Іванівка Березівського району Одеської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа Державний реєстратор прав на нерухоме майно Іванівської селищної ради Одеської області про встановлення факту, що має юридичне значення,
ВСТАНОВИВ:
Заявник ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаною заявою, згідно якої просила суд ухвалити рішення, яким встановити, що свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_3 , державним нотаріусом Димитрівської державної нотаріальної контори Донецької області 19.04.1999 року за реєстром №719 на ім`я ОСОБА_1 , дійсно належить заявнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 свою заяву мотивує тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 19.04.1999 року державним нотаріусом Димитрівської державної нотаріальної контори Донецької області, зареєстровано у реєстрі за №719, заявнику перейшов у власність житловий будинок з відповідними йому надвірними спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . У вказаному свідоцтві її дані вказані як ОСОБА_4 .
Відповідно до реєстраційного посвідчення, виконаного на російській мові, Димитрівським бюро технічної інвентаризації посвідчено, що реєстрація вищевказаного нерухомого майна здійсненна на ім`я « ОСОБА_5 ».
У вказаному житловому будинку заявник проживала та була зареєстрована. У 2024 року вона разом з чоловіком вимушені були покинути місце свого мешкання як територію активних бойових дій, внаслідок який вказане майно було пошкоджено (зруйновано).
Задля отримання права на компенсацію за знищений об`єкт нерухомого майна, яка може бути здійснена за умови, якщо право власності такої особи зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, заявник звернулася до реєстратора для внесення в реєстр відповідних даних, однак отримала відмову, оскільки її ім`я у правовстановлюючих документах на будинок не збігається з даними, внесеними в її паспорт.
Вищевказані обставини перешкоджають заявнику реалізувати свої права на отримання компенсації, тому просить суд заяву задовольнити.
Учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з`явились.
Заявник надала до суду заяву про слухання справи у її відсутність, на задоволенні заяви наполягала.
Оскільки, учасника справи у судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.04.1999 року, зареєстровано у реєстрі №719, державним нотаріусом Димитрівської державної нотаріальної контори посвідчено, що ОСОБА_4 , як доньці спадкодавця ОСОБА_6 , перейшов у власність житловий будинок з відповідними йому надвірними спорудами, що знаходиться на земельній ділянці Димитрівської міської ради за адресою АДРЕСА_1 .
На підставі вказаного свідоцтва було видано реєстраційне посвідчення Димитрівським бюро технічної інвентаризації, яке виконане на російській мові та вказано що право власності зареєстровано за « ОСОБА_5 ».
Судом також досліджено рішення державного реєстратора про відмову у проведені реєстраційних дій, оскільки в поданих документах виявлено помилку, а саме ім`я суб`єкта « ОСОБА_7 » у свідоцтві про право на спадщину не відповідає паспорту де її ім`я вказано як « ОСОБА_7 ».
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися свою власністю.
За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Нормами ч.1 ст.321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч.1 ст.328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
За змістом ст.ст.293, 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення юридичних фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно роз`яснень, які містяться в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Згідно п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи по встановленню факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Пленум Верховного Суду України у п.12 постанови «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 року роз`яснив, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
28.08.2018 року заявнику було видано паспорт громадянина України, де її прізвище, ім`я, по батькові українською мовою записано « ОСОБА_1 ».
З витягу з реєстру територіальної громади №2024/001795767 від 21.02.2024 вбачається, що ОСОБА_1 з 31.03.2004 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно копії рішення про розірвання шлюбу, дошлюбне прізвище ОСОБА_1 « ОСОБА_8 ».
Таким чином, факт , про встановлення якого просить заявниця, повністю підтверджений матеріалами справи.
Враховуючи наведенене, оскільки факт належності правовстановлюючого документа особі знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, його встановлення необхідне заявниці для реалізації свого права на отримання компенсації за пошкоджене майно, а у позасудовому порядку встановити його неможливо і чинне законодавство не передбачає іншого порядку встановлення даного факту, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви та наявність підстав для її задоволення.
Керуючись ст.ст.10-13, 258, 259, 263-265, 268, 273, 293-294, 315-316, 319, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 (проживає АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), зацікавлена особа Державний реєстратор прав на нерухоме майно Іванівської селищної ради Одеської області (вул. Центральна 93А, селище Іванівка Березівського району Одеської області) про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити, що свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_3 , державним нотаріусом Димитрівської державної нотаріальної контори Донецької області 19.04.1999 року за реєстром №719 на ім`я ОСОБА_1 , дійсно належить заявнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ігор ПОГОРЄЛОВ