_____________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 947/30488/26
Провадження № 2-з/947/474/26
УХВАЛА
про часткове забезпечення позову
25.08.2026 м. Одеса
Суддя Київського районного суду м. Одеси Цирфа К.А., розглянувши матеріли заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову про поділ спільного майна колишнього подружжя,
ВСТАНОВИВ:
23.07.2026 до Київського районного суду м. Одеси з позовом звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна колишнього подружжя шляхом стягнення коштів в розмірі 2 533 514 грн - 50% від проданого відповідачкою спільного сумісного майна подружжя - квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 05.08.2026 справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
17.08.2026 до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру відповідачки.
Відповідно до поданої заяви про забезпечення позову, ОСОБА_1 просить вжити заходи забезпечення позову про поділ спільного сумісного майна колишнього подружжя шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, зареєстрований за ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки відповідачка тривалий час ніде не працює та не отримує доходів. Предмет поділу майна у цій справі є значним, відтак виконання рішення суду в подальшому, у разі ухвалення його на користь позивача, буде неможливим (утрудненим).
Суддя, дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, вважає, що вказана заява позивача підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За приписами ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії (п. 1, 2 ст. 150 ЦПК України).
Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, між іншим, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (п. 3-7 ч. 1 ст. 151 ЦПК України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення (ч. 8 ст. 153 ЦПК України).
Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову (ч. 4, 5 ст. 154 ЦПК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 1, 2 ст. 60 СК України).
Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена (ч. 1-3 ст. 65 СК України).
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України (ч. 1, 2 ст. 68 СК України)
Відповідно до приписів ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень (ч. 2, 4 ст. 369 ЦК України).
З означених норм логічно випливає, що будь-яке відчуження нерухомого майна, придбаного у шлюбі, здійснюється за письмовою нотаріально посвідченою згодою іншого з подружжя (колишнього з подружжя). Указаний порядок деталізований у п. 4.2 - 4.4. наказу Мінюсту № 296/5 від 22.02.2012 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України». Отже чинним законодавство передбачені процесуальні запобіжники відчуження майна одним із подружжя, без наданням згоди іншим з подружжя (колишнього з подружжя), однак це не виключає протилежного.
У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Як установлено судом за період з 2013 року відповідачка отримувала дохід виключно з продажу нерухомого майна. Наразі за нею зареєстровано тільки один об`єкт нерухомого майна - вказана квартира.
Проаналізувавши матеріали заяви, доводи заявника на підтвердження поданої заяви про застосовування заходів забезпечення позову у вигляді арешту майна відповідачки, суд уважає, що застування найбільш обтяжливого заходу у виді арешту майна не буде відповідати принципам розумності, обґрунтованості та адекватності щодо предмета забезпечення позову. Водночас визначення заборони на вчинення реєстраційних дій щодо об`єкта нерухомості буде співмірним та достатнім заходом для збереження майна відповідачик у первісному стані та можливості подальшого реального виконання рішення суду, у разі його ухвалення на користь позивача. Також означене буде збалансованим щодо інтересів сторін.
Визначений вид забезпечення позову не порушуватиме право володіння та користування квартирою відповідачкою.
Відтак, суд не вбачає підстав для застосування заходів зустрічного забезпечення. Розгляд цього питання може бути ініційований за заявою відповідачки в подальшому.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 149-153, 154 ЦПК України, суддя
УХВАЛИВ :
1. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову про поділ спільного майна колишнього подружжя - задовольнити частково.
2. Вжити заходи забезпечення позову, а саме, заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав, проводити будь-які реєстраційні дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації (перереєстрації) квартири за адресою: АДРЕСА_2 (РНОНМ 3348292451100).
3. В іншій частині заяви - відмовити.
4. Обов`язок пред`явлення даної ухвали до виконання покласти на заявника - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) або його представника (за довіреністю / ордером).
5. Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню.
Ухвала суду про забезпечення позову може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Оскарження ухвали суду про забезпечення позову не зупиняє її дії.
Суддя Цирфа К. А.