Справа № 755/11347/26
Провадження № 2/932/4184/26
У Х В А Л А
про повернення позовної заяви
25 серпня 2026 року Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Малінов О.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в інтересах якої діє адвокат Сакун Віталій Анатолійович до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), про поділ майна подружжя, -
ВСТАНОВИВ:
До Шевченківського районного суду міста Дніпра за підсудністю надійшла вказана позовна заява. Позивачка просить суд визнати за нею право особистої приватної власності на автомобіль.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 20 серпня 2026 року заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків заяви вказаних в ухвалі протягом десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
24 серпня 2026 року від позивачки ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сакун В.А., надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та витребування доказів, на виконання приписів ухвали Шевченківського районного суду міста Дніпра від 20 серпня 2026 року.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до висновку, що зазначена заява підлягає поверненню з таких підстав.
Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільного процесуального кодексу України. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов.
Згідно положень ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивачка викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява повинна містити, серед іншого, ціну позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Отже, п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Згідно з п.2 ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.
Як роз`яснено у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст.372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Оскільки предметом даного спору є вимоги щодо поділу майна, ціна позову повинна бути визначена, виходячи з дійсної вартістю майна у відповідності до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Однак, позивачкою, в цій частині не виконана ухвала суду від 20.08.2026 р., не надано документальних підтверджень дійсної вартості спірного майна на час подання позовної заяви до суду.
Між тим, дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». В якості доказу вартості майна суду може бути поданий звіт про оцінку саме ринкової вартості майна.
У зв`язку з чим, позивачкою не визначена ціна позову, яка повинна відповідати дійсній ринковій вартості спірного майна станом на день подання позовної заяви до суду, з наданням до суду відповідних доказів на підтвердження визначеної вартості майна та сплатити судовий збір, виходячи з вартості спірного майна, що підлягає поділу.
Позивачкою, представником позивачки не надано суду належних доказів вартості спірного майна, відтак суд позбавлений можливості визначити дійсну ціну позову, з якої слід визначити суму судового збору, яка підлягає до сплати за подання позовної заяви про поділ майна подружжя, перевірити правильність зазначення ціни позову, та відповідно сплаченого позивачем судового збору оскільки позивач має сплатити 1 % від ціни позову, тобто дійсною вартістю спірного нерухомого майна.
Також в постанові Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз`яснено, що оскільки розгляд справи провадиться в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, суди повинні вимагати від осіб, що подали заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування. Якщо заява не відповідає вимогам закону, слід застосовувати правила статті 121 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності ( ст. 69 СК України).
Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати за нею право особистої приватної власності на транспортний засіб, а не здійснити розподіл майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, не зазначає, яке саме майно виділити кожній стороні.
Тобто, позовні вимоги є не чіткими та не зрозуміло сформульовані, не конкретизовані у відповідності до передбачених законом способів захисту. Так як позов стосується поділу майна, то прохальна частина позову має містити відповідну вимогу щодо поділу майна, у якій буде чітко зазначено запропонований позивачем спосіб поділу.
Також позивачка, мотивуючи поданий позов, вказує, що 02 травня 2025 року під психологічним тиском відповідача сторони уклали шлюбний договір, за яким майно оформлено на особу, є особистою приватною власності особи, на чиє ім`я воно оформлено, але укладання шлюбного договору проводилась за її згодою, справжність підпису якого засвідчено нотаріально, що вбачає наявність згоди позивачки на укладання зазначеного шлюбного договору та позивачкою не ставиться будь - яка вимога щодо визнання шлюбного договору недійсним.
У зв`язку із цим, приходжу до переконання, що позовну заяву ОСОБА_1 слід вважати неподаною та повернути позивачці.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, суддя повертає позовну заяву у разі якщо позивач у встановлений судом строк не усунув недоліки позовної заяви.
Відповідно до ч.7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
На підставі наведеного, керуючись ст.185 ЦПК України, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в інтересах якої діє адвокат Сакун Віталій Анатолійович до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), про поділ майна подружжя, повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя О.С.Малінов