Справа № 180/1658/17
4-с/180/3/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 р.
Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі: головуючої судді: Тананайської Ю.А., при секретарі Павлович Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Марганецького міського суду Дніпропетровської області скаргу адвоката Гончаренка Олексія Олександровича, в інтересах ОСОБА_1 , на бездіяльність державного виконавця та зобовязання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
04.08.2026 року адвокат Гончаренко О.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Марганецького міського суду Дніпропетровської області зі скаргою на бездіяльність Державного виконавця Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Баранової Ю.
Скарга обґрунтована тим, що відповідно з відомостей реєстру обтяжень нерухомого майна скаржник дізнався про наявність постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.07.2021 року. ОСОБА_2 була сплачена заборгованість, 14.06.2023 року державним виконавцем Гардер І.А. були скасовані обмеження, однак арешт з рухомого майна знято не було.
22.07.2026 року ОСОБА_1 , звернувся до виконавця з приводу зняття арешту, але 23.07.2026 року державним виконавцем Барановою Ю. відмовлено у знятті арету з посиланням на відсутність правових підстав.
Скаржник вважає відмову органу державної виконавчої служби у задоволенні заяви про зняття арештів та відомостей у реєстрі боржників - протиправною у зв`язку з тим, що немає підстав для їх збереження.
Орган ДВС та інші особи, які беруть участи у справі правом на подання відзиву або заперечень на скаргу не скористалися.
В судове засідання представник скаржника та скаржник не з`явилися, надавши заяву про розгляд скарги без їх участі.
Стягувач ОСОБА_3 та державний виконавець Баранова Ю. надали заяви та просили розглядати скаргу без їх участі.
Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та наявній в ній письмові докази, суд дійшов до висновку про задоволення скарги, виходячи з такого.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII .
Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом і випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» 02.06.2016 №1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Судом встановлено, що судовим наказом Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2017 року по справі 180/1658/17 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за параметрами запиту ПІБ: « ОСОБА_1 » встановлено, що відносно останнього наявне обтяження у вигляді арешту нерухомого майна номер запису та обтяження 29692250 від 15.02.2022, накладене на підставі: постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 55079407, виданої 20.07.2021 Державним виконавцем Томаківського відділу ДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)
Із відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що відкрите виконавче провадження 55079407, у якому ОСОБА_5 є боржником.
Згідно довідки державного виконавця Баранової Ю. від 20.07.2026 року № 151379 станом на 20.07.2026 року відсутня заборгованість за сплати аліментів.
22.07.2026 року адвокат Гончаренко О.О. звернувся до Відділу із заявою про скасування заходів примусового стягнення, зокрема, щодо зняття вказаного арешту з нерухомого майна належного ОСОБА_1 , а також щодо вилучення відомостей відносно останнього з Єдиного реєстру обтяжень рухомого майна.
23.07.2026 року т.в.о.начальника Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ольгою Коваленко, було надано відповідь, якою в задоволенні заяви про зняття арешту з майна було відмовлено, оскільки ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені підстави для зняття виконавцем арешту.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Звертаючись до суду зі скаргою на бездіяльність посадових осіб ДВС, посилаючись на відсутність заборгованості зі сплати аліментів, вказував на наявність підстав для зняття арешту з належного йому майна, зокрема, що він є працездатною особою та має постійний дохід такий як заробітна плата, заборгованість зі сплати аліментів на даний час відсутня.
Частиною 2 статті 71 Закону №1404-VIII передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Відповідно до статей 48, 56 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Згідно з частиною 5 статті 13 Закону №1404-VIII постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
Частинами 4, 5 статті 59 Закон № 1404-VIII передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Із аналізу наведеної норми Закону №1404-VIII слідує, що підставою для зняття державним виконавцем раніше накладеного арешту на майно боржника є, зокрема, погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.
За змістом цієї норми таке забезпечення виконання рішення, яким передбачено стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів, має бути реальним, а не декларативним.
Виходячи з принципу та презумпції обов`язковості для виконання судових рішень, що набрали законної сили (частина перша статті 18 ЦПК України), саме на боржнику лежить тягар доведеності того, що виконання рішення зі сплати аліментів забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.
Судом встановлено і не оспорювалося державним виконавцем, що заборгованість по сплаті аліментів по виконавчому провадженню №55079407 у межах якого було накладено арешт на майно боржника, на момент звернення боржника до суду із скаргою і на теперішній час відсутня.
Також встановлено, що ОСОБА_1 сплачує щомісячні аліментні платежі.
Оскільки борг повністю погашено, але виконавче провадження досі відкрито (так і має бути, адже аліменти платяться постійно до досягнення дитиною повноліття), виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна на підставі закону. Заборона на майно вводиться як захід примусу лише за наявності заборгованості, а не за сам факт обов`язку платити аліменти.
Верховний Суд чітко зазначив, що потенційний ризик виникнення боргу у майбутньому не може бути підставою для безстрокового обмеження прав власності, дійшовши висновку, що потенційний чи гіпотетичний ризик виникнення зобов`язань або боргів у майбутньому не може слугувати законною підставою для безстрокового чи непропорційного обмеження прав власності особи на майно.
На думку суду у державного виконавця були наявні усі підстави, передбачені пунктом 7 частини четвертої статті 59 Закон № 1404-VIII, для зняття арешту з майна, але в порушення приписів наведеної норми такий арешт державним виконавцем знято не було.
Враховуючи встановлені обставини та оцінивши наявні у справі докази суд дійшов висновку про правомірність скарги, оскільки боржником доведено неправомірність дій державного виконавця щодо не зняття арешту з його майна, а тому скарга підлягає задоволенню. Щодо вимог про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників суд зазначає, що задоволення вимоги про скасування арешту з майна є підставою для виключення відомостей про боржника ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників.
Керуючись статями 258 - 261, 447- 451 ЦПК України, суд,-
постановив:
Скаргу адвоката Гончаренка Олексія Олександровича, в інтересах ОСОБА_1 , на бездіяльність державного виконавця та зобовязання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати бездіяльність Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо зняття арешту з рухомого та нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладеного постановою про арешт майна боржника від 20.07.2021 та не виключення відомостей про боржника ОСОБА_6 з Єдиного реєстру боржників в рамках виконавчого провадження №55079407 - неправомірною.
Зобов`язати Нікопольський відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з всього рухомого та всього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , який було накладено постановою про арешт майна боржника від 20.07.2021 року, в рамках виконавчого провадження №55079407.
Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали , безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Повне судове рішення складено 13 серпня 2026 року.
Суддя: Ю. А. Тананайська