Справа № 214/3983/26
2/214/4239/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2026 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Сіденко С. І.,
за участю секретаря судового засідання Розстальної К. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зміну способу стягнення аліментів,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні суду Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває вищевказана цивільна справа.
25 травня 2026 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі у зв`язку із перебуванням відповідача на військовій службі у складі Збройних Сил України, на підтвердження чого відповідачем надано копію довідки військової частини НОМЕР_1 від 07.12.2025 року та копію військового квитка.
Позивач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином
Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявсь належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст.251ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 252 ЦПК України може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі.
Процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а із фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Правова позиція з цього приводу висловлена Верховним Судом у постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 456/2541/19.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 9 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17 і від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20 виснував, що для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251ЦПК України необхідно надати докази перебування заявника у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан, і виконання бойових завдань у зоні бойових дій.
У постанові Верховного Суду від 11.03.2025 року у справі № 904/4027/22 зазначено, що формальне перебування сторони по справі у складі Збройних Сил України є недостатньою підставою для зупинення провадження по справі. Суд має встановити, що військова частина, де проходить службу учасник справи, переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій.
На підтвердження обставин для зупинення провадження по справі відповідачем надано копію довідки військової частини НОМЕР_1 від 07.12.2025 року, яка видана старшому солдату ОСОБА_2 про те, що він перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 від 07.12.2025 року, а також копію військового квитка відповідач.
Разом з тим, доказів того, що військова частина, де проходить службу відповідач, переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій матеріали справи не містять.
Суд звертає увагу, що для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України необхідним є переведення військової частини на воєнний стан та участь військовослужбовця цієї частини у виконанні бойових завдань. Зупинення провадження у справі є тимчасовим заходом, який дозволяє лише на час існування вказаних обставин правомірно припинити з тієї підстави розгляд справи та вчинення інших процесуальних дій (ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.09.2024 року у справі №557/1226/23; провадження № 61-2354сво24).
У постанові від 05.06.2024 року у справі № 317/3364/21 Верховний Суд звернув увагу на те, що для застосування припису п. 2 ч. 1 ст.251ЦПК України слід врахувати, чи представляє військовослужбовець свої інтереси у судах першої й апеляційної інстанцій особисто, а також, чи не порушуватиме зупинення провадження у справі найкращі інтереси дитини. Незважаючи на те, що позивачем у такій справі є один із батьків, а відповідачем інший, інтереси дитини, яка не є стороною справи, мають домінувати над інтересами кожного з її батьків. Передбачений у пункті 2 частини 1 статті 251 ЦПК України обов`язок суду зупинити провадження у справі, яка стосується стягнення аліментів на утримання дитини, повинен корелювати із якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Крім того, суд приймає до уваги той факт, що в справі ставиться питання про збільшення розміру стягуваних аліментів, що стосується матеріального утримання дитини.
За змістом частини 2 статті 64Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 року N 8-рп/2002).
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини).
У постанові від 30.06.2026 рокуу справі №699/1569/25 при розгляді цієї чутливої категорії спорів першочергова увага повинна приділятися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, водночас суд має забезпечити розгляд справи упродовж розумного строку. У таких справах необхідно досить прискіпливо вивчати всі обставини, які можуть бути підставою для зупинення провадження або відмови у цьому, щоб урахувати інтереси дитини та оцінити добросовісність учасників процесу. Крім цього, згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечуються такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом;
кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватися з урахуванням обставин справи та таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливість спору для заявника.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що стороною відповідача не надано суду належних та допустимих доказів того, що відповідач перебуває на військовій службі у військовій частині, яка переведена на військовий стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, а також те, що предмет позову стосується інтересів неповнолітньої дитини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст.251ЦПК України та відповідно про відмову у задоволенні клопотання відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 247, 251-253, 353 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження по справі відмовити.
Справу призначено до розгляду 07 жовтня 2026 року.
Копію ухвали надіслати сторонам по справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Сіденко С. І.