Єдиний унікальний номер 341/1581/26
Номер провадження 2/341/1126/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2026 року місто Галич
Суддя Галицького районного суду Івано-Франківської області Островська Н. І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу,
в с т а н о в и в:
19.08.2026 представник позивача ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 . У позовній заяві вона також просила неповнолітніх доньок: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити на проживанні з матір`ю ОСОБА_1 : після розірвання шлюбу залишити прізвище ОСОБА_6 .
Ухвалою суду від 20.08.2026 позовну заяву залишено без руху, надано строк п`ять днів для усунення недоліків.
21.08.2026 року представник позивача скерувала до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, у якій конкретизувала позовні вимоги та заявила додаткову вимогу - про визначення місця проживання неповнолітніх дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю, ОСОБА_1 .
Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суд дійшов наступного.
Отже, представник позивача у позові заявила вимоги про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей. Вони є неоднорідними, потребують встановлення обставин, дослідження доказів.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Положеннями ч. 4, 5 ст. 19 СК України встановлено, що при розгляді судом спорів, зокрема, щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини орган опіки та піклування має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» справи щодо питань пов`язаних з особистими, житловими і майновими правами неповнолітніх розглядаються спеціально уповноваженими на те суддями (складом суддів) за участю представників служб у справах дітей, крім випадків, передбачених законом.
Постанова Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) зазначає, що «Під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини участь органу опіки та піклування є обов`язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (суд обов`язково врахує стан здоров`я і батьків, і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло».
Згідно з ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
В позові не викладено відомостей про вирішення такого спору органом опіки та піклування.
Також в позові не відображено з ким із батьків діти бажають проживати, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, виходячи з найкращих інтересів дитини.
Окрім того, в позові не зазначено та не залучено орган опіки та піклування до участі у справі.
Відсутні також посилання на докази розгляду питання проживання дітей та прийняття рішень органом опіки та піклування за місцем проживання дітей.
З огляду на зазначене, звертаючись з позовом до суду, позивачем не надано:
- характеризуючих даних про особу матері (батька) дитини, їх майновий стан та житлові умови, інше;
- довідки та характеристики з місця роботи та місця проживання, інші документи, що характеризують батьків і їх відношення до дитини, поведінку за місцем роботи та за місцем проживання, а також акти обстеження житлових умов батьків, на предмет визначення місця проживання дитини.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Оскільки позивачем заявлені дві вимоги немайнового характеру, за одну з яких сплачено судовий збір в розмірі 1331,20 грн., тоді як необхідно надати документ, що підтверджує сплату судового збору за другу вимогу немайнового характеру в розмірі 1331,20 грн.
За правилами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і 177цьогоКодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і надає позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
При цьому, суд акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
На підставі викладеного, керуючись ст.175,177,185 ЦПК України, суддя
п о с т а н о в и в:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків тривалістю десять днів з дня вручення даної ухвали.
У разі невиконання ухвали суду у вищезазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Наталя ОСТРОВСЬКА