ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7037/26 Справа № 175/14321/25 Головуючий у першій інстанції: Васюченко О. Г. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П.,
за участю секретаря Марченко С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації, на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області у складі судді Васюченка О.Г. від 09 квітня 2026 року по справі за позовом першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації, до ОСОБА_1 , третя особа - Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою, шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку із закриттям розділу та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна, скасування державної реєстрації,-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2026 року відмовлено Дніпропетровській обласній прокуратурі у прийнятті заяви про зміну предмета позову по справі за позовом Першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації, до ОСОБА_1 , третя особа - Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою, шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку із закриттям розділу та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна, скасування державної реєстрації.
В апеляційній скарзі перший заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації, посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.
Встановлено, що 15 вересня 2025 року перший заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави, в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації, до ОСОБА_1 , в якому просив:
усунути перешкоди у здійсненні Дніпропетровською обласною державною адміністрацією - обласною військовою адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою, шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку площею 0,1045 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:072:0070, за ОСОБА_1 , проведеної на підставі рішення від 13.01.2021 № 62839230 приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Іванютіним-Сандомирським Л.О. (номер відомостей про речове право 46152476) із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2548359112020;
скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,1045 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:072:0070 (а.с. 1-15).
Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання з викликом учасників справи.
09 січня 2026 року, до закінчення місцевим судом підготовчого провадження у справі, прокурором подано до місцевого суду заяву про зміну предмета позову, в якій він просив:
визнати поважними причини пропуску строків позовної давності та поновити Дніпропетровській обласній прокуратурі строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом;
витребувати на користь держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації від ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1045 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:072:0070 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2548359112020) та розташована в системі координат СК-63 5 зона: №1 Х 5369606.4306 Y 5268029.9807, №2 Х5369598.0537 Y5268040.0446, №3 Х 5369566.3880 Y5268012.5150, №4 Х 5369528.2290 Y5267973.7400, №5 Х 5369529.6420 Y 5267966.6900, №6 Х5369568.5080 Y5267998.4150;
скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,1045 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:072:0070 (а.с. 158-172).
Частиною третьою статті 49 ЦПК України встановлено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.
За положеннями статті 182 ЦПК України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом.
Аналіз наведених процесуальних норм дає підстави для висновку, що після відкриття провадження у справі за предметом позову, визначеним прохальною частиною позовної заяви, позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши відповідну заяву. При цьому, норми ЦПК України дозволяють позивачу скористатись таким правом до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Так, предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення, а підставою позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які складаються із фактів, що тягнуть за собою певні правові наслідки: зміну чи припинення правовідносин.
Розміром позову є кількісна характеристика позовних вимог. Отже, збільшення або зменшення розміру позовних вимог може відбутися шляхом зміни кількісних характеристик позовних вимог, але в межах спірних правовідносин.
Водночас предмет позову кореспондує із способами судового захисту права (змістом позову), які визначені статтею 5 ЦПК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що свідчить про обрання позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права або його доповнення, у межах спірних правовідносин.
Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - зміну обставин, на яких ґрунтуються вимоги особи, яка звернулася з позовом. Зміна предмету або підстав позову може відбуватися лише у межах спірних правовідносин. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Наслідком розгляду заяви, зміст якої свідчить про одночасну зміну предмета і підстав позову є повернення такої заяви та розгляд раніше заявлених позовних вимог, якщо позивач не відмовляється від позову. Водночас у таких випадках позивач не позбавлений права звернутися з новим окремим позовом у загальному порядку.
Такий правовий підхід щодо застосування норми процесуального права викладений у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі №826/19197/16,
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.12.2022 в справі №914/2350/18 виснувала, що якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті.
Позивач фактично обґрунтовує позовні вимоги незаконною передачею у приватну власність фізичної особи спірної земельної ділянки, площею 0,1045 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:072:0070 для ведення особистого селянського господарства - за рахунок земель автомобільного транспорту (земельної ділянки, наданої у постійне користування для смуги відведення автомобільної дороги М-30).
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom, заява № 4451/70, п. 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria, заява № 36760/06, п. 230).
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Eckolano v. Spain) та в рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Отже, Суд визнав порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином позиція Європейського Суду з прав людини свідчить, що основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Як убачається з матеріалів справи, як первісні, так і змінені вимоги стосуються одного й того самого об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,1045 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:072:0070, набуття відповідачем права на яку прокурор вважає незаконним. Фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, а саме незаконність передачі спірної земельної ділянки у приватну власність за рахунок земель автомобільного транспорту, які перебувають у державній власності та надані у постійне користування для смуги відведення автомобільної дороги М-30, прокурором не змінені.
Зміна прокурором вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності на вимогу про витребування цієї ж земельної ділянки на користь держави свідчить, у даному випадку, що має місце зміна способу захисту в межах тих самих спірних правовідносин та щодо того самого об`єкта, оскільки в основу як первісної, так і зміненої вимоги покладено одні й ті самі обставини щодо незаконного вибуття земельної ділянки з державної власності та набуття її відповідачем.
При цьому сам по собі вибір іншого способу захисту порушеного права не означає виникнення нового спору між сторонами. Зміна способу захисту є допустимою зміною предмета позову, якщо вона здійснюється у межах первісно заявлених спірних правовідносин та не супроводжується зміною фактичних обставин, якими обґрунтовується порушення права.
Таким чином, подана прокурором заява спрямована на зміну способу захисту порушеного права в межах того самого спору, а не на одночасну зміну предмета та підстав позову. Відтак висновок суду першої інстанції про те, що прокурор фактично заявив новий позов, є передчасним та таким, що ґрунтується на неправильному застосуванні положень статті 49 ЦПК України.
Посилання суду першої інстанції на те, що прокурор фактично просить змінити спосіб захисту, не є підставою для відмови у прийнятті заяви, оскільки зміна способу захисту порушеного права і є зміною предмета позову. Визначальним для вирішення питання про допустимість такої зміни є те, чи залишилися незмінними фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.
При цьому, відмова у прийнятті заяви прокурора про зміну предмета позову порушенням процесуального строку не обґрунтована районним судом.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала місцевого суду підлягає скасуванню з направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 379, 381-383 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації- задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2026 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 24 серпня 2026 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді О.В. Агєєв
Л.П. Никифоряк